На думку аналітичного департаменту проєкту Fixygen.ua, ухвалення в США закону про структуру ринку цифрових активів, завершення регулювання стейблкоїнів та подальше розширення доступу банків до криптовалютних операцій можуть стати основними державними рішеннями, здатними позитивно вплинути на ринок криптовалют у другому півріччі 2026 року.
Найбільш значущою потенційною подією аналітики JPMorgan, Citigroup та Bitwise називають ухвалення американського Digital Asset Market CLARITY Act. Законопроект має розмежувати повноваження Комісії з цінних паперів та бірж США (SEC) та Комісії з торгівлі товарними ф’ючерсами (CFTC), а також встановити федеральні правила роботи криптобірж та емітентів токенів.
Аналітики JPMorgan на чолі з Ніколаосом Панігірцоглу раніше зазначали, що ухвалення законодавства щодо структури крипторинку може стати позитивним каталізатором для цифрових активів у другій половині 2026 року. Закон здатний знизити юридичні ризики та полегшити участь у секторі банків, керуючих компаній та інших інституційних інвесторів.
Стратег Citi Алекс Сондерс також вважає, що регуляторні зміни стимулюватимуть подальше поширення криптовалют і приплив капіталу. Однак банк попереджав, що часовий проміжок для ухвалення закону у 2026 році скорочується. Затримка з розглядом CLARITY Act уже стала однією з причин зниження прогнозів Citi щодо Bitcoin та Ethereum.
Директор з інвестицій Bitwise Метт Хоуган очікує різкого поліпшення настроїв на ринку в разі ухвалення версії CLARITY Act, прийнятної для криптовалютної галузі. За його оцінкою, відсутність остаточного рішення зберігає невизначеність і змушує інституційних інвесторів відкладати вкладення.
Станом на кінець липня законопроект просунувся в Сенаті, однак для остаточного ухвалення йому необхідна підтримка частини демократів. Серед спірних питань залишаються винагороди власникам стейблкоїнів, вимоги щодо протидії відмиванню грошей, регулювання децентралізованих платформ та обмеження на участь високопоставлених політиків у криптовалютних проєктах.
Другим потенційним каталізатором може стати оприлюднення остаточних правил виконання закону GENIUS Act, підписаного в США в липні 2025 року.
Закон створив федеральну систему регулювання платіжних стейблкоінів, але низка положень вимагає додаткових нормативних актів Міністерства фінансів, банківських регуляторів та відомств фінансового моніторингу.
Мінфін США 1 квітня 2026 року представив перший проєкт правил, який визначає, за яких умов регулювання емітентів на рівні окремих штатів може вважатися порівнянним із федеральною системою. Через тиждень FinCEN та OFAC запропонували вимоги щодо протидії відмиванню грошей та дотримання санкцій.
Опублікування остаточних правил може дозволити банкам і платіжним компаніям швидше запускати власні стейблкоіни, а також збільшить попит на блокчейн-інфраструктуру, токенізовані активи та послуги зберігання цифрових активів.
Bitwise зазначає, що обсяг токенізованих реальних активів з початку 2026 року зріс на 50,3% — до $32,89 млрд. Операції зі стейблкоінами за розрахунковим обсягом уже в 2,3 рази перевищують показники платіжної системи Visa.
Найбільш помітний позитивний ефект від завершення регулювання стейблкоінів можуть отримати Ethereum, Solana та інші мережі, які активно використовуються для випуску цифрових доларів, токенізації активів та міжнародних розрахунків.
Третьою можливою позитивною подією стане подальше уточнення правового статусу окремих криптоактивів та операцій зі стейкінгом.
SEC та CFTC 17 березня 2026 року оприлюднили спільне тлумачення, згідно з яким більшість криптоактивів самі по собі не є цінними паперами. Документ також роз’яснює застосування законодавства до майнінгу, стейкінгу, аїрдропів та обернених токенів.
Наступним позитивним кроком для ринку можуть стати формальні правила, що дозволять криптовалютним компаніям заздалегідь визначати, чи підпадає конкретний токен під контроль SEC або CFTC.
Окремим каталізатором може стати подальше схвалення біржових фондів, що використовують стейкінг. Такі продукти дають інвесторам змогу не лише отримувати цінову експозицію до криптовалюти, а й брати участь у доходах від підтвердження транзакцій.
