Швейцарія збереже тимчасовий статус захисту (Status S) для українців, які виїхали з України через повномасштабне вторгнення РФ, до 4 березня 2028 року, але посилить правила його отримання.
«Досі немає ознак тривалої стабілізації ситуації в Україні. Тому статус S для осіб з України, які шукають захисту, буде продовжено до 4 березня 2028 року. Заходи підтримки для осіб зі статусом захисту S (Програма S) також будуть продовжені до цієї дати», – йдеться в повідомленні уряду Швейцарії на сайті в середу.
Повідомляється, що Федеральна рада ухвалила таке рішення на своєму засіданні 19 серпня після консультацій із відповідними зацікавленими сторонами.
При цьому зазначається, що з 20 серпня статус захисту S буде обмежено для певних інших груп осіб – статус захисту S тепер надаватиметься лише особам, які виконують військові обов’язки, які вони можуть мати в Україні. «Це нове правило застосовується до всіх нових заявників, які подали заяви 20 серпня або пізніше. Воно не впливає на осіб, яким уже надано статус захисту S», — зазначається в повідомленні уряду.
Як пояснили в уряді Швейцарії, таке рішення ухвалено з метою узгодження з політикою ЄС щодо цього питання. «Швейцарія досі тісно координувала свої дії з ЄС щодо статусу захисту S і продовжуватиме це робити. 30 липня держави-члени ЄС вирішили продовжити тимчасовий захист до 4 березня 2028 року. Водночас вони вирішили обмежити доступ до тимчасового захисту в ЄС: з 31 липня тимчасовий захист надається лише тим, хто виконує військові обов’язки, що діють в Україні. Вимога щодо виконання військових обов’язків поширюється, зокрема, на громадян України призовного віку, тих, хто перебуває в резерві, та тих, хто добровільно вступив до лав збройних сил. Швейцарія юридично не зобов’язана виконувати це рішення, ухвалене Радою ЄС. Однак Федеральна рада вважає, що в інтересах Швейцарії узгодити свою практику з практикою ЄС», – йдеться в повідомленні.
У разі стійкої стабілізації ситуації в Україні Федеральна рада перегляне статус захисту S.
Як повідомлялося, наприкінці липня Європейський Союз продовжив дію тимчасового захисту для українців до 4 березня 2028 року, запровадивши нововведення, згідно з яким новоприбулі військовозобов’язані громадяни України зможуть претендувати на статус лише за умови відсутності проблем із військово-обліковими документами.
АТ “Укрнафта” у 2026 році виділяє додатково 2,5 млрд грн на захист видобувної інфраструктури від обстрілів РФ, які стали інтенсивнішими, повідомив голова правління компанії Богдан Кукура.
“Ми змістили нашу пріоритезацію на захист споруд та убезпечення обладнання шляхом підземного будівництва. Тому цього року ми додатково виділяємо на захист (видобувної – ІФ-У) інфраструктури більше 2,5 млрд грн, це величезна інвестиція”, – сказав він в ексклюзивному інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
За його словами, відповідно, план по бурінню цього року складає 15 свердловин, закінчених бурінням. При цьому Кукура припустив, що завдяки збалансованій програмі буріння є ймовірність збільшення цього показника. (Минулоріч компанії вдалося встановити рекорд буріння, довівши показник до 25 свердовин – ІФ-У).
“Загалом з початку року вже пробурено 11 свердловин – включно зі спільними з “Укгазвидобуванням”. Але для нас важливий не стільки кількісний показник, скільки, насамперед, економічна ефективність, дебіт і внесок у збільшення видобутку”, – зазначив Кукура.
Він зауважив, що взаємодія “Укрнафти” з “Укргазвидобуванням” показала себе ефективно, і спільно компанії пробурили три високодебітні свердловини глибиною від 4,5 до 5,6 км кожна.
“Цей проєкт підтвердив ефективність об’єднання компетенцій державних компаній, тому ми плануємо розвивати таку співпрацю й надалі”, – підкреслив СЕО “Укрнафти”.
Кукура також звернув увагу, що компанія призупинила програму розвитку мережі UKRNAFTA на сході через постійні обстріли РФ, які “зведуть всі зусилля з модернізації нанівець”, і займається там захистом об’єктів. При цьому він зазначив, що на заході країни UKRNAFTA максимально працює над продовженням модернізації АЗК та спрямовує на це частину коштів, згенерованих комерційним напрямком.
“В цілому, ми стараємося зберігати пропорційність використання дохідної частини від обох сегментів – видобутку й комерційного напряму”, – наголосив Кукура.
Як повідомлялося, в цьому інтерв’ю Кукура розповів, що втрати АТ “Укрнафта” у видобутку нафти за перше півріччя 2026 року становлять 150 тис. тонн – це як фізичні втрати, тобто те, що згоріло від обстрілів, так і невидобутий обсяг через зупинку роботи. За його словами, за перше півріччя 2026 року обсяги втрат нафти суттєво більші, ніж за аналогічний період попереднього року.
