Як повідомляє Сербський Економіст, президент Сербії Александар Вучич підтвердив, що вступ країни до Європейського Союзу залишається стратегічною метою Белграда, і висловив сподівання прийняти президента України Володимира Зеленського з двостороннім візитом.
Про це Вучич заявив в інтерв’ю генеральному директору австрійського видання Die Presse Райнеру Новаку, опублікованому 23 липня.
«Європейський шлях є нашою стратегічною метою. Інших шляхів для нас немає. Це означає, що ми маємо тісно співпрацювати з усіма країнами-кандидатами», — сказав президент Сербії.
За його словами, саме в Європейському Союзі він бачить майбутнє країни.
Говорячи про відносини з Україною, Вучич заявив, що не бачить причин відмовлятися від співпраці з Києвом. Він нагадав, що Сербія підтримує територіальну цілісність України та надає їй фінансову, медичну, енергетичну та гуманітарну допомогу.
«Я сподіваюся, що ми зможемо прийняти його в Сербії на двосторонньому рівні», — сказав Вучич, маючи на увазі Зеленського.
Вучич також повідомив, що Сербія готова брати участь у відновленні одного з невеликих українських міст. Крім того, сторони обговорюють розвиток автомобільного та залізничного маршруту від Трієста через Хорватію, Сербію, Румунію та Молдову до України.
Сербський президент раніше підтвердив підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, однак не приєднався до підсумкової декларації, яка містила засудження російської агресії та заклик посилити санкційний тиск на Москву.
Коментуючи критику співпраці з Києвом, Вучич заявив, що Україна не вживала заходів проти Сербії та не визнавала незалежність Косово.
«Ми не можемо виступати проти когось лише тому, що хтось інший виступає проти нього. Я не бачу причин, через які ми не повинні співпрацювати з Україною», — сказав він.
Водночас Вучич наголосив на необхідності враховувати відносини Сербії з азіатськими державами та Росією і підтвердив військовий нейтралітет країни.
Сербія отримала статус кандидата на вступ до ЄС у березні 2012 року, а переговори про членство розпочалися в січні 2014 року. В останні роки відкриття нових переговорних кластерів фактично зупинилося, незважаючи на заяви Белграда про готовність виконати технічні критерії членства.
Nestlé в Україні у першому півріччі 2026 року збільшила продажі в країні на 19,3% в грошах (в гривні) та на 10% – в об’ємах, до 56 тис. тонн, тоді як весь український ринок FMCG в категоріях, в яких представлена компанія, зріс у цей період на 15% в грошах та на 6% в об’ємах, повідомив генеральний директор Nestlé в Україні та Молдові Роман Янович.
“Це сигнал інвестувати”, – прокоментував він такі результати на брифінгу в Києві у четвер та пояснив, що в цілому Група Nestlé збільшила продажі у світі у першому півріччі цього року на 3,6%, тобто Україна є драйвером росту для компанії.
За його словами, у першому півріччі 2026 році компанія інвестувала 5 млрд грн у свою діяльність в Україні, з яких 200 млн грн – у розвиток фабрик в Україні та 4,8 млрд грн – у розвиток продуктових категорій.
“Вклавши 5 млрд грн в першій половині року, ми плануємо до кінця 2026 року інвестувати співмірну до минулого року суму на рівні 10 млрд грн, щоб нарощувати виробництво та підтримувати досягнуту динаміку зростання”, – сказав гендиректор.
Він уточнив, що інвестиції у розвиток фабрик за результатами цього року мають скласти 1 млрд грн.
Як повідомив гендиректор, в категорії кондитерських виробів зростання продажів всіх гравців на українському ринку склало у січні-червні цього року 18% у гривні та 6% в об’ємах, кулінарії – відповідно 12% та 2%, розчинній каві – 16% та 4%, харчуванні для немовлят – 20% та 7%, іншому харчуванні для дітей – 20% та 10%, кормах для тварин – 20% та 10%.
За його словами, особливо швидко зростає ринок кави в капсулах—на 30% в грошовому та на 16% у натуральному виразі. Цей ринок невеликий, але має потенціал ще подвоїтися-потроїтися, зауважив Янович.
Гендиректор зазначив, що Nestlé сьогодні займає приблизно половину українського ринку кетчупу з ТМ “Торчин” та какао з ТМ Nesquik та третину ринку соусів з ТМ “Торчин”.
Він додав, що в рамках світових кампаній в Україні наразі активно просувається продукція під ТМ Felix та ProPlan в категорії кормів для тварин та KitKat в категорії кондитерської продукції, тоді як в рамках локальних кампаній просуваються ТМ “Світоч”, “Торчин”, “Мівіна”, кавові капсули Dolce Gusto, Nesquik.
