ПрАТ “Страхова компанія “Респект” (Одеса) у січні-червні 2026 року зібрало 52,641 млн грн чистих премій, що на 33,8% більше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Як повідомляється у проміжному звіті компанії, розміщеному у системі розкриття інформації Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), її валові премії за цей період становили 52,781 млн грн (+33% відповідно). У перестрахування передано 140 тис. грн (менше в 2,1 раза).
За вказаний період компанія виплатила 5,548 млн грн, що на 0,7% менше, ніж за аналогічний період рік тому. При цьому адміністративні витрати становили 62 тис. грн., що в 4,3 рази менше ніж за 6 міс. 2025.
Фінансовий результат від операційної діяльності СК “Респект” за перше півріччя становив 17,129 млн грн (більше в 3,2 раза), чистий прибуток – 18,834 млн грн (більше у 2,7 раза).
Згідно з даними НКЦПФР станом на перший квартал 2026 року, ТОВ “КУА”ЮГ-Інвест” (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд “Індустріальний”) володіло 67,935% акцій страховика, ТОВ “Улюблене місто” – 9,646%, ТОВ “Берег строй сервіс 2017” – 9,242%.
СК “Респект” працює на ринку України з березня 1995 року. Основний портфель ризиків компанії пов’язаний із транспортною сферою.
Акціонери ПрАТ “Українська пожежно-страхова компанія” (Київ) на позачергових зборах 21 липня 2026 року затвердити розмір річних дивідендів за простими іменними акціями, згідно з підсумками роботи у 2025 році в загальному розмірі 40 млн грн,або 2,50 грн на одну акцію.
Як повідомила компанія у системі розкриття інформації Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), рішення про виплату дивідендів прийнято річними дистанційними загальними зборами акціонерів (протокол від 8 травня 2026 року).
Виплачувати дивіденди планується кількома частками (пропорційно всім акціонерам у межах загального 6-місячного строку з дня прийняття рішення). Перша у розмірі 16 млн грн – до 5 серпня 2026 року; друга в розмірі 16 млн грн – до 13 жовтня 2026 року; третя в розмірі 8 млн грн – до 6 листопада 2026 року.
ПрАТ “УПСК” зареєстровано 1993 року. Спеціалізується, зокрема, на страхуванні автотранспорту, фінансових ризиків, туристів, майна, вантажів та багажу.
За даними компанії, власником 99,999% її акцій є Олександр Михайлов.
Згідно з даними НБУ, компанія займає 16-у позицію серед non-life страховиків України за зібраними преміями 2025 року.
Nova Post у Польщі розпочала співпрацю з Orlen Paczka – мережею з близько 6,5 тис. пунктів видачі та 8,5 поштоматів, йдеться у повідомленні компанії у четвер у соціальній мережі LinkedIn.
“Ми постійно вдосконалюємо логістичні рішення, що сприяють розвитку бізнесу та забезпечують зручність для клієнтів на кожному етапі доставки”, – наголосили у компанії, яка до цього вже співпрацювала з найбільшою у Польщі мережею InPost, яка має понад 35 тис. пунктів видачі, з яких понад 27 тис. – поштомати.
Своєю чергою Orlen Paczka повідомила, що партнерство з Nova Post є ще одним кроком для відкриття своєї інфраструктури для компаній, які працюють на міжнародному ринку.
Згідно з релізом, сервіс доступний для доставки посилок розмірів S, M і L вагою до 20 кг.
Генеральний директор Nova Post у Польщі Якуб Каронь в інтерв’ю Wiadomości Handlowe у червні цього року повідомив, що компанія мала загалом 122 відділення по всій Польщі, включаючи 30 власних, 16 франчайзингових, 31 міні-відділення та 45 відділень PUDO, а її план на 2026 рік – відкрити ще приблизно 300 відділень. Він наголосив, що польський ринок поштоматів перенасичений, тому у Nova Post наразі відсутні плани створювати власну мережу, тож вона розвиватиметься на цьому ринку за рахунок партнерств.
Польський концерн Orlen у 2021 році запустив поштовий сервіс Orlen Paczka з власними пунктами видачами та поштоматами. У 2024 році сервіс уклав стратегічне партнерство з найбільшим польським маркетплейсом Allegro.
Як повідомлялося, у минулому році група NOVA забезпечила 522 млн відправлень, з них 29 млн – в Європі. Група, яка зараз є 30-ю у світі за обсягами посилок серед експрес-доставок та пошт, ставить задачу у 2030 році увійти у першу двадцятку та збільшити кількість відправлень до 2 млрд.
Cпіввласник “Нової пошти” В’ячеслав Климов на присвячених євроінтеграції “Діалогах з NV” зауважував, що Nova Post Europe з групи NOVA планує у 2026 році збільшити мережу відділень у Європі вдвічі та зберігати фокус своєї стратегії на забезпеченні максимальної швидкості доставки.
