Як повідомляє «Сербський економіст», перша група ув’язнених із Данії має прибути до Косово у квітні 2027 року, повідомив директор Косовської виправної служби Ісмаїл Дібрані в інтерв’ю Ekonomia Online. Йдеться про реалізацію угоди, за якою Данія отримає можливість використовувати до 300 місць у виправній установі в Косово для виконання данських вироків.
Важлива деталь: мова йде не про громадян Данії, а переважно про іноземців, засуджених у Данії та таких, що підлягають висиланню після відбуття терміну. Данські громадяни, засуджені за тероризм або військові злочини, а також ув’язнені з психічними захворюваннями не повинні направлятися до Косово.
Установа працюватиме за моделлю спільного управління: нею керуватимуть данський губернатор та косовський директор.
Фінансова частина угоди побудована за орендною моделлю. Договір передбачає щорічну плату в розмірі 15 млн євро після повної адаптації об’єкта під 300 місць, а також початковий платіж у розмірі 5 млн євро на перехідний період. У публічних повідомленнях загальний обсяг угоди оцінюється приблизно в 210 млн євро на десятирічний період.
Для Данії це спосіб розвантажити переповнену пенітенціарну систему та зменшити навантаження на в’язниці й персонал. Для Косово — джерело бюджетних коштів, можливість модернізувати власну виправну систему та отримати доступ до данських практик управління в’язницями.
При цьому проєкт залишається суперечливим. Правозахисні організації раніше попереджали, що подібні схеми можуть створювати ризик «аутсорсингу» відповідальності за умови утримання.
Така практика в Європі не є цілком новою. Раніше Бельгія та Норвегія орендували місця у в’язницях Нідерландів: Бельгія використовувала в’язницю в Тілбурзі у 2009–2016 роках, Норвегія — місця в Нідерландах у 2015–2018 роках.
Відмінність датсько-косовської моделі полягає в тому, що вона переносить виконання частини вироків за межі ЄС і фактично пов’язує кримінальну політику з міграційною: до Косово мають направлятися ув’язнені-іноземці, які після відбуття терміну не повинні залишатися в Данії. Це робить проєкт не просто технічним рішенням щодо нестачі камер, а політичним сигналом про більш жорсткий підхід Копенгагена до іноземних засуджених.
Правовий статус Косово залишається спірним. Приштина проголосила незалежність від Сербії 17 лютого 2008 року. Міжнародний суд ООН у 2010 році дійшов висновку, що сама декларація незалежності не порушила міжнародне право, однак це не означало автоматичного визнання Косово всіма державами.
Сербія не визнає незалежність Косово і вважає його своєю автономною областю Косово та Метохія. У міжнародних документах ЄС часто використовується формула «Kosovo*» із застереженням, що це позначення не визначає позицію щодо статусу та відповідає резолюції Радбезу ООН № 1244 і висновку Міжнародного суду ООН.
Косово визнали США, більшість країн ЄС та понад 100 держав-членів ООН, однак воно не є членом ООН через опір Сербії та низки інших держав. Серед великих держав, які не визнають незалежність Косово, — Китай, Індія, Росія, Україна, Бразилія, ПАР, а всередині ЄС — Іспанія, Греція, Кіпр, Румунія та Словаччина.
Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) і Служба громадянства та імміграції США (USCIS) опублікували проєкт нових правил для програми інвесторських віз EB-5, через яку іноземні інвестори можуть отримати статус постійного резидента США за умови вкладення капіталу в американський бізнес і створення робочих місць.
Першоджерело інформації – документ DHS/USCIS “EB-5 Reform and Integrity Act of 2022; Ensuring the Integrity of the EB-5 Program; Automatic Revocation of Petitions for Immigrant Classification”, опублікований для Federal Register. Це саме notice of proposed rulemaking, тобто проєкт правила для публічного обговорення, а не вже чинне фінальне регулювання. Документ має бути опублікований у Federal Register, коментарі приймаються протягом 60 днів після публікації.
Програма EB-5 дозволяє іноземцю претендувати на постійне проживання у США, якщо він інвестує в нове комерційне підприємство у США і створює щонайменше 10 постійних робочих місць для кваліфікованих американських працівників. Після реформи 2022 року стандартний мінімальний розмір інвестиції становить $1,05 млн, а для проєктів у Targeted Employment Area (TEA) або інфраструктурних проєктів – $800 тис.
