Ринок квартир у В’єтнамі різко охолов після періоду стрімкого зростання цін: девелопери стикаються зі зменшенням кількості угод, обережністю покупців та необхідністю стимулювати продажі.
За даними місцевих ЗМІ, попит на квартири помітно знизився на тлі високих процентних ставок, інфляційного тиску та загальної геополітичної нестабільності. Міністерство будівництва В’єтнаму також фіксує зниження обсягу угод по країні, що підтверджує перехід ринку від фази ажіотажного зростання до більш вибіркового попиту.
При цьому проблема ринку не зводиться лише до падіння інтересу покупців. У В’єтнамі зберігається дисбаланс пропозиції: у найбільших містах, насамперед Ханої та Хошиміні, доступного житла, як і раніше, не вистачає, тоді як значна частина нових проєктів належить до дорожчого сегмента. Vietnam Investment Review зазначає, що в I кварталі 2026 року Ханой і Хошимін продовжували стикатися з розривом між попитом і пропозицією через дефіцит доступних квартир.
Найбільш болючим фактором залишається вартість житла. У Ханої ціни на нові квартири в I кварталі 2026 року продовжили зростати і досягли в середньому близько 128 млн донгів за кв. м, тоді як вторинний ринок вже почав демонструвати ознаки цінової корекції. Зростання цін девелопери пояснюють підвищенням вартості будівельних матеріалів, фінансування та землі.
У Хошиміні динаміка відрізняється: після зростання цін у 2025 році ринок почав охолоджуватися, а в окремих районах ціни знизилися на 1-7%, що частково стимулювало попит.
Уряд В’єтнаму намагається стримати перегрів ринку та розширити пропозицію доступного житла. Раніше прем’єр-міністр Фам Мінь Чін закликав прискорити будівництво житла, спростити адміністративні процедури та розвивати соціальне житло, оскільки зростання цін зробило купівлю нерухомості недоступною для багатьох сімей.
Додатковий тиск на ринок створюють плани влади обмежити спекулятивний попит. У січні 2026 року Reuters повідомляло, що В’єтнам готує податкові заходи проти спекуляцій на ринку нерухомості, де у 2025 році квартири подорожчали на 20-30%, а земельні ділянки — на 20-25%.
Таким чином, в’єтнамський ринок квартир входить у більш складну фазу: ціни залишаються високими, доступної пропозиції не вистачає, але попит уже не готовий автоматично поглинати нові об’єкти за будь-яку ціну. Для девелоперів це означає необхідність переглядати цінову політику, пропонувати розстрочку, знижки та більш реалістичні умови купівлі. Для покупців — шанс на сильніші переговорні позиції, особливо на вторинному ринку та в районах, де пропозиція зростає швидше за попит.
Іноземні громадяни у квітні 2026 року придбали в Туреччині 1,516 тис. об’єктів житлової нерухомості, що на 1,1% менше, ніж за аналогічний місяць минулого року, випливає з даних Турецького статистичного інституту TurkStat.
Частка іноземних покупців у загальному обсязі продажів житла в Туреччині склала 1,2%. При цьому загальний ринок житла в країні у квітні зріс: за даними TÜİK, у Туреччині було продано 126,808 тис. будинків і квартир, що на 2,6% більше, ніж у квітні 2025 року. За січень-квітень 2026 року загальний обсяг продажів житла склав 476,204 тис. об’єктів, збільшившись на 0,5% у річному вимірі.
На цьому тлі іноземний попит залишається слабкішим за внутрішній ринок. За перші чотири місяці 2026 року іноземці купили в Туреччині 5,681 тис. об’єктів, що на 11,6% менше, ніж у січні-квітні 2025 року. Найбільшими іноземними покупцями турецького житла у квітні залишилися громадяни Росії. Вони придбали 263 об’єкти, що майже на 15% більше, ніж у березні. Однак у річному вираженні їхній попит все ще нижчий: у квітні 2025 року громадяни РФ придбали 276 об’єктів.
Друге місце серед іноземних покупців у квітні посіли громадяни Китаю зі 110 угодами, третє — громадяни Ірану зі 100 угодами. Саме ці три країни увійшли до офіційної трійки найбільших покупців за даними TÜİK.
Структура попиту показує зміну іноземного сегмента. Російські покупці зберігають перше місце, але їхня активність вже значно нижча за піки 2022-2023 років, коли попит був підігрітий релокацією, санкціями, валютними ризиками та інтересом до посвідки на проживання через нерухомість.
Одночасно в статистиці все помітніше стають покупці з Азії, насамперед Китаю, що може відображати ширший інвестиційний інтерес до турецького ринку.
Українські громадяни у квітні 2026 року не увійшли до трійки найбільших іноземних покупців, тому в короткому релізі TÜİK їхня окрема кількість не вказана. Для порівняння, у квітні 2025 року українці посідали третє місце серед іноземних покупців і придбали 120 об’єктів житла в Туреччині.
У 2025 році українці загалом залишалися однією з помітних груп іноземних покупців турецької нерухомості. За підсумками року громадяни Росії, Ірану та України були названі серед трьох найбільших груп покупців житла в Туреччині.