У 2026 році в США вже з’явилися біржові продукти зі стейкінгом Solana, Avalanche, Ethereum та інших токенів. Розширення подібних дозволів може збільшити інституційний попит насамперед на криптовалюти, що працюють за механізмом Proof-of-Stake.
Четвертим потенційно позитивним рішенням може стати дозвіл регульованим американським майданчикам CFTC організовувати спотову торгівлю цифровими товарами.
Програма CFTC Crypto Sprint розрахована до серпня 2026 року і передбачає розвиток регульованої спотової торгівлі криптоактивами, використання стейблкоінів і токенізованих активів як забезпечення, а також адаптацію інфраструктури до цілодобової торгівлі та розрахунків на блокчейні.
Поява регульованих спотових майданчиків може залучити на ринок брокерів, банки та професійних керуючих, які поки що обмежені внутрішніми правилами або вимогами до контрагентів.
Це також може зменшити залежність американських інвесторів від закордонних торгових платформ і збільшити ліквідність Bitcoin, Ethereum та інших активів, які CFTC офіційно віднесе до цифрових товарів.
П’ятим можливим каталізатором аналітики вважають подальше скасування регуляторних обмежень для банків.
Управління контролера грошового обігу США вже підтвердило, що національні банки можуть надавати послуги зберігання криптоактивів, купувати та продавати їх за дорученням клієнтів, а також залучати зовнішніх субкастодіанів.
Наступним кроком може стати більш широке узгодження правил Федеральною резервною системою, Федеральною корпорацією страхування депозитів та банківськими регуляторами окремих штатів.
Позитивним сигналом для ринку стане видача нових банківських ліцензій компаніям, що працюють із цифровими активами, запуск великими банками послуг зберігання криптовалют та надання клієнтам доступу до торгівлі через традиційні банківські додатки.
Такі рішення можуть знизити операційні ризики для інституційних інвесторів і створити додаткові канали надходження капіталу в криптовалютні фонди.
Додаткову підтримку ринку може надати зближення регулювання цифрових активів між США, Великою Британією та Європейським союзом.
Мінфін США та британське казначейство 14 липня 2026 року представили рекомендації щодо розвитку транскордонних операцій з цифровими активами. Сторони окремо підтримали розширення міжнародного обігу приватних стейблкоінів та зниження регуляторних бар’єрів між двома фінансовими ринками.
Позитивною подією може стати взаємне визнання ліцензій або резервних вимог для стейблкоінів, що полегшить використання цифрових доларів і фунтів у міжнародних розрахунках.
У Європейському Союзі регламент MiCA вже створив єдину систему ліцензування криптовалютних компаній. Видача ліцензій великим міжнародним банкам і біржам може підвищити довіру інституційних клієнтів і прискорити розвиток легального ринку цифрових активів.
Але найголовнішим регуляторним фактором для ринку в найближчі місяці залишається доля CLARITY Act. Його ухвалення може знизити ймовірність судових конфліктів із регуляторами та відкрити американський ринок для більшої кількості інституційних продуктів.
Однак позитивний ефект не гарантований. Занадто жорсткі вимоги до DeFi, стейблкоінів або розробників програмного забезпечення можуть обмежити розвиток окремих сегментів ринку.
Крім того, навіть сприятливі закони не усувають вплив процентних ставок, геополітики, ліквідності та активності інвесторів. Bitwise зазначає, що у другому кварталі 2026 року індекс найбільших криптоактивів знизився на 15,4%, а американські спотові Bitcoin-ETF зафіксували рекордний квартальний відтік коштів.
На момент підготовки матеріалу Bitcoin торгувався на рівні близько $63,4 тис., Ethereum — близько $1,625. Таким чином, найбільш позитивним сценарієм для крипторинку стане одночасне ухвалення CLARITY Act, завершення розробки правил для стейблкоїнів та розширення доступу банків до цифрових активів. Ці рішення здатні зменшити регуляторну невизначеність, але їхній вплив залежатиме від остаточних формулювань та стану глобальних фінансових ринків.
Українці, які перебувають у США за статусом тимчасового захисту (TPS), з 22 липня могли втратити дозволи на працевлаштування (EAD), але напередодні суд у Массачусетсі тимчасово призупинив це рішення, повідомив голова правління УКМЦ Валерій Чалий, який був послом у США у 2015–2019 роках.