РФ за сім місяців 2026 року зруйнувала 37 АЗК групи “Нафтогаз”, частину з яких вдалося відновити, однак решта зазнала критичних руйнувань і припинила роботу.
Румунія, Болгарія і Туреччина домовилися розширити завдання спільної групи з протимінної безпеки в Чорному морі, додавши до її мандату захист критично важливої інфраструктури.
Домовленість була досягнута під час саміту НАТО в Анкарі. Йдеться про розширення повноважень Mine Countermeasures Black Sea Task Group, яка до цього була зосереджена передусім на пошуку та знешкодженні мін у Чорному морі.
За даними Reuters, новий мандат передбачає захист енергетичних, телекомунікаційних об’єктів та підводних трубопроводів, що належать або експлуатуються трьома країнами.
Міністерство оборони Румунії заявило, що захист критично важливої інфраструктури в Чорному морі потребує комплексного, інтегрованого та довгострокового підходу. Відомство також нагадало, що меморандум про створення групи з протимінної безпеки був підписаний 11 січня 2024 року міністрами оборони Румунії, Болгарії та Туреччини.
Спільна група стала першою тристоронньою ініціативою такого типу серед трьох країн НАТО, які мають вихід до Чорного моря. Її початковим завданням було підвищення безпеки судноплавства після появи дрейфуючих мін у морі внаслідок війни РФ проти України.
За інформацією Reuters, з моменту створення група вже знешкодила понад 150 мін. Розширення її завдань відображає зростання занепокоєння країн регіону щодо безпеки морської інфраструктури, зокрема на тлі розвитку газових проєктів у Чорному морі.
Для України це рішення має безпосереднє значення, оскільки безпека Чорного моря впливає на судноплавство, експортні маршрути, енергетичну інфраструктуру та загальну військово-морську ситуацію в регіоні. Посилення координації між Румунією, Болгарією і Туреччиною також означає більшу увагу НАТО до чорноморського напрямку.
БОЛГАРИЯ, ЗАХИСТ, ІНФРАСТРУКТУРА, РУМУНІЯ, ТУРЕЧЧИНА, Чорне море
АТ “Укрзалізниця” розгортає понад 800 модульних укриттів по всій країні для посилення захисту працівників у зв’язку зі зростанням атак на залізничну інфраструктуру, йдеться у повідомленні компанії в середу.
“Такі укриття дають можливість швидко сховатися під час тривоги й захищають від уламків під час обстрілів. І це не теорія: вчора (5 травня – ІФ-У) таке укриття на Харківщині врятувало життя провідниці, яка вчасно евакуювалася після повідомлення про небезпеку”, – повідомила “Укрзалізниця” в телеграм.
Зазначається, що відповідні укриття встановлять у найбільш небезпечних місцях.
В “Укрзалізниці ” наголосили, ця ініціатива є частиною плану стійкості компанії, що передбачає забепечення у складних умовах безперервний рух і захист людей.
Від початку 2026 року зафіксовано близько 983 атак на залізничну інфраструктуру, нагадали в УЗ.
Як повідомлялося, 5 травня ворог атакував інфраструктуру УЗ на Харківщині, Полтавщині та Дніпропетровщині.
НАЕК “Енергоатом” планує протягом 2026 року завершити будівництво всіх передбачених захисних споруд другого рівня (бетонні конструкції від ударів дронів та уламків ракет) для важливих елементів діючих АЕС України, повідомив тво голови правління компанії Павло Ковтонюк.
“Перше – це пасивний захист критичних елементів атомних станцій. Він складається з декількох рівнів, і перший рівень (габіони та біг-беги – ЕР) уже готовий. Другий рівень підходить до фінішу. Ці роботи виконуються згідно прийнятих графіків і планів”, – сказав Ковтонюк у розмові з журналістами під час поїздки на одну з атомних станцій, уточнивши, що по всіх АЕС будівництво споруд 2 рівня планується завершити протягом поточного року.
Він зазначив, що другий аспект – це активний захист, який забезпечує ЗСУ, і “Енергоатом” виділяє кошти на придбання необхідних систем для такого захисту неба біля АЕС. Ковтонюк не став уточнювати обсяги фінансування робіт із захисту та виділених військовим коштів, зазначивши, що “плани і проєкти, погоджені з Генштабом, фінансуються без обмежень”.
Відносно третього рівня захисту (в тому числі підземні конструкції, розраховані на пряме влучання ракет), глава “Енергоатома” зазначив, що такі проєкти можна розглядати індивідуально.
“Третій рівень – це дуже великі роботи, вони можуть розглядатися локальними проєктами. Є приклад на одній з АЕС, де третім рівнем захищені певні елементи. Щодо масштабування, то будемо розглядати таку можливість”, – прокоментував Ковтонюк.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав відсутність у компанії M.S.L. ефективних засобів правового захисту для своїх скарг в Україні, це рішення є першим по суті рішенням у практиці ЄСПЛ проти України щодо застосування санкцій відповідно до закону України «Про санкції».
