Індія продовжує зміцнювати свої позиції як другого за величиною виробника сталі у світі та поступово скорочує відставання від Китаю, про що свідчать дані Всесвітньої асоціації виробників сталі Worldsteel, опубліковані 24 вересня 2026 року.
У січні–серпні 2026 року індійські металургійні підприємства виплавили 115,9 млн тонн сталі, що на 6% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Китай за той самий період скоротив виробництво на 3,1% — до 651,9 млн тонн.
За розрахунками Open4Business на основі даних Worldsteel, за перші вісім місяців 2025 року Індія виробила близько 109,3 млн тонн сталі, а Китай — приблизно 672,8 млн тонн. Таким чином, абсолютний розрив між двома найбільшими виробниками за рік скоротився приблизно з 563 млн до 536 млн тонн, або майже на 5%.
Співвідношення обсягів виробництва також змінюється на користь Індії. Якщо в січні–серпні минулого року Китай виробляв приблизно в 6,2 раза більше сталі, ніж Індія, то в 2026 році цей показник знизився приблизно до 5,6 раза.
У серпні ця тенденція збереглася. Індія збільшила виплавку сталі на 4,6% у річному вимірі — до 14,8 млн тонн, тоді як виробництво в Китаї скоротилося на 3,7% — до 74,6 млн тонн. (World Steel Association)
Індія також більш ніж удвічі випереджає США, які посідають третє місце серед найбільших світових виробників. Американські підприємства в січні–серпні виплавили 57,5 млн тонн сталі, збільшивши виробництво на 5,5%. Японія виробила 54 млн тонн, Росія — 43,8 млн тонн, Південна Корея — 42,8 млн тонн.
Таким чином, обсяг індійського випуску за вісім місяців уже приблизно удвічі перевищує американський і більш ніж удвічі — японський.
На Індію припало близько 9,5% усієї сталі, виробленої 70 країнами, що надають статистику Worldsteel, тоді як частка Китаю становила близько 53%, США — близько 4,7%. Ці 70 країн забезпечували приблизно 98% світового виробництва сталі у 2025 році.
Різниця особливо помітна на тлі загальної стагнації галузі. У січні-серпні світове виробництво сталі скоротилося на 0,7% — до 1,225 млрд тонн, тоді як Індія продовжувала демонструвати стійке зростання. У серпні глобальне виробництво знизилося на 1,2% у річному вимірі — до 144,2 млн тонн.
Ще одним швидкозростаючим азіатським виробником залишається В’єтнам. За вісім місяців він збільшив виплавку на 29,1% — до 20,6 млн тонн, а лише в серпні зростання склало 36,4%. Загалом, однак, виробництво сталі в Азії та Океанії з початку року знизилося на 0,9% — до 906,4 млн тонн, насамперед через динаміку китайського ринку.
Китай при цьому зберігає величезний відрив і залишається безумовним лідером світової металургії. Однак різноспрямована динаміка двох найбільших виробників свідчить про поступове збільшення ваги Індії у світовій сталеливарній промисловості.
Першоджерело: World Steel Association — August 2026 crude steel production
Як повідомляє Experts Club, В’єтнам демонструє найвищі темпи зростання виробництва сталі серед країн, що входять до світової десятки, про що свідчать опубліковані 24 вересня дані World Steel Association.
У серпні 2026 року країна виробила близько 2,7 млн тонн сталі, збільшивши обсяг виробництва на 36,4% порівняно з серпнем минулого року.
За січень-серпень виробництво сягнуло 20,6 млн тонн, збільшившись приблизно на 29% у річному вимірі. Це найвища динаміка серед найбільших світових виробників.
За накопиченим результатом В’єтнам уже входить до першої десятки світових виробників сталі, наближаючись за обсягом виробництва до Бразилії, яка за вісім місяців виробила 21,8 млн тонн.
Для порівняння, найбільший світовий виробник — Китай — за той самий період скоротив виробництво на 3,1 %, до 651,9 млн тонн, тоді як Індія збільшила його на 6 %, до 115,9 млн тонн. США збільшили виробництво на 5,5%, Туреччина — на 6,8%, Німеччина — на 6,3%.
