Французькі та іракські археологи досліджують залишки мосту віком близько 3800 років, виявленого на території стародавнього міста Ларса на півдні Іраку. Споруда була зведена через великий водний канал у старовавилонський період і свідчить про високий рівень розвитку інженерних технологій у стародавній Месопотамії, повідомляє видання Arkeonews з посиланням на Державне управління старожитностей та культурної спадщини Іраку.
Дослідження проводить спільна французько-іракська археологічна експедиція під керівництвом Режиса Валле. Об’єкт розташований у провінції Ді-Кар на території стародавнього міста Ларса, відомого також під сучасною назвою Телль-ес-Сенкере.
Міст перетинав Великий канал шириною близько 22 метрів, який пролягав через центральну частину міста. Споруда з’єднувала два береги водної артерії та забезпечувала транспортне сполучення між міськими районами.
Під час розкопок археологи виявили масивні опори з обпаленої цегли, а також цеглу з написом, що містить ім’я правителя Ларси Сін-іддінама, який правив приблизно у 1849–1843 роках до нашої ери.
Знахідка дозволяє пов’язати один із етапів будівництва або реконструкції мосту з періодом правління Сін-іддінама. Цей правитель відомий масштабними роботами з будівництва та відновлення храмів, міських стін та іригаційних каналів.
Дослідники встановили, що міст зводився та перебудовувався у кілька етапів. Це свідчить про тривале використання споруди та зміну міської інфраструктури залежно від господарських потреб населення.
Спочатку французькі археологи виявили залишки мосту у 2019 році, а безпосередні розкопки його опор розпочалися у 2021 році. Отже, ця публікація стосується нових результатів триваючого дослідження, а не виявлення раніше абсолютно невідомого об’єкта.
За інформацією іракських властей, на сьогодні археологи розкрили приблизно половину споруди. Подальші роботи мають дозволити уточнити її конструкцію, розміри та особливості експлуатації.
Стародавня Ларса була одним із найбільших економічних центрів Месопотамії
На початку II тисячоліття до нашої ери Ларса була важливим політичним, торговельним і релігійним центром Південної Месопотамії. Площа міста сягала приблизно 200 гектарів, а протяжність оборонних стін становила близько 5,4 кілометра.
Розвинена система водних каналів забезпечувала зрошення сільськогосподарських угідь, перевезення товарів та сполучення з сусідніми поселеннями.
З 2019 року археологи виявили в місті та його околицях сотні каналів, кілька водних басейнів та залишки портової інфраструктури. Міст через Великий канал розглядається як один із важливих елементів цієї транспортної системи.
Окрім мосту, міжнародна експедиція досліджує міські ворота, монументальні будівлі та житлові комплекси представників місцевої еліти.
Зокрема, біля храму Ебаббар, присвяченого богу сонця Шамашу, вивчається архітектурний комплекс площею близько 7250 кв. метрів. Імовірно, він міг слугувати храмовою резиденцією жриць, однак остаточна ідентифікація споруди поки що не завершена.
В іншому районі археологи виявили залишки великої резиденції з архівними глиняними табличками, пов’язаними з високопоставленим чиновником на ім’я Етеллум.
На думку дослідників, подальше вивчення знахідок дозволить отримати нові відомості про організацію торгівлі, міське управління, релігійне життя та водне господарство стародавньої Месопотамії.
Месопотамія вважається одним із найдавніших центрів світової цивілізації. На території сучасного Іраку виникли перші великі міста, розвивалися писемність, державні інститути, системи іригації та організована міжнародна торгівля.
Джерело: Arkeonews, публікація від 12 листопада 2026 року, з посиланням на Державне управління старожитностей та культурної спадщини Іраку.
Влада низки великих європейських міст, зокрема Брюсселя, Мюнхена, Дубліна та Генуї, виступила з ініціативою заборонити продаж сигарет з фільтром на території Європейського Союзу. Причиною стало масштабне забруднення навколишнього середовища пластиковими недопалками та значні витрати муніципалітетів на прибирання вулиць, повідомляє Politico у публікації від 12 листопада 2026 року.
Міста приєдналися до міжнародної кампанії No (Plastic) Filter, яку підтримують уряд Нідерландів, муніципалітет Гааги, екологічні організації та органи управління водними ресурсами. Учасники ініціативи мають намір домогтися повної заборони сигаретних фільтрів або, як мінімум, використання пластику під час їхнього виробництва.
