Німеччина скоротить річний ліміт прийому працівників за програмою Westbalkanregelung із 50 тис. до 25 тис. осіб, що торкнеться громадян одразу шести країн Західних Балкан — Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії, повідомляє аналітичний центр Experts Club із посиланням на дані уряду Німеччини та Федерального агентства з праці.
Новий ліміт має діяти з 2027 року і фактично означає повернення до рівня, що існував до червня 2024 року, коли Німеччина подвоїла щорічну квоту з 25 тис. до 50 тис. осіб.
Westbalkanregelung діє з 2016 року і є спеціальним механізмом доступу громадян Західних Балкан до німецького ринку праці.
Головна відмінність програми від багатьох інших каналів трудової міграції полягає в тому, що вона поширюється не лише на кваліфікованих фахівців. Громадянин однієї із шести країн може отримати дозвіл на роботу в Німеччині за наявності конкретної пропозиції від німецького роботодавця, причому визнання професійної кваліфікації в Німеччині в загальному випадку не є обов’язковою умовою.
Винятком залишаються регульовані професії, наприклад лікарі, для роботи за якими діють окремі вимоги щодо визнання кваліфікації.
Саме завдяки цьому Westbalkanregelung стала одним із найдоступніших каналів легальної трудової міграції з регіону до Німеччини.
При цьому окремих національних квот для Сербії, Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії або Північної Македонії немає. Ліміт є спільним для всіх шести країн, тому скорочення до 25 тис. осіб означатиме посилення конкуренції між претендентами з усього регіону.
Попит на програму вже значно перевищує пропозицію.
За даними Федерального агентства з праці Німеччини, після збільшення квоти до 50 тис. місць попит продовжував зростати. Лише у грудні 2025 року відомству довелося відхилити близько 18 тис. заявок, оскільки річний ліміт уже був вичерпаний.
Масштаб трудової міграції із Західних Балкан при цьому значно перевищує показники безпосередньо цієї програми.
Федеральне агентство з праці зазначає, що близько чверті всіх працівників, охоплених соціальним страхуванням у Німеччині та які мають дозвіл на перебування або постійне проживання на підставі трудової діяльності, серед відповідної категорії іноземних працівників припадає на громадян Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії.
Таким чином, Західні Балкани за останнє десятиліття стали одним із важливих зовнішніх джерел робочої сили для німецької економіки.
«Рішення Німеччини цікаве тим, що воно відбувається на тлі двох протилежних тенденцій. З одного боку, німецька економіка відчуває структурний дефіцит працівників і зацікавлена в залученні іноземної робочої сили. З іншого — держава посилює контроль над міграцією і скорочує один із найдоступніших каналів працевлаштування для громадян Західних Балкан», — зазначає засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
За оцінкою Experts Club, найбезпосереднішим наслідком скорочення квоти може стати збільшення конкуренції за дозволи між громадянами шести країн.
Якщо за ліміту 50 тис. місць попит уже перевищував пропозицію, скорочення квоти вдвічі потенційно збільшить строки очікування і частку заявників, які не зможуть скористатися програмою в конкретному календарному році.
При цьому закриття самого механізму Westbalkanregelung не відбувається. Громадяни регіону, як і раніше, зможуть працювати в Німеччині і через інші передбачені законодавством канали трудової міграції, якщо відповідають установленим вимогам.
Рішення Німеччини становить особливий інтерес і з точки зору демографії самих Західних Балкан. Сербія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Албанія, Чорногорія та Косово протягом багатьох років є джерелами трудової міграції до країн ЄС, насамперед Німеччини, Австрії та інших економік Західної Європи.
Для країн регіону масовий відтік працездатного населення має подвійний ефект. Грошові перекази громадян, які працюють за кордоном, підтримують доходи домогосподарств і внутрішнє споживання, однак одночасно еміграція посилює дефіцит працівників усередині самих балканських економік.
