Як повідомляє Fixygen, Міністерство фінансів Німеччини підготувало проєкт реформи оподаткування криптоактивів, який передбачає запровадження з 2027 року 25%-вої ставки податку на прибуток від продажу Bitcoin, Ethereum та інших криптовалют незалежно від терміну володіння активом.
Відповідний референтний проєкт перебуває на стадії попереднього узгодження в рамках федерального уряду, повідомив Handelsblatt 9 вересня з посиланням на документ, який є у розпорядженні видання. Наразі Німеччина залишається однією з найпривабливіших великих європейських юрисдикцій для довгострокових приватних інвесторів у криптовалюти. Згідно з чинними правилами, прибуток від продажу криптоактивів, що перебували у власності понад один рік, як правило, не оподатковується податком на доходи. Якщо актив продається протягом 12 місяців після купівлі, прибуток відноситься до приватних угод з продажу майна й оподатковується за індивідуальною ставкою платника податків. Такий порядок підтверджено офіційними роз’ясненнями Мінфіну Німеччини від 6 березня 2025 року.
Нова модель має принципово змінити цей підхід. Криптоактиви пропонується перевести з категорії приватних угод з майном до категорії доходів від капіталу та оподатковувати за аналогією з прибутком від операцій з акціями. Базова ставка Abgeltungsteuer становитиме 25%. З урахуванням солідарного збору фактичне оподаткування може сягати 26,375% без урахування можливого церковного податку.
Запропоновані правила мають поширюватися лише на криптовалюту, придбану після 31 грудня 2026 року. Для Bitcoin, Ethereum та інших активів, придбаних раніше, передбачається зберегти чинний податковий режим.
Законопроект передбачає набрання чинності новими правилами з 1 січня 2027 року. При цьому автоматичне утримання податку німецькими криптовалютними сервісами планується запровадити лише з 1 січня 2028 року, щоб дати платформам час на переналагодження систем обліку.
Мінфін розраховує, що зміна правил принесе бюджету близько 160 млн євро додаткових податкових надходжень у 2028 році. У наступні роки ця сума має зростати і, за розрахунками відомства, сягнути близько 350 млн євро у 2030 році.
Реформа фактично ліквідує головну податкову перевагу довгострокового володіння криптовалютою в Німеччині. Інвестору більше не вистачатиме утримувати Bitcoin або Ethereum понад рік для повного звільнення отриманого під час продажу прибутку від оподаткування.
При цьому остаточне рішення поки що не ухвалено. Проєкт Мінфіну перебуває на ранній стадії міжвідомчого узгодження, після якої документ має пройти подальший розгляд урядом, Бундестагом та Бундесратом.
Окремо Німеччина вже посилює податкову прозорість операцій з цифровими активами. У листопаді 2025 року Бундестаг схвалив імплементацію європейської директиви DAC8, яка зобов’язує постачальників криптопослуг передавати податковим органам відомості про певні операції клієнтів.
Рекордна перемога «Альтернативи для Німеччини» (AfD) на земельних виборах у Саксонії-Анхальт не дає партії можливості самостійно змінити зовнішню політику ФРН або зупинити військову підтримку України, однак здатна посилити політичний тиск на федеральну владу, йдеться в аналізі інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
На виборах 6 вересня AfD отримала 43,8% голосів і 39 із 83 місць у ландтазі. Для абсолютної більшості необхідні 42 депутати. Найпростіший арифметичний варіант створення більшості — союз AfD із п’ятьма депутатами «Союзу Сари Вагенкнехт» (BSW), який дав би 44 голоси. Водночас домовленості про таку коаліцію наразі немає. ХДС, СДПН, «Зелені» та «Ліві» співпрацю з AfD відкидають.
Навіть у разі формування земельного уряду AfD його компетенція буде зосереджена насамперед на освіті, культурі, поліції, регіональній адміністрації, інфраструктурі та бюджеті землі. Зовнішня політика й оборона відповідно до Основного закону ФРН належать до компетенції федерації.
«Уряд Саксонії-Анхальт не отримує окремого голосу в НАТО і не може самостійно скасувати федеральне фінансування допомоги Україні», — підкреслив засновник Experts Club Максим Уракін.
Саксонія-Анхальт має чотири з 69 голосів у Бундесраті. Це дозволяє земельному уряду впливати на частину федерального законодавства, особливо у питаннях, що зачіпають компетенції земель, однак для блокування рішень йому необхідні союзники серед інших регіонів.