За даними Politico, сигаретні недопалки є одним із найбільших джерел забруднення міського середовища. У Брюсселі на них припадає близько 30 % вуличного сміття, а влада Гааги щороку витрачає приблизно 2 млн євро на прибирання викинутих сигаретних фільтрів.
Більшість фільтрів виготовляється з ацетату целюлози — різновиду пластику, який розкладається вкрай повільно. При потраплянні в навколишнє середовище недопалки стають джерелом мікропластику та токсичних речовин, що забруднюють ґрунт і водойми.
Представники екологічних організацій також зазначають, що сигаретні фільтри не забезпечують доведеного зниження шкоди від куріння, хоча можуть створювати у споживачів протилежне враження. З аналогічною позицією виступає Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), яка підтримує обмеження використання пластикових фільтрів.
За оцінками ВООЗ, щорічні світові витрати, пов’язані з прибиранням та поводженням із тютюновими відходами, сягають 26 млрд доларів. Ініціатори заборони розраховують домогтися змін у ході перегляду двох європейських законодавчих актів. Перший — Директива про тютюнові вироби (Tobacco Products Directive), зміни до якої потенційно дозволять повністю заборонити сигаретні фільтри незалежно від матеріалу виготовлення. Другий — Директива про одноразовий пластик (Single-Use Plastics Directive), яка може стати підставою для обмеження використання ацетату целюлози.
При цьому чинне законодавство ЄС уже передбачає обов’язок виробників тютюнової продукції з пластиковими фільтрами брати участь у фінансуванні прибирання відповідних відходів. Такі вимоги містяться в Директиві ЄС 2019/904, прийнятій у червні 2019 року. Учасники нової кампанії вважають, що існуюча система розширеної відповідальності виробників не забезпечила достатнього скорочення забруднення.
Тютюнові компанії виступають проти повної заборони фільтрів. Представники галузі стверджують, що фільтри здатні зменшувати вміст окремих компонентів тютюнового диму і необхідні для дотримання технічних вимог до продукції.
Представник British American Tobacco Нейтан Джонс заявив Politico, що наразі виробники не мають ефективної альтернативи існуючим фільтрам, придатної для масового промислового застосування.
У свою чергу, влада Гааги наполягає на повній забороні фільтрів незалежно від матеріалу, з якого вони виготовлені. На їхню думку, заміна ацетату целюлози іншими матеріалами не вирішить проблему забруднення навколишнього середовища.
Остаточне рішення щодо заборони сигарет із фільтром у Євросоюзі поки що не ухвалено. Для запровадження відповідних обмежень знадобиться підготовка законодавчих змін та їх узгодження на рівні інституцій ЄС.
Наразі європейське законодавство передбачає обов’язкове маркування тютюнових виробів із пластиковими фільтрами, інформування споживачів про екологічну шкоду недопалків та участь виробників у витратах на прибирання відходів. Можливе розширення цих вимог аж до повної заборони фільтрів може суттєво вплинути на європейський тютюновий ринок і вимагати зміни технологій виробництва сигарет.
Джерела: Європейська комісія, регулювання одноразового пластику; Директива ЄС 2019/904.
На території Національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ) у Києві 27 листопада 2026 року відкриється 12-й сезон зимового розважального проєкту «Зимова країна», у межах якого працюватимуть понад 20 тематичних локацій для дітей і дорослих, повідомила пресслужба ВДНГ.
Як зазначається в повідомленні, цього сезону організатори оновлять святкові декорації, розширять кілька популярних розважальних зон та облаштують нові тематичні простори. Центральними об’єктами традиційно стануть ковзанка просто неба площею 3 тис. кв. м та головна новорічна ялинка.
Центральний вхід до Експоцентру прикрасять світловими фігурами північних оленів, а головну алею – декоративними повітряними кулями. Ялинку оздоблять новими іграшками та гірляндами, які створюватимуть ефект зоряного неба.
Біля ковзанки встановлять декоративний потяг і вежу з годинником, що відтворюватимуть атмосферу святкового вокзалу. Льодова арена залишиться однією з найбільших розважальних локацій зимового сезону на ВДНГ.
Однією з головних новинок стане «Ярмарок ялинкових прикрас» у павільйоні №2. Тут представлять авторські колекції новорічних прикрас, традиційні українські різдвяні образи та святкові композиції. Відвідувачі зможуть придбати прикраси й замовити персональні написи на них.

