Залишилось менше двох тижнів до початку співбесід для ветеранів, захисників та їх дітей, які прагнуть здобути або продовжити вищу освіту в українських університетах. Цьогоріч, у межах ініціативи Інституту ветеранів «Архітектура Стійкості», відкрито додаткові можливості для навчання за бюджетною підтримкою, у тому числі за заочною та дистанційною формою.
«Поки зберігається можливість заочної та дистанційної форми — це унікальний шанс для наших ветеранів та їх родин здобути освіту, не перериваючи службу, волонтерську чи трудову діяльність. І що не менш важливо — ще є вільні місця на безоплатне навчання. Ми супроводжуємо кожного від етапу заяви — до працевлаштування», — наголосив Артем Гончаренко, керівник Інституту ветеранів «Архітектура Стійкості».
– Освіта для ветеранів, захисників та їх дітей — в університетах України!
Інститут ветеранів відкриває двері до понад 30 спеціальностей і понад 100 освітніх програм:
– Безоплатне навчання*
– Перенавчання, курси, друга вища, магістратура, аспірантура
– Психологічна підтримка та реабілітація
– Участь у проєктах з відновлення України
– Партнерські програми з роботодавцями (Axor, Barks, Google, Microsoft, Cisco та ін.)
– Формати: денна, заочна, онлайн
– Працюємо по всій Україні — у громадах, університетах і реабілітаційних центрах
– Індивідуальний супровід від моменту подачі заяви — до працевлаштування
– Запрошуємо всіх бажаючих на онлайн або офлайн-зустрічі з нашою командою. Розповімо:
▪ як подати заяву
▪ які пільги мають ветерани та їх діти
▪ як отримати компенсацію за навчання
▪ які освітні програми потрібні для відбудови країни
Деталі програм: www.Veterano.info
Заявки: center@uvc.in.net | veterano@knuba.edu.ua
Контакти:
+38 073 94 96 179
+38 050 22 35 182
+38 067 49 81 098
Керівник: Артем Гончаренко — +38 073 177 72 73
Університети-партнери:
Київський національний університет будівництва і архітектури
Національний університет фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ)
Західноукраїнський національний університет
Національний університет “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Дрогобицький національний педагогічний університет
*Участь у державних програмах компенсації, грантах, стипендіях, а також підтримка від бізнесу дає змогу навчатися безоплатно.
Час діяти. Рішення змінює майбутнє. Почни з освіти — просто зараз.
Український маркетплейс перевіреної нерухомості DIM.RIA провів опитування аудиторії, в якому взяли участь понад 1500 українців. Мета дослідження — з’ясувати плани, пріоритети та бюджети українців у сфері купівлі та оренди житла. Результати показали, що у 2025 році середній бюджет на придбання нерухомості знизився, тоді як орендарі, навпаки, готові витрачати більше.
У 2025 році більшість українців продовжують жити у рідних містах. Однак частка тих, хто переїжджає у безпечніші регіони та за кордон, зросла у порівнянні з 2024 роком.
Дві найпоширеніші мети для купівлі житла серед опитаних користувачів маркетплейсу — змінити орендоване житло на власне (42%) та змінити місце проживання (33%). Найбільший попит мають квартири на вторинному ринку. Також користувачі розглядають приватні будинки від власників. Новобудови (як квартири, так і будинки) посідають третю та четверту позиції за популярністю. Найменше інтересу викликають смарт-квартири.
Середній бюджет, який українці готові витратити на купівлю житла, у 2025 році або залишився на рівні попереднього року, або дещо знизився. Зараз найбільшою є частка тих, хто планує витратити від $30 до $50 тис. Впродовж останнього року зменшилась кількість людей, які планують купити житло за понад $50 тис.
Основна причина для пошуку орендованого житла — зміна міста або району проживання. Уподобання в оренді збігаються з планами на купівлю: лідером є квартири на вторинці. Наступними серед варіантів є новобудови та смарт-квартири.
Найбільше опитаних прагнуть знайти житло вартістю до 10 тис. грн на місяць. Однак значна частина збільшила свій бюджет на орендну плату до 15 тис. грн. Водночас 67% респондентів зазначають, що знайти житло у межах бажаного бюджету складно.
Серед пріоритетів, за якими українці обирають житло для купівлі, на перший план виходять доступна ціна, стан об’єкта, площа та зручність розташування.