«22 липня сотні тисяч українців, які мали статус TPS, мали втратити роботу в Америці. Бо спочатку була одна постанова, а потім вийшов «великий законопроект» президента (One Big Beautiful Bill Act – ІФ-У), і він скоротив термін дії дозволу на роботу, так званого EAD, до 22-го числа… Лише в одному штаті справа дійшла до суду, і цей суд поки що тимчасово призупинив дію рішення», – описав ситуацію Чалий під час організованої NV дискусії, присвяченої лобіюванню та просуванню інтересів України в США.
Дипломат із жалем констатував, що нова хвиля українських біженців у США поки що не змогла об’єднатися й організуватися, щоб захищати себе, а багато advocacy-організацій, які займаються питаннями американської політичної та військової підтримки, також не надали допомогу українцям.
«Зараз в Америці складаються дуже складні умови для цих українців. Але наш уряд цим не займається – жодним чином», – зазначив Чалий, хоча, на його думку, левова частка цих українців все одно вже не повернеться в Україну.
Він уточнив агентству «Інтерфакс-Україна», що поточний термін дії TPS для українців закінчується 19 жовтня цього року, і якщо його не буде продовжено, а людина не має іншого легального статусу, їй доведеться покинути США. За словами Чалого, рішення про продовження цього статусу має бути ухвалено не пізніше ніж за 60 днів до його закінчення, тобто до середини серпня.
Згідно з інформацією на спеціалізованих ресурсах, 21 липня Федеральний окружний суд штату Массачусетс у справі Venezuelan Association of Massachusetts проти USCIS (Служба громадянства та імміграції США) виніс екстрену судову заборону на припинення з 22 липня дії EAD для бенефіціарів TPS, зокрема для українців. Остаточне рішення з цього питання очікується не пізніше 5 серпня 2026 року.
Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) може продовжити статус TPS для українців на 12 або 18 місяців, а в разі відсутності рішення DHS до 20 серпня цього року він буде автоматично продовжений ще на 6 місяців.
За даними некомерційної організації Nova Ukraine, вартість першої заяви на TPS становить $510, тоді як EAD на основі TPS коштує $1030, а знижена плата за певних умов – $560.
За поточними оцінками, у США статус TPS мають понад 100 тис. українців.
Як повідомлялося, ЄС нещодавно вирішив продовжити тимчасовий захист для українців ще на рік – до 4 березня 2028 року, але ввести обмеження на його надання військовозобов’язаним.
Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
Ірак оцінив сукупну вартість контрактів та угод, укладених з американськими енергетичними компаніями під час липневого візиту прем’єр-міністра Алі аль-Зайді до США, приблизно у $200 млрд, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Про це 21 липня повідомив міністр нафти Іраку Басім Мохаммед Худайр. За його словами, проєкти мають збільшити видобувні потужності країни, розширити перероблення супутнього газу та залучити американські технології до нафтогазової галузі. Поточні виробничі потужності Іраку міністр оцінив у 4,8 млн барелів нафти на добу.
Заявлений пакет включає сім ключових домовленостей, пов’язаних із розробленням родовищ, управлінням нафтогазовими активами, модернізацією енергетичної інфраструктури та пошуком нових експортних маршрутів.
Водночас оцінка у $200 млрд поки не означає, що вся сума вже оформлена як обов’язкові капітальні інвестиції. До пакета входять контракти, рамкові угоди, меморандуми та попередні домовленості. Остаточні обсяги вкладень залежатимуть від результатів технічних досліджень, комерційних переговорів, погодження умов фінансування та отримання регуляторних дозволів.
Chevron розширює присутність в Іраку
Одним із центральних учасників нового енергетичного співробітництва стала американська Chevron.
Компанія веде переговори щодо участі в експлуатації родовища Західна Курна-2, одного з найбільших нафтових активів Іраку, а також щодо розвитку родовища Насирія. Раніше сторони підписали попередні документи щодо Насирії, родовища Балад і кількох розвідувальних блоків у провінції Ді-Кар.
Під час зустрічі з керівництвом Chevron іракський прем’єр закликав компанію прискорити інвестиції у видобуток нафти й газу, будівництво нафтопереробних і нафтохімічних підприємств, трубопроводів і сховищ.