У павільйоні №1 працюватиме «Резиденція Санти» з тематичними декораціями, виставами та інтерактивними програмами за участю Санти й ельфів.
Крім того, на ВДНГ встановлять нове колесо огляду заввишки 28 метрів. Воно буде вдвічі вищим за попереднє та розташовуватиметься біля першого павільйону.
Організатори також планують розширити «Снігову пісочницю», яка працювала минулого сезону. Відвідувачі зможуть грати у сніжки та ліпити сніговиків. У тематичному просторі «Дивовсесвіт Пана Дивка» представлять гігантські казкові фігури, вистави та розважальні програми.
У межах зимового сезону працюватиме розширений парк атракціонів. Серед новинок – атракціон «Хавк» з обертанням на 360 градусів. Також будуть доступні карусель «Велика цепова», квест-кімнати та зимові гірки.
Продовжать роботу «Різдвяна Фабрика Мрій», «Шуміленд», «Музей науки», «КУБОЇД», Animal Park, Kitchen&Garden, «Оранжерея» та Book.ua Space.

На території Експоцентру також облаштують «Теплу алею» з фотозонами, святковими декораціями та закладами харчування. На Різдвяному ярмарку продаватимуть сезонні страви, напої та солодощі. Для огляду території працюватиме «Північний експрес» з аудіоекскурсією.
Загалом протягом сезону організатори планують провести низку культурних, святкових та розважальних заходів.
Окрему увагу під час підготовки приділено енергетичній автономності та безпеці відвідувачів. За інформацією ВДНГ, локації «Зимової країни» забезпечать електроживленням від власних генераторів, що дозволить підтримувати їхню роботу під час відключень електроенергії. Для святкової ілюмінації використовуватимуть енергоефективне LED-освітлення.
До початку зимового сезону на території Експоцентру також планують облаштувати додаткові укриття. Загалом вони будуть розташовані у дев’яти павільйонах. За оцінкою організаторів, у разі повітряної тривоги на ВДНГ та поруч із комплексом у безпечних місцях зможуть одночасно розміститися близько 10 тис. людей.
Генеральними партнерами цьогорічної «Зимової країни» виступають Mastercard та державний Ощадбанк.
Проєкт працюватиме з 27 листопада щодня з 12:00 до 21:00, у вихідні та святкові дні – з 10:00 до 21:00. Вхід на територію ВДНГ залишатиметься безкоштовним, водночас окремі атракціони та розважальні локації можуть передбачати платне відвідування.
Національний комплекс «Експоцентр України» (ВДНГ) – виставково-культурний комплекс у Голосіївському районі Києва, відкритий у 1958 році. Його територія охоплює близько 286 гектарів. Комплекс використовується для проведення виставок, фестивалів, концертів, освітніх, культурних та спортивних заходів. «Зимова країна» є одним із сезонних розважальних проєктів Експоцентру.
Детальна інформація про програму та роботу локацій доступна на офіційному сайті ВДНГ, а також у соціальних мережах: Instagram, Facebook та Viber.
Німецький автомобільний концерн Mercedes-Benz ухвалив рішення призупинити подальші інвестиції у свої виробничі майданчики в Німеччині та розпочав детальний аналіз можливості закриття окремих підприємств через високі виробничі витрати й відсутність домовленостей із профспілками щодо їх скорочення, повідомило агентство Reuters 12 листопада з посиланням на внутрішнє звернення керівництва компанії до працівників.
Рішення правління ухвалене після кількох місяців безрезультатних переговорів із виробничою радою та профспілкою IG Metall щодо підвищення продуктивності праці й скорочення витрат на персонал.
Член правління Mercedes-Benz, відповідальний за виробництво, Міхаель Шибе повідомив, що керівництво спільно вирішило зупинити всі подальші інвестиції в німецькі підприємства до досягнення домовленостей про зниження витрат.
За його словами, вартість однієї робочої години на окремих заводах концерну в Німеччині може бути вп’ятеро вищою, ніж на виробничих майданчиках у країнах Східної Європи.
Керівництво Mercedes-Benz попередило, що за відсутності домовленостей щодо підвищення конкурентоспроможності виробництво нових моделей автомобілів може бути розміщене виключно за межами Німеччини.
Членкиня правління компанії Брітта Зеєгер зазначила, що концерн прагне уникнути закриття заводів, однак через відсутність прогресу в переговорах змушений детальніше розглядати таку можливість.
