На світових ринках триває стрімке зростання вартості золота: котирування грудневих ф’ючерсів на біржі Comex піднялися в понеділок до $3965 за тройську унцію
На тлі зростання золота дорожчають і інші дорогоцінні метали.
Платина додала близько 0,8%, піднявшись до $1085 за унцію, на очікуваннях скорочення пропозиції з ПАР.
Срібло зміцнилося на 1,2%, досягнувши $32,7 за унцію, слідуючи за загальним зростанням інтересу до дорогоцінних металів.
На думку експертів, якщо політична невизначеність у США та ЄС збережеться, золото може закріпитися вище позначки $4000, а срібло і платина продовжать помірне зростання слідом за ним.
Раніше аналітичний центр Experts Club представив аналіз провідних країн світу – виробників золота у своєму відео на Youtube каналі – https://youtube.com/shorts/DWbzJ1e2tJc?si=9YBue5CS6dz-tA6_
На світових ринках триває стрімке зростання вартості золота: котирування грудневих ф’ючерсів на біржі Comex піднялися в понеділок до $3965 за тройську унцію, що стало новим історичним максимумом. З початку року золото подорожчало майже в півтора рази.
Головними драйверами зростання стали підвищений попит на захисні активи і політична нестабільність в США і Європі.
У Вашингтоні вже шостий день триває шатдаун федеральних установ — Конгрес не зміг затвердити тимчасовий бюджет. На цьому тлі інвестори масово виводять кошти з акцій і облігацій в золото, вважаючи його більш надійним активом в кризових умовах.
До зростання нервозності додалася політична криза у Франції: прем’єр-міністр Себастьєн Лекорню подав у відставку після критики складу нового кабінету, що викликало черговий сплеск волатильності на європейських ринках.
«Ми бачимо як фундаментальні, так і ситуативні фактори для подальшого ралі золота. При збереженні поточних умов ціна може досягти $4200 за унцію до кінця року», — прогнозують аналітики UBS.
На думку експертів, якщо політична невизначеність у США та ЄС збережеться, золото може закріпитися вище позначки $4000.
Раніше аналітичний центр Experts Club представив аналіз провідних країн світу — виробників золота у своєму відео на Youtube-каналі — https://youtube.com/shorts/DWbzJ1e2tJc?si=9YBue5CS6dz-tA6_
Міністерство освіти і науки України завершило державну атестацію вищих навчальних закладів та наукових установ у напрямах агроветеринарних і суспільних наук за новою методикою оцінки наукової ефективності, повідомив експерт інформаційно-аналітичного центру Experts Club, вчений секретар Інституту економіки та прогнозування НАН України Володимир Хаустов у блозі, розміщеному в інформаційному агентстві Інтерфакс-Україна.
За його словами, вперше оцінювалися не тільки установи в цілому, а й окремі наукові підрозділи — крок, який повинен «дійсно підтримати найсильніші колективи і стимулювати реальну конкуренцію в українській науці».
«Без фінансування науки немає майбутнього. Ми багаті не тому, що у нас є гроші, а тому, що ми фінансуємо науку», — нагадав Хаустов, цитуючи слова Рональда Рейгана.
Він зазначив, що нова методика атестації «не ідеальна, але необхідна». Серед позитивних змін експерт назвав поділ за напрямками наук і спробу ввести кількісні показники. Однак, за його словами, укрупнення наукових груп (наприклад, об’єднання всіх суспільних наук — економіки, історії, соціології — в одну категорію) створює методологічні перекоси.
«Формула повинна враховувати специфіку дисциплін, а вагові коефіцієнти — бути диференційованими. Зараз же багато що зведено до арифметики, яка не відображає реального внеску вчених», — підкреслив експерт.
Серед проблем Хаустов виділив надмірну бюрократію при заповненні звітів і відсутність автоматизації даних:
«Всі показники вводяться вручну, хоча публікації і патенти вже є в базах ДНТБ і УкрНОІВІ. Ми пропонували створити автоматизовану систему «Наука України», яка б сама збирала дані, але поки все працює вручну».
