Чиста міграція до Німеччини у 2025 році скоротилася до 235 тис. осіб проти 663 тис. у 2023 році, йдеться в дослідженні Німецького економічного інституту IW, опублікованому 28 липня 2026 року. За винятком періоду пандемії, це мінімальний показник з 2010 року. Експерти інформаційно-аналітичного центру Experts Club пов’язують зниження одразу з кількома процесами: скороченням кількості біженців, від’їздом працівників із країн Центральної та Східної Європи, зменшенням міграції із Західних Балкан і посиленням еміграції громадян самої Німеччини.
Найбільший чистий приплив з однієї країни у 2025 році забезпечили громадяни України — 89 тис. осіб. Роком раніше показник становив 116 тис. Українці мають особливий статус, оскільки їх приймають у Німеччині переважно за механізмом тимчасового захисту ЄС, а не через стандартну процедуру надання притулку. Подальша динаміка залежатиме насамперед від розвитку війни та умов перебування українців у Німеччині.
На кінець 2025 року в Центральному реєстрі іноземців