Раніше Шибе попереджав, що у разі збереження нинішнього рівня витрат під загрозою закриття можуть опинитися два німецькі підприємства, зокрема складальний завод і виробництво силових агрегатів.
Конкретні підприємства, які можуть бути закриті, наразі не названі, а остаточних рішень щодо припинення їхньої роботи не ухвалено.
Mercedes-Benz має близько 12 виробничих майданчиків у Німеччині. Основні підприємства зі складання легкових автомобілів розташовані в Зіндельфінгені, Раштатті та Бремені, а виробництво двигунів і компонентів зосереджене, зокрема, у Штутгарті та інших містах. Головною суперечністю між керівництвом і працівниками залишається тривалість робочого часу та структура оплати праці. Концерн пропонує збільшити робочий тиждень із 35 до 40 годин без відповідного підвищення зарплат, а також переглянути систему премій, додаткових виплат і компенсацій.
Профспілка IG Metall виступає проти погіршення умов праці та в межах поточних галузевих переговорів вимагає підвищення зарплат на 5%.
За інформацією Handelsblatt, керівництво Mercedes-Benz розраховує за рахунок скорочення витрат на персонал заощаджувати близько EUR800 млн щороку.
Прибутковість автомобільного підрозділу Mercedes-Benz скоротилася вдвічі
Переговори щодо скорочення витрат відбуваються на тлі погіршення фінансових показників легкового автомобільного бізнесу Mercedes-Benz.
Згідно з оприлюдненою 28 жовтня звітністю концерну, продажі автомобілів Mercedes-Benz Cars у третьому кварталі 2026 року скоротилися на 7,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 407,2 тис. одиниць.
Виторг підрозділу знизився на 5,8% – до EUR22,37 млрд, а скоригований операційний прибуток (EBIT) скоротився на 50,8%, до EUR560 млн проти EUR1,14 млрд роком раніше.
Скоригована рентабельність продажів зменшилася з 4,8% до 2,5%.
Водночас на рівні всієї Mercedes-Benz Group фінансові результати були кращими завдяки діяльності підрозділів комерційного транспорту та фінансових послуг.
Загальний операційний прибуток концерну в третьому кварталі становив EUR1,77 млрд проти EUR750 млн роком раніше, а чистий прибуток збільшився до EUR1,52 млрд.
За дев’ять місяців 2026 року інвестиції в основні засоби та витрати на дослідження і розробки автомобільного підрозділу Mercedes-Benz Cars скоротилися сукупно на 11%.
Компанія також повідомила про відновлення із грудня 2026 року програми добровільного звільнення працівників адміністративних та інших непрямих підрозділів у Німеччині.
Mercedes-Benz пояснює необхідність реструктуризації посиленням конкуренції з боку китайських автовиробників, зниженням попиту на окремих ринках, високими виробничими витратами та впливом митних обмежень.
Німецький автопром може втратити понад 200 тис. робочих місць до 2030 року
Складна ситуація у Mercedes-Benz розвивається на тлі реструктуризації інших великих автомобільних концернів та виробників комплектуючих у Німеччині.
Зокрема, німецький виробник автокомпонентів Schaeffler 3 листопада оголосив про плани скоротити 3460 робочих місць у Європі, включно з приблизно 2660 у Німеччині, та закрити п’ять виробничих майданчиків, чотири з яких розташовані на німецькій території.
Компанія розраховує завдяки реструктуризації поліпшити щорічний фінансовий результат приблизно на EUR300 млн починаючи з 2030 року.
Водночас Volkswagen реалізує програму скорочення витрат і перегляду виробничої структури у відповідь на посилення міжнародної конкуренції.
Згідно з дослідженням консалтингової компанії Roland Berger, оприлюдненим 7 жовтня 2026 року, німецька автомобільна промисловість до 2030 року може втратити щонайменше 200 тис. робочих місць.
За оцінкою аналітиків, зайнятість у галузі, включно з виробниками автомобілів і комплектуючих, може скоротитися приблизно з 692 тис. осіб у 2025 році до 490 тис. у 2030 році.
Дослідники зазначають, що завантаженість автомобільних заводів Німеччини у 2025 році становила в середньому близько 60%, тоді як для рентабельної роботи підприємств зазвичай необхідний показник не нижче 75-80%.