Готовність співпрацювати з рієлторами в 2025 році зросла. Особливо це стосується покупців житла — вони частіше залучають фахівців для супроводу угоди. Орендарі ж переважно прагнуть шукати житло самостійно.
DIM.RIA – маркетплейс для купівлі та оренди перевіреного житла. Продукт української ІТ-компанії RIA.com. Наразі маркетплейс має вебсайт та застосунок для пристроїв на базі iOS та Android.
За останні вісім десятиліть світ пройшов складний шлях від створення перших ядерних боєзарядів до формування багаторівневої глобальної системи стримування, заснованої на ядерному балансі. Згідно з аналізом, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на основі статистики Федерації американських науковців (FAS), найбільш стрімке зростання кількості ядерної зброї відбулося в період з 1945 по 1986 рік. Після випробування перших атомних бомб у США у 1945 році до перегонів приєднався Радянський Союз, і вже з 1950-х років почалася гонка озброєнь, у якій США на перших етапах мали перевагу, володіючи понад 3000 боєзарядів.
Цей період відзначався глобальним протистоянням у рамках Холодної війни, гонкою озброєнь та активним розширенням ядерного клубу.
У 1960-х роках СРСР поступово зрівнюється за кількістю, а згодом і перевершує США. Кульмінація цієї гонки припала на 1986 рік, коли сумарна кількість ядерних боєзарядів у світі досягла рекордного значення — майже 70 тисяч одиниць, з яких понад 40 тисяч належали Радянському Союзу.
Після завершення Холодної війни у 1990-х роках США та Росія ініціювали масштабне скорочення своїх арсеналів, виводячи частину боєзарядів з бойового чергування або утилізуючи за міжнародними домовленостями. До 2023 року загальна кількість ядерних боєзарядів у світі зменшилася до приблизно 12 500, з яких близько 9 600 перебувають у активному статусі, тоді як решта — у резерві чи очікують демонтажу.
На сьогоднішній день у світі існує дев’ять держав, які офіційно володіють ядерною зброєю. Найбільшими арсеналами володіють Росія — 5 889 одиниць, і США — 5 244 одиниці. Китай демонструє активне нарощування своєї ядерної потужності і вже має близько 410 боєзарядів. Франція і Велика Британія володіють, відповідно, 290 і 225 одиницями. Індія та Пакистан мають близько 170 і 165 боєзарядів, а Ізраїль — орієнтовно 90. Північна Корея, згідно з оцінками, має до 30 боєзарядів, але її потенціал розглядається з високою часткою невизначеності через закритість країни. Особливим випадком є Південна Африка — єдина держава, яка добровільно відмовилась від ядерної зброї, повністю ліквідувавши свій арсенал ще у 1990-х роках.
«Динаміка змін у ядерному потенціалі свідчить про надзвичайну гнучкість і водночас уразливість системи глобальної безпеки. Протягом багатьох років ядерна зброя була не лише елементом стримування, але й інструментом політичного шантажу, який дозволяв окремим державам впливати на міжнародну повістку. Сьогодні ми спостерігаємо тривожну тенденцію: попри загальне скорочення запасів у провідних державах, таких як США і Росія, окремі країни — передусім Китай і Північна Корея — демонструють зростання амбіцій, що свідчить про потенційне повернення до гонки озброєнь. І якщо світова спільнота не зможе виробити ефективних механізмів контролю й обмеження, ми ризикуємо опинитися перед новим етапом ядерного протистояння, який буде ще більш небезпечним через наявність нестабільних режимів, технологічних проривів і кіберзагроз», – коментує ситуацію засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
У висновку слід підкреслити, що сучасна архітектура ядерної безпеки потребує перегляду. Умови нової геополітичної реальності вимагають не лише підтримання паритету, а й створення міжнародних механізмів, здатних запобігти розповсюдженню ядерної зброї та знизити ризик її застосування у конфліктах нового типу. Без глобального діалогу, прозорості та довіри майбутнє світової безпеки залишатиметься під загрозою.
Більше інформації – на YouTube-каналі Experts Club
Чорногорія — одна з найдоступніших країн Європи за вартістю нерухомості та одна з найпростіших у юридичному оформленні купівлі для іноземців. Останніми роками вона стала особливо популярною серед громадян країн СНД та ЄС завдяки м’якому клімату, морю, перспективам зростання цін та лояльній податковій політиці. Проте, при купівлі квартири або будинку важливо розуміти, з якими податками і зборами доведеться зіткнутися.