Окрім того на брифінгу представники компанії повідомили про плани розширення цього року лінійки продукції в кулінарії, яка має вже більше 100 позицій, приблизно на 20%. При цьому найбільшими темпами зростає “азійська лінійка” – на 20-25%, а у категорії заливної вермішелі у стаканах це зростання є тризначним.
На думку Яновича, потенціал для покращення позицій є у “Світоча” та у кавовому бізнесу, де компанія має амбіцію з другого місця піднятися на перше, яке зараз займає Jacobs.
Гендиректор заявив, що у зв’язку зі збільшенням ворожих обстрілів складів питання логістики наразі є №1, тож компанія на випадок критичної ситуації розробила схему, як доставляти товари в мережі супермаркетів напряму без залучення їх розподільчих центрів.
Ще однією проблемою він назвав дефіцит кадрів, через який на одному з підприємств компанії довелося збільшити зарплату на 30%. В той же час Янович вказав, що хоча в компанії й розглядали варіанти залучення іноземців, але все ж намагаються знайти кадри саме серед українців.
Янович також повідомив, що за перше півріччя 2026 року сума благодійної допомоги склала понад 120 млн грн, а всього від початку повномасштабної війни компанія передала благодійної допомоги на суму понад 2 млрд грн.
В Україні Nestlé розпочала діяльність 1994 року з відкриття представництва. У 1998 році придбала контрольний пакет акцій ЗАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, а з 2018-го володіє 100% акцій підприємства. У травні 2003 року в Києві засновано ТОВ “Нестле Україна”, а наприкінці того року Nestlé стала власником 100% акцій підприємства “Волиньхолдинг”.
У 2010 році Nestlé SA придбала ТОВ “Техноком” у Харкові, виробника продуктів швидкого приготування під ТМ “Мівіна”. У 2012 році у Львові було створено Nestlé Business Service (NBS Europe), який є одним із семи сервісних центрів Nestlé у світі та надає послуги з підтримки підрозділів Nestlé у понад 40 країнах світу.
Під час війни Nestlé інвестувала EUR43 млн у будівництво четвертої фабрики в Україні – у Смолигові Волинської обл. з виробництва вермішелі, яка була відкрита у квітні 2025 року, та планує збільшити інвестиції в неї до EUR70 млн до кінця 2027 року.
Бізнес Nestlé в Україні представлений такими напрямами: кава та напої, кондитерські вироби, кулінарія (холодні соуси, приправи, супи, продукти швидкого приготування), дитяче та спеціальне харчування, готові сніданки, корми для домашніх тварин.
Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
Україна та Іспанія планують активізувати реалізацію спільних інвестиційних і торговельних проєктів у сферах інфраструктури, енергетики, транспорту, промисловості, агропереробки, оборонних технологій та цифровізації за допомогою створеної Українсько-іспанської ділової ради.
Перше спільне засідання української та іспанської частин ради відбулося у Києві в межах Українсько-іспанського бізнес-форуму. У заходах взяли участь понад 100 компаній двох країн, зокрема 47 представників іспанського бізнесу.
Також у Києві пройшло п’яте засідання Українсько-іспанської змішаної міжурядової комісії з економічного та промислового співробітництва. Співголовами комісії виступили в.о. міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболєв і перший віцепрезидент уряду, міністр економіки, торгівлі та підприємництва Іспанії Карлос Куерпо.
Сторони обговорили перехід від загального діалогу до підготовки конкретних проєктів, залучення іспанських компаній до відбудови України, локалізації виробництва та передачі технологій.
«Україна відкрита до партнерства вже зараз. Інвестор, який приходить сьогодні, отримує можливість долучитися до відбудови та стати частиною майбутнього європейського ринку України», – заявив президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков.
У транспортному секторі сторони розглянули розвиток авіаційного, залізничного та автомобільного сполучення, створення мультимодальних маршрутів і використання іспанського досвіду будівництва високошвидкісних залізниць.
В енергетиці основними напрямами визначено сонячну і вітрову генерацію, системи накопичення електроенергії, енергоефективність та розвиток децентралізованої генерації. У промисловості й оборонно-технологічному секторі сторони мають намір переходити від звичайного постачання продукції до спільного виробництва, локалізації та створення спільних підприємств.
В агропромисловому комплексі обговорювалися інвестиції у переробку, зберігання та логістику продовольства, а також виробництво готової продукції для подальшого експорту до країн Середземномор’я, Північної Африки та Латинської Америки. Окремими напрямами співпраці визначено управління водними ресурсами, охорону здоров’я, туризм, науку та інновації.
