Як повідомляє Fixygen, загострення навколо Ірану, включаючи удари США та Ізраїлю і подальші відповідні дії Тегерана, стало фактором підвищеної волатильності на ринку криптовалют: біткойн на тлі новин опускався нижче $64 тис., а ethereum знижувався сильніше.
Ринки одночасно переоцінювали ризики для сировини та інфляційних очікувань. Зокрема, Barclays допускав зростання Brent до $80 за барель у разі істотних перебоїв поставок на тлі напруженості між США та Іраном. На цьому тлі частина інвесторів зміщувалася в захисні активи: окремі матеріали відзначали зростання інтересу до токенізованого золота при зниженні BTC і ETH.
Можливі сценарії: при подальшій ескалації і зростанні нафтових ризиків крипторинок може довше залишатися в режимі risk-off з підвищеною волатильністю; при деескалації та поверненні апетиту до ризику ймовірний відскок; при розширенні санкційних та платіжних обмежень може посилитися попит на стейблкоіни, але паралельно зростуть і комплаєнс-ризики для інфраструктури.
За витратами на оборону розрив надзвичайно великий: США у 2024 році витратили близько $997 млрд, Ізраїль – близько $46,5 млрд, Іран – близько $7,9 млрд (оцінка SIPRI).
За людськими ресурсами картина інша: у США активна чисельність збройних сил становить близько 1,32 млн (оцінка на 2025 рік), у Ізраїлю регулярні сили становлять близько 169 тис. з масштабною опорою на резерв, в Ірані – близько 610 тис. активного складу (оцінки, що цитують IISS).
Ключова відмінність – у «проекції сили» і технологічній структурі. США залишаються єдиною країною з порівнянним набором інструментів для тривалої кампанії далеко від власної території – в тому числі з флотом з 11 атомних авіаносців і інфраструктурою постачання, розвідки і дозаправки. Про це йдеться в дослідженні інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Ізраїль, маючи значно менші ресурси, компенсує це якістю ВПС і ешелонованою ППО-ПРО. Зокрема, Ізраїль експлуатує і нарощує парк F-35I («Adir»), а його оборонна архітектура включає Iron Dome, David’s Sling і верхній ешелон Arrow (Arrow-3).
Іран, у свою чергу, робить ставку на асиметричні відповіді: ракетно-дроновий потенціал, розподілену інфраструктуру, сили КСІР і тиск через мережу союзних недержавних акторів. За оцінками США, Іран має найбільший арсенал балістичних ракет на Близькому Сході; окремі доповіді також фіксують довгострокові плани з розвитку далекобійних систем.
Нарешті, «ядерний фактор» працює по-різному для учасників. SIPRI відносить Ізраїль до числа дев’яти держав, що володіють ядерною зброєю (за відсутності офіційного підтвердження з боку Тель-Авіва), тоді як Іран офіційно ядерною зброєю не володіє, а суперечка точиться навколо масштабів і режиму контролю його ядерної програми.
Особовий склад
Іран: близько 610 000 діючих, близько 350 000 резервістів (оцінка IISS, Military Balance 2025).
Ізраїль: 169 500 діючих і 465 000 резервістів (IISS, Military Balance 2023 за зведенням Al Jazeera).
США: сумарна «дозволена чисельність» діючих на FY2026 – понад 1,3 млн (армія 454 000, флот 334 600, ВПС 320 000, КМП 172 300, Космічні сили 10 400, берегова охорона 50 000).
Висновок за «чистою арифметикою»: США за активним особовим складом приблизно в 2,2 рази більше Ірану, а США плюс Ізраїль – приблизно в 2,5 рази (але важливо, що «театрально доступне» угруповання США в регіоні зазвичай істотно менше загальної чисельності).
Сухопутні сили: танки і артилерія
Танки: Іран – понад 1 500 основних танків; Ізраїль – 2 200+ танків.
Співвідношення Ізраїль до Ірану – близько 1,5:1 за кількістю.
Артсистеми: Іран – майже 7 000 артсистем (від буксируваних гармат до РСЗО); Ізраїль – 530 артсистем (включаючи самохідні, буксирувані, РСЗО і міномети в одному зведенні).
За кількістю артзасобів Іран виглядає кратно «важчим» (близько 13:1), але це не дорівнює перевазі в точності, розвідці та контрбатарейній боротьбі.
США у відкритих зведеннях часто наводять не «всі танки на складах», а структуру бойових бригад: у армії США 11 бронетанкових бригад (ABCT) в активному компоненті і 5 – у Нацгвардії; у кожній ABCT по 87 танків Abrams. Це дає 1 392 танки Abrams саме у складі ABCT (без урахування інших місць служби та запасів).
Авіація: ключовий перекіс на користь США
Іран: близько 250 боєздатних літаків (IISS).
Ізраїль: 339 боєздатних літаків, включаючи 309 винищувачів/ударних (у зведенні також наведена структура парку F-16, F-15 і F-35).
США: тільки у ВПС США (без урахування палубної авіації ВМС і авіації КМП) – 2 027 літаків «fighter/attack» в Total Force і 1 430 в Active Force; сумарний парк ВПС (Total Force) – 5 003 літаки станом на кінець FY2024.
Щодо «бойової авіації» це означає порядок величини: ВПС США за класом fighter/attack приблизно в 8 разів перевершують іранську оцінку боєздатних літаків, а Ізраїль – приблизно на 35-40% більше Ірану за тією ж категорією «combat capable».
Флот: США – океанська міць, Іран – ставка на асиметрію
Іран, згідно з оцінками IISS, будує морську стратегію навколо асиметрії – мін, протикорабельних ракет, швидкісних катерів і малих субмарин; окремо зазначається, що ВМС Ірану мають понад 100 малих швидкохідних ударних катерів.