За перше півріччя 2026 року в Європі було відкрито 239 нових точок сервісу, що довело загальну кількість власних точок Nova Post за кордоном до більш ніж 950 одиниць. Лідерами за темпами розширення у першому півріччі стали Молдова – 112 нових точок сервісу та Польща – 80. Крім того, у червні відкрились 5 партнерських пунктів видачі Nova Post у Нью-Йорку.
Nestlé в Україні у першому півріччі 2026 року збільшила продажі в країні на 19,3% в грошах (в гривні) та на 10% – в об’ємах, до 56 тис. тонн, тоді як весь український ринок FMCG в категоріях, в яких представлена компанія, зріс у цей період на 15% в грошах та на 6% в об’ємах, повідомив генеральний директор Nestlé в Україні та Молдові Роман Янович.
“Це сигнал інвестувати”, – прокоментував він такі результати на брифінгу в Києві у четвер та пояснив, що в цілому Група Nestlé збільшила продажі у світі у першому півріччі цього року на 3,6%, тобто Україна є драйвером росту для компанії.
За його словами, у першому півріччі 2026 році компанія інвестувала 5 млрд грн у свою діяльність в Україні, з яких 200 млн грн – у розвиток фабрик в Україні та 4,8 млрд грн – у розвиток продуктових категорій.
“Вклавши 5 млрд грн в першій половині року, ми плануємо до кінця 2026 року інвестувати співмірну до минулого року суму на рівні 10 млрд грн, щоб нарощувати виробництво та підтримувати досягнуту динаміку зростання”, – сказав гендиректор.
Він уточнив, що інвестиції у розвиток фабрик за результатами цього року мають скласти 1 млрд грн.
Як повідомив гендиректор, в категорії кондитерських виробів зростання продажів всіх гравців на українському ринку склало у січні-червні цього року 18% у гривні та 6% в об’ємах, кулінарії – відповідно 12% та 2%, розчинній каві – 16% та 4%, харчуванні для немовлят – 20% та 7%, іншому харчуванні для дітей – 20% та 10%, кормах для тварин – 20% та 10%.
За його словами, особливо швидко зростає ринок кави в капсулах—на 30% в грошовому та на 16% у натуральному виразі. Цей ринок невеликий, але має потенціал ще подвоїтися-потроїтися, зауважив Янович.
Гендиректор зазначив, що Nestlé сьогодні займає приблизно половину українського ринку кетчупу з ТМ “Торчин” та какао з ТМ Nesquik та третину ринку соусів з ТМ “Торчин”.
Він додав, що в рамках світових кампаній в Україні наразі активно просувається продукція під ТМ Felix та ProPlan в категорії кормів для тварин та KitKat в категорії кондитерської продукції, тоді як в рамках локальних кампаній просуваються ТМ “Світоч”, “Торчин”, “Мівіна”, кавові капсули Dolce Gusto, Nesquik.
Окрім того на брифінгу представники компанії повідомили про плани розширення цього року лінійки продукції в кулінарії, яка має вже більше 100 позицій, приблизно на 20%. При цьому найбільшими темпами зростає “азійська лінійка” – на 20-25%, а у категорії заливної вермішелі у стаканах це зростання є тризначним.
На думку Яновича, потенціал для покращення позицій є у “Світоча” та у кавовому бізнесу, де компанія має амбіцію з другого місця піднятися на перше, яке зараз займає Jacobs.
Гендиректор заявив, що у зв’язку зі збільшенням ворожих обстрілів складів питання логістики наразі є №1, тож компанія на випадок критичної ситуації розробила схему, як доставляти товари в мережі супермаркетів напряму без залучення їх розподільчих центрів.
Ще однією проблемою він назвав дефіцит кадрів, через який на одному з підприємств компанії довелося збільшити зарплату на 30%. В той же час Янович вказав, що хоча в компанії й розглядали варіанти залучення іноземців, але все ж намагаються знайти кадри саме серед українців.
Янович також повідомив, що за перше півріччя 2026 року сума благодійної допомоги склала понад 120 млн грн, а всього від початку повномасштабної війни компанія передала благодійної допомоги на суму понад 2 млрд грн.
В Україні Nestlé розпочала діяльність 1994 року з відкриття представництва. У 1998 році придбала контрольний пакет акцій ЗАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, а з 2018-го володіє 100% акцій підприємства. У травні 2003 року в Києві засновано ТОВ “Нестле Україна”, а наприкінці того року Nestlé стала власником 100% акцій підприємства “Волиньхолдинг”.
У 2010 році Nestlé SA придбала ТОВ “Техноком” у Харкові, виробника продуктів швидкого приготування під ТМ “Мівіна”. У 2012 році у Львові було створено Nestlé Business Service (NBS Europe), який є одним із семи сервісних центрів Nestlé у світі та надає послуги з підтримки підрозділів Nestlé у понад 40 країнах світу.
