Мешканці села Піддінгтон у графстві Оксфордшир провели символічний референдум щодо виходу зі складу Великої Британії на знак протесту проти планів уряду розмістити поблизу великий центр для шукачів притулку, повідомляє The Daily Telegraph.
За «незалежність» Піддінгтона проголосували 285 осіб, проти — 26, ще один бюлетень було визнано недійсним. Явка склала близько 92%. Юридичної сили голосування не має і не запускає жодної процедури виходу села зі складу Великої Британії.
Приводом для незвичайного референдуму стали плани британського Міністерства внутрішніх справ (Home Office) переобладнати частину колишнього військового об’єкта Bicester Garrison Site A, розташованого між Піддінгтоном та Upper Arncott, у тимчасовий центр розміщення осіб, які подали заяви про надання притулку.
Згідно з офіційною документацією, об’єкт розрахований максимум на 1 256 осіб, переважно самотніх дорослих чоловіків. Для порівняння: населення самого Піддінгтона становить близько 350 осіб, тому потенційна кількість мешканців центру може більш ніж утричі перевищити чисельність села.
Проєкт передбачає використання існуючих будівель колишньої військової бази, будівництво модульного житла, створення медичної та соціальної інфраструктури, систем безпеки, парковок і рекреаційних зон. Заявка уряду наразі перебуває на стадії розгляду.
Місцева влада також виступила з критикою процедури підготовки проєкту. Рада округу Червелл повідомила, що до оголошення урядових планів муніципалітет не консультували, а про намір відкрити центр влада дізналася лише незадовго до публічного оголошення в червні. Рада вимагає від уряду додаткових роз’яснень щодо безпеки, навантаження на інфраструктуру, поліції та соціальних служб.
Організатори голосування наголошують, що ідея «незалежності» була насамперед способом привернути увагу центрального уряду. Після референдуму в селі навіть обговорюється жартівлива назва «Князівство Піддінгтон» та інші символічні атрибути окремої держави.
Британська влада, у свою чергу, пояснює створення великих спеціалізованих центрів прагненням поступово відмовитися від розміщення шукачів притулку в готелях. Міністерство внутрішніх справ заявляє, що колишні військові об’єкти мають забезпечити більш кероване та менш дороге розміщення людей, які очікують на рішення щодо своїх заяв. Уряд розраховує таким чином скоротити витрати більш ніж на 1 млрд фунтів стерлінгів.
При цьому рішення про створення центру в Bicester Garrison остаточно ще не ухвалено. На офіційній сторінці Home Office зазначено, що використання нових військових майданчиків можливе лише після проходження необхідних оцінок, погоджень та процедур планування.
Першоджерело — публікація The Daily Telegraph від 16 вересня 2026 року.
Як повідомляє Еxperts.news, лідери правлячих націоналістичних партій Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії 14 вересня в Кардіффі підписали меморандум про співпрацю, який закріплює право їхніх народів самостійно визначати своє конституційне майбутнє та закликає уряд Великої Британії готуватися до можливих конституційних змін.
Документ підписали лідер Шотландської національної партії (SNP) і перший міністр Шотландії Джон Суїнні, лідер Plaid Cymru і перший міністр Уельсу Рун ап Іорверт, а також віце-президент Sinn Féin і перший міністр Північної Ірландії Мішель О’Ніл. У зустрічі також брала участь президент Sinn Féin Мері Лу Макдональд.
При цьому учасники зустрічі виступали як лідери своїх партій, а не від імені урядів Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Це особливо важливо у випадку Північної Ірландії, де влада розділена між Sinn Féin та Демократичною юніоністською партією (DUP). Заступниця першого міністра Емма Літтл-Пенгеллі з DUP заявила, що О’Ніл не має повноважень підписувати подібні документи від імені уряду Північної Ірландії.
Головною політичною формулою меморандуму став заклик до британського уряду «готуватися, планувати та сприяти конституційним змінам в Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії». Сторони також підтвердили право кожної з трьох націй визначати своє майбутнє демократичним шляхом.
При цьому очікуваної більш жорсткої вимоги щодо негайного проведення референдумів про вихід зі складу Великої Британії у формулюваннях меморандуму, опублікованих британськими ЗМІ, немає. Йдеться насамперед про визнання принципу самовизначення, створення механізмів для майбутніх конституційних змін та відмову Лондона блокувати демократичний вибір, якщо відповідна підтримка сформується в самих регіонах.