До іспанської бізнес-делегації увійшли, зокрема, представники інфраструктурної компанії ACCIONA, авіаційної корпорації Airbus, технологічних і оборонних компаній Indra, Grupo Oesía, Escribano та Integrasys, супутникового оператора Hispasat і залізничної компанії RENFE.
Українську сторону представляли близько 20 компаній та асоціацій, що працюють у транспорті, логістиці, авіації, сільському господарстві, харчовій промисловості, енергетиці, машинобудуванні, будівництві, цифрових технологіях і професійних послугах.
Українсько-іспанська ділова рада має стати постійним механізмом прямої взаємодії між компаніями, торгово-промисловими палатами та урядами двох країн. Її робота передбачатиме пошук партнерів, формування банку інвестиційних проєктів, створення галузевих робочих груп і моніторинг виконання домовленостей.
Українську частину ради очолив представник МХП Михайло Бно-Айріян. До її складу увійшли МХП, Metinvest, Nova Poshta, SkyUp Airlines, Epicentr Agro, DSV Logistics, Zammler Україна, WhiteBIT, Farmak та інші українські компанії й галузеві організації.
Наступним практичним етапом співпраці стане ділова місія українського бізнесу до Валенсії 28-29 вересня 2026 року.
Візит відбудеться в межах Конгресу EUROCHAMBRES 2026, під час якого також планується проведення Українсько-іспанського бізнес-форуму та прямих зустрічей українських компаній з потенційними іспанськими партнерами.
За підсумками 2025 року товарообіг між Україною та Іспанією становив майже $2,8 млрд, з яких близько $1,73 млрд припадало на український експорт. Іспанія залишається одним із найбільших європейських покупців української агропродовольчої продукції.
За розрахунками інформаційно-аналітичного центру Experts Club, оприлюдненими 16 липня, у січні-червні 2026 року Україна експортувала до Іспанії товарів на $1,09 млрд. Імпорт іспанської продукції становив близько $512 млн, а загальний двосторонній товарообіг – орієнтовно $1,60 млрд.
Позитивне для України сальдо торгівлі з Іспанією досягло $578,1 млн і було найбільшим серед усіх 50 провідних торговельних партнерів країни.
Таким чином, Іспанія є для України особливо вигідним великим торговельним партнером: український експорт на цей ринок більш ніж удвічі перевищує імпорт іспанських товарів.
Видалення електронних декларацій українських посадових осіб із державного реєстру не означає повного зникнення раніше опублікованої інформації з публічного простору, зазначає Opendatabot.
Багато документів перебували у відкритому доступі протягом кількох років до появи механізму їх приховування наприкінці 2023 року. За цей час дані могли бути збережені журналістами, громадськими організаціями, аналітичними сервісами та інтернет-архівами.
При цьому відкрита частина декларацій уже не містить адрес проживання, податкових номерів та низки інших прямих персональних ідентифікаторів.
Механізм обмеження доступу було запроваджено для захисту військовослужбовців, правоохоронців та інших посадових осіб в умовах повномасштабної війни. Державний орган може звернутися до НАЗК, якщо вважає, що оприлюднення документа створює загрозу для декларанта або його сім’ї.
Станом на липень 2026 року з публічного доступу видалено понад 445 тис. декларацій за 2015–2026 роки.
Джерело: https://opendatabot.ua/analytics/hidden-declarations-2026
Більшість декларацій українських посадовців, видалених із публічного реєстру, стосуються періоду до початку повномасштабної війни, повідомляє Opendatabot.
Найбільша кількість прихованих документів була подана за 2016 рік — 94 968 тис., або більше ніж кожна п’ята видалена декларація. Ще 72 068 тис. документів стосуються 2020 року.
При цьому частка прихованих декларацій за 2016 рік становить близько 9% від загальної кількості поданих за цей період, а за 2020 рік — близько 8%.
Для порівняння: серед документів, поданих у період повномасштабної війни, з публічного доступу видалено близько 2% декларацій.
Така різниця частково пояснюється тим, що у 2016–2020 роках було подано значно більше документів. Крім того, після схвалення обмеження доступу з реєстру можуть видалити всі декларації конкретної особи, включаючи опубліковані задовго до запровадження механізму.
Загалом станом на липень 2026 року закрито доступ до 445 536 тис. декларацій 99 087 тис. осіб.
Джерело: https://opendatabot.ua/analytics/hidden-declarations-2026