У результаті світовий сталеливарний ринок стає дедалі неодноріднішим: при загальному зниженні виробництва на 0,7% у січні-серпні окремі азіатські ринки продовжують швидко нарощувати потужності та обсяги виробництва.
Особливо помітна різниця всередині Азії. У серпні виробництво в усьому регіоні Азії та Океанії знизилося на 1,4% через скорочення випуску в Китаї, проте Індія та В’єтнам продовжили зростання.
За підсумками серпня на країни Азії та Океанії припало 106,7 млн тонн із 144,2 млн тонн світового випуску, тобто близько 74% глобального виробництва сталі.
Українські металургійні підприємства у серпні 2026 року виробили 277 тис. тонн сталі, що в 2,3 рази менше, ніж у серпні минулого року, коли обсяг виробництва становив 649 тис. тонн.
Порівняно з липнем поточного року, коли було вироблено 457 тис. тонн сталі, серпневий показник скоротився ще на 39,4%.
На тлі різкого падіння обсягів виробництва Україна опустилася на 33-тє місце серед 70 країн-виробників сталі, дані щодо яких збирає Всесвітня асоціація виробників сталі Worldsteel.
Ще в липні 2026 року Україна посідала 26-те місце, а в серпні 2025 року — 21-шу позицію.
Таким чином, лише за рік країна втратила 12 позицій у щомісячному світовому рейтингу.
При цьому результати за вісім місяців виглядають краще, ніж серпневі. У січні–серпні 2026 року Україна виробила 4,30 млн тонн сталі, що на 12,5% менше, ніж 4,91 млн тонн за аналогічний період минулого року.
За накопиченим обсягом виробництва за вісім місяців Україна посідає 24-те місце у світі.
Для порівняння: за підсумками всього 2025 року Україна виробила 7,41 млн тонн сталі, що на 2,2% менше, ніж у 2024 році, і посідала 21-те місце серед світових виробників.
Таким чином, серпень став одним із найслабкіших місяців для української металургії у 2026 році: виробництво виявилося на 40% нижчим за липневий рівень і більш ніж удвічі нижчим за торішній.
Падіння в Україні відбувається значно швидше, ніж у світі: у серпні світове виробництво сталі зменшилося лише на 1,2%, до 144,2 млн тонн, а за січень-серпень — на 0,7%, до 1,225 млрд тонн.
Світове виробництво сталі в серпні 2026 року скоротилося на 1,2% порівняно з серпнем минулого року — до 144,2 млн тонн, свідчать дані Всесвітньої асоціації виробників сталі Worldsteel, опубліковані 24 вересня.
Статистика охоплює 70 країн, на які у 2025 році припадало близько 98% світового виробництва сталі. За січень-серпень 2026 року вони виробили 1,225 млрд тонн сталі, що на 0,7% менше, ніж роком раніше.
Найбільшим виробником залишається Китай, який у серпні виплавив 74,6 млн тонн сталі, скоротивши виробництво на 3,7% у річному вимірі. Таким чином, на Китай припала більше половини світового випуску.
Індія, що посідає друге місце, збільшила виробництво на 4,6% — до 14,8 млн тонн. США збільшили виплавку на 3% — до 7,3 млн тонн, Японія — на 0,4%, до 6,7 млн тонн.
Росія виробила близько 5,5 млн тонн сталі, що на 0,3% менше, ніж у серпні минулого року, Південна Корея збільшила виробництво на 2,6% — до 5,4 млн тонн.
Туреччина виплавила близько 3,4 млн тонн сталі, що на 0,4% менше за торішній показник. Виробництво Бразилії скоротилося на 6,2% — до 2,7 млн тонн, тоді як Німеччина збільшила його на 1,7% — до 2,6 млн тонн.
Найвищу динаміку серед найбільших виробників продемонстрував В’єтнам: виробництво сталі в країні зросло на 36,4% — до 2,7 млн тонн.
За підсумками січня-серпня Китай виплавив 651,9 млн тонн сталі, що на 3,1% менше, ніж роком раніше. Індія збільшила виробництво на 6% — до 115,9 млн тонн, США — на 5,5%, до 57,5 млн тонн.
До першої десятки за обсягами виробництва з початку року також входять Японія — 54 млн тонн, Росія — 43,8 млн тонн, Південна Корея — 42,8 млн тонн, Туреччина — 26,6 млн тонн, Німеччина — 23,9 млн тонн, Бразилія — 21,8 млн тонн і В’єтнам — 20,6 млн тонн.