Головна зміна нового проєкту – США хочуть формально закріпити жорсткішу архітектуру програми EB-5 після ухвалення EB-5 Reform and Integrity Act 2022. DHS вказує, що проєкт має привести правила щодо інвесторів і Regional Center Program у відповідність до реформи 2022 року, посилити прозорість, контроль за учасниками та захист програми від шахрайства.
Один із найпомітніших пунктів – нова категорія high employment area, тобто районів із високою зайнятістю. Для проєктів у таких локаціях DHS пропонує встановити підвищений мінімальний поріг інвестиції в $1,4 млн. Це вище за стандартні $1,05 млн і має знизити стимул спрямовувати EB-5-гроші у вже благополучні райони замість територій, яким справді потрібні інвестиції та робочі місця.
DHS також пропонує автоматично переглядати інвестиційні пороги з 1 січня 2027 року і надалі кожні п’ять років. Стандартна сума має індексуватися відповідно до інфляції, а для TEA та інфраструктурних проєктів знижений поріг дорівнюватиме 75% стандартної суми. Для high employment area сума має становити 133% стандартного порога з округленням до найближчих $50 тис.
Для інвесторів важливий і інший блок – перевірка походження капіталу. DHS пропонує закріпити вимогу, що інвестор має довести законність походження не лише самої інвестиції, а й коштів, використаних для оплати адміністративних витрат і зборів. У документі окремо йдеться про необхідність показати шлях руху грошей від інвестора до нового комерційного підприємства, включно з банківськими виписками, податковими документами, підтвердженнями переказів та інформацією про посередників.
Посилюються і правила для посередників. Проєкт передбачає реєстрацію промоутерів, включно з міграційними агентами, які рекламують або просувають інвестиційні пропозиції регіональних центрів. Промоматеріали мають коректно описувати візовий процес і допустимі комісії, а під визначення promotional materials підпадають реклама, offering memorandum, рекомендації, відгуки, solicitation і комунікація з інвесторами.
Окремий акцент зроблено на Regional Center Program, через яку проходить основна маса EB-5-інвестицій. DHS вказує, що понад 90% петицій EB-5 подаються через регіональні центри, а з 1994 року на них припало близько $74,97 млрд інвестицій і 239,58 тис. створених робочих місць. Програма регіональних центрів діє до 30 вересня 2027 року.
Для регіональних центрів проєкт запроваджує жорсткіші вимоги до розкриття інформації, змін у структурі власності та перевірки осіб, пов’язаних із центрами, новими комерційними підприємствами та job-creating entities. USCIS зможе призупиняти розгляд заявок і петицій, якщо зміни у власності або контролі потребують окремої перевірки.
Візова квота EB-5 становить 7,1% від загального світового ліміту employment-based visas, зазвичай близько 9,94 тис. віз на рік. Після реформи 2022 року 20% EB-5-віз резервуються для інвестицій у сільські райони, 10% – для районів із високим безробіттям і 2% – для інфраструктурних проєктів.
Для ринку інвестиційної імміграції це означає, що EB-5 стає менш схожою на “купівлю грін-карти” і більше – на регульований інвестиційний продукт із посиленою перевіркою походження коштів, проєкту, посередників і регіонального центру. Особливо чутливими нові правила можуть стати для інвесторів, які планували вкладатися в проєкти у великих та економічно сильних міських районах: там поріг може зрости до $1,4 млн.
Практичний висновок для інвесторів простий: поки що це проєкт правил, а не чинна фінальна норма. Але напрям реформи вже зрозумілий – США хочуть посилити контроль над EB-5, обмежити використання програми в благополучних районах, підвищити вимоги до документів і зробити регіональні центри більш підзвітними. Тому перед поданням за EB-5 інвестору доведеться перевіряти не лише дохідність проєкту, а й його географічну категорію, візову квоту, статус регіонального центру, структуру комісій і документальне підтвердження.
Як повідомляє Сербський Економіст, приплив прямих іноземних інвестицій в Албанію у 2025 році зріс на 3,4% і досяг 1,63 млрд євро проти 1,58 млрд євро у 2024 році, повідомив центральний банк країни. На тлі падіння ПІІ в ряді країн регіону Албанія стала одним із небагатьох ринків Південно-Східної Європи, де іноземні інвестиції продовжували зростати.