Суїнні заявив, що Велика Британія перебуває в «переломному моменті конституційних змін» і що мешканці кожної з трьох територій повинні мати можливість самостійно визначати своє майбутнє. Раніше, 10 вересня, він звернувся до прем’єр-міністра Великої Британії Енді Бернема з пропозицією створити юридичний механізм, який дозволив би провести новий референдум щодо незалежності Шотландії за наявності відповідного суспільного мандата.
Шотландський уряд ще 28 серпня опублікував проєкт нового закону про референдум із тим самим питанням, яке використовувалося у 2014 році: «Чи повинна Шотландія бути незалежною країною?». Законопроєкт планується внести до парламенту після отримання необхідних повноважень від Вестмінстера.
У Північній Ірландії ситуація юридично відрізняється. Можливість проведення голосування щодо об’єднання з Ірландією вже передбачена Белфастською угодою 1998 року. Рішення про призначення такого референдуму ухвалює британський міністр у справах Північної Ірландії, якщо вважає ймовірним, що більшість мешканців підтримає об’єднання.
У Уельсі постійно діючого юридичного механізму проведення референдуму про незалежність немає. При цьому нинішній уряд Plaid Cymru вважає кінцевою метою незалежність країни, хоча Рун ап Іорверт підкреслює, що конкретних термінів такого голосування поки що немає і рішення має залежати від позиції самих мешканців Уельсу.
Окрім конституційних питань, учасники зустрічі домовилися розширювати співпрацю в економіці, енергетиці, відносинах з Євросоюзом та міжнародній політиці. Націоналістичні партії вважають, що після Brexit та змін політичного балансу всередині Великої Британії у Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії з’являється більше спільних інтересів у відносинах з Лондоном.
Саміт став першим подібним заходом після виборів 2026 року, коли націоналістичні партії та партії, що виступають за самовизначення, одночасно очолили уряди Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Однак підписаний документ поки що не має юридичної сили й не запускає автоматично жодного референдуму.
REFERENDUM, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, Північна Ірландія, Уельс, Шотландия
Приватні орендодавці у Великій Британії дедалі частіше продають житло або планують піти з ринку на тлі зростання вартості фінансування, податкового та регуляторного навантаження. Скорочення пропозиції вже супроводжується подальшим підвищенням орендних ставок і відбувається в той час, коли країна переживає зміну уряду та період підвищеної економічної невизначеності.
За офіційними даними Управління національної статистики Великої Британії (ONS), у липні 2026 року середня орендна плата на приватному ринку сягнула 1 393 фунтів на місяць, збільшившись на 3,7% за рік. В Англії цей показник становив 1 451 фунтів, а в Лондоні — 2 317 фунтів на місяць.
Дослідження мережі агентств Lomond дає схожу картину і показує, що британські орендарі в середньому витрачають на житло вже 32,7% своїх річних доходів. За методологією компанії середня орендна ставка становила 1 369 фунтів на місяць, що на 4,3% більше, ніж роком раніше. Відмінність від даних ONS пояснюється різними вибірками та методиками підрахунку.
Водночас скорочується пропозиція з боку власників житла. Липневе опитування Королівського інституту дипломованих оцінювачів RICS показало показник нових пропозицій з боку орендодавців на рівні -27%. Учасники ринку повідомляють, що власники зменшують свої портфелі або повністю залишають сектор. Незважаючи на більш стриманий попит з боку орендарів, баланс очікувань щодо подальшого підвищення орендної плати зріс до +28%.
Ще суворішу картину дає проведене у другому кварталі опитування понад 2 тис. орендодавців Property118: 40,2% вже скорочували свої портфелі у попередні два роки, тоді як розширювали їх лише 6%. На найближчі три роки 67,7% респондентів допускають продаж хоча б частини нерухомості, а 27,1% мають намір повністю піти з ринку.
Однією з головних причин залишаються дорогі кредити. Базова ставка Банку Англії становить 3,75%, що істотно перевищує рівні періоду дешевих грошей до 2022 року. Більше третини опитаних орендодавців мають рефінансувати іпотеку протягом найближчого року, що для багатьох означає перехід зі старих дешевих фіксованих ставок на значно дорожчі умови.
