Китай оновив законодавство про оборонну мобілізацію, посиливши вимоги до готовності промисловості, технологічних компаній і цивільної інфраструктури працювати на потреби оборони, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Нову редакцію Закону КНР про мобілізацію національної оборони ухвалено 28 серпня 2026 року, вона набуває чинності 1 жовтня. Документ містить 14 глав і 82 статті проти 72 статей у редакції 2010 року та деталізує механізми переходу держави, економіки й суспільства від мирного до воєнного режиму.
Одним із ключових нововведень стало посилення ролі даних і технологій у мобілізаційній системі. Підприємства, які отримають відповідні завдання, повинні резервувати не лише обладнання, матеріали та комплектуючі, а й технології, дані та програмне забезпечення. Влада також має оцінювати стійкість виробничих ланцюгів, доступність ресурсів і здатність підприємств швидко нарощувати випуск необхідної продукції.

Після оголошення мобілізації визначені компанії можуть бути зобов’язані виконувати військові контракти, змінювати номенклатуру продукції або збільшувати виробництво. Постачальники ресурсів при цьому мають надавати пріоритет оборонним завданням.
Промисловий потенціал Китаю робить ці механізми особливо значущими. У 2025 році ВВП країни становив близько 140,19 трлн юанів, а додана вартість переробної промисловості — близько 34,7 трлн юанів. Китай випустив 34,8 млн автомобілів, 484,3 млрд інтегральних схем і 773 тис. промислових роботів. Витрати на дослідження й розробки досягли 3,93 трлн юанів.
Водночас ухвалення закону саме по собі не означає оголошення мобілізації або рішення про початок війни. Значна частина відповідних механізмів існувала й у попередній редакції. Нинішня реформа передусім технологічно оновлює систему, уточнює порядок підготовки та скорочує потенційний час між політичним рішенням і переходом промисловості до виконання оборонних завдань.
Офіційний оборонний бюджет КНР на 2026 рік становить 1,94 трлн юанів. За оцінкою SIPRI, військові витрати Китаю у 2025 році сягнули близько $336 млрд і зростали вже 31-й рік поспіль.
Для світової економіки посилення мобілізаційної готовності Китаю важливе через його ключову роль у виробництві електроніки, акумуляторів, машин, суден і промислового обладнання. У кризовому сценарії зміна пріоритетів поставок може впливати на міжнародні ланцюги постачання та доступність компонентів.
Китай став єдиною країною G20, яка не підтримала низку положень підсумкового документа зустрічі міністрів фінансів та голів центральних банків країн «Великої двадцятки», що відбулася 31 серпня – 1 вересня 2026 року в американському Ешвіллі, штат Північна Кароліна.
У результаті замість узгодженого всіма учасниками спільного комюніке США як голова G20 опублікували заяву голови. В офіційному документі Мінфіну США зазначено, що його підтримали всі присутні члени G20, крім Китаю, який виступив проти чотирьох розділів.
Однією з головних розбіжностей стала проблема глобальних торговельних дисбалансів. Підтриманий іншими країнами текст закликає держави відмовитися від неринкової політики та практик, які посилюють дисбаланси. Країнам із надмірним і стійким профіцитом зовнішньої торгівлі пропонується усунути фактори, що стримують внутрішнє споживання та формують надмірну залежність економічного зростання від експорту.
Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив після зустрічі, що Китай виявився єдиним учасником, який не погодився з цим. Він назвав китайський профіцит рахунку поточних операцій найбільшим і «нестабільним» та заявив, що модель неринкової економіки, яка постійно збільшує постачання дешевої експортної продукції, не може бути стійкою.
Китай також не підтримав положення щодо розширення ролі Міжнародного валютного фонду в моніторингу глобальних економічних дисбалансів. Решта учасників G20 виступили за посилення аналізу МВФ, включаючи оцінку неринкової політики, факторів формування зовнішньоторговельних дисбалансів та їхнього впливу на інші економіки.
Ще одним предметом розбіжностей стала Ормузька протока. У заяві G20 висловлено занепокоєння тривалими перебоями в торгівлі енергоресурсами та підкреслено необхідність вільного, безпечного й передбачуваного судноплавства через Ормузьку протоку та інші ключові морські маршрути. Китай виступив проти всього відповідного пункту документа.
Крім того, Пекін не погодився з розділом, що стосується реструктуризації суверенних боргів та подальшого застосування Загальної рамкової програми G20 для врегулювання боргових проблем країн, що розвиваються. Офіційний документ Мінфіну США прямо вказує, що Китай заперечував проти пунктів 4, 10, 11 та 13 заяви.
Незважаючи на відсутність повного консенсусу, решта 19 членів G20 підтримали підхід до скорочення глобальних дисбалансів. Reuters зазначає, що питання фактично перетворилося на дискусію про китайську експортну модель, промислову підтримку та зростання поставок китайської продукції на світові ринки.
Розбіжності виникають на тлі посилення побоювань США, ЄС та низки інших великих економік щодо виробничих потужностей Китаю та зростаючого торговельного профіциту країни. Західні держави побоюються, що надлишок китайської промислової продукції може посилювати тиск на місцевих виробників та збільшувати залежність від окремих ланцюгів поставок.
Зустріч в Ешвіллі стала другим засіданням міністрів фінансів та керівників центральних банків G20 в рамках головування США у 2026 році. Серед основних тем були економічне зростання, глобальні дисбаланси, державний борг, цифрові активи, фінансова грамотність та стан світової фінансової системи.
До складу G20 наразі входять 19 держав: Аргентина, Австралія, Бразилія, Велика Британія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Південна Африка, Південна Корея та Японія.
Крім того, повноправними членами G20 є Європейський Союз та Африканський Союз. Таким чином, після приєднання Африканського Союзу у 2023 році G20 фактично об’єднує 21 учасника — 19 країн та дві регіональні організації.