Mercedes-Benz Group AG – один із найбільших світових виробників автомобілів преміального сегмента зі штаб-квартирою у Штутгарті. До групи входять підрозділи Mercedes-Benz Cars, Mercedes-Benz Vans та Mercedes-Benz Financial Services. Компанія виробляє легкові автомобілі, електромобілі, легкий комерційний транспорт, а також надає фінансові та лізингові послуги.
Обсяг українського ринку обладнання та інсталяції розподіленої генерації й систем зберігання енергії, за оцінками галузевих експертів, перевищує $4 млрд. Подальший розвиток стримують пошкодження електромереж, складність приєднання нових об’єктів і брак планування на рівні громад. Про це заявили учасники проєкту Energy Resilience Ukraine 2026, в рамках якого було презентовано рейтинг ТОП-50 «Рішення розподіленої генерації та Energy Storage».
Народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Сергій Нагорняк наголосив, що будівництво локальних електростанцій необхідно поєднувати з модернізацією мереж передачі й розподілу.
«Ми бачимо сьогодні, наскільки складно передавати вироблену електричну енергію від атомних електростанцій до кінцевих споживачів. Якщо не будемо інвестувати в мережі, то будь-яка розподілена генерація, так само як атомна чи гідрогенерація, не дійде до кінцевого споживача. Тому розбудова генерації та розвиток систем передачі й розподілу мають відбуватися паралельно», — зазначив він на пресконференції в агентстві «Інтерфакс-Україна» в четвер.

Нагорняк також звернув увагу на нерівномірне розміщення інвестицій, коли, за його словами, бізнес охочіше будує об’єкти на заході країни, тоді як значний дефіцит генерації спостерігається на Лівобережжі. Одним зі стимулів він назвав страхування воєнних ризиків.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, директор із маркетингу агентства «Інтерфакс-Україна» Максим Уракін, в свою чергу, зазначив, що в періоди пікового споживання попит може становити близько 18 ГВт, а розрив із доступною внутрішньою генерацією – приблизно 7 ГВт. Можливості імпорту з Європи він оцінив у 2,3-2,5 ГВт, що не дозволяє повністю перекрити дефіцит.

Голова Ліги енергетичного розвитку України Олександр Голіздра повідомив, що організація зіставила митні дані та відомості про введення потужностей. За його оцінкою, у 2025 році в Україні ввели близько 1,5 ГВт сонячної генерації. Вартість імпортованого обладнання він оцінив у $3,5 млрд, а послуг зі встановлення – у $620 млн.
«Ми зіставили дані митниці з різними джерелами і побачили масштаб інвестицій у цей сектор. Лише обсяг інсталяційних робіт, за нашою оцінкою, становить близько $620 млн за рік, а весь ринок перевищує $4 млрд. Водночас у публічному просторі недостатньо структурованої інформації про компанії, які проєктують, постачають і встановлюють це обладнання», – додав Голіздра.

Рейтинг передбачає чотири блоки: постачальники та інсталятори; підприємства із власною генерацією; громади й регіони; проєкти, які варто поширювати. У методиці 50% ваги оцінки становитиме обсяг потужностей, фактично введених в експлуатацію в 2025 році, решту визначатиме експертне журі.
«Ми оцінюватимемо саме потужності, введені в експлуатацію, а не просто закуплене чи ввезене обладнання. Це перші 50% ваги рейтингу, друга частина – оцінка незалежного експертного журі. Інформацію про конкретні локації генеруючих об’єктів оприлюднювати не будемо з міркувань безпеки», – уточнив Олександр Голіздра.
Голова Асоціації малих міст України Павло Козирєв представив результати дослідження енергетичної стійкості громад, проведеного за підтримки німецького товариства GIZ. Для п’яти пілотних громад підготували техніко-економічні обґрунтування для переговорів із банками та інвесторами, а також визначили 20 бар’єрів для розвитку розподіленої генерації.
Серед бар’єрів він назвав застарілі мережі, адміністративні труднощі приєднання, дефіцит фінансів і обмежений доступ громад до даних про енергоспоживання. Окрема проблема – практичне застосування спрощених процедур приєднання енергоустановок.

«Коли ми розробляли техніко-економічні обґрунтування, стикнулися з тим, що муніципалітет, який відповідає за комунальні послуги, не завжди може отримати навіть об’єктивні дані про споживання електроенергії на своїй території. Ми визначили 20 ключових бар’єрів і для кожного розробили можливі кроки з усунення. Також описали потенційні джерела фінансування, відповідальних виконавців та орієнтовні терміни», – пояснив він.