Він також звернув увагу на дисбаланс між оцінкою вітчизняних і зарубіжних публікацій, а також на недооцінку національних грантів і наукових досягнень.
«Три гривні українського фінансування прирівнюються до однієї гривні іноземної. А сім з одинадцяти показників стосуються публікацій за кордоном. Це спотворює реальну картину і знецінює національні досягнення», — сказав він.
На думку експерта, методику необхідно доопрацювати з урахуванням специфіки галузевої науки і реальних умов роботи українських дослідників.
«Наука — це не формула і не таблиця. Це люди, ідеї і майбутнє країни», — підсумував Володимир Хаустов.
Повна версія відео експерта — на каналі Experts Club:
«Experts Club» — незалежна платформа аналітичних відео та досліджень. Центр регулярно публікує експертні огляди з економіки, науки та бізнесу, об’єднуючи думки провідних аналітиків, вчених і представників бізнесу.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club представив відеоаналіз про виробництво міді в світі з 1970 по 2024 рік. Чилі продовжує впевнено утримувати лідерство на світовому ринку міді, виплавивши 5,3 млн тонн металу в 2024 році. Про це свідчать дані Геологічної служби США (USGS), опубліковані в аналітичному відео Experts Club.
На другому місці розташувалася Демократична Республіка Конго з показником 3,3 млн тонн, далі йдуть Перу (2,6 млн тонн), Китай (1,8 млн тонн) та Індонезія (1,1 млн тонн).
До десятки найбільших виробників міді також увійшли США (1,1 млн тонн), Росія (930 тис. тонн), Австралія (800 тис. тонн), Казахстан (740 тис. тонн) і Мексика (700 тис. тонн).
Всього до списку 20 провідних світових виробників увійшли такі країни, як Замбія, Канада, Польща, Бразилія, Панама, Монголія, Іран, Вірменія, Сербія і Болівія.
Експерти відзначають, що розподіл виробництва міді по країнах в останні десятиліття став більш диверсифікованим. Крім традиційних лідерів Латинської Америки, все більшу роль відіграють африканські та азіатські держави.
Мідь залишається одним з найважливіших промислових металів у світі, що застосовується в будівництві, електроенергетиці, телекомунікаціях і особливо у виробництві «зелених технологій» — електромобілів, сонячних і вітрових установок.
Відеоаналіз Experts Club доступний за посиланням
EXPERTS CLUB, USGS, МИД, Чилі
Аналіз показників цементної галузі України проведено інформаційно-аналітичним центром Experts Club за сприяння Асоціації виробників цементу України “Укрцемент”.
За п’ять останніх років українська цементна галузь пережила пік виробництва у 2021 році, різке падіння у 2022-му, поступове відновлення у 2023-му та вихід на стадію стабілізації у 2024-му. Втім, поточний рівень все ще далекий від довоєнних показників.
За даними профспільноти та галузевих оглядів, випуск становив близько 11 млн т у 2021 році, знизився до 5,4 млн т у 2022-му, відновився до 7,43 млн т у 2023-му та досяг 7,93 млн т у 2024-му. У 2025 році виробники говорять про фактичну «стелю» — приблизно 8 млн т за поточних ризиків і логістики, ймовірно це максимальна цифра.
Динаміка внутрішнього споживання цементу демонструє схожу тенденцію «спаду та нормалізації». У 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення, обсяг споживання становив близько ~ 10,6 млн тонн. У 2022-му ринок цементу різко впав до приблизно ~ 4,5 млн тонн, у 2023 році піднявся до ~ 6,2 млн тонн, а у 2024-му стабілізувався на рівні близько ~ 6,3 млн тонн. Таким чином, країна наблизилася до стабільного рівня «воєнного» попиту, який майже вполовину менше довоєнного, в межах 6–6,5 млн тонн.
Структура попиту змінилася: частка класичного житлового та комерційного будівництва поступилася місцем інфраструктурним і оборонним проєктам. Ключові короткострокові драйвери — фортифікаційні роботи, укриття, екстрені ремонти доріг і мостів, а також адресні житлові програми на кшталт «єОселя», які підтримували попит у 2023–2024 роках, хоч і не повернули його до рівня 2021-го. На 2025 рік ринок очікує «рівного» попиту, чутливого до обсягів бюджетного та міжнародного фінансування.