Найшвидше зростання серед цієї групи з початку року також демонструє В’єтнам — приблизно на 29%. Виробництво в Росії знизилося на 5,1%, у Китаї — на 3,1%, у Бразилії — на 1,8%.
Ситуація в металургії України наразі є катастрофічною, зокрема через обстріли на підприємствах групи «Метінвест» було зруйновано п’ять печей, на «ArcelorMittal Кривий Ріг» (АМКР, Дніпропетровська обл.) — дві печі, заводи не працюють, заявив керівник офісу генерального директора групи
«Метінвест» Олександр Водовиз на Форумі економічної стійкості під егідою Forbes Україна в Києві в середу.
«Зруйновано абсолютно всі заводи. Це Arcelor, «Метінвест», завод імені Петровського (ДМЗ Ярославського) та «Інтерпайп». Потрапляння були кілька разів. Загинуло багато людей. Ми не працюємо. Я знаю, що Arcelor не працює. Наскільки мені відомо, завод Петровського також зупинено. І «Інтерпайп», наскільки я знаю, теж не відремонтував свій трансформатор», – сказав Водовиз.
За його словами, у вересні був тиждень, коли Україна вперше за 100 років не виплавила жодної тонни сталі, підприємства «Метінвесту» досі зупинені.
«Ми стоїмо на місці й оцінюємо (можливості відновлення роботи). Ми намагалися запустити виробництво на «Запоріжсталі»: запустили піч, вона пропрацювала 10 годин і – другий збій. Щоб ви розуміли, запуск печі – це від 50 млн доларів, а сама піч коштує 0,5 млрд доларів. Щоб її якось відремонтувати – це величезні кошти», – пояснив топ-менеджер.
Він додав, що компанія зверталася за допомогою в цій ситуації до різних міністерств, але запропонована допомога – на рівні 2–5 млн грн.
Водовиз, погоджуючись із необхідністю підтримки малого бізнесу, водночас наголосив, що великий бізнес – це основа, навколо якої працює малий бізнес.
«Вони постачають нам воду, кабелі, виконують роботи. У нас 50 тисяч контрагентів. На жаль, на сьогодні немає рішення для великого бізнесу. Тут одна шанована людина поставила запитання Міністерству економіки: який план? Ви всі чули цей план? Я його не чув. Плану зараз немає. Тому нам би хотілося почути, який план. Що далі? Нам звільняти людей чи не звільняти? Ми всі живемо в очікуванні», — сказав керівник офісу генерального директора «Метінвесту».
За його словами, наразі група планує свої дії максимум на місяць уперед.
«Ніхто не заглядає далі півроку. Усі сидять і спостерігають, що буде. Моє бачення таке, і ми для себе бачимо, що ситуація в економіці надзвичайна. І потрібні надзвичайні рішення. Не можна жити в надзвичайній ситуації й ухвалювати рішення, які ухвалюються завжди», – вважає експерт.
Відповідаючи на запитання про обсяг інвестицій, необхідних для відновлення, Водовиз зазначив, що в групі це ще не підраховувалося.
«Ми ще не підрахували, але для прикладу я вам навів, що одна піч – це $500 млн, якщо її будувати фактично з нуля, а у нас пошкоджені всі п’ять печей. У Arcelor пошкоджено дві. Це мільярди доларів. Але ми вивчаємо ситуацію. Зараз ми точно не будемо вкладати гроші у відновлення, тому що не розуміємо, як ситуація розвиватиметься далі», – пояснив топ-менеджер.
Він зазначив, що якщо ситуація протягом місяця-двох якось зміниться, тоді будуть ухвалені відповідні рішення, але зараз їх немає. І уточнив, що в «Метінвесті» ухвалення рішення залежить від трьох причин, і не всі вони військові. Хоча головне, перше – це обстріли, удари по підприємствах.
«Друге – це порти. Зараз ми не вивозимо, не експортуємо, хоча до 2026 року були найбільшим експортером у країні. І третє рішення, як би дивно це не було, – це наші європейські друзі-партнери, які повністю закрили нам експорт металопродукції. Вони запровадили СВАМ, вони запровадили квоти. І при цьому обіцяли нам, що цього не буде. Ми вели переговори як з Міністерством євроінтеграції, так і з Міністерством економіки. Але ЄС все одно запровадив ці заходи», – констатував Водовиз.