Додатковим фактором стала найбільша за багато років реформа приватної оренди. З 1 травня 2026 року в Англії набула чинності основна частина Renters’ Rights Act: скасовано виселення без пояснення причини згідно з Section 21, фіксовані договори замінюються системою періодичної оренди та посилено відповідальність власників. З кінця 2026 року влада почне запроваджувати обов’язкову базу приватного орендного житла, реєстрація в якій буде платною. Надалі з’являться додаткові стандарти якості та обов’язковий омбудсмен.
При цьому було б неправильно пояснювати масові плани продажу житла лише новим законом. Тиск на сектор формувався роками за рахунок податкових змін, обмеження відрахування відсотків за іпотекою, подорожчання страхування, ремонту та обслуговування нерухомості. Нові правила, скоріше, стали ще одним чинником, що змушує власників переглядати економіку buy-to-let.
Ситуація на ринку житла розвивається на тлі серйозної політичної нестабільності у Великій Британії. Кір Стармер влітку 2026 року пішов з посади прем’єр-міністра після втрати підтримки всередині Лейбористської партії, а у вересні вирішив покинути й парламент. Його змінив Енді Бернхем, який став уже сьомим прем’єр-міністром Великої Британії за десятиліття.
Новій владі доводиться одночасно вирішувати проблему вартості життя, фінансування соціальних програм і тиску на державні фінанси. Прибутковість довгострокових британських державних облігацій на початку вересня піднялася приблизно до 5,26% — максимуму з 2008 року, що підвищує вартість запозичень не тільки для уряду, але й опосередковано для всієї економіки. Інвестори чекають на жовтневий бюджет нового уряду і намагаються зрозуміти, як Бернхем має намір фінансувати свої соціальні та інфраструктурні ініціативи.
Говорити про повноцінну економічну кризу або рецесію у Великій Британії поки що некоректно. ВВП у другому кварталі 2026 року зріс на 0,4% після 0,6% у першому, проте темпи зростання сповільнюються. Інфляція в липні знову прискорилася до 2,9%, безробіття сягнуло 4,9%, а британський бізнес залишається обережним щодо нових інвестицій.
Саме поєднання слабкого економічного зростання, дорогих грошей та політичної невизначеності посилює проблеми ринку оренди. Новий уряд прагне посилити захист орендарів, але при одночасному відтоку приватних власників виникає зворотний ефект: чим менше квартир залишається на ринку, тим сильніший тиск на орендну плату.
Для британського уряду це стає складною дилемою. Якщо регулювання та податки й надалі знижуватимуть прибутковість приватної оренди швидше, ніж держава та інституційні інвестори зможуть створювати нове житло, частина витрат на захист орендарів може фактично повернутися до них у вигляді вищої орендної плати та меншого вибору квартир.
У середньостроковій перспективі це може прискорити структурні зміни на британському ринку: місце невеликих приватних орендодавців поступово займатимуть професійні оператори build-to-rent, пенсійні та інвестиційні фонди, здатні працювати з нижчою прибутковістю та витримувати значно жорсткіше регулювання.
Таким чином, відхід британських орендодавців є не окремою проблемою ринку нерухомості, а частиною ширшої картини: дорогий капітал, уповільнення економіки, криза політичної стабільності й водночас спроба держави істотно посилити регулювання ринку житла. Для орендарів головним ризиком стає не масове зникнення орендованого житла як такого, а його подальше подорожчання та перерозподіл від дрібних власників до великого інституційного капіталу.
За даними Experts.news, Велика Британія у 2027 році може за обсягами закупівель українського курячого м’яса наблизитися до всього ринку Європейського Союзу, тоді як значення країн Близького Сходу для українських експортерів знижуватиметься, прогнозує київський офіс Міністерства сільського господарства США (USDA FAS).
У звіті Poultry and Products Annual, опублікованому 19 серпня 2026 року, Велику Британію названо одним із основних факторів зростання українського виробництва та експорту курячого м’яса у 2026–2027 роках.
Україна та Велика Британія 16 січня 2026 року домовилися продовжити режим безмитної торгівлі курячим м’ясом та низкою інших аграрних товарів до 31 березня 2028 року. При цьому Велика Британія до зазначеного терміну не встановлює тарифну квоту на українську курятину.
За оцінкою USDA, це фактично забезпечує українським виробникам майже два додаткові роки необмеженого доступу до одного з найпривабливіших за ціною ринків світу. У окремі місяці ціни реалізації української курятини у Великій Британії вже були навіть вищими, ніж у ЄС.