Не зможе Магдебург і запровадити політичну заборону на транзит військових вантажів для України. Разом із тим земельні органи беруть участь у погодженні окремих транспортних і адміністративних процедур, тому конфронтаційна позиція регіональної влади теоретично може призводити до затримок та додаткових бюрократичних труднощів.
На території Саксонії-Анхальт розташовані важливі об’єкти Бундесверу, зокрема Центр бойової підготовки сухопутних військ у районі Гарделеген—Летцлінген, полігон Кліц, де проходили підготовку українські екіпажі Leopard 1A5, а також логістичні підрозділи в Бурзі. Водночас ці структури підпорядковуються федеральному оборонному відомству, а не земельному уряду.
Більш оперативними можуть стати наслідки для українців, які проживають у самій землі. AfD виступає за скорочення соціальної підтримки українців, зміну підходів до інтеграційних програм та посилення політики повернення. Скасувати встановлений на рівні ЄС режим тимчасового захисту земля не може, проте здатна впливати на додаткові регіональні програми та адміністративну практику.
Обсяг імпорту в Україну легкових автомобілів, враховуючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та авто для перегонів (код УКТ ЗЕД 8703), у грошовому вимірі в січні-липні 2026 року становив $2,62 млрд, що на 17% менше за показник аналогічного періоду 2025 року ($3,16 млрд).
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою України, зокрема, у липні імпорт легкових авто скоротився на 27,2% порівняно з липнем минулого року – до $443,2 млн, що також на 5,3% менше за червень-2026.
До трійки найбільших постачальників легкових авто в Україну за сім місяців стабільно входять США, Німеччина та Японія, тоді як за попередній рік це були Німеччина, США та Китай. Зокрема, поставки авто зі США скоротились на 3,2% – до $508,3 млн, з Німеччини зменшились на 26% – до $416,2 млн, а імпорт з Японії склав $371,2 млн, тоді як торік з Китаю були ввезені авто на $407,7 млн.
З інших країн весь імпорт легкових авто за цей період становив $1,33 млрд – на 20,4% менше за показник торік.
Водночас за сім місяців Україна експортувала такі транспортні засоби тільки на $2 млн, переважно в Грузію, Чехію та Казахстан, тоді як торік сумарно на $4,54 млн були поставки до ОАЕ, Чехії та Польщі.
У загальному імпорті товарів в Україну у січні-липні частка легкових авто склала 4,52%, тоді як торік за цей період – 6,89%, в загальному експорті відповідно 0,01% та 0,02%.
Як повідомлялося, 2025 року в Україну було ввезено легкових авто майже на $6,15 млрд, що на 40,2% більше за показник 2024 року. До трійки найбільших експортерів входили США, Німеччина і Китай. Експортовано було авто на $10,1 млн (у 2,7 раза менше).
Суттєвий приріст імпорту в Україну легкових авто починаючи з літа 2025 року був зумовлений інформацією про скасування з 1 січня 2026 року пільг з ПДВ на ввезення електромобілів, і вже з початку поточного року їх імпорт значно скоротився. Натомість з березня почалось повільне, але поступове відновлення ринку легкових авто, зокрема і електромобілів.
У січні-липні 2026 року Україна імпортувала тракторів на суму $507,5 млн, що на 2% більше, ніж за аналогічний період минулого року, коли обсяг поставок становив $497,8 млн, свідчать дані Державної митної служби.
При цьому безпосередньо в липні імпорт тракторів знизився на 5% порівняно з липнем 2025 року та на 3% порівняно з червнем поточного року — до $70,6 млн.
Найбільшим постачальником тракторів в Україну за підсумками семи місяців стала Німеччина, на яку припало 19,4% імпорту, або $98,3 млн.
Практично такий самий обсяг забезпечив Китай — $98 млн, або 19,3% загального імпорту. США посіли третє місце з поставками на $89,6 млн, що становить майже 17,7%.
Таким чином, на три найбільші країни припало близько 56,4% усього імпорту тракторів в Україну за січень-липень.
Порівняно з минулим роком структура постачальників змінилася. У січні-липні 2025 року найбільшим постачальником були США з обсягом $94,1 млн, друге місце посідав Китай — $87,3 млн, третє — Німеччина — $83,9 млн.
За рік поставки з Німеччини зросли приблизно на 17 %, з Китаю — більш ніж на 12 %, тоді як імпорт із США скоротився приблизно на 5 %.