За даними Козирєва, платформа асоціації «Супермаркет рішень для громад» об’єднує понад 22 тис. учасників і представників 1289 громад. Вона допомагає муніципалітетам взаємодіяти з інвесторами та постачальниками енергетичних рішень.
Разом з тим, заступник голови правління Української вітроенергетичної асоціації Микола Савчук закликав розрізняти ввезення обладнання, монтаж і введення в експлуатацію. За його словами, відмінності між цими показниками особливо помітні у статистиці сонячної генерації, когенераційних установок і накопичувачів.
«У статистиці часто плутають поняття “ввезено”, “продано”, “встановлено” і “введено в експлуатацію”. Якщо митна статистика показує одні потужності, це ще не означає, що все обладнання вже працює в системі. Для оцінки розподіленої генерації потрібно чітко визначати категорії об’єктів і фактичний результат їх роботи», – зазначив Савчук.

Він також заявив, що частина переданого громадам обладнання використовується недостатньо ефективно: за його оцінкою, завантаження окремих рішень становить лише 15-17%. Виходом Савчук назвав локальні мікромережі та енергетичні «острови».
«Після перших блекаутів громади отримали дизельні генератори, згодом сонячні станції, а потім когенераційні установки. Але без єдиного плану та фахівців, які розуміють споживання й режим роботи системи, обладнання не використовується на повну. Розв’язати цю проблему можна через мікромережі та енергетичні острови», – пояснив експерт.
Голова комітету інсталяторів СЕС Асоціації сонячної енергетики України Олександр Альохін повідомив про швидке зростання ринку систем накопичення енергії. За його попередньою оцінкою, енергоємність великомасштабних контейнерних установок в Україні до кінця 2026 року може сягнути 5 ГВт·год.
«Ми бачимо перехід від окремо встановлених накопичувачів до гібридних систем, коли батареї фізично поєднуються із сонячними електростанціями. Якщо торік співвідношення таких рішень до автономних установок становило приблизно 10% до 90%, то цього року – вже 30% до 70%. Наступного року, за нашими очікуваннями, воно може досягти 50% на 50%», – підкреслив Альохін.
За його словами, накопичувачі встановлюють не лише для торгівлі електроенергією, а й для безперервної роботи підприємств. Їх використовують промислові об’єкти, АЗС, магазини та інші споживачі.

Доктор технічних наук, голова правління Інституту сталого розвитку Станіслав Ігнатьєв зазначив, що плани генерації мають враховувати стан підстанцій. За його оцінкою, доступні можливості приєднання нових потужностей обмежені приблизно 620 МВт. Серед прикладів адаптації міст він навів когенерацію в Харкові та Хмельницькому.
«Ми можемо будувати нові генеруючі потужності, але маємо серйозні обмеження з їх приєднанням до мереж. Підстанції пошкоджені, а іноді електроенергію немає можливості передати споживачеві навіть тоді, коли її можна виробити. Тому відновлення мережевої інфраструктури є не менш важливим, ніж встановлення нових електростанцій», – додав Ігнатьєв.
Учасники зазначили, що розвиток розподіленої генерації потребує інвестицій, відновлення мереж і планування на рівні громад. Організатори рейтингу збиратимуть анкети протягом листопада та на початку грудня, не оприлюднюючи локацій генеруючих об’єктів.
Взяти участь у конкурсі можна, заповнивши одну з анкет за посиланнями:
1. Анкета для компанії-учасника (номінація – інсталятор) рейтингу Energy Resilience Ukraine 2026
2. Анкета для компаній-партнерів рейтингу Energy Resilience Ukraine 2026
3. Анкета компаній постачальників генеруючого обладнання та УЗЕ
Experts Club — незалежний український інформаційно-аналітичний центр, що спеціалізується на дослідженні економічних, фінансових, політичних і соціальних процесів в Україні та світі. Центр здійснює макроекономічний аналіз, досліджує міжнародну торгівлю, інвестиційні тенденції, розвиток бізнесу та галузевих ринків, готує експертні огляди, прогнози й аналітичні матеріали. Серед основних напрямів діяльності — організація конференцій, круглих столів та експертних дискусій, проведення інформаційних кампаній, створення відеоаналітики та розвиток міжнародного експертного співробітництва. Центр об’єднує науковців, економістів, підприємців і галузевих фахівців, сприяючи поширенню перевіреної інформації та підвищенню якості суспільних і ділових рішень.