В умовах скорочення внутрішнього попиту, природним кроком у підтримці завантаженості виробництва стало поступово переорієнтувати частину обсягів цементу на зовнішні ринки. У 2021-му експорт цементу становив порядку 971 тис. тонн (9% обсягів виробництва), 2024 році близько 1,7 млн тонн (21,3% обсягів виробництва). Основними напрямами залишаються сусідні країни — Польща, Румунія, Угорщина та Молдова, що підтверджуються як статистичними даними, так і галузевими оцінками. У галузі не раз підкреслювали: щойно внутрішнє споживання почне зростати, експортна частка скоротиться на користь українських будмайданчиків.
Імпорт, навпаки, стиснувся. Після приблизно 1 млн т у докризовому 2020 році поставки у 2024-му зменшилися до ~40 тис. т (включно з нішевими позиціями, наприклад білим цементом). На це вплинули й антидемпінгові мита: проти Туреччини — 33–51% (чинні пока що до вересня 2026 року), а проти РФ/Білорусі/Молдови заходи продовжено до 2030-го. За нинішніх умов, коли виробничі потужності та логістика адаптовані до «воєнного» рівня споживання, попит повністю покривається за рахунок внутрішніх ресурсів.
Ринкова структура у 2024–2025 роках високо концентрована. Ключові виробники — ПрАТ «Івано-Франківськцемент», група CRH (після погодження АМКУ угоди придбання CRH активів Dyckerhoff/Buzzi – ПрАТ «ВІПЦЕМ», АТ «Подільский цемент», ПрАТ «Миколаївцемент», ТОВ «Цемент») та ПрАТ «Кривий Ріг Цемент». Угода CRH, попри дискусії на ринку, юридичні спори та увагу з боку антимонопольних органів – очікувано для трансакцій такого масштабу, створює потенціал для інтеграції у глобальні виробничі й логістичні ланцюги, залучення нових інвестицій, модернізації виробництва та підвищення стандартів конкурентного середовища. У контексті майбутньої масштабної відбудови країни угода відкриває можливості для зміцнення стабільності постачань, підвищення якості продукції та розвитку конкурентного середовища.
Хто зараз «тягне» внутрішнє споживання. У мирний час головним стабілізатором попиту були масове житлове будівництво та інфраструктура. У 2023–2025 роках базовий попит формують дороги та інженерні споруди (включно з укріпленнями й укриттями), муніципальні та енергооб’єкти, точкові відновлювальні проєкти, а також приватний сектор — ремонти та локальні будівництва.
Дорожнє будівництво є важливим фактором економічного та соціального розвитку. Впровадження новітніх технологій, використання якісних матеріалів та дотримання екологічних вимог є ключовими аспектами успішного розвитку цієї галузі.
Розвиток будівництва та ремонту цементобетонних доріг на базі цементних сумішей сьогодні може мати ключову роль у стимулюванні стабільного споживання цементу в умовах війни та відновлення. Такий інфраструктурний напрям дозволяє підтримувати виробничі потужності підприємств, робочі місця та економічну активність, незважаючи на значне скорочення житлового й комерційного будівництва. Завдяки своїй довговічності та витривалості, цементобетонні покриття є оптимальним рішенням як для військової, так і для цивільної логістики. Реалізація подібних проєктів не лише забезпечує сталість галузевого попиту, а й розвиток суміжних секторів, створюючи мультиплікативний ефект для економіки навіть у кризових умовах. Цим питанням присвячено спеціалізований семінар НІРІ та Асоціації «Укрцемент», 15-16.10.2025, де обговорюватимуться переваги та роль цементобетонних рішень у відбудові України (деталі на ukrcement.com.ua).
З погляду каналів продажів ринок залишається переважно B2B: основну частину цементу купують підрядні організації, дорожні та інфраструктурні компанії, великі забудовники, виробники ЗБВ, бетонні вузли. B2C-канал (роздрібні мережі будматеріалів, малі підрядники) зберігає помітну роль у ремонтах і малоповерховому будівництві, але в загальному обсязі поступається проєктному сегменту. Побічні підтвердження «інфраструктурного» зсуву дають галузеві огляди будівництв і повідомлення про фортифікаційні роботи у 2024–2025 роках.