За його словами, це три основні великі проблеми, які необхідно вирішити.
Щодо державної допомоги, менеджер заявив: «Ми не звертаємося до держави, ми не просимо якихось грантів, ми не хочемо, щоб держава нас фінансувала. Ми просто хочемо бути в рівних умовах. Є, наприклад, програма Ukraine Facility. Я знаю, що якісь кошти з Ukraine Facility виділяються. На жаль, у нас немає доступу до цієї програми, хоча ми б хотіли його мати», – сказав топ-менеджер.
Що стосується ідей про підвищення податків, то, на його думку, «ні до чого доброго вони не приведуть».
«Тут, напевно, будь-який бізнес скаже: не заважайте нам», – підсумував Водовиз.
«Метінвест» – вертикально інтегрована група, що складається з видобувних та металургійних підприємств. Підприємства групи розташовані переважно в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Основними акціонерами холдингу є група «СКМ» (71,24 %) та «Смарт-холдинг» (23,76 %), які спільно ним керують. ТОВ «Метинвест Холдинг» — керуюча компанія групи «Метинвест».
Українські підприємства в січні-серпні цього року зменшили споживання металопрокату на 9,64% порівняно з аналогічним торішнім періодом року – до 2,546 млн тонн.
Згідно з пресрелізом об’єднання “Укрметалургпром”, за цей період було імпортовано 1,151 млн тонн, що становить 37% внутрішнього ринку споживання металопрокату.
За даними “Укрметалургпрому”, у січні-серпні 2026 року українські металургійні підприємства виробили 3,591 млн тонн металопрокату (84,4% проти аналогічного періоду 2025 р.), з яких, за інформацією Державної митної служби України, експортовано порядку 2,196 млн тонн, або 61,2%. В січні-серпні 2025 року частка експорту становила 58,3% (2,481 млн тонн на тлі загального виробництва металопрокату 4,256 млн тонн).
“У січні-серпні 2026 року ємність внутрішнього ринку становила 2,546 млн тонн металопрокату, з яких 1,151 млн тонн або 45,21% припадає на імпорт. В січні-серпні 2025 року ємність внутрішнього ринку була 2815,5 тис. тонн, з яких 1042,5 тис. тонн, або 37% імпортовано. Таким чином, в січні-серпні 2026 року спостерігається скорочення ємності внутрішнього ринку порівняно із січнем-серпнем минулого року на 9,64%, з одночасним зростанням частки імпортної складової на 8,21%”, – зазначається в пресрелізі.
Частка напівфабрикатів в експортних поставках в січні-серпні 2026 року становить 41,44%, що значно вище показника аналогічного торішнього періоду (32,37%). Питома вага плоского прокату в експортних поставках співпадає з показником січня-серпня минулого року (44,22% та 44,38% відповідно), а частка сортового помітно нижча (14,34% проти 23,26% відповідно).
Структура імпорту в січні-серпні цього року характеризується помітним домінуванням плоского прокату над сортовим (67,98% та 25,97% відповідно), проте в січні-серпні 2025 року домінування плоского прокату над сортовим було значно більшим (70,24% та 20,96%).
Основними експортними ринками українського металопрокату у січні-серпні 2026 року, за даними Держмитслужби, є країни Європейського союзу (82,3%), іншої Європи (9,1%) та СНД (6,7%).
Серед металургійних імпортерів за 8 місяців 2026 року перше місце посідають інші країни Європи (49,0%), друге – країни Азії (26,1% ), третє – країни ЄС-27 (16,8%).
Як повідомлялося, ринок металопрокату України у 2025 році зріс на 21,73% порівняно з 2024 роком – до 4 млн 1,6 тис. тонн. Було імпортовано 1 млн 603,6 тис. тонн, або 40,07% внутрішнього ринку споживання металопрокату.
Ринок металопрокату України у 2024 році скоротився на 6,26% порівняно з попереднім роком – до 3 млн 288,4 тис. тонн, тоді як у 2023-му збільшився у 2,19 раза порівняно з 2022-м – до 3 млн 505,6 тис. тонн.