“Інтерфакс-Україна” — незалежне українське інформаційне агентство, яке працює на ринку політичної та економічної інформації з 1992 року. Агентство спеціалізується на оперативному висвітленні подій в Україні та світі, надає інформаційні, аналітичні й спеціалізовані продукти для засобів масової інформації, державних установ, фінансових організацій та бізнесу. Діяльність агентства охоплює економіку, фінанси, політику, енергетику, промисловість, міжнародні відносини та інші суспільно важливі напрями. «Інтерфакс-Україна» також забезпечує проведення пресконференцій, презентацій та експертних заходів у власному пресцентрі. Агентство зареєстроване як суб’єкт у сфері онлайн-медіа, а його діяльність фінансується за рахунок передплати інформаційних продуктів, рекламних послуг, публікації пресрелізів та організації заходів.
Ліга енергетичного розвитку України (ЛЕРУ) — українська громадська організація, діяльність якої спрямована на розвиток енергетичної галузі, підвищення ефективності комунікацій та налагодження діалогу між органами влади, учасниками енергетичного ринку, експертами, засобами масової інформації та споживачами енергії. Основними напрямами роботи організації є проведення галузевих дискусій, презентація енергетичних проєктів, обговорення регуляторних ініціатив, популяризація сучасних енергетичних технологій та підвищення енергетичної грамотності бізнесу, громад і населення. Окрему увагу Ліга приділяє розвитку розподіленої генерації, відновлюваної енергетики, систем накопичення енергії та рішень для забезпечення енергетичної автономності. Спільно з інформаційним агентством «Інтерфакс-Україна» організація реалізує проєкт Energy Resilience Ukraine 2026, спрямований на визначення найбільш ефективних рішень у сфері енергетичної стійкості України.
Масштабне впровадження сонячних електростанцій та акумуляторних систем зберігання енергії може скоротити сукупні витрати на функціонування електроенергетичних систем на 40% у 2030-х роках за умови подальшого здешевлення обладнання та одночасного зростання споживання електроенергії, свідчать результати дослідження Schneider Electric Research Institute (SERI), оприлюдненого міжнародною енерготехнологічною компанією Schneider Electric 10 листопада 2026 року.
Як зазначається в офіційному повідомленні компанії, у звіті System Costs of Electricity: A New Baseline for the 21st Century Economy проаналізовано 40,5 тис. сценаріїв розвитку енергетичних систем із різними комбінаціями вартості сонячної генерації, акумуляторів та електромережевої інфраструктури.
Метою дослідження було визначити, як поширення розподілених енергетичних ресурсів, зокрема дахових сонячних електростанцій та акумуляторів, впливатиме на загальні витрати енергосистеми, включаючи централізовану генерацію та експлуатацію мереж.
За оцінками дослідників, уже за нинішнього середньосвітового рівня вартості встановлення сонячних панелей та батарей оптимальне поєднання цих технологій може забезпечити скорочення сукупних системних витрат приблизно на 10%. За прогнозованого здешевлення обладнання у 2030-х роках потенційна економія може досягти 40%.
Водночас у компанії наголошують, що реалізація такого сценарію залежить від синхронного розвитку сонячної генерації, накопичувачів енергії та електрифікації економіки. За оцінками Schneider Electric, відповідна економія може забезпечити додатковий внесок у світову економіку, еквівалентний 0,8% глобального ВВП до 2030 року.
Одним із ключових чинників ефективності енергосистеми дослідники називають розвиток акумуляторних потужностей. За середньосвітових цінових умов невідповідність характеристик і тривалості роботи накопичувачів потребам різних об’єктів здатна, навпаки, збільшити загальні системні витрати на 35% порівняно з поточним базовим рівнем.
Дослідження також засвідчило, що важливе значення має не лише швидкість впровадження відновлюваних джерел енергії, а й послідовність розвитку генерації, накопичення та споживання. Якщо темпи електрифікації відстають від розгортання нових енергетичних потужностей або випереджають їх, витрати енергосистеми можуть тимчасово зростати.