Основні податки при купівлі нерухомості в Чорногорії
Ставка: 3% від ринкової вартості об’єкта, визначеної податковою службою (не завжди збігається з ціною в договорі).
Податок сплачується одноразово, протягом 15 днів після укладення угоди та подання документів до податкової інспекції.
Ставка: 21%, вже включена в ціну за договором.
У такому випадку податок на передачу власності (3%) не стягується.
Податок на володіння нерухомістю
Ставка встановлюється муніципалітетами і зазвичай становить від 0,1% до 1% від кадастрової вартості (залежить від місця розташування, типу та стану нерухомості).
Наприклад:
Квартира в Будві або Которі — близько 0,25–0,5%
Об’єкти на узбережжі та в туристичних зонах оподатковуються за вищою ставкою
Податок сплачується раз на рік, зазвичай до кінця березня.
Важливо: за прострочення нараховується пеня.
Додаткові витрати
Оренда нерухомості: податки для власника
Якщо нерухомість здається в оренду, власник зобов’язаний:
Отримати дозвіл на короткострокову оренду в муніципалітеті.
Вести облік гостей і сплачувати податок:
Фіксований податок на дохід від оренди — 9%.
Плюс туристичний збір з кожного гостя — близько €1 за ніч.
З 2024 року активно перевіряється дотримання цих вимог (впровадження електронних систем обліку).
Приклад
Квартира в Будві за €150 000, куплена у приватної особи:
Податок на передачу власності: 3% = €4 500
Річний податок на нерухомість (0,4%): €600
Нотаріус + реєстраційні збори: ~€1 000
У разі оренди: податок на дохід — 9% від прибутку
Чорногорія пропонує відносно просту і передбачувану податкову систему в сфері нерухомості. Одноразовий податок при купівлі — 3% або 21% (у новобудові), щорічний податок — низький. Оренда оподатковується помірним податком, але вимагає дотримання формальностей.
Джерело: http://relocation.com.ua/property-taxes-in-montenegro-what-buyers-need-to-know/
Обсяг імпорту в Україну легкових автомобілів, включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та авто для перегонів (код УКТ ЗЕД 8703), у січні-травні 2025 року в грошовому вираженні склав майже $2,052 млрд, що на 5,3% більше показника минулого року за аналогічний період ($1,947 млрд).
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС) України, зокрема, в травні цього року в Україну ввезено легкових авто на $523,8 млн, що на 30% більше, ніж у травні-2024 року.
До трійки найбільших постачальників авто в Україну в січні-травні цього року увійшли Німеччина, США і Японія, тоді як минулого року в цій трійці лідирували США. Зокрема, поставки авто з Німеччини зросли на 35% – до $388,6 млн, а їх частка в структурі імпорту автомобілів склала майже 19% проти 14,8% роком раніше.
З США в Україну ввезено автомобілів на $336,2 млн (на 7,6% менше), а з Японії імпорт скоротився на 4,8% – до $230 млн.
З інших країн весь імпорт легкових авто за окреслений звітний період склав майже $1,1 млрд проти $1,05 млрд млн за січень-травень минулого року.
У той же час в січні-травні цього року Україна експортувала такі транспортні засоби лише на $2,7 млн, зокрема в ОАЕ (49,4% експорту), Чехію та Словаччину, тоді як рік тому в аналогічний період вона поставила їх на зовнішні ринки на $7,18 млн, в основному в Канаду, ОАЕ та США.
За даними ДМС, у загальній структурі імпорту товарів в Україну в січні-травні частка легкових авто склала 6,56% (торік 7,07%), у структурі експорту – 0,02% (0,04%).
Як повідомлялося, у 2024 році в Україну ввезено легкових авто на $4,385 млрд – на 8% більше, ніж рік тому, експортовано на $10,1 млн (у 2,7 раза менше).
Українські підприємства в січні-травні цього року збільшили експорт брухту чорних металів на 45,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 155,809 тис. тонн з 102,366 тис. тонн.
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС) у п’ятницю, в травні було експортовано 28,6 тис. тонн, у квітні – 46,321 тис. тонн, у березні – 39,908 тис. тонн, у лютому – 25,284 тис. тонн, у січні – 15,696 тис. тонн брухту.
У грошовому вимірі вивезення металобрухту за січень-травень зросло на 46,4% – до $48,127 млн з $32,872 млн.
