Українці, які перебувають у США за статусом тимчасового захисту (TPS), з 22 липня могли втратити дозволи на працевлаштування (EAD), але напередодні суд у Массачусетсі тимчасово призупинив це рішення, повідомив голова правління УКМЦ Валерій Чалий, який був послом у США у 2015–2019 роках.
«22 липня сотні тисяч українців, які мали статус TPS, мали втратити роботу в Америці. Бо спочатку була одна постанова, а потім вийшов «великий законопроект» президента (One Big Beautiful Bill Act – ІФ-У), і він скоротив термін дії дозволу на роботу, так званого EAD, до 22-го числа… Лише в одному штаті справа дійшла до суду, і цей суд поки що тимчасово призупинив дію рішення», – описав ситуацію Чалий під час організованої NV дискусії, присвяченої лобіюванню та просуванню інтересів України в США.
Дипломат із жалем констатував, що нова хвиля українських біженців у США поки що не змогла об’єднатися й організуватися, щоб захищати себе, а багато advocacy-організацій, які займаються питаннями американської політичної та військової підтримки, також не надали допомогу українцям.
«Зараз в Америці складаються дуже складні умови для цих українців. Але наш уряд цим не займається – жодним чином», – зазначив Чалий, хоча, на його думку, левова частка цих українців все одно вже не повернеться в Україну.
Він уточнив агентству «Інтерфакс-Україна», що поточний термін дії TPS для українців закінчується 19 жовтня цього року, і якщо його не буде продовжено, а людина не має іншого легального статусу, їй доведеться покинути США. За словами Чалого, рішення про продовження цього статусу має бути ухвалено не пізніше ніж за 60 днів до його закінчення, тобто до середини серпня.
Згідно з інформацією на спеціалізованих ресурсах, 21 липня Федеральний окружний суд штату Массачусетс у справі Venezuelan Association of Massachusetts проти USCIS (Служба громадянства та імміграції США) виніс екстрену судову заборону на припинення з 22 липня дії EAD для бенефіціарів TPS, зокрема для українців. Остаточне рішення з цього питання очікується не пізніше 5 серпня 2026 року.
Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) може продовжити статус TPS для українців на 12 або 18 місяців, а в разі відсутності рішення DHS до 20 серпня цього року він буде автоматично продовжений ще на 6 місяців.
За даними некомерційної організації Nova Ukraine, вартість першої заяви на TPS становить $510, тоді як EAD на основі TPS коштує $1030, а знижена плата за певних умов – $560.
За поточними оцінками, у США статус TPS мають понад 100 тис. українців.
Як повідомлялося, ЄС нещодавно вирішив продовжити тимчасовий захист для українців ще на рік – до 4 березня 2028 року, але ввести обмеження на його надання військовозобов’язаним.
В Іспанії понад 609 тис. мігрантів без легального статусу отримали тимчасові дозволи на роботу в рамках програми екстреної легалізації. Про це повідомили іспанські власті. Перші офіційні підсумки програми уряд Іспанії підбив 2 липня.
Загалом до кінцевого терміну 30 червня заявки на легалізацію подали близько 1,17 млн осіб. Це більш ніж удвічі перевищило початкові очікування влади, яка розраховувала приблизно на 500 тис. заявників. За даними Reuters, 609 737 осіб уже отримали тимчасові дозволи на роботу, що дозволяє їм виходити в офіційний сектор економіки, поки їхні основні заяви перебувають на розгляді.
Програма діяла з 16 квітня по 30 червня 2026 року. Вона поширювалася на мігрантів без документів, які могли підтвердити проживання в Іспанії не менше п’яти місяців до кінця 2025 року та не мали судимості. Учасникам надається річний поновлюваний дозвіл на проживання, а на період розгляду заяви — тимчасове право на роботу.
Станом на кінець червня близько 160 тис. осіб із числа тих, хто отримав тимчасові дозволи, вже знайшли офіційну роботу. Іспанська влада окремо співпрацює з компаніями у будівництві, туризмі, транспорті та сфері догляду, щоб допомогти легалізованим мігрантам перейти з тіньової зайнятості на офіційний ринок праці.
Повністю позитивні рішення поки що отримали близько 11 тис. осіб. Решта справ продовжують розглядатися: після закриття прийому заяв у уряду є кілька місяців на опрацювання основної частини звернень. За даними El País, справи, які вже прийняті до розгляду, надають заявникам тимчасове право на проживання та роботу.