Іракська сторона заявила про готовність виділяти земельні ділянки та прискорювати адміністративні погодження для великих енергетичних проєктів. Chevron, своєю чергою, висловила зацікавленість у родовищах на півдні країни та розвитку інфраструктури для зберігання й експорту сировини.
Угоди щодо Західної Курни-2 та Насирії поки мають переважно попередній характер. Перед укладенням остаточних контрактів Chevron має вивчити геологічні, технічні та комерційні дані проєктів.
Halliburton займатиметься родовищами Бін-Умар і Сіндбад
Американська нафтосервісна компанія Halliburton отримала контракт від державної Basra Oil Company на комплексне управління розробленням нафтогазових родовищ Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку.
Контракт передбачає надання послуг з інтегрованого управління родовищами, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва необхідної інфраструктури.
Залучення Halliburton має допомогти Іраку збільшити вилучення нафти й газу з наявних активів, запровадити сучасні методи управління пластами та скоротити технологічні втрати.
Ще одну угоду укладено з американською HKN Energy щодо розроблення родовища Хімрін на півночі країни. Уряд Іраку схвалив цей проєкт у межах ширшої програми залучення американських компаній до нафтогазового та електроенергетичного секторів.
Ірак шукає альтернативні шляхи експорту нафти
Однією зі стратегічних цілей Багдада є скорочення залежності від маршрутів через Перську затоку та Ормузьку протоку.
Останні регіональні кризи показали вразливість Іраку, більша частина нафтового експорту якого проходить через південні термінали. Обмеження судноплавства та перебої з експортом безпосередньо позначаються на видобутку, бюджетних доходах і спроможності держави фінансувати інфраструктурні проєкти.
Ірак розглядає розширення постачань через турецький порт Джейхан і створення маршруту до Середземного моря через Сирію. Іракська та сирійська сторони раніше обговорювали транспортування нафти до порту Баніяс, включно з можливістю відновлення наявної інфраструктури або будівництва нової трубопровідної системи.
Chevron також вивчає можливість участі у проєктах експортних трубопроводів і сховищ. У разі реалізації вони дадуть змогу з’єднати нафтові родовища півдня та півночі Іраку з альтернативними морськими терміналами й зменшити залежність країни від Ормузької протоки.
Однак такі проєкти потребуватимуть міждержавних угод, масштабних інвестицій і гарантій безпеки. Відновлення трубопроводів через Сирію ускладнюється станом інфраструктури та необхідністю забезпечити захист маршруту на всій його протяжності.
Багдад розвертається до американського капіталу
Нинішні домовленості відображають ширший поворот енергетичної політики Іраку в бік США.
Останніми роками значну частину нових нафтогазових проєктів у країні отримували китайські компанії. Великі активи також перебували під управлінням російських та європейських операторів.
Уряд Алі аль-Зайді заявив про намір віддавати пріоритет авторитетним американським компаніям в енергетиці, телекомунікаціях і технологічному секторі. Для полегшення їхнього виходу на ринок влада почала переглядати окремі адміністративні вимоги та посилювати безпеку нафтових об’єктів.
Для Іраку така співпраця має забезпечити доступ до інвестицій, технологій, нафтосервісного обладнання та політичної підтримки Вашингтона. Для американських компаній країна становить інтерес завдяки великим запасам нафти, недостатньо розвиненій газовій галузі та потребі в модернізації інфраструктури.
Зростання видобутку обмежується угодами ОПЕК+
Ірак має намір нарощувати нафтовидобувні потужності, однак реальний обсяг виробництва залежить не лише від інвестицій.
Країна бере участь в угодах ОПЕК+ і зобов’язана дотримуватися встановлених обмежень. У липні країни групи знову підтвердили відданість чинним домовленостям, включно з необхідністю компенсувати раніше допущене перевищення квот.
Раніше Міністерство нафти Іраку заявляло про плани збільшити виробничі потужності до понад 6 млн барелів на добу до 2028–2029 років. Досягнення цієї мети потребуватиме розроблення нових родовищ, відновлення чинних активів, розширення експортної інфраструктури та погодження вищої квоти в межах ОПЕК+.