За підсумками всього 2025 року Україна імпортувала тракторів на суму $845,7 млн, що на 7,9% перевищувало показник 2024 року. Основними постачальниками тоді також були США — $179,7 млн, Німеччина — $145 млн і Китай — $142,8 млн.
Таким чином, у 2026 році зростання імпорту тракторів зберігається, проте його темпи помітно сповільнилися: за підсумками семи місяців показник збільшився лише на 2%, а в липні вже було зафіксовано від’ємну річну динаміку.
Як повідомляє Dw.com, правоохоронні органи Німеччини затримали 33-річного громадянина України, якого підозрюють у зборі інформації про оборонне підприємство в Баварії для підготовки можливих диверсій.
Як повідомили 6 серпня Генеральна прокуратура Мюнхена та Земельне управління кримінальної поліції Баварії, чоловіка затримали 2 серпня в федеральній землі Тюрингія за участю місцевої поліції. Наступного дня дільничний суд Мюнхена видав ордер на його арешт, після чого підозрюваного помістили до слідчого ізолятора в Баварії.
За даними слідства, у червні 2026 року чоловік нібито фотографував територію оборонного підприємства на півдні Німеччини та передавав зображення своєму замовнику. Німецькі правоохоронці припускають, що ці матеріали могли використовуватися для підготовки диверсійних дій.
Підозрюваного вважають так званим агентом низького рівня. Цим терміном німецькі органи безпеки позначають осіб, яких іноземні спецслужби можуть залучати для виконання окремих нескладних завдань, зокрема фотографування об’єктів, спостереження або збору загальнодоступної інформації.
Прокуратура не повідомила, розвідувальна служба якої держави могла завербувати чоловіка. Назва оборонного підприємства також не розголошується у зв’язку з розслідуванням.
У Німеччині підозра в агентурній діяльності з метою підготовки диверсій передбачає кримінальну відповідальність. Наразі слідство продовжується, а вина затриманого не встановлена судом.
Німецькі органи безпеки раніше попереджали про збільшення кількості спроб іноземних спецслужб вербувати виконавців через соціальні мережі та месенджери. Серед потенційних цілей таких операцій називали оборонні підприємства, військові об’єкти, транспортну й енергетичну інфраструктуру. Водночас правоохоронці поки що офіційно не пов’язували нове затримання з конкретною країною або іншими розслідуваннями.
Чиста міграція до Німеччини у 2025 році скоротилася до 235 тис. осіб проти 663 тис. у 2023 році, йдеться в дослідженні Німецького економічного інституту IW, опублікованому 28 липня 2026 року. За винятком періоду пандемії, це мінімальний показник з 2010 року. Експерти інформаційно-аналітичного центру Experts Club пов’язують зниження одразу з кількома процесами: скороченням кількості біженців, від’їздом працівників із країн Центральної та Східної Європи, зменшенням міграції із Західних Балкан і посиленням еміграції громадян самої Німеччини.
Найбільший чистий приплив з однієї країни у 2025 році забезпечили громадяни України — 89 тис. осіб. Роком раніше показник становив 116 тис. Українці мають особливий статус, оскільки їх приймають у Німеччині переважно за механізмом тимчасового захисту ЄС, а не через стандартну процедуру надання притулку. Подальша динаміка залежатиме насамперед від розвитку війни та умов перебування українців у Німеччині.
На кінець 2025 року в Центральному реєстрі іноземців Німеччини обліковувалося близько 1,41 млн громадян України. Вони стали другою найбільшою іноземною групою після громадян Туреччини.
Кількість первинних заяв про надання притулку зменшилася з 329 тис. у 2023 році до 113 тис. у 2025 році.
Особливо сильно скоротився потік із Сирії: кількість первинних заяв знизилася зі 103 тис. до 23 тис. За той самий період кількість заявників з Афганістану зменшилася з 51 тис. до 24 тис., а з Туреччини — з 61 тис. до 12 тис.
За підсумками 2025 року найбільшими групами людей, зареєстрованих у Німеччині як такі, що потребують захисту, залишалися громадяни України — близько 1,164 млн, Сирії — 669 тис. та Афганістану — 321 тис.
IW пов’язує зниження сирійської міграції насамперед зі зміною ситуації в Сирії після падіння режиму Башара Асада у 2024 році, а також із посиленням міграційної політики Німеччини та ЄС.