Як повідомила агентству «Інтерфакс-Україна» партнер адвокатського об’єднання Barristers Ельвіра Лазаренко, відповідне рішення у справі “M.S.L., TOV v. UKRAINE” ЄСПЛ опублікував 16 жовтня 2025 року (https://hudoc.echr.coe.int/#{%22itemid%22:[%22001-245275%22]})
Лазаренко зазначила, що «на сьогодні склалася досить усталена практика Великої Палати Верховного суду щодо »санкційних справ«, в якій йдеться про обмежену можливість судового перегляду рішень державних органів про застосування санкцій через наявність дискреційних повноважень у РНБО України та президента України вирішувати питання національної безпеки».
“Така практика давно викликала зауваження з боку юристів, оскільки свідчила про фактичну відмову українських судів у перевірці фактичних підстав для застосування санкцій, тобто відмову здійснити належне правосуддя. Рішення «M.S.L., TOV v. UKRAINE» важливе тим, що в ньому піднімаються питання про межі судового перегляду українськими судами рішень про застосування санкцій і можливості надання судами оцінки істотності ризиків, які стають підставою для застосування санкцій до осіб відповідно до закону України «Про санкції»”, – сказала вона.
Лазаренко нагадала, що справа “M.S.L., TOV v. UKRAINE« стосувалася оскарження компанією »M.S.L.” санкцій, застосованих до неї рішенням РНБО України та введених в дію в 2015 році указом президента України з подальшим продовженням терміну дії санкцій указами в 2016 і 2017 роках.
Компанія-заявник скаржилася, що введення санкцій, зокрема блокування активів, становило втручання в її права, гарантовані статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції, оскільки їй було заборонено використовувати свої активи та розпоряджатися ними. Також компанія-заявник порушила питання щодо статті 13 Конвенції у зв’язку з відсутністю у неї ефективного засобу правового захисту від порушення її майнових прав.
На національному рівні в задоволенні позову компанії-заявника щодо першого Указу президента України українські суди відмовили, а позови щодо другого і третього Указів компанія відкликала.
“Національні суди, відхиляючи позов компанії, відмовилися оцінити фактичні підстави застосування санкцій, посилаючись на дискреційні повноваження органів, які винесли оскаржувані рішення. Велика Палата Верховного суду вказала, що обсяг і результати оцінки президентом значущості ризиків, які послужили підставою для накладення санкцій на компанію-заявника, виходять за межі судового перегляду, оскільки адміністративний суд не має компетенції приймати рішення з питань національної безпеки і оборони”, – пояснила юрист.
Вона зазначила, що, звертаючись до ЄСПЛ, компанія, зокрема, стверджувала, що національні суди ухилилися від здійснення правосуддя, оскільки не перевірили, чи мали державні органи достатні підстави для введення санкцій і чи були такі підстави підкріплені будь-якими доказами.
“Більш того, обмеження сфери судового розгляду не ґрунтувалося на жодному положенні національного законодавства. На думку компанії, дискреційні повноваження президента з питань нацбезпеки не повинні обмежувати судовий перегляд, здійснений національними судами, а також звільняти суди від обов’язку перевіряти підстави для санкцій відповідно до закону про санкції”, – сказала Лазаренко.
Юрист зазначила, що ЄСПЛ, у свою чергу, вказав, що в рішеннях національних судів відсутня змістовна судова оцінка рішення про застосування санкцій до компанії-заявника. Зокрема, Верховний суд обмежив свій аналіз єдиним питанням відповідності рішення РНБОУ і першого указу президента формальним вимогам закону про санкції і не торкався суті звинувачень СБУ проти компанії-заявника.
“Через те, що судами не було здійснено перевірки, чи мав перший указ президента міцну фактичну підставу, ЄСПЛ дійшов висновку, що такий судовий перегляд не міг розглядатися як достатня процесуальна гарантія від свавілля. Відповідно, ЄСПЛ визнав втручання в право компанії-заявника на мирне володіння майном незаконним”, – сказала вона.
Крім того, Лазаренко зазначила, що ЄСПЛ, посилаючись на свій висновок про відсутність належних процесуальних гарантій проти свавілля під час судового перегляду рішення про застосування санкцій, а також неефективність скарг компанії в СБУ, дійшов висновку про відсутність у компанії-заявника ефективних засобів правового захисту для своїх скарг.
«З огляду на закріплений статус практики ЄСПЛ як джерела права, очікуємо на належну реакцію на прийняте ЄСПЛ рішення »M.S.L., TOV v. UKRAINE« з боку Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного суду, як судів першої та апеляційної інстанцій, визначених для перегляду рішень про застосування санкцій», – резюмувала юрист.