Окремим напрямом залишається розвиток газової галузі. Ірак прагне розширити перероблення супутнього газу, який досі спалюється на родовищах, і знизити залежність електроенергетики від імпортного палива.
Влада планує довести використання видобутого газу до максимально можливого рівня та практично припинити його факельне спалювання до кінця десятиліття.
Реалізація угод потребуватиме кількох років
Пакет проєктів з американськими компаніями може стати одним із найбільших інвестиційних розворотів в історії нафтогазової галузі Іраку.
Однак значна частина домовленостей перебуває на попередній стадії. Для переходу до повноцінної реалізації сторонам необхідно визначити комерційні умови, розподіл ризиків, строки повернення інвестицій і гарантії безпеки.
Додатковими обмеженнями залишаються квоти ОПЕК+, бюрократичні процедури, стан трубопровідної інфраструктури та нестабільність у регіоні.
Якщо хоча б частину заявлених проєктів буде реалізовано, Ірак зможе збільшити видобуток нафти й газу, розширити перероблення, зменшити залежність від одного експортного напрямку та зміцнити позиції одного з найбільших виробників енергоресурсів на Близькому Сході.
NAFTA, ЕНЕРГЕТИКА, Ирак, ІНВЕСТИЦІЯ, США
Майже 31,6 млн робочих місць у країнах Європейського Союзу у 2024 році забезпечувалися кінцевим попитом на європейські товари та послуги з боку держав, що не входять до ЄС, повідомив Євростат 20 липня 2026 року.
Цей показник становить 14,4 % загальної зайнятості в Євросоюзі. У 2010 році зовнішній попит забезпечував 22,6 млн робочих місць, або 11,5 % зайнятості. Таким чином, за 14 років кількість робочих місць, пов’язаних із закордонними споживачами, збільшилася приблизно на 9 млн.
Створена в ЄС завдяки кінцевому споживанню та інвестиціям за його межами валова додана вартість зросла з 1,3 трлн євро у 2010 році до 2,788 трлн євро у 2024 році. Її частка у загальній доданій вартості економіки Євросоюзу збільшилася з 13,3% до 17,2%.
Найбільшим зовнішнім ринком для європейської економіки залишаються США. Американський попит підтримував близько 6 млн робочих місць у ЄС, або 19,1% усієї зайнятості, пов’язаної з кінцевим попитом за межами блоку. На США також припадало 585,8 млрд євро доданої вартості — 21 % від загального обсягу.
Велика Британія забезпечувала попит, що підтримував 3,4 млн робочих місць у Євросоюзі, або 10,6 % відповідної зайнятості. Китай посідав третє місце з 3,1 млн робочих місць і часткою 9,8 %. При цьому за обсягом створеної доданої вартості Китай із 289,8 млрд євро випереджав Велику Британію, показник якої становив 276 млрд євро.
Швейцарський попит підтримував близько 1,5 млн робочих місць у ЄС і забезпечував 126,6 млрд євро доданої вартості.
Розрахунки Eurostat ґрунтуються на міждержавних таблицях FIGARO та враховують не лише працівників компаній, які безпосередньо експортують продукцію, а й зайнятість у всьому виробничому ланцюжку — у постачальників сировини, комплектуючих та послуг. Під зовнішнім кінцевим попитом розуміються товари та послуги, придбані за межами ЄС для споживання або інвестицій.
Eurostat також наводить ширший показник впливу експорту, що включає проміжні товари та послуги: у 2024 році експорт до країн за межами ЄС забезпечував 32,9 млн робочих місць, або 15 % загальної зайнятості, та створював 2,905 трлн євро доданої вартості.
Зростання залежності європейської зайнятості від зовнішніх ринків підвищує значення торговельних відносин ЄС із США, Великою Британією та Китаєм. Можливі мита, торговельні обмеження або зниження попиту в цих країнах можуть впливати не лише на європейських експортерів, а й на підприємства, що працюють у рамках пов’язаних із ними виробничих ланцюгів.
Як повідомляє Experts.news – 20 липня президент США Дональд Трамп підписав три укази про введення додаткових мит у розмірі 50 % на окремі товари з Канади. Нові ставки мають набути чинності 19 серпня 2026 року й охоплюватимуть канадський імпорт на суму приблизно 20 млрд доларів, або близько 5,2% усіх поставок товарів із Канади до США за 2025 рік.