Ще однією важливою зміною став розворот міграції з нових країн — членів ЄС.
У 2023 році Німеччина отримала чистий приплив близько 42 тис. громадян цих держав. У 2024 році вже на 35 тис. осіб більше виїхали з Німеччини, ніж прибули, а у 2025 році чистий відтік досяг 45 тис. осіб.
До цієї групи належать, зокрема, громадяни Польщі, Румунії, Болгарії, Сербії, Угорщини, Хорватії та інших держав, які приєдналися до ЄС з 2004 року. Економісти пояснюють повернення мігрантів скороченням розриву в заробітних платах і рівні життя, зростанням попиту на працівників у їхніх власних країнах і загальним старінням населення Центральної та Східної Європи.
На кінець 2025 року в Німеччині були зареєстровані близько 904 тис. громадян Румунії та 840 тис. громадян Польщі. За рік кількість польських громадян скоротилася приблизно на 25 тис., а загальна кількість громадян ЄС — на 75 тис.
Громадяни Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії останніми роками активно залучалися на німецький ринок праці, зокрема за спеціальними правилами для Західних Балкан. Однак із 2022 року їхня чиста міграція послідовно скорочується. У 2025 році вона становила близько 39 тис. осіб. IW попереджає, що можливості подальшого залучення працівників із Балкан також обмежені: населення більшості країн регіону скорочується, а власні ринки праці стикаються з дефіцитом кадрів.
На тлі загального зниження існують і протилежні тенденції. Чиста міграція громадян В’єтнаму збільшилася з 10 тис. осіб у 2023 році до 19 тис. у 2025 році.
Одночасно кількість посвідок на проживання, виданих громадянам країн за межами Європи для трудової діяльності, у 2023–2025 роках зросла на 33 тис., або на 13,6%. Кількість дозволів, пов’язаних із навчанням, збільшилася також на 33 тис., або на 15,3%. Таким чином, приплив студентів і кваліфікованих працівників поки що скорочується значно повільніше, ніж гуманітарна та внутрішньоєвропейська міграція.
Чистий відтік громадян Німеччини зріс із 74 тис. осіб у 2023 році до 97 тис. у 2025 році. В IW зазначають, що негативна міграція німецьких громадян спостерігається регулярно. Однак зростання приблизно на 30% за два роки може бути тривожним сигналом, особливо якщо країну залишають кваліфіковані фахівці.
При цьому частина статистики може припадати на раніше натуралізованих мігрантів, які після отримання німецького громадянства повертаються до країн походження. Точно оцінити структуру цього відтоку складно, оскільки для багатьох осіб, які виїжджають, кінцева країна призначення не фіксується.
За даними Центрального реєстру іноземців, на кінець 2025 року в Німеччині проживали близько 14,07 млн іноземних громадян.
Найбільшими групами були:
Близько 5 млн іноземців, або 35%, були громадянами країн ЄС. Ще 4,6 млн мали громадянство інших європейських держав, а близько 4,5 млн представляли країни Азії, Африки, Америки та інших регіонів.
Якщо враховувати не лише іноземних громадян, а й мігрантів, які отримали німецьке громадянство, та їхніх прямих нащадків, у Німеччині у 2025 році налічувалося близько 21,8 млн осіб з імміграційною історією — 26,3% населення. Найбільшими групами за країною народження були вихідці з Польщі та Туреччини — приблизно по 1,5 млн, України — 1,3 млн, Росії та Сирії — приблизно по 1 млн.
Скорочення міграції відбувається одночасно з масовим виходом на пенсію покоління бебі-бумерів. За окремим прогнозом IW, до 2036 року розрив між літніми працівниками, які залишають ринок праці, та молоддю, яка вступає у працездатний вік, може досягти 4,3 млн осіб. Економісти вважають малоймовірним повернення до масового припливу працівників зі Східної Європи. Німеччина буде змушена активніше залучати фахівців і працівників із середнім та нижчим формальним рівнем кваліфікації з Азії, Африки, Латинської Америки та інших регіонів.
IW пропонує прискорити візові процедури, знизити податкове та соціальне навантаження на працівників і розширити для нових країн спрощені механізми трудової міграції, аналогічні чинним правилам для Західних Балкан. Таким чином, ідеться не про повне припинення міграції, а про зміну її структури. Німеччина приймає менше біженців і працівників із сусідніх європейських країн, тоді як потреба економіки в іноземних кадрах через старіння населення продовжує зростати.
