Парламент Швеції затвердив посилення правил отримання громадянства: з 6 червня 2026 року загальний мінімальний термін проживання в країні для подання заяви на отримання паспорта збільшиться з п’яти до восьми років.
Нові правила поширюються на дорослих заявників. Міграційне агентство Швеції уточнює, що для окремих груп діятимуть інші терміни, однак базова вимога збільшується саме до восьми років. Також вводяться більш суворі критерії «упорядкованого життя»: особи, які скоїли злочини, будуть змушені чекати довше перед отриманням громадянства.
Реформа стала частиною ширшої політики шведського уряду щодо посилення міграційних правил. Крім збільшення терміну проживання, влада також планує ввести обов’язкові вимоги щодо знання шведської мови, основ суспільства та фінансової самостійності заявників. За даними Reuters, раніше уряд пропонував вимагати від кандидатів дохід понад 20 тис. шведських крон на місяць, а також проходження мовного та соціально-ознайомчого тесту.
Бібліотека Конгресу США, аналізуючи прийняте рішення Ріксдагу, зазначає, що нові вимоги щодо терміну проживання набирають чинності 6 червня 2026 року. При цьому мовний тест має почати застосовуватися з 1 жовтня 2027 року або раніше, якщо таке рішення ухвалить уряд, а тест на знання суспільства буде введено в дату, визначену урядом.
Однією з найбільш суперечливих частин реформи стала відсутність повноцінного перехідного періоду. Під дію нових правил можуть потрапити понад 100 тис. осіб, чиї заяви вже знаходяться на розгляді. Це означає, що частина заявників, які розраховували на колишній п’ятирічний термін, може отримати відмову або буде змушена чекати довше.
Для іноземців, які планували натуралізацію у Швеції, реформа істотно збільшує горизонт очікування. Особливо помітно це може позначитися на трудових мігрантах, біженцях, іноземних фахівцях та сім’ях, які вже кілька років живуть у країні і будували плани виходячи з колишніх правил.
Швеція в останні роки послідовно посилює міграційну політику після тривалого періоду більш ліберального підходу до прийому іноземців. Влада пояснює зміни необхідністю зміцнити інтеграцію, підвищити вимоги до знання мови та самостійності мігрантів, а також посилити довіру до інституту громадянства. Критики реформи попереджають, що ретроактивне застосування нових правил може створити правову невизначеність і знизити привабливість країни для кваліфікованих фахівців.
Президент Португалії Марселу Ребелу де Соуза підписав нову редакцію закону про громадянство, яка суттєво посилює умови натуралізації для іноземців. Закон набере чинності після опублікування в Diário da República.
Головна зміна стосується терміну проживання, необхідного для подання заяви на громадянство. Для більшості іноземців він збільшується з 5 до 10 років, а для громадян країн ЄС та держав Співдружності португаломовних країн — до 7 років. Крім того, термін відраховуватиметься не з моменту подання заяви на посвідку на проживання, а з дати видачі першої картки резидента.
Реформа також вводить додаткові вимоги до інтеграції. Претендентам на громадянство потрібно буде підтвердити знання португальської мови на рівні A2, пройти тест на знання культури, історії, прав і обов’язків громадян, підтвердити прихильність демократичним принципам, наявність достатніх коштів для існування та відсутність серйозних судимостей.
Окрема частина реформи, пов’язана з можливістю втрати громадянства у разі тяжких злочинів, залишається на розгляді Конституційного суду. Раніше суд уже визнав неконституційними низку положень, пов’язаних з автоматичною відмовою у громадянстві та нечіткими підставами для його скасування.
Для іноземців, які розглядали Португалію як одну з найшвидших юрисдикцій ЄС для отримання громадянства через легальне проживання, реформа означає різке подовження горизонту планування. Особливо помітно це може позначитися на власниках посвідки на проживання та інвесторах за програмою Golden Visa: сама програма резидентства, за наявними даними, не змінюється, проте шлях від резидентства до громадянства стає довшим.
Посилення правил відбувається на тлі швидкого зростання кількості іноземців у Португалії. За даними AIMA, на кінець 2024 року в країні проживало понад 1,5 млн іноземних громадян, що приблизно вдвічі більше, ніж три роки тому. Найбільшою групою є бразильці — понад 450 тис. легальних резидентів.
За доступними оцінками, серед найбільших груп іноземців у Португалії також є громадяни Індії, Анголи, України, Кабо-Верде, Непалу, Бангладеш, Великої Британії, Гвінеї-Бісау та Пакистану. За даними, що наводяться з посиланням на попередню статистику AIMA за 2024 рік, чисельність українців у Португалії оцінювалася приблизно в 79,2 тис. осіб.
Окремо за лінією тимчасового захисту, за даними Prague Process, на лютий 2025 року в Португалії проживали близько 56,7 тис. українців зі статусом тимчасового захисту. За деякими оцінками, чисельність українців у Португалії може сягати 300 тис. осіб.
Як повідомляє Сербський Економіст, уряд Сербії анулював громадянство Якобу Салмановичу Закрієву, племіннику глави Чечні Рамзана Кадирова, через п’ять днів після його надання. Про це повідомляється з посиланням на рішення, опубліковане в «Службовому віснику».
Рішення про скасування громадянства 28 квітня підписав прем’єр-міністр Сербії Джуро Мацут. Спочатку Закрієв отримав сербський паспорт на підставі статті 19 закону про громадянство — як іноземець, чиє прийняття до громадянства «становить інтерес для Республіки Сербія».
Потім влада переглянула це рішення. Уряд послався на статтю 184 закону про загальний адміністративний процес, яка допускає скасування вже виконаного рішення, якщо це необхідно для усунення серйозної та безпосередньої загрози життю і здоров’ю людей, громадській безпеці, громадському порядку або для запобігання серйозним порушенням в економіці.