У Schneider Electric зазначають, що збільшення споживання електроенергії електромобілями, тепловими насосами, центрами обробки даних та промисловими підприємствами дозволить ефективніше використовувати наявну мережеву інфраструктуру. Зростання обсягів споживання за одночасного вирівнювання навантаження сприятиме розподілу постійних витрат на більший обсяг реалізованої електроенергії та зниженню її системної собівартості.
«Протягом останнього десятиліття сонячна енергія сприймалася як переривчасте джерело енергії. Але ми неправильно дивилися на цей генеруючий актив: сонячна енергія – це паливо, акумулятор – це електростанція», – зазначив виконавчий віцепрезидент Schneider Electric з європейських операцій Лоран Батай.
За його словами, акумуляторні системи суттєво розширюють можливості використання сонячної генерації, однак зниження витрат усієї електроенергетичної системи можливе лише за узгодженого розвитку генерації, накопичення та попиту.
«Завдяки значно швидшому масштабуванню сонячної енергії та батарей Європа може стати на шлях до енергетичного суверенітету та конкурентоспроможності. Елементи стають на свої місця, зараз нам потрібні прискорення та координація», – наголосив Батай.
Головна директорка зі сталого розвитку Schneider Electric Естер Фінідорі також підкреслила необхідність узгодження енергетичного переходу з економічною ефективністю.
«Це дослідження показує, що сталий розвиток та доступність можуть підсилювати одна одну, але координація є критично важливою. Зараз пріоритетом має бути перетворення амбіцій на дії шляхом прискорення попиту на електрифіковану енергію, забезпечення більш гнучкого використання енергії для вирівнювання кривої навантаження та вивільнення потужностей, а також усунення бар’єрів для розгортання сонячної енергії та батарей», – сказала вона.
Дослідники визначили три основні напрями державної політики, здатні прискорити зниження витрат на електроенергію. Йдеться про запровадження стимулів для вирівнювання добового графіка споживання, одночасну підтримку розвитку відновлюваної генерації та електрифікації, а також скорочення вартості обладнання завдяки вдосконаленню ланцюгів постачання, спрощенню дозвільних процедур і підготовці кваліфікованих спеціалістів.
У компанії вважають, що регуляторна політика має насамперед створювати умови для розвитку розподіленої генерації та систем накопичення енергії, а не встановлювати жорсткі вимоги щодо обсягів їх використання окремими споживачами.
Для України результати дослідження мають особливе значення з огляду на необхідність підвищення стійкості енергосистеми, розвитку розподіленої генерації та забезпечення безперебійного електропостачання підприємств і критичної інфраструктури. Поєднання сонячних електростанцій, акумуляторів та цифрових систем управління енергоспоживанням може зменшувати залежність окремих споживачів від централізованого електропостачання й підвищувати гнучкість енергетичної інфраструктури.
Schneider Electric – французька міжнародна енерготехнологічна компанія, історія якої бере початок у 1836 році. Спеціалізується на управлінні електроенергією, промисловій автоматизації, цифровізації будівель, дата-центрів, інфраструктури та промислових підприємств. Портфель компанії включає низько- і середньовольтне електротехнічне обладнання, системи автоматизації, джерела безперебійного живлення, програмні платформи EcoStruxure та цифрові сервіси. Schneider Electric працює у понад 100 країнах і налічує близько 160 тис. співробітників. За підсумками 2025 року виручка групи досягла EUR40,15 млрд, збільшившись приблизно на 5,2%, а чистий прибуток становив EUR4,2 млрд.
В Україні Schneider Electric розпочала діяльність у 1994 році, у 1996 році зареєструвала представництво, а у 2000 році створила ТОВ «Шнейдер Електрік Україна». Компанія здійснює постачання електротехнічного обладнання, систем автоматизації, енергоменеджменту та резервного електроживлення для промисловості, комерційної нерухомості, енергетики й інфраструктури. Її українська структура має комерційні підрозділи, логістичну, інженерну та сервісну підтримку.
У серпні 2026 року Schneider Electric повідомила про участь у модернізації систем теплопостачання 26 міст України, які отримали обладнання для підвищення енергоефективності та надійності роботи комунальної інфраструктури. Крім того, у липні компанія оголосила про підтримку українських університетів програмним забезпеченням для проєктування електромереж та навчання понад 200 викладачів із 30 закладів вищої освіти.
Schneider Electric, акумулятор, ЕНЕРГЕТИКА, ІНВЕСТИЦІЯ, сонце, ЭЛЕКТРОЭНЕРГИЯ