Особливо чутливим залишається відтік медичного персоналу, будівельників, водіїв, фахівців технічних професій, працівників сфери послуг та інших категорій, затребуваних одночасно і в Німеччині, і на внутрішніх ринках праці країн регіону.
«Для Західних Балкан рішення Німеччини може дещо зменшити один із каналів відтоку робочої сили, однак навряд чи саме по собі суттєво змінить міграційні процеси. Різниця в заробітних платах і можливостях працевлаштування між Німеччиною та більшою частиною регіону залишається головним економічним чинником міграції», — вважає Уракін.
Скорочення Westbalkanregelung є частиною ширшого коригування міграційної політики уряду Німеччини. Серед своїх завдань кабінет називає скорочення нерегулярної міграції, розширення переліку безпечних країн походження, збільшення кількості повернень і жорсткіше регулювання міграційних потоків.
При цьому Берлін продовжує підкреслювати необхідність легальної міграції для німецького ринку праці.
Виходить певний парадокс: Німеччина обмежує один із найбільш затребуваних регіональних каналів трудової міграції саме в той момент, коли старіння населення і нестача кадрів змушують німецьку економіку активніше шукати працівників за межами країни.
Для Західних Балкан наслідки також неоднозначні. Скорочення квоти потенційно зменшує можливості для нової трудової еміграції, але водночас може дещо знизити тиск на національні ринки праці, які самі стикаються з нестачею працівників.
Ключовим показником ефективності рішення стане те, наскільки швидко буде вичерпуватися нова квота у 25 тис. дозволів після її введення. Якщо попит залишиться на нинішньому рівні, Westbalkanregelung фактично стане значно конкурентнішим каналом доступу до німецького ринку праці.
Програма Westbalkanregelung діє в Німеччині з 2016 року і поширюється на громадян Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії. У середині 2024 року річний ліміт було збільшено з 25 тис. до 50 тис. осіб. Уряд Німеччини ухвалив рішення знову обмежити його 25 тис. дозволів на рік.
Джерела: Федеральний уряд Німеччини, Федеральне агентство з праці Німеччини.
Західні Балкани, Міграція, НІМЕЧЧИНА, працевлаштування, РИНОК ПРАЦІ
Заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мачей Дущик звернув увагу на внесок українців у функціонування польської економіки. Про це він заявив в ефірі Polsat News.
Polsat News пише, що Дущик вважає, що в багатьох випадках відсутність участі України відчувається. «Якби не громадяни України, ми б чекали на автобус 10 хвилин, а не п’ять. Адже вони заповнюють прогалини на польському ринку праці. Тому певна частина польської економіки залежить від біженців з України. Загалом це українці, які живуть у Польщі, і нам потрібно повторювати це дедалі частіше, бо якби у нас склалася така ситуація, коли одного дня всі українці об’єднаються й не підуть на роботу, польська економіка зупиниться», – сказав він.
Він також розкритикував ідею партії «Право і справедливість» (PiS) щодо депортації безробітних чоловіків призовного віку з України. У цьому контексті в суспільних дискусіях пролунала цифра в 3 тисячі осіб. «Три тисячі – це невелика бригада. Нагадаю, що в Україні мобілізовано 900 тисяч осіб, тому це зовсім не допомога. Насправді ті, хто не працює в Польщі, – це ті, хто доглядає за своїми дітьми-інвалідами, або ті, хто отримав поранення на передовій і проходить реабілітацію в Польщі», – сказав він.
На запитання, чи почнуть біженці повертатися в Україну після закінчення війни, Дущик відповів, що «це процес, який ми спостерігали в інших країнах, і його дуже легко передбачити».
«Буває, що ті, хто заявляє: «Я залишаюся», — виїжджають, бо щось трапляється. А ті, хто каже: «Я поїду, щойно закінчиться війна», – залишаються. Звісно, ці тенденції змінюються з кожним місяцем, оскільки коріння, яке вони пускають у приймаючому суспільстві, в даному випадку польському, стають дедалі глибшими. Якщо хтось віддав своїх дітей до школи, вони вивчають польську мову; якщо людина працює на ринку праці, то ймовірність того, що вона повернеться в Україну без сильного стимулу до повернення, практично дуже низька», – зазначив він.