Історія стала публічною після повідомлень сербських ЗМІ про те, що громадянство було надано Закрієву як особі, що представляє інтерес для країни. Вже менш ніж через добу після цього влада скасувала своє рішення.
Закрієв є сином старшої сестри Кадирова, раніше обіймав посаду мера Грозного, а потім працював в уряді Чечні.
Аргентина призупинила практичний запуск програми громадянства за інвестиції після скасування міжнародного тендеру на відбір консультанта, який мав розробити та впровадити її операційну модель. Міністерство економіки країни анулювало конкурс на консультаційні та технічні послуги для програми Citizenship by Investment, як випливає з офіційних документів про тендер.
Йдеться не про скасування самої правової бази програми, а про замороження її запуску. Основу механізму раніше створив указ президента Аргентини Хав’єра Мілея №524/2025. Документ дозволив іноземцям, які зробили «значну інвестицію», подавати заяву на аргентинське громадянство через спеціальне агентство при Міністерстві економіки.
Для практичного запуску влада в грудні 2025 року оголосила міжнародний тендер на «консультаційні та технічні послуги» для програми громадянства за інвестиції. Саме цей конкурс тепер скасовано.
Профільні джерела, що стежать за інвестиційною міграцією, зазначають, що після скасування тендеру параметри програми, включаючи остаточні інвестиційні вимоги та терміни запуску, знову виявилися невизначеними.
Раніше очікувалося, що Аргентина стане однією з перших країн Латинської Америки з окремою моделлю citizenship by investment. Однак тепер запуск, судячи з усього, буде відкладено щонайменше до переробки організаційної схеми та повторного вибору операційної моделі програми.
Уряд Фінляндії вніс до парламенту законопроект, який передбачає введення обов’язкового тесту на громадянство для претендентів на фінський паспорт. Тест повинен оцінювати знання про фінське суспільство, його устрій та ключові принципи, а в разі схвалення парламентарями нові правила планується ввести в дію з початку 2027 року.
Як уточнило Міністерство внутрішніх справ Фінляндії, іспит стане частиною ширшої реформи закону про громадянство, мета якої — посилити вимоги до натуралізації та посилити акцент на інтеграції, зайнятості та дотриманні правил фінського суспільства. Тест можна буде складати фінською або шведською мовою.
Реформа продовжує курс на посилення міграційної політики, який нинішній уряд проводить поетапно. Раніше Фінляндія вже підвищила вимоги до терміну проживання, доходів та дотримання закону для претендентів на громадянство, а тепер вирішила додати й окрему перевірку знань з громадянства.
Для ринку праці та міграційного середовища Фінляндії ця дискусія має особливе значення, оскільки країна залишається помітно більш залежною від зовнішнього припливу населення, ніж ще кілька років тому. За даними Statistics Finland, на кінець 2025 року населення країни становило 5 652 881 особу, а зростання населення в останні роки значною мірою підтримувалося міграцією. У 2025 році до Фінляндії прибуло 50 060 осіб, а чиста міграція склала 34 852 особи, повністю компенсувавши природний убыль населення.
Водночас влада фіксує і зростання кількості нових громадян. За даними Finnish Immigration Service, у 2025 році фінське громадянство отримали 14 689 осіб — це рекордний показник. З них 13 483 отримали громадянство за заявою, а 1 206 — за повідомним порядком.
Згідно з офіційними даними Statistics Finland, на кінець 2025 року у Фінляндії проживало 5,65 млн осіб, а кількість мешканців іноземного походження та кількість іноземних громадян продовжувала зростати; окремі бази Statistics Finland містять розбивку за громадянством та країною походження, а також показують, що зростання останніх років значною мірою було пов’язане з припливом з України. В офіційних релізах Statistics Finland прямо зазначалося, що у 2023 році найбільше людей приїхало до Фінляндії з України, Росії, Шрі-Ланки та Індії.
Карибська держава Сент-Люсія зафіксувала різке зростання інтересу до своєї програми громадянства за інвестиції. У 2023/2024 фінансовому році в рамках програми Citizenship by Investment Program (CIP) було подано 5 642 заявки, що на 424% більше, ніж роком раніше, коли їх було 1 076. Про це йдеться в офіційній статистиці програми та річному звіті.
За даними звіту, кількість схвалених заявок зросла до 1 171 проти 544 роком раніше, а кількість відмов склала 77 проти 8 у попередньому періоді. При цьому обсяг заявок за один фінансовий рік перевищив сукупний показник усіх попередніх років роботи програми, який оцінювався в 2 768 заявок за сім років.
Фінансовий ефект для країни також виявився істотним. Доходи програми досягли 240,3 млн східнокарибських доларів, або близько $89 млн, що майже в чотири рази вище рівня попереднього року. Основну частину надходжень забезпечили збори за due diligence та адміністративні платежі, пов’язані насамперед з інвестиціями в нерухомість.
Таким чином, Сент-Люсія стала одним із найдинамічніших гравців на ринку інвестиційного громадянства в Карибському басейні. Водночас такий різкий сплеск може посилити увагу до якості перевірок, термінів обробки заявок та стійкості самої моделі, особливо на тлі того, що окремі західні країни в останні роки посилюють ставлення до програм «паспортів за інвестиції». Це висновок на основі офіційної статистики програми та ринкового контексту, описаного галузевими виданнями.
Сент-Люсія — острівна держава у східній частині Карибського моря та член Британської Співдружності. Країна використовує східнокарибський долар, а її економіка спирається насамперед на туризм, нерухомість та зовнішні послуги. Програма громадянства за інвестиції діє тут з 2015 року і стала одним із інструментів залучення капіталу до державних фондів та схвалених девелоперських проєктів.