У результаті FAS/Kyiv очікує подальшого різкого збільшення поставок до Великої Британії. У 2027 році їхній обсяг може стати порівнянним з усім українським експортом курятини до ЄС.
Європейський Союз водночас залишається найбільшим преміальним ринком для галузі, однак поставки обмежені новою постійною безмитним квотою в 120 тис. тонн на рік.
Нова квота була узгоджена Україною та ЄС у жовтні 2025 року. Вона замінила довоєнну постійну квоту в 90 тис. тонн і тимчасовий режим автономних торговельних заходів, який дозволяв постачати значно більші обсяги. USDA очікує, що у 2026–2027 роках фактичний експорт до ЄС перебуватиме на рівні встановленого ліміту в 120 тис. тонн.
Розширення поставок до Великої Британії та ЄС уже змінює географію українського експорту.
Особливо помітний розворот на Близькому Сході. USDA повідомляє, що у 2026 році повністю припинилися поставки української курятини до Саудівської Аравії, яка раніше була найбільшим окремим експортним ринком України для цієї продукції.
Це сталося попри тривалі відносини МХП із Саудівською Аравією та Saudi Agricultural and Livestock Investment Company (SALIC), якій належить 13% МХП. При цьому USDA допускає повернення української продукції на саудівський ринок у наступні роки.
Поставки до Іраку, навпаки, тривають. USDA окремо зазначає, що Україна не потрапила під введену Іраком заборону на імпорт курятини з 39 великих країн-постачальників у зв’язку з ризиками високопатогенного пташиного грипу.
Українські виробники також зберігають присутність на ринках Африки та країн колишнього СРСР, однак найбільш прибуткові європейські напрямки поступово перетягують на себе частину продукції.
Експорт через Туреччину має переважно транзитний характер: за інформацією галузевих джерел USDA, більша частина української птиці, що надходить туди, згодом реекспортується до Азії чи Африки. При цьому угода про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною, яка набере чинності у 2026 році, передбачає окрему безмильну квоту на 2 тис. тонн сирої та переробленої продукції птахівництва.
Загалом експорт курячого м’яса з України, за актуальною оцінкою FAS/Kyiv, збільшиться з близько 450 тис. тонн у 2025 році до 490 тис. тонн у 2026-му та 530 тис. тонн у 2027 році.
Таким чином, однією з головних змін найближчих двох років стане подальша переорієнтація українського птахівництва на Велику Британію та ЄС за рахунок частини традиційних ринків Близького Сходу та Азії.
Першоджерело: USDA Foreign Agricultural Service, Ukraine: Poultry and Products Annual, UP2026-0022, 19 серпня 2026 року.
Як повідомляє The Guardian, Велика Британія отримає доступ до українських даних з поля бою для навчання систем штучного інтелекту, які планується використовувати для захисту військових об’єктів та критичної інфраструктури від диверсій, безпілотників та інших загроз.
Відповідну угоду про партнерство у сфері штучного інтелекту Україна та Велика Британія підписали 24 серпня 2026 року. Велика Британія стане першим іноземним партнером, який отримає доступ до української платформи Avengers AI Labs, повідомило британський уряд.
Avengers AI Labs об’єднує масив реальних даних, зібраних тисячами денних камер та інфрачервоних сенсорів на полі бою. Система містить дані про мільйони об’єктів, зокрема танки, артилерію, системи ППО, живу силу та повітряні цілі, зокрема ударні Shahed і розвідувальні безпілотники. Ці дані використовуються для навчання моделей штучного інтелекту.
Як пише The Guardian, одним із перших британських пілотних проєктів стане система захисту військового об’єкта з використанням прокладених під землею оптоволоконних кабелів, які за допомогою ШІ зможуть розпізнавати характерні рухи людей і транспорту. Надалі подібні технології можуть застосовуватися на аеропортах, залізницях, енергетичних об’єктах та у в’язницях.
До пілотних проєктів уже залучено три британські технологічні компанії — Sintela, Mind Foundry та Skyral. Зокрема, Sintela спеціалізується на використанні оптоволоконних мереж як розподілених сенсорів.
Ще одним напрямком співпраці стане розробка нового покоління енергоефективних AI-чіпів для безпілотників, робототехніки та автономних систем. Передбачається, що такі рішення дозволять техніці довше працювати автономно та швидше реагувати в складних умовах.