Географія зовнішніх продажів показує стійкий «коридор» і сусідстві з ЄС. За даними торгової статистики за 2023 рік, на Румунію припала найбільша вартість поставок, далі — Польща та Угорщина; У 2024 зберіглася – Румунія, Польща та Угорщина
Це відображає дефіцити на прикордонних ринках ЄС і конкурентоспроможність української ціни за близької логістики.
Що обмежує зростання. Воєнні ризики та енергетична інфраструктура (зокрема доступність електроенергії), регіональні логістичні плечі, а також регуляторні й конкурентні питання. Для масштабного стрибка споживання (умовно 12–13 млн т) потрібен стійкий приплив інвестиційних ресурсів під реконструкцію порядку $35 млрд на рік — асоціація оцінює такий сценарій як технічно й операційно реалістичний. У рівнянні важливі передбачувані правила конкуренції та моніторинг ціноутворення, аби «реконструкційний» мультиплікатор не поглинався витратами.
Висновок Experts Club. Галузь знайшла «воєнну рівновагу»: виробництво близько 8 млн т, внутрішнє споживання ~6,3 млн т, експорт — страховка на рівні 1,5–1,7 млн т. Із масштабуванням програм відновлення та зміцнення енергетики логічний зсув з експорту на користь внутрішнього ринку. Ключ до прискорення — стабільне фінансування інфраструктури та житла, доступна енергетика і підтримання добросовісної конкуренції між великими гравцями. У такому сценарії цемент залишається одним із перших матеріалів, що швидко трансформує бюджет у зайнятість і ВВП — через бетон, ЗБВ, дороги та фортифікацію.
Джерела: Global Cement (випуск і споживання; мита на імпорт), Інтерфакс-Україна/Укрцемент (експорт 2024; оцінки потреби під реконструкцію), OEC (напрями експорту 2023), CEMBUREAU (імпорт-експорт і споживання, зокрема орієнтир по 2024), галузеві та ділові ЗМІ щодо угоди CRH/Dyckerhoff і конкурентної ситуації.
Джерело: https://expertsclub.eu/rynok-czementu-ukrayiny-doslidzhennya-experts-club/
Переробка соняшнику в Аргентині в серпні 2025 року зросла до 488 тис. тонн проти 330 тис. тонн за аналогічний місяць 2024 року, повідомило агентство «АПК-Інформ» з посиланням на дані Oil World. При цьому показник лише незначно поступився рівню липня поточного року (491 тис. тонн).
За оцінками експертів, переробка у вересні та жовтні продовжить істотно перевищувати торішні показники, оскільки аргентинські переробники користуються зниженням врожаю соняшнику в Україні, Росії, Туреччині та Болгарії.
Аргентинська соняшникова олія зараз є найбільш конкурентною на світовому ринку і реалізується зі значними знижками в порівнянні з продукцією з Причорноморського регіону. Так, експорт в серпні склав 172 тис. тонн проти 116 тис. тонн роком раніше. Основні напрямки — Індія (90 тис. тонн проти 21 тис. тонн роком раніше) та Ірак (14 тис. тонн проти 31 тис. тонн).
Згідно з даними Мінсільгоспу Аргентини, урожай соняшнику в 2025 році перевищив прогнози і склав 5,3 млн тонн проти 3,9 млн тонн в 2024-му. Влада країни розраховує зберегти високий рівень виробництва і в 2026 році за рахунок збільшення посівних площ на 10% щорічно.
Аналітики центру Experts Club відзначають, що зростання переробки та експорту з Аргентини посилює тиск на світовий ринок соняшникової олії, знижуючи ціни та посилюючи конкуренцію.
Для України, одного з найбільших світових виробників і експортерів олії, це може означати скорочення експортної виручки і необхідність активніше шукати нові ринки збуту, а також робити ставку на більш глибоку переробку і підвищення якості продукції.