Більшість заявників — вихідці з Латинської Америки. Euronews із посиланням на дані Міністерства інтеграції, соціального забезпечення та міграції Іспанії повідомляє, що близько 67 % заявок надійшли від громадян країн Центральної та Південної Америки. Лідирує Колумбія, за нею йдуть Марокко, Венесуела, Перу та Гондурас.
Для Іспанії ця програма має не лише гуманітарне, а й економічне значення. Країна стикається з дефіцитом робочої сили в туризмі, будівництві, сфері догляду, транспорті та сільському господарстві. Легалізація дозволяє вивести частину працівників із «сірої» зони, розширити базу соціальних внесків та зменшити залежність бізнесу від неформальної зайнятості.
Водночас програма залишається політично суперечливою. Уряд Педро Санчеса представляє її як інструмент інтеграції людей, які вже проживають у країні, та відповідь на потреби ринку праці. Опозиційні партії критикують амністію, побоюючись зростання навантаження на державні та муніципальні служби. Судові суперечки навколо окремих аспектів процедури також тривають, але процес легалізації не було зупинено.
Українців ця програма в основному не стосується, оскільки більшість громадян України, які прибули до Іспанії після початку війни, перебувають не в нелегальному статусі, а під режимом тимчасового захисту ЄС. За даними іспанського Міністерства інтеграції, соціального захисту та міграції, станом на 31 березня 2026 року в Іспанії перебувало 345 995 громадян України з чинними документами на проживання, включаючи тимчасовий захист та інші дозволи; ці дані було опубліковано 30 квітня 2026 року. Такий статус уже надає право на проживання та роботу, тому іспанська амністія для нелегальних мігрантів орієнтована насамперед на інші групи іноземців без документів. Теоретично вона може бути актуальною лише для окремих українців, які з якихось причин не мають тимчасового захисту чи іншого законного статусу та відповідають умовам програми. Єврокомісія 26 червня 2026 року запропонувала продовжити тимчасовий захист для людей, які втекли з України, ще на рік — до 4 березня 2028 року.
Як повідомляє Сербський Економіст, 2025 року влада Чорногорії видала громадянам України 679 дозволів на тимчасове перебування і роботу, що становить 1,67% від загальної кількості 40 567 дозволів, випливає з річного звіту Заводу з працевлаштування Чорногорії (ZZZCG) з посиланням на дані МВС.
Загалом 2025 року в Чорногорії було видано 40 567 дозволів іноземцям – на 2 548 (6,7%) більше, ніж 2024 року. Із них 27 689 припали на квоту, 12 878 – видано поза квотою.
Іноземні працівники прибули зі 107 країн.
Дозволи на тимчасове перебування і роботу в Чорногорії у 2025 році за громадянством (від більшого до меншого)
Туреччина – 10 346 (25,50%)
Сербія – 8 148 (20,09%)
Росія – 7 429 (18,31%)
Азербайджан – 2 513 (6,19%)
Албанія – 2 098 (5,17%)
Боснія і Герцеговина – 1 902 (4,69%)
Косово – 1 543 (3,80%)
Північна Македонія – 766 (1,89%)
Україна – 679 (1,67%)
Білорусь – 469 (1,16%)
Індія – 364 (0,90%)
Мексика – 257 (0,63%).
Сербський Економіст зазначає, що 6 найбільших країн-джерел робочої сили забезпечили 79,96% усіх виданих дозволів.
https://t.me/relocationrs/2327
Середній рівень працевлаштування українських біженців віком 20-64 років у країнах Європи на середину 2025 року складав 57%, включаючи самозайнятість та неформальну роботу, що на 22 відсоткових пункти (в.п.) нижче за порівнянний показник для громадян країни перебування, йдеться у опитуванні УВКБ ООН щодо інтеграції українських біженців на ринок праці.
“Результати значно різняться: країни, що межують з Україною, як правило, фіксують найвищі рівні зайнятості, тоді як країни Західної Європи та Північної Європи демонструють значно нижчі рівні, навіть з урахуванням відмінностей у профілях біженців”, – зазначається у документі, який складений на основі даних 6817 респондентів.