Найбільшим джерелом інвестицій стали Нідерланди — 201,9 млн євро. Далі йшли Італія з 186,9 млн євро та Косово з 186,4 млн євро. Така географія відрізняється від Чорногорії, де найбільшими джерелами у 2025 році були Сербія, Туреччина та Німеччина.
Головним сектором для іноземного капіталу в Албанії є нерухомість. У 2025 році вона залучила 560,9 млн євро, тобто приблизно третину всього обсягу ПІІ. Друге місце посіли страхування та фінансова діяльність із 291,14 млн євро, третє — оптова та роздрібна торгівля із 161,89 млн євро.
Албанський приклад демонструє той самий регіональний тренд, що й Чорногорія, але в більшому масштабі: іноземні інвестори активно вкладають кошти в нерухомість, особливо на тлі зростання інтересу до узбережжя, туризму, релокації та розвитку інфраструктури. Для Тирани та прибережних міст це означає зростання будівельної активності та цін, але водночас загострює питання доступності житла для місцевого населення.
Ще недавно албанський ринок сприймався як периферійний, але зараз він конкурує за капітал із Чорногорією, Хорватією, Грецією та іншими південноєвропейськими напрямками. При цьому обсяг прямих іноземних інвестицій в Албанії вже значно перевищує чорногорський: 1,63 млрд євро проти 531 млн євро чистого припливу в Чорногорії.
Сильна сторона Албанії — масштаб ринку та зростаючий інтерес до нерухомості, туризму, фінансових послуг і торгівлі. Слабка сторона — висока концентрація інвестицій у секторах, які не завжди забезпечують швидке зростання продуктивності. Як і в Чорногорії, головне питання для довгострокового розвитку — чи зможе країна перетворити інтерес до нерухомості та послуг на більш глибокі greenfield-проєкти, промисловість, логістику та експортні потужності.
Албанія закріплює свої позиції як один із найдинамічніших інвестиційних ринків на Балканах. Але зростання за рахунок нерухомості створює ту саму дилему, що й у Чорногорії: гроші надходять швидко, а стійкий ефект для зайнятості, експорту та продуктивності залежить від того, чи з’являться слідом за будівництвом більш складні інвестиційні проєкти.
https://t.me/relocationrs/3162
Як повідомляє Experts.news, будівельна галузь України за попередніми підсумками першого півріччя 2026 року демонструє змішану динаміку: після зростання у 2023-2025 роках сектор зіткнувся зі сповільненням обсягів робіт, подорожчанням будівництва, дефіцитом кадрів і зміщенням попиту у бік відновлення житла та інфраструктури.
Остаточні дані за січень-червень Держстат ще не оприлюднив, тому поточну оцінку можна робити на основі статистики за перші чотири місяці, даних щодо введення житла в експлуатацію у I кварталі, програм «єОселя» та «єВідновлення», а також очікувань будівельних підприємств на II квартал.
За даними Держстату, обсяг виконаних будівельних робіт в Україні у січні-квітні 2026 року зменшився на 2% порівняно з аналогічним періодом 2025 року і становив 59,3 млрд грн. Водночас у квітні до квітня 2025 року будівництво вже показало зростання на 2,8%, зокрема житлове будівництво збільшилося на 5,8%, інженерні споруди – на 9,7%, тоді як нежитлове будівництво скоротилося на 7,4%. Частка нового будівництва у квітні становила 47,8%, ремонтів – 29%, реконструкції та інших робіт – 23,2%.
Для порівняння, у 2025 році обсяг виконаних будівельних робіт в Україні зріс на 11,3% – до 258,2 млрд грн, але темпи зростання вже тоді сповільнювалися після 17,8% у 2024 році та 31,8% у 2023 році. У 2025 році житлове будівництво зросло на 13,5%, нежитлове – на 25,4%, інженерне – лише на 3,1%.