Угода передбачає співпрацю урядів, бізнесу, університетів та дослідницьких центрів обох країн. Україна надає унікальні дані та досвід застосування технологій у реальних бойових умовах, тоді як Велика Британія залучає свою дослідницьку базу, університети та технологічні компанії.
Прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив, що поєднання українського бойового досвіду з британською експертизою в галузі ШІ дозволить прискорити розробку технологій як для оборони України, так і для захисту британської критичної інфраструктури.
Партнерство є частиною 100-річної угоди між Україною та Великою Британією. Спільна декларація передбачає розробку моделей ШІ, захищених механізмів обміну даними, автономних систем, технологій кібербезпеки та рішень для оборонної промисловості.
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, ІНФРАСТРУКТУРА, ОБОРОНА, УКРАЇНА, штучний інтелект
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху назвав Велику Британію «ісламською республікою» і повторив твердження про те, що вона може стати «першою ісламською республікою з ядерною зброєю». Британський уряд назвав його заяви «абсолютно неприйнятними» і повідомив, що порушив це питання перед владою Ізраїлю.
Ця заява пролунала в подкасті ізраїльського армійського радіо, випуск якого було опубліковано 13 серпня 2026 року. Говорячи про зміну ставлення до Ізраїлю у Великій Британії, Нетаньяху вжив вираз «Ісламська Республіка Британія». Після цього ведучий запитав його, чи не відбувається щось подібне в усій Європі. Прем’єр відповів ствердно й послався на раніше висловлену кимось фразу про Британію як про майбутню «першу ісламську республіку з ядерною зброєю».
При цьому поширене тлумачення про те, що саме Нетаньяху передбачив перетворення Великої Британії на ісламську ядерну республіку, не є цілком точним. Він не представив цю фразу як власний прогноз, а прямо сказав, що її «хтось сказав». Представник уряду Ізраїлю Давид Менсер пізніше заявив BBC, що Нетаньяху посилався на нинішнього віцепрезидента США Джей Ді Венса, який зробив схожу заяву ще у 2024 році.
Венс тоді говорив, що Велика Британія може стати першою «по-справжньому ісламістською країною з ядерною зброєю». При цьому він сам зробив застереження щодо Пакистану.
Саме твердження про «першу ісламську республіку з ядерною зброєю» є історично некоректним. Пакистан офіційно називається Ісламською Республікою Пакистан і володіє ядерною зброєю з кінця 1990-х років.
Реакція Лондона була жорсткою. Представник уряду Великої Британії заявив, що коментарі Нетаньяху є неприйнятними і це питання вже було порушено під час контактів з ізраїльською стороною.
Висловлювання пролунало на тлі погіршення відносин між Ізраїлем та низкою європейських країн. У самому інтерв’ю ведучий поширив питання на Європу загалом, на що Нетаньяху відповів ствердно.
За останньою оцінкою Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру SIPRI Yearbook 2026, станом на січень 2026 року дев’ять держав володіли або, як у випадку Ізраїлю, вважаються такими, що володіють загалом приблизно 12 187 ядерними боєголовками. Близько 9 745 з них перебували у військових запасах і потенційно могли бути використані.
У порядку від найбільшого арсеналу до найменшого:
Росія — близько 5 459 боєголовок
США — близько 5 083
Китай — близько 620
Франція — близько 290
Велика Британія — близько 225
Індія — близько 190
Пакистан — близько 170
Ізраїль — близько 90
КНДР — близько 60
Це оцінки загальної кількості ядерних боєголовок, а не лише розгорнутих боєголовок. Точні розміри арсеналів є державною таємницею, тому SIPRI наголошує на приблизному характері цифр. Росія та США разом, як і раніше, контролюють близько 86 % усіх ядерних боєголовок світу.
Особливо швидко зараз зростає китайський арсенал: SIPRI оцінює його приблизно в 620 боєголовок проти 600 роком раніше. Індія збільшила оціночний запас до 190, а КНДР, за оцінкою інституту, могла зібрати близько 60 боєголовок і має розщеплювальні матеріали ще щонайменше для кількох десятків.
Велика Британія, навколо якої виник нинішній дипломатичний скандал, за оцінкою SIPRI має приблизно 225 ядерних боєголовок. Лондон перестав публікувати детальні дані про розміри оперативного ядерного запасу, а британська стратегія передбачає можливість його збільшення.