Згідно із публікацією, 3% тих, кому 20-64 роки (або 5% від тих, хто працює), є самозайнятими або підприємцями.
Зазначається, що володіння місцевою мовою є одним із найсильніших предикторів зайнятості, а довший термін перебування в країні перебування також пов’язаний з покращеним виходом на ринок праці.
Згідно з даними, лідирують за рівнем працевлаштування Естонія та Угорщина – відповідно 72% та 71%, за якими слідують Велика Британія (69%), Польща (68%), Болгарія (67%), Чехія (66%), Нідерланди (64%).
Близький до середнього показник демонструють Іспанія (61%), Італія (58%), Литва (57%), Франція (53%), Румунія (50%), Молдова, Ірландія та Бельгія (по 46%).
Суттєво нижчі показники працевлаштування українських біженців, згідно опитування, у Швеції (43%), Фінляндії (40%), Данії та Німеччині (по 39%), Норвегії (37%) та Швейцарії (29%).
“Однак проблема неповної зайнятості залишається поширеною. Майже 60% працюючих біженців повідомляють, що працюють нижче свого рівня кваліфікації, і вони майже вдвічі частіше, ніж громадяни країни, займають низькокваліфіковані роботи”, – констатується у документі УВКБ ООН.
Згідно з ним, серед біженців з вищою освітою понад третина працює на низькокваліфікованих професіях порівняно з 7% громадян країни перебування. На думку дослідників, ця невідповідність між навичками, ймовірно, є основною причиною 40% медіанної різниці в заробітній платні між біженцями та приймаючими країнами.
Зазначається також, що на відміну від рівня зайнятості, неповна зайнятість суттєво не покращується з часом, якщо врахувати мову, галузеву безперервність, освіту та перешкоди на ринку праці, що свідчить про наявність структурних бар’єрів, які потребують цілеспрямованого втручання.
На думку УВКБ ООН, зменшення розривів у зайнятості та продуктивності праці призведе до суттєвих макроекономічних вигод: за досягнення середніх показників по країні це може збільшити річне зростання ВВП до 0,7 процентного пункту в деяких країнах, особливо там, де чисельність біженців велика, а розрив у продуктивності значний.
Серед інших спостережень дослідження – дорослі віком 50–64 років мають приблизно на 10 в.п. нижчу ймовірність працевлаштування порівняно з тими, хто молодше. Чоловіки на 7 в.п. частіше працевлаштовуються, ніж жінки. Наявність професійно-технічного диплома збільшує ймовірність працевлаштування приблизно на 5 в.п. порівняно з тими, хто має лише середню освіту. Але більш вищі ступені забезпечують лише обмежені додаткові переваги — близько 10 в.п. загалом — з незначною різницею між ступенями бакалавра та магістра.
Проживання з маленькими дітьми віком до 6 років знижує ймовірність працевлаштування на 11 в.п., що узгоджується з іншими дослідженнями, які визначають обмеження у догляді за дітьми як важливу перешкоду.
В той же час проживання на самоті збільшує ймовірність працевлаштування на 8 в.п.
Несподівано, проживання з людьми похилого віку (65+) пов’язане зі збільшенням ймовірності працевлаштування на 6 в.п., що свідчить про те, що більшість людей похилого віку можуть не потребувати інтенсивного догляду з боку членів домогосподарства, а радше надавати підтримку з виконанням домашніх обов’язків.
Щодо мови, то респонденти, які повідомляють про хоча б певне знання місцевої мови, мають на 13 в.п. більше шансів бути працевлаштованими, ніж ті, хто не знає її взагалі або має лише мінімальні знання. Примітно, що більш високий рівень володіння мовою, здається, не дає додаткових переваг, а це означає, що типи вакансій, доступні для українських біженців (переважно низькокваліфікованих), можуть не вимагати високого рівня мовних знань
Зрештою, зазначається у досліджені, існує чіткий зв’язок між ймовірністю працевлаштування та часом, що минув з моменту прибуття. Хоча суттєвої різниці між прибуттям протягом останніх шести місяців та протягом одного року не спостерігається, ймовірність працевлаштування зростає на 10 в.п. відносно базового рівня для тих, хто прибув 1–2 роки тому, на 14 в.п. протягом 2–3 років тому та на 20 в.п. для тих, хто прибув понад три роки тому.
Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі станом на 16 січня 2026 року оцінювалась в 5,349 млн (на 11 грудня – 5,311 млн), а загалом у світі – у 5,898 млн (5,860 млн).
У самій Україні, за останніми даними ООН на кінець 2025 року, 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,340 млн на липень та 3,76 млн на квітень.
З 1 січня 2026 року набрав чинності закон України №4219-IX, який змінює порядок виконання роботодавцями нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, вводить щоквартальний контроль і цільовий внесок замість адміністративно-господарських санкцій.
Згідно з роз’ясненнями, замість річного розрахунку роботодавці повинні визначати норматив щоквартально, а звітність про його виконання буде подаватися щоквартально у складі податкових розрахунків.
Норматив робочих місць встановлюється на квартал виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників (СКШП): при СКШП від 8 до 25 осіб – 1 робоче місце, при СКШП понад 25 – 4% від СКШП; для закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, постачальників соцпослуг та організацій, що займаються реабілітацією або навчанням осіб з інвалідністю, передбачено спеціалізований норматив 2% від СКШП.
Для зарахування працівника з інвалідністю у виконання нормативу з 2026 року одночасно повинні виконуватися умови: це основне місце роботи, нарахована зарплата перевищує розмір мінімальної, а робочий час відповідає нормальній або адаптованій тривалості.
Замість санкцій, що діяли за невиконання нормативу, вводиться цільовий внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністрування якого покладається на податкові органи; у роз’ясненнях також вказані фінансові наслідки порушень, включаючи штраф 7% за несвоєчасну сплату, 10% за донарахування (з обмеженням), пеню 0,1% за кожен день прострочення, а також штраф 170 грн за порушення звітності.
З 1 березня 2026 року в Грузії почне діяти нова система: іноземним працівникам і самозайнятим особам буде потрібно офіційний дозвіл на роботу.
Раніше країна не мала повноцінного режиму work permit і в більшості випадків дозволяла іноземцям працювати без окремого дозволу, зазначають профільні джерела.
За даними ділової преси, для вже зайнятих у Грузії іноземців передбачено перехідний період: отримати дозвіл потрібно до 1 січня 2027 року; за порушення передбачені штрафи як для працівника, так і для роботодавця (при повторних випадках санкції зростають).
Мета реформи — навести порядок на ринку праці, припинити роботу за туристичними візами та наблизити регулювання до міжнародної практики. Додатково повідомляється, що деталі процедури (категорії, винятки, переліки документів) будуть конкретизовані підзаконними актами уряду.
У 2024 році до Грузії в’їхали 135,8 тис. іммігрантів (-34% р/р), виїхали 121,4 тис. емігрантів; 48,2% іммігрантів — громадяни Грузії, решта — іноземці. Серед іноземних громадян у топі — Росія, Україна, Туреччина, Індія, Азербайджан.
Офіційно: у 2022 році 62,3 тис. росіян зареєстровані як іммігранти (тобто залишилися жити в країні). У 2023-му серед іммігрантів було 52,6 тис. громадян РФ.
За повідомленнями ЗМІ та аналітичних центрів, у 2025 році в країні проживає близько 100 тис. росіян (оцінка коливається в широкому діапазоні, з урахуванням відтоку в 2023 році). При цьому тільки близько 20% з них мають статус «податкового резидента»/офіційного резидента, вказує Нацбанк Грузії.
За даними ООН: з початку повномасштабної війни через Грузію пройшло ≈245 тис. українців; близько 26,6 тис. проживають в країні на даний момент (оцінка на весну 2025 року).
Серед найбільших джерел міграції в 2023 році — Туреччина (≈8,6 тис. іммігрантів), Індія (≈8,4 тис.), Білорусь (≈3,6 тис.); Україна в 2023-му дала ≈7,5 тис. іммігрантів. Ці цифри показують саме річний приплив, а не «запас» постійно проживаючих.
Реформа ринку праці доповнює більш ранні зміни в міграційному регулюванні (наприклад, підвищення мінімальної вартості нерухомості для «ВНЖ за покупку» з $100 тис. до $150 тис. з 1 березня 2026 року).
Експерти очікують, що уніфікація правил зайнятості підвищить прозорість найму іноземців і знизить сіру зайнятість, але посилить адміністративне навантаження на бізнес у період адаптації.
https://t.me/relocationrs/1390