Під час війни Nestlé інвестувала EUR43 млн у будівництво четвертої фабрики в Україні – у Смолигові Волинської обл. з виробництва вермішелі, яка була відкрита у квітні 2025 року, та планує збільшити інвестиції в неї до EUR70 млн до кінця 2027 року.
Бізнес Nestlé в Україні представлений такими напрямами: кава та напої, кондитерські вироби, кулінарія (холодні соуси, приправи, супи, продукти швидкого приготування), дитяче та спеціальне харчування, готові сніданки, корми для домашніх тварин.
Палата представників Антигуа і Барбуди схвалила поправки до програми отримання громадянства за інвестиції, які передбачають збільшення обов’язкового терміну перебування в країні, регулярний незалежний аудит та посилення контролю над посередниками.
Головною зміною стане збільшення мінімального терміну фізичної присутності нового громадянина в країні з п’яти до 30 днів. Ці дні можна буде провести на Антигуа та Барбуді сумарно протягом перших п’яти календарних років після отримання громадянства, а не щорічно. Вимога поширюється також на членів сім’ї, включених до заяви.
Досі власник інвестиційного громадянства міг його втратити, якщо не перебував у країні хоча б п’ять днів протягом перших п’яти років. Поправки замінюють цей показник на 30 днів.
Зміни також передбачають щорічний незалежний фінансовий аудит підрозділу з питань громадянства за інвестиції (CIU) та операційну перевірку раз на два роки. Регулятор отримає право встановлювати загальні стандарти для п’яти держав Східних Карибів, що пропонують інвестиційне громадянство, перевіряти агентів та вимагати відкликання ліцензій у посередників, які не відповідають встановленим вимогам. Початок роботи ECCIRA очікується у вересні 2026 року.
Реформа відбувається на тлі посилення тиску з боку Євросоюзу. У листі від 25 червня 2026 року Єврокомісія запропонувала Антигуа та Барбуді поступово згортати програму громадянства за інвестиції до 1 червня 2028 року. Брюссель також вимагає виключити з програми осіб, які перебувають під санкціями ЄС, та посилити перевірки заявників усіх національностей.
Уряд Антигуа і Барбуди наголошує, що не має наміру закривати програму без появи порівнянних джерел доходу. Влада називає надходження від інвестиційного громадянства важливою частиною неподаткових доходів, за рахунок яких фінансуються інфраструктура, школи, медичні заклади та відновлення після стихійних лих.
Остання детальна статистика, опублікована підрозділом CIU, охоплює січень–червень 2024 року. За цей період було отримано 739 заявок. Офіційний звіт враховує країну народження основного заявника, тому ці дані не можна безпосередньо прирівнювати до кількості виданих паспортів. Одна заявка також може включати подружжя, дітей та інших утриманців.
Найбільше заявок у першому півріччі 2024 року надійшло від уродженців:
Китаю — 90 заявок, або 12,18%;
США — 81, або 10,96%;
Нігерії — 67, або 9,07 %;
Лівану — 50, або 6,77 %;
Туреччини — 44, або 5,95 %;
Пакистану — 32, або 4,33 %;
Великої Британії — 25, або 3,38 %;
Іраку — 22, або 2,98%.
Від уродженців України за шість місяців надійшло 19 заявок, або 2,57% від загальної кількості. Стільки ж заявок подали уродженці Єгипту. По 21 заявці припало на Індію, Канаду та Марокко.
З моменту запуску програми і до 30 червня 2024 року Антигуа і Барбуда отримала 5 203 тис. заявок. На уродженців Китаю припадало 1 117 тис. заявок, або 21,47%, Нігерії — 496, США — 347, Лівану — 342, Росії — 222, Сирії — 208. При цьому в першому півріччі 2024 року нових заявок від уродженців Росії та Білорусі зареєстровано не було.
Програма діє з 2013 року і передбачає кілька варіантів участі. Мінімальний безповоротний внесок до Національного фонду розвитку становить 230 тис. доларів, інвестиція в затверджену нерухомість — від 300 тис. доларів, пряме вкладення в бізнес — від 1,5 млн доларів. Ще один варіант передбачає внесок від 260 тис. доларів до фонду кампусу Університету Вест-Індії. Додатково сплачуються державні збори та витрати на перевірку благонадійності.
Збільшення обов’язкового терміну перебування до 30 днів не змінює мінімальні інвестиційні пороги, але підвищує фактичні витрати учасників на авіаперельоти та проживання. Водночас регулярні аудити та єдиний регіональний контроль мають підвищити прозорість програми та допомогти карибським державам зберегти безвізовий режим із країнами Європи.
Антигуа і Барбуда, ГРОМАДЯНСТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, Карибський регіон, Міграція
Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