«Будівельний сектор у першому півріччі 2026 року фактично перейшов від фази швидкого післяшокового відновлення до фази вибіркового зростання. Найстійкішими залишаються житло, ремонти, інженерна інфраструктура та проєкти, пов’язані з відбудовою. Водночас комерційне нежитлове будівництво залишається слабшим через воєнні ризики, дорожче фінансування і невизначеність для інвесторів», – зазначив засновник аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
Житловий сегмент виглядає стабільнішим за загальну динаміку галузі. У I кварталі 2026 року введення житла в експлуатацію в Україні зменшилося лише на 0,1% рік до року – до 2,289 млн кв. м. За цей період було введено 29,6 тис. квартир, що на 4,3% більше, ніж у I кварталі 2025 року. Найбільші обсяги введеного житла зафіксовані у Львівській, Одеській, Івано-Франківській, Закарпатській і Тернопільській областях, а в Києві введено 289 тис. кв. м житла, або 4,9 тис. квартир.
Одним із ключових джерел попиту на житло залишаються державні програми. За даними Мінекономіки, станом на 22 червня 2026 року від початку року програмою «єОселя» скористалися 4104 українські родини, які отримали пільгові іпотечні кредити майже на 7,7 млрд грн. Лише за один із червневих тижнів було видано 157 кредитів на 313 млн грн, причому більшість нових кредитів припала на житло першого продажу.
Ще важливішу роль для будівельного ринку відіграє «єВідновлення». Станом на червень 2026 року допомогу для ремонту або купівлі нового житла отримали 206 447 українських родин на загальну суму 103,9 млрд грн. Понад 138 тис. родин отримали виплати на ремонт пошкодженого житла, майже 65 тис. родин – житлові сертифікати за знищене майно, а окремий напрям відбудови на власній ділянці вже фінансується через транші.
Водночас галузь стикається з істотним ціновим тиском. За сводною таблицею індексів цін на будівельно-монтажні роботи, у квітні 2026 року індекс цін у будівництві становив 103,1% до березня, після 109,4% у березні, 101,8% у лютому та 101,1% у січні. Накопичений показник за перші чотири місяці 2026 року становив 116,1%, що свідчить про значне подорожчання робіт і матеріальних ресурсів.
Ділові очікування будівельних підприємств залишаються обережними. За опитуванням Держстату на II квартал 2026 року, індикатор ділової впевненості в будівництві покращився порівняно з I кварталом на 1,9 в.п., але залишився глибоко від’ємним – мінус 25,7%. Поточний обсяг замовлень оцінювався на рівні мінус 41,5%, а очікування щодо кількості працівників – мінус 9,9%. Головними стримувальними факторами підприємства назвали нестачу робочої сили, фінансові обмеження та інші чинники, при цьому забезпеченість замовленнями оцінювалася в середньому на шість місяців роботи.
На макрорівні головним довгостроковим драйвером галузі залишається відновлення країни. За оцінкою Світового банку, уряду України, Єврокомісії та ООН, потреби України у відновленні й реконструкції на наступні десять років уже оцінюються майже у $588 млрд. Прямі збитки сягнули $195 млрд, а найбільше постраждали житло, транспорт і енергетика. Лише збитки житлового сектору оцінюються приблизно у $61 млрд, а пошкоджено або зруйновано близько 14% житлового фонду.
За оцінкою Experts Club, у другому півріччі 2026 року будівельна галузь України залишатиметься залежною від трьох ключових факторів: безпекової ситуації, доступу до фінансування і стабільності державних програм відновлення. Найбільший потенціал матимуть житлові проєкти в тилових регіонах, відбудова пошкодженого житла, інженерна інфраструктура, енергетична стійкість громад, соціальне житло та об’єкти критичної інфраструктури.
«Українське будівництво не можна оцінювати лише за поточним індексом виконаних робіт. Це вже не просто сектор економіки, а один із ключових інструментів виживання, повернення людей, відновлення громад і майбутньої інвестиційної привабливості країни. Але для переходу від ремонтів до масштабної модернізації потрібні довгі гроші, страхування воєнних ризиків, прозорі проєктні пайплайни і кадри», – підкреслив Максим Уракін.
Таким чином, перше півріччя 2026 року для будівельної галузі України можна попередньо оцінити як період стабілізації після швидкого зростання попередніх років. Ринок не демонструє рівномірного підйому, але має значний структурний попит, пов’язаний із житлом, відновленням, інфраструктурою та майбутньою повоєнною реконструкцією. Для бізнесу це означає перехід до більш вибіркової конкуренції – виграватимуть компанії з доступом до фінансування, кваліфікованими кадрами, прозорою кошторисною базою та здатністю працювати з державними й міжнародними програмами відбудови.