Вашингтон пояснює це рішення дискримінацією американських автомобілів, алкогольних напоїв та молочної продукції на канадському ринку. Однак американські мита вводяться не лише на аналогічні товари. Білий дім сформував три широкі переліки канадської продукції, які мають створити економічний тиск на різні галузі країни.
Яку продукцію торкнуться мита
До першої групи входять практично всі основні види алкогольних напоїв канадського виробництва: пиво, вино, вермут, сидр, інші ферментовані напої, етиловий спирт, віскі, ром, джин, горілка, лікери та інші міцні напої. Мито нараховуватиметься понад звичайні митні платежі.
Алкогольна прокламація є відповіддю на рішення більшості канадських провінцій припинити закупівлю та продаж американського алкоголю. За даними Білого дому, імпорт алкогольних напоїв із США до Канади з березня 2025 року по лютий 2026 року скоротився на 81% — з $718 млн до $137 млн.
Друга група охоплює молочну продукцію та інгредієнти для харчової промисловості. До переліку включено сухе та концентроване молоко, вершки, молочну сироватку, лактозу, молочні білки, казеїн та окремі суміші на основі молочних компонентів. Ці товари використовуються не лише в роздрібній торгівлі, а й у виробництві кондитерської продукції, дитячого харчування, спортивного харчування, хлібобулочних виробів та готових харчових сумішей.
Причиною цього рішення Вашингтон називає канадську систему тарифних квот на сир. США стверджують, що умови доступу американських постачальників до канадського ринку менш вигідні, ніж умови, надані виробникам з Євросоюзу в рамках угоди CETA.
Третій і найширший перелік включає продукцію, яка безпосередньо не пов’язана з автомобільним сектором. Серед неї — цемент, насіння та посадковий матеріал, квіти, мед, окремі харчові інгредієнти, ефірні олії, косметика, пластмасові вироби, упаковка, паперова продукція, деревні плити та меблі.
До переліку також увійшли одяг, текстиль, взуття, шкіряні вироби, головні убори, перуки, інструменти, рибальські вудки, басейни та частина спортивного інвентарю, включаючи хокейні клюшки та інше хокейне обладнання.
Таким чином, американські заходи можуть торкнутися як великих промислових підприємств, так і невеликих виробників вина, меблів, одягу, косметики, спортивних товарів та продукції для садівництва.
Які товари не потраплять під нові заходи
Білий дім виключив із нового режиму канадські енергоносії, калійні добрива, рибу та критично важливі мінерали. Не будуть повторно обкладатися митом товари, на які вже поширюються американські секторальні мита за статтею 232, включаючи багато видів сталі, алюмінію, міді, деревини, автомобілів, вантажівок та фармацевтичної продукції.
Це обмежує безпосередній масштаб рішення. США не вводять 50%-не мито на весь канадський імпорт, оскільки різке подорожчання нафти, газу, електроенергії, добрив та промислових металів завдало б серйозної шкоди самим американським підприємствам.
При цьому нові мита поширюються навіть на товари, що відповідають правилам походження угоди між США, Мексикою та Канадою (USMCA). Раніше такі товари могли переміщатися між трьома країнами без мит.
Що зміниться для американських споживачів
Формально мито сплачує американська компанія, яка імпортує товар. Вона може вимагати від канадського постачальника знизити ціну, частково скоротити власну маржу або перекласти додаткові витрати на покупця.
Мито в розмірі 50% не обов’язково означає автоматичне зростання роздрібної ціни на 50%, оскільки імпортна вартість є лише частиною кінцевої ціни. Однак для товарів із невеликою торговою націнкою поставки з Канади можуть стати економічно невигідними.
Найбільш помітним подорожчання може бути в північних штатах США, тісно пов’язаних із канадськими постачальниками. Це стосується насамперед цементу, будівельних матеріалів, меблів, напоїв та окремих продуктів харчування.
Підвищення мита на цемент може збільшити витрати на житлове та інфраструктурне будівництво. Цемент складно й дорого перевозити на великі відстані, тому швидко замінити канадські поставки продукцією з інших частин світу вдасться не в усіх регіонах.
У секторі алкоголю частина канадських брендів може зникнути з американських магазинів і ресторанів або перейти в дорожчу цінову категорію. Аналогічна ситуація можлива на ринку хокейного інвентарю, де Канада є не тільки великим споживачем, а й важливим виробником спеціалізованої продукції.