У США «база» інша: чисельність бойового флоту (battle force) – 293 кораблі на 1 жовтня 2025 року, а законодавчо закріплено мінімум «не менше 11 діючих авіаносців».
Підводний компонент США (офіційні fact files ВМС): приблизно 24 АПЛ типу Los Angeles в строю, 3 типу Seawolf і 24 типу Virginia, плюс 14 стратегічних Ohio-class SSBN; окремо зазначено, що 4 SSBN були переобладнані в SSGN.
Румунія та американська компанія Critical Metals Corp домовилися про підготовку проєкту зі створення в Румунії потужностей з переробки рідкісноземельної сировини, яку планують поставляти з родовища Tanbreez у Гренландії.
Як повідомив міністр енергетики Румунії Богдан Іван в ефірі Antena 3, влада має намір до середини квітня визначити фінансову модель проєкту і перелік металів, які будуть перероблятися, після чого уряд має затвердити відповідний меморандум.
Ще в грудні 2025 року Critical Metals заявляла про плани створити спільне підприємство з румунською FPCU для будівництва підприємства з переробки рідкісноземельних мінералів із проєкту Tanbreez, водночас компанія має намір постачати до Румунії 50% концентрату на весь термін розроблення родовища. У компанії підкреслювали, що проєкт покликаний скоротити залежність Європи від китайських переробних потужностей.
Лідер експрес-відправлень в Україні “Нова пошта”, що входить до група NOVA, розпочав партнерство з лідером логістичного ринку UPS Store для доставки документів чи посилок до 30 кг з США в Україну через понад 6 тис. партнерських пунктів, йдеться у повідомленні компанії в середу.
“Ми зробили наступний крок в розвитку присутності на ринку США – розпочали доставку відправлень в Україну у партнерстві з UPS”, – наголосив співвласник групи компаній NOVA (“Нова пошта”) В’ячеслав Климов, слова якого наведено в пресрелізі.
Він зазначив, що “Нова пошта” планує пришвидшити терміни доставки – від поточних 7+ днів до 5+ днів, розширити перелік послуг, куди увійде масштабування адресної доставки, а також відкриття франчайзингових відділень у великих містах країни.
Зазначається, що вартість доставки з США в Україну передбачається для документів та посилок до 1 кг — $25 , посилок до 2 кг – $30, до 5 кг – $50, до 10 кг – $80, до 20 кг – $150 та до 30 кг – $200.
Страхування входить до вартості для посилок до $150, водночас для відправлень понад $150 передбачено мінімальну комісію 0,5 %. У разі форс-мажору компанія поверне відправнику оціночну вартість відправлення в повному обсязі, йдеться у повідомленні.
“Нова пошта” у 2025 році збільшила виторг на 21% порівняно з 2024 роком роком раніше. Кількість доставлених посилок та вантажів у 2025 році зросла на 7,4% – з 486 млн до 522 млн, зокрема міжнародних – на 52,6%, з 19 млн до 29 млн.
Основним видом діяльності “Нової пошти” є експрес-доставка документів, посилок та палетованих великогабаритних вантажів. Її кінцевими бенефiцiарними власниками є Володимир Поперешнюк і В’ячеслав Климов.
Станом на початок січня 2026 року мережа компанії налічувала більше 50 тис. точок обслуговування, серед них 15,9 тис. відділень та 34,2 тис. поштоматів.
NOVA, NOVA POSHTA, UPS, UPS Store, США
У США та Великій Британії зросла частка респондентів, які вважають «ймовірним» або «дуже ймовірним» початок нової світової війни до 2031 року, випливає з опитування, опублікованого Politico і проведеного дослідницькою компанією Public First.
Згідно з даними опитування, у Великій Британії так вважають 43% учасників дослідження проти 30% у березні 2025 року, у США – 46% проти 38% роком раніше.
Дослідження проводилося 6-9 лютого 2026 року в США, Канаді, Великій Британії, Франції та Німеччині; в кожній країні опитували приблизно по 2 тис. дорослих респондентів (сумарно 10 289), заявлена похибка – близько ±2% на країну.
У матеріалі також зазначається, що понад 40% опитаних у західних країнах в цілому вважають сценарій «третьої світової» в найближчі п’ять років швидше ймовірним, а в питаннях зростання оборонних витрат підтримка помітно знижується, коли мова заходить про компроміси – підвищення податків, зростання держборгу або скорочення інших бюджетних статей.
Обсяг імпорту тракторів в Україну в січні 2026 року становив $33,3 млн, що на 24,2% менше, ніж за той самий місяць 2025 року ($43,9 млн), свідчить статистика Державної митної служби.
Згідно з оприлюдненими статданими, порівняно з груднем минулого року ввіз тракторів скоротився у 2,5 раза.
Минулого місяця трактори ввозили переважно з Китаю (31,2% загального імпорту цієї техніки, або $10,4 млн), США (13,3%, або $4,4 млн) та Німеччини (11,8%, або $3,9 млн), тоді як торік лідером також був Китай ($9,34 млн), другою – Німеччина ($5,5 млн), а третє місце посідали США ($3,7 млн).
Згідно зі статистикою Держмитслужби, минулого місяця на експорт було поставлено тракторів на $0,4 млн, здебільшого до Бельгії (31,8%), а торік експорт становив $0,56 млн, переважно постачання були до Замбії (41,4%).
Як повідомлялося, обсяг імпорту тракторів в Україну в 2025 році сягнув $845,7 млн, на 7,9% перевершивши показник 2024 року, основними постачальниками були США ($179,7 млн), Німеччина ($145 млн) та Китай ($142,8 млн). Експорт становив $6,6 млн проти $5,4 млн 2024 року, здебільшого він здійснювався до Румунії, Бельгії та Німеччини.