Чиста міграція до Німеччини у 2025 році скоротилася до 235 тис. осіб проти 663 тис. у 2023 році, йдеться в дослідженні Німецького економічного інституту IW, опублікованому 28 липня 2026 року. За винятком періоду пандемії, це мінімальний показник з 2010 року. Експерти інформаційно-аналітичного центру Experts Club пов’язують зниження одразу з кількома процесами: скороченням кількості біженців, від’їздом працівників із країн Центральної та Східної Європи, зменшенням міграції із Західних Балкан і посиленням еміграції громадян самої Німеччини.
Найбільший чистий приплив з однієї країни у 2025 році забезпечили громадяни України — 89 тис. осіб. Роком раніше показник становив 116 тис. Українці мають особливий статус, оскільки їх приймають у Німеччині переважно за механізмом тимчасового захисту ЄС, а не через стандартну процедуру надання притулку. Подальша динаміка залежатиме насамперед від розвитку війни та умов перебування українців у Німеччині.
На кінець 2025 року в Центральному реєстрі іноземців Німеччини обліковувалося близько 1,41 млн громадян України. Вони стали другою найбільшою іноземною групою після громадян Туреччини.
Кількість первинних заяв про надання притулку зменшилася з 329 тис. у 2023 році до 113 тис. у 2025 році.
Особливо сильно скоротився потік із Сирії: кількість первинних заяв знизилася зі 103 тис. до 23 тис. За той самий період кількість заявників з Афганістану зменшилася з 51 тис. до 24 тис., а з Туреччини — з 61 тис. до 12 тис.
За підсумками 2025 року найбільшими групами людей, зареєстрованих у Німеччині як такі, що потребують захисту, залишалися громадяни України — близько 1,164 млн, Сирії — 669 тис. та Афганістану — 321 тис.
IW пов’язує зниження сирійської міграції насамперед зі зміною ситуації в Сирії після падіння режиму Башара Асада у 2024 році, а також із посиленням міграційної політики Німеччини та ЄС.
Ще однією важливою зміною став розворот міграції з нових країн — членів ЄС.
У 2023 році Німеччина отримала чистий приплив близько 42 тис. громадян цих держав. У 2024 році вже на 35 тис. осіб більше виїхали з Німеччини, ніж прибули, а у 2025 році чистий відтік досяг 45 тис. осіб.
До цієї групи належать, зокрема, громадяни Польщі, Румунії, Болгарії, Сербії, Угорщини, Хорватії та інших держав, які приєдналися до ЄС з 2004 року. Економісти пояснюють повернення мігрантів скороченням розриву в заробітних платах і рівні життя, зростанням попиту на працівників у їхніх власних країнах і загальним старінням населення Центральної та Східної Європи.
На кінець 2025 року в Німеччині були зареєстровані близько 904 тис. громадян Румунії та 840 тис. громадян Польщі. За рік кількість польських громадян скоротилася приблизно на 25 тис., а загальна кількість громадян ЄС — на 75 тис.
Громадяни Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії останніми роками активно залучалися на німецький ринок праці, зокрема за спеціальними правилами для Західних Балкан. Однак із 2022 року їхня чиста міграція послідовно скорочується. У 2025 році вона становила близько 39 тис. осіб. IW попереджає, що можливості подальшого залучення працівників із Балкан також обмежені: населення більшості країн регіону скорочується, а власні ринки праці стикаються з дефіцитом кадрів.
На тлі загального зниження існують і протилежні тенденції. Чиста міграція громадян В’єтнаму збільшилася з 10 тис. осіб у 2023 році до 19 тис. у 2025 році.