Що загрожує канадським виробникам
Для канадських експортерів США є головним і найближчим ринком збуту. Мито у розмірі 50% може призвести до скорочення замовлень, зниження завантаженості підприємств та тиску на прибуток виробників, особливо якщо вони не зможуть швидко знайти покупців в інших країнах.
Найбільш вразливими виявляться підприємства, розташовані поруч з американським кордоном і орієнтовані переважно на США. Невеликим виноробням, меблевим фабрикам, виробникам одягу та спортивного інвентарю буде складніше перенаправити продукцію, ніж великим міжнародним корпораціям.
Канада, ймовірно, спробує прискорити переорієнтацію експорту на Євросоюз, Велику Британію, країни Азії та інші ринки. Однак транспортні витрати, відмінності у стандартах та необхідність заново вибудовувати мережу дистрибуції обмежать швидкість такого переходу.
Хто може виграти від перерозподілу торгівлі
Звільнену частку канадських постачальників на ринку США можуть зайняти виробники з Мексики, Євросоюзу, Латинської Америки та Азії.
Європейські, чилійські, аргентинські та австралійські компанії можуть отримати додаткові можливості на ринку вина. Виробники одягу, меблів та споживчих товарів з Мексики та країн Азії також зможуть збільшити поставки до США.
Аналогічний процес уже спостерігався на канадському ринку після обмеження імпорту американського алкоголю. Білий дім зазначає, що Канада збільшила імпорт напоїв з ЄС, Чилі, Японії, Аргентини, Ірландії, Нової Зеландії та Австралії.
Однак такий перерозподіл не завжди знижує ціни. Заміна найближчого канадського постачальника на більш віддаленого виробника збільшує транспортні витрати та ускладнює логістику.
Ризик нового витка торговельної війни
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив про готовність продовжувати переговори, але підкреслив, що торговельний конфлікт уже збільшує витрати сімей, особливо в США. Прем’єр Онтаріо Даг Форд закликав у разі набрання чинності американських заходів відповісти митами на порівнянний обсяг товарів.
Якщо Оттава запровадить нові заходи у відповідь, під них можуть потрапити американські продукти харчування, алкоголь, автомобілі, промислове обладнання та товари зі штатів, що мають політичне значення для адміністрації Трампа.
Тоді конфлікт почне впливати не лише на окремі групи товарів, а й на інвестиційні рішення компаній. Підприємства будуть обережніше розміщувати нові виробництва по обидва боки кордону, а запаси комплектуючих можуть збільшуватися для захисту від подальших обмежень.
Чому це рішення важливе для світової торгівлі
Особливе значення має правова основа мит. Трамп застосував статтю 338 Закону про тарифи 1930 року, яка дозволяє вводити до 50% додаткових зборів проти країни, що дискримінує американську торгівлю. За даними Reuters, це перший відомий випадок застосування цієї норми майже за сто років.
Створений прецедент дозволяє Вашингтону використовувати аналогічний механізм проти інших партнерів, якщо їхні податки, квоти, ліцензування або державні закупівлі будуть визнані дискримінаційними для американських компаній.
Це підвищує невизначеність для глобального бізнесу. Навіть наявність угоди про вільну торгівлю більше не гарантує, що товари будуть захищені від додаткових американських мит.
Безпосередній ефект нових заходів для світової економіки буде обмеженим, оскільки вони охоплюють близько $20 млрд імпорту.
Однак наслідки можуть стати значно більшими, якщо Канада відповість симетрично, а США почнуть застосовувати статтю 338 проти інших держав.
У такому разі компанії активніше переноситимуть виробництво ближче до основних ринків, створюватимуть альтернативні ланцюги поставок і скорочуватимуть залежність від однієї країни. Це може підвищити стійкість торгівлі, але водночас збільшити собівартість товарів і підтримувати інфляцію.
Нові мита поки що мають набути чинності лише 19 серпня, тому у Вашингтона й Оттави залишається близько місяця для переговорів. Кінцеві наслідки залежатимуть від того, чи вдасться сторонам домовитися щодо автомобілів, американського алкоголю та доступу американських виробників молочної продукції на канадський ринок.