Для українських покупців Туреччина зберігає значення як ринок нерухомості для проживання, релокації, оренди та інвестицій. Однак зниження активності іноземців загалом показує, що фактори попередніх років — посвідка на проживання, громадянство за інвестиції, валютний захист капіталу та релокаційний попит — вже не дають колишнього ефекту.
На внутрішньому ринку Туреччини у квітні активність підтримували насамперед місцеві покупці. Продажі нового житла зросли на 9,6%, до 40 306 тис. об’єктів, тоді як продажі вторинного житла дещо знизилися — на 0,3%, до 86 502 тис.
Таким чином, турецький ринок нерухомості у квітні показав два різних тренди: внутрішні продажі зростають, а іноземний попит продовжує знижуватися. Росіяни, як і раніше, залишаються найбільшою групою іноземних покупців, але їхня активність вже не виглядає ажіотажною. Українці, які раніше входили до числа лідерів, у квітні 2026 року не потрапили до топ-3, що може вказувати на більш обережну поведінку покупців або перерозподіл попиту на інші ринки.
На первинному ринку житла Києва у 2026 році квартири з європлануванням фактично стали новим стандартом попиту. За даними аналітичного дослідження девелоперської компанії «Інтергал-Буд», їхня частка в структурі попиту становить 60-70% залежно від сегмента, а в окремих проєктах комфорт+ та бізнес-класу вже перевищує 75%.
Як зазначають у компанії, тенденція, що почалася ще у 2022 році, у 2025-2026 роках остаточно закріпилася. Якщо у 2022 році частка попиту на квартири з європлануванням становила близько 38%, у 2024 році — 52%, то у 2025 році вона перевищила 60%, а в першому кварталі 2026 року продовжила зростати.
Додатковим фактором зростання стали зміни в державній програмі «єОселя», що набрали чинності в лютому 2026 року. Нові нормативи площі передбачають 52,5 кв. м для сім’ї з 1-2 осіб плюс 21 кв. м на кожного наступного члена сім’ї, при цьому максимальна площа житла, що підпадає під умови програми, істотно обмежена. Якщо квартира перевищує встановлений норматив більш ніж на 10%, покупець фактично втрачає можливість скористатися пільговим кредитуванням або змушений самостійно покривати значну різницю у вартості.
«Класичні планування з довгими коридорами, великими непродуктивними зонами та маленькими ізольованими кухнями стають економічно невигідними. Сьогодні покупець оцінює не кількість квадратних метрів, а сценарій життя, який пропонує квартира. Простора кухня-вітальня, окремі спальні, мінімум коридорів, продумане зонування — це вже не додаткова перевага, а базова вимога. Особливо це помітно серед сімей, які купують житло для власного проживання, а не для інвестицій», — цитує дослідження комерційний директор «Інтергал-Буд» Олена Рижова.
Згідно з даними компанії, серед найбільш масової категорії покупців первинного житла — людей віком до 40 років — кожен другий обирає одно- або двокімнатні квартири з європлануванням площею 38–60 кв. м. Основний мотив — купівля житла для власного проживання. Покупці старше 40 років частіше обирають двокімнатні або ергономічні трикімнатні квартири площею 65-85 кв. м, де ключовими факторами залишаються приватність, окремі функціональні зони та комфорт для всієї родини.
У «Інтергал-Буд» оцінюють, що на тій самій площі європланування дає на 15-20% більше корисного простору порівняно з традиційними рішеннями, а коефіцієнт ефективності простору перевищує 85% проти 65-70% у старому житловому фонді. Це також означає нижчі витрати на ремонт, опалення та обслуговування.
При цьому пропозиція поки що не встигає за попитом. За оцінками аналітиків компанії, лише кожна сьома квартира в новобудовах повністю відповідає критеріям повноцінного європланування — простора кухня-вітальня, ізольовані спальні, відсутність «мертвих» коридорів та логічне функціональне зонування.
У компанії вважають, що квартири із зайвими метрами та застарілою логікою планування вже випали з активного попиту, тоді як компактні та функціональні європланування продовжують швидко продаватися навіть у складних ринкових умовах.
За оцінками «Інтергал-Буд», у 2026–2027 роках ринок може зіткнутися з дефіцитом готового якісного житла саме в сегменті функціональних квартир комфорт-класу, які найбільшою мірою відповідають новій структурі попиту. Серед основних драйверів ринку компанія називає оновлені умови програми «єОселя», обмежену кількість нових проєктів, зростання собівартості будівництва та накопичений відкладений попит.
«Інтергал-Буд» — одна з найбільших девелоперських компаній України, що працює на ринку житлової нерухомості з 2003 року. Компанія реалізує проекти в Києві, Львові, Чернівцях, Житомирі, Рівному, Ужгороді та інших містах. У портфелі девелопера — десятки житлових комплексів, а основним напрямком діяльності залишається будівництво житла комфорт-, комфорт+ та бізнес-класу.