EXPERTS CLUB, URAKIN, БУДІВНИЦТВО, ВІДНОВЛЕННЯ, ЖИТЛО, ІНФРАСТРУКТУРА
Станом на вечір неділі на українсько-польському кордоні спостерігається скупчення транспортних засобів, що прямують в Україну, повідомляє Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України.
Так, на в’їзд в Україну в пункті пропуску “Грушів” утворилася черга з 30 автомобілів і 6 автобусів, у пункті “Краківець” – 70 автомобілів, 11 автобусів, “Шегині” – 45 автомобілів і 15 автобусів, “Нижанковичі” – 20 автомобілів.
“Наразі не перевантаженими пунктами пропуску при в’їзді в Україну є “Угринів”, “Рава-Руська” та “Смільниця”, – зазначили в ДПСУ.
Скупчення легкових автомобілів при виїзді з України зафіксовано лише в пункті пропуску “Грушів” – 30 автомобілів, на інших пунктах пропуску скупчення легкових автомобілів відсутнє.
Водночас на автобусному сполученні при виїзді з України фіксується скупчення в пункті пропуску “Краківець” – 4 автобуси, у пункті пропуску “Смільниця” – 8 автобусів і в пункті пропуску “Нижанковичі” – 1 автобус.
“Щоб уникнути тривалого очікування перед пунктом пропуску, рекомендуємо обирати менш завантажені пункти пропуску, а також перетинати кордон рано-вранці або пізно ввечері”, – закликали прикордонники.
Елеваторна мережа агрохолдингу “Кернел” у 2026 фінансовому році (ФР, з липня 2025р по червень 2026р) вперше прийняла понад 1 млн тонн зерна від сторонніх агровиробників після впровадження нової бізнес-моделі, за якої компанія відкрила свої елеватори для комерційного зберігання та логістичних послуг, повідомила пресслужба холдингу.
“Завдяки зміні підходів до партнерства та готовності ділитися власною інфраструктурою ми змогли залучити рекордні обсяги зерна”, – цитує пресслужба керівника департаменту зберігання “Кернел” Сергія Щербаня.
За його словами, для конкуренції на цьому ринку потрібен не просто вільний склад, а гарантія швидкого приймання, юридично чистих умов та прогнозованої логістики.
Згідно зі звітом “Кернел” за дев’ять місяців 2026 ФР, обсяг прийнятого зерна та насіння олійних в елеваторну мережу зріс на 50% до аналогічного показника 2025ФР – до 4,02 млн тонн, у тому числі у січні-березні цього року було прийнято 2,29 млн тонн проти всього 0,09 млн тонн у січні-березні минулого року.
Відповідно до звіту за 2025ФР, “Кернелу” належить найбільша в Україні приватна мережа зерносховищ на 2,2 млн тонн одноразового зберігання.
У компанії пояснили, що раніше елеваторна мережа переважно обслуговувала власні потреби холдингу, а тепер працює також із незалежними агровиробниками. Для цього агрохолдинг переглянув тарифну політику, розширив перелік послуг та запровадив цифровий контроль руху зерна – від електронної черги до приймання і відвантаження.
Крім того, запевнив Щербань, у поточному сезоні компанія розділить зі сторонніми клієнтами зростання тільки вартості електроенергії, тоді як інші додаткові операційні витрати “Кернел” візьме на себе.
Агрохолдинг “Кернел” – найбільший світовий виробник та експортер соняшникової олії, найбільший експортер зерна з України, оператор розгалуженої мережі логістичних активів та провідний виробник зернових та олійних культур в Україні. Є одним із найбільших виробників та продавців бутильованої олії в Україні. Займається вирощуванням агропродукції та її реалізацією.
За результатами дев’яти місяців 2026 фінансового року (липень 2025 року – березень 2026 року) “Кернел” зменшив чистий прибуток на 5% – до $208 млн, тоді як його виручка збільшилася на 0,4% – до $3 млрд 92 млн, а EBITDA – на 1%, до $403 млн.