Одночасно кількість посвідок на проживання, виданих громадянам країн за межами Європи для трудової діяльності, у 2023–2025 роках зросла на 33 тис., або на 13,6%. Кількість дозволів, пов’язаних із навчанням, збільшилася також на 33 тис., або на 15,3%. Таким чином, приплив студентів і кваліфікованих працівників поки що скорочується значно повільніше, ніж гуманітарна та внутрішньоєвропейська міграція.
Чистий відтік громадян Німеччини зріс із 74 тис. осіб у 2023 році до 97 тис. у 2025 році. В IW зазначають, що негативна міграція німецьких громадян спостерігається регулярно. Однак зростання приблизно на 30% за два роки може бути тривожним сигналом, особливо якщо країну залишають кваліфіковані фахівці.
При цьому частина статистики може припадати на раніше натуралізованих мігрантів, які після отримання німецького громадянства повертаються до країн походження. Точно оцінити структуру цього відтоку складно, оскільки для багатьох осіб, які виїжджають, кінцева країна призначення не фіксується.
За даними Центрального реєстру іноземців, на кінець 2025 року в Німеччині проживали близько 14,07 млн іноземних громадян.
Найбільшими групами були:
Близько 5 млн іноземців, або 35%, були громадянами країн ЄС. Ще 4,6 млн мали громадянство інших європейських держав, а близько 4,5 млн представляли країни Азії, Африки, Америки та інших регіонів.
Якщо враховувати не лише іноземних громадян, а й мігрантів, які отримали німецьке громадянство, та їхніх прямих нащадків, у Німеччині у 2025 році налічувалося близько 21,8 млн осіб з імміграційною історією — 26,3% населення. Найбільшими групами за країною народження були вихідці з Польщі та Туреччини — приблизно по 1,5 млн, України — 1,3 млн, Росії та Сирії — приблизно по 1 млн.
Скорочення міграції відбувається одночасно з масовим виходом на пенсію покоління бебі-бумерів. За окремим прогнозом IW, до 2036 року розрив між літніми працівниками, які залишають ринок праці, та молоддю, яка вступає у працездатний вік, може досягти 4,3 млн осіб. Економісти вважають малоймовірним повернення до масового припливу працівників зі Східної Європи. Німеччина буде змушена активніше залучати фахівців і працівників із середнім та нижчим формальним рівнем кваліфікації з Азії, Африки, Латинської Америки та інших регіонів.
IW пропонує прискорити візові процедури, знизити податкове та соціальне навантаження на працівників і розширити для нових країн спрощені механізми трудової міграції, аналогічні чинним правилам для Західних Балкан. Таким чином, ідеться не про повне припинення міграції, а про зміну її структури. Німеччина приймає менше біженців і працівників із сусідніх європейських країн, тоді як потреба економіки в іноземних кадрах через старіння населення продовжує зростати.
Головна проблема на ринку праці в Україні – це нестача робочої сили, водночас від 3,5 до 5 млн осіб працездатного віку виключені з ринку праці, повідомила заступниця міністра економіки, навколишнього середовища та сільського господарства Дарія Марчак під час Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську (Польща) у п’ятницю.
«Зараз три чверті підприємств в Україні стикаються з нестачею робітників і закриваються саме через брак робочої сили. Але у нас є десь від 3,5 до 5 млн осіб працездатного віку, які виключені з ринку праці з різних причин», – підкреслила Марчак.
За її словами, до таких людей належать особи з інвалідністю, зокрема ветерани, а також внутрішньо переміщені особи та жінки.
У зв’язку з цим заступниця міністра вважає основним завданням «зробити все для того, щоб ці люди отримали доступ до ринку праці та подолали всі перешкоди». Для цього вона пропонує забезпечити повний перегляд систем підготовки та компетенцій, а також допомогти пройти актуальну перекваліфікацію кожному бажаючому.
Роботодавці запропонували роботу 1554 українцям віком від 50 років у рамках урядової програми «Досвід має значення»; станом на 22 червня 2026 року 841 учасник успішно влаштувався на роботу, а ще 713 наразі проходять стажування.