Як повідомляє Сербський Економіст, у Чорногорії понад 160 тис. квартир не використовуються для постійного проживання: за даними перепису 2023 року, у країні налічувалося 392 909 житлових одиниць, з яких 89 083 використовувалися сезонно, а 71 204 вважалися тимчасово порожніми або занедбаними. Таким чином, сукупний обсяг такого житла перевищує 160 тис. об’єктів.
На цей дисбаланс вказала Асоціація орендарів Чорногорії. Організація заявила, що при такому великому обсязі порожнього та сезонного фонду десятки тисяч сімей залишаються в нестабільному орендному становищі, часто без формальних договорів та правового захисту. Асоціація також попередила про подальше зростання цін на оренду та нерухомість за умови збереження великої «сірої зони» на ринку.
Для економіки Чорногорії це означає, що житловий ринок дедалі сильніше відривається від функції постійного проживання і все більше обслуговує сезонний попит, туризм та інвестиційні моделі використання нерухомості.
Проблема накладається і на триваючий приплив іноземців. За даними, які раніше наводилися з посиланням на МВС Чорногорії, на 10 вересня 2025 року в країні проживали 100 867 іноземних громадян, у тому числі 71 250 з тимчасовим і 29 617 з постійним проживанням.
Серед власників тимчасового проживання найбільшими групами були громадяни Сербії — близько 24 538 осіб, Росії — 21 153 та Туреччини — 13 396.
Окремо щодо ринку праці у 2025 році Чорногорія видала 40 567 дозволів на роботу та проживання іноземцям із 107 країн. Найбільшою групою тут стали громадяни Туреччини — 10 346 дозволів, далі йшли громадяни Сербії — 8 148 та Росії — 7 429. Серед інших помітних груп були громадяни Азербайджану, Албанії, Боснії та Герцеговини й Косово.
Українці залишаються однією з важливих іноземних груп у країні, хоча їхній статус частково визначається за лінією тимчасового захисту, а не звичайного посвідки на проживання. За даними уряду Чорногорії, тимчасовий захист для осіб з України продовжено до 4 березня 2027 року. Раніше в матеріалах з посиланням на МВС Чорногорії зазначалося, що на 1 червня 2024 року під тимчасовим захистом перебували 5 тис. громадян України.
Влада Цюріха на тлі гострого житлового дефіциту і рекордно низької вакансії посилює підхід до «справедливого заселення» доступного житла, в тому числі через обмеження по недозаселенню, щоб великі квартири не займали самотні люди.
Мова йде не про загальну заборону для всього ринку оренди, а перш за все про міський фонд (муніципальні, включаючи субсидовані, квартири), де вже діють жорсткі правила мінімальної заселеності: «кількість кімнат мінус одна» дорівнює мінімальній кількості мешканців. Наприклад, у 4,5-кімнатній квартирі повинні жити мінімум три людини, а при недозаселенні після встановленого терміну потрібна зміна житла.
Фон рішення – вкрай низька частка вільного житла. За даними міста, на 1 червня 2025 року в Цюріху налічувалося 235 порожніх квартир, а показник вакансій утримувався на рівні 0,1%.
Паралельно місто просуває оновлену житлову стратегію «Programm Wohnen 2026», яка підтверджує мету довести частку некомерційного (gemeinnützig) орендного фонду до однієї третини до 2050 року. У документах вказується, що частка таких квартир зараз становить близько 27%, а для досягнення мети буде потрібно близько 25 тис. додаткових некомерційних квартир.
Окремим фінансовим інструментом виступає міський житловий фонд: модель на 300 млн швейцарських франків (100 млн об’єктний кредит і 200 млн рамковий) затверджувалася як механізм підтримки створення більш доступного житла, а видача коштів з фонду стартує з 2025 року.
У ширшому контексті в місті також обговорюють поширення схожих принципів (включаючи перевірку умов проживання і мінімальну заселеність) на сегмент «доступних» квартир у приватних власників, якщо вони здаються за пільговими правилами.
У січні-червні 2025 року іноземці придбали в Іспанії 71 155 будинків, що на 2% більше, ніж роком раніше; частка угод з їхньою участю склала 19,3% всіх продажів житла, повідомили в Раді нотаріату Іспанії. Лідирують британці – 5 731 угода, за ними Марокко – 5 654 і Німеччина – 4 756, уточнюють нотаріуси.
Серед національностей, які показали історичні максимуми, – Україна: у I півріччі зареєстровано 2 165 покупок житла українськими громадянами, що стало рекордом серії спостережень. Також рекорди оновили громадяни США, Португалії, Італії, Марокко, Колумбії та Нідерландів.
За даними нотаріальної статистики, основна концентрація угод з іноземцями фіксується в прибережних провінціях і на островах – Аліканте, Балеари, Малага, Санта-Крус-де-Тенеріфе. На ринку продовжується розбіжність у цінах: американські покупці платили в середньому 3 465 євро/кв. м – максимум серед іноземців; українці – близько 1 832 євро/кв. м, марокканці – 747 євро/кв. м.
Покупки росіян, за оцінкою нотаріусів і регіональної преси, скоротилися на 17,4% і залишаються нижче докризових рівнів; у топ-національностях за кількістю угод вони не фігурували.