Згідно з повідомленням на сайті Міністерства економіки, навколишнього середовища та сільського господарства України, загалом до ініціативи долучилися понад 2,3 тис. кандидатів, тоді як роботодавці розмістили майже 2,6 тис. вакансій.
Найбільшу активність за кількістю кандидатів демонструють Київ, а також Львівська, Харківська, Миколаївська та Запорізька області. Лідерами за кількістю пропозицій про роботу є Київ, Львівська, Харківська, Запорізька та Рівненська області. Найбільший попит спостерігається на продавців продовольчих і непродовольчих товарів, бухгалтерів, водіїв, підсобних робітників, кухарів, прибиральників службових приміщень, сторожів, швачок, двірників та адміністраторів.
У міністерстві зазначають, що в умовах дефіциту кадрів фахівці вікової категорії 50+ є важливою групою для ринку праці, проте частина з них стикається з віковими стереотипами, необхідністю оновлення навичок або труднощами після тривалої перерви в роботі. Для подолання цих бар’єрів програма поєднує в собі професійну орієнтацію, допомогу служби зайнятості, стажування та прямий контакт із роботодавцями.
Окремим напрямком є навчання, яке розпочалося у другій половині червня. Зокрема, курс про взаємодію в міжвікових командах зібрав 1,35 тис. реєстрацій, курс із цифрових інструментів та штучного інтелекту (ШІ) — 1,1 тис. заявок, а курс із кар’єрної стратегії — 883 заявки.
У відомстві додали, що до реалізації та фінансування програми залучені Мінекономіки, Державна служба зайнятості (ДСЗ), агропромхолдинг «Астарта», БФ «Жизнелюб», Федерація роботодавців України (ФРУ), а також мультидонорська ініціатива Skills4Recovery, Skills Alliance та інші партнери.
Як повідомлялося, Міністерство економіки, навколишнього середовища та сільського господарства спільно з партнерами запустило проєкт стажування для дорослих «Досвід має значення» 11 травня 2026 року. Ініціатива реалізується в рамках Національної стратегії безбар’єрності на 2026 рік і спрямована на подолання дефіциту кадрів, який, за даними EBA, відчувають 75% компаній в Україні. Модель проєкту побудована на трьох складових: навчальна програма для оновлення резюме та підготовки до співбесід, прямі зустрічі з представниками бізнесу для обговорення форматів співпраці, а також безпосереднє стажування тривалістю до 10 днів для оцінки взаємної відповідності перед ухваленням рішення про працевлаштування.
працевлаштування, РИНОК ПРАЦІ, роботодавець, стажування, українець
Під час війни частка жінок серед безробітних зросла до 81%, повідомив заступник директора Державного центру зайнятості (ДЦЗ) Станіслав Павленко в коментарі агентству “Інтерфакс-Україна” у понеділок.
“Якщо до початку повномасштабної війни у структурі безробітних жінки становили 55%, то сьогодні частка жінок зросла до 81%”, – сказав Павленко.
Також він додав, що вже з 2025 року діє експериментальний проєкт, за яким українки можуть опанувати професію у сферах, які традиційно вважались чоловічими.
“Згідно з умовами програми, навчання здійснюється за 31 професією. Обов’язковою умовою є працевлаштування жінок після завершення навчання”, – сказав Павленко.
З початку року на таке навчання в межах проєкту було направлено 402 жінки.
У той же час Павленко повідомив, що “в Україні розрахунок даних щодо рівня безробіття населення здійснюється Державною службою статистки України на підставі обстежень робочої сили”. Але, починаючи з 2022 року, результати відповідного обстеження органами статистики не оприлюднюються.
“За останніми оприлюдненими даними, у 2021 році рівень безробіття (за методологією Міжнародної організації праці) серед населення віком 15-70 років становив 9,9% робочої сили”, – повідомив посадовець ДЦЗ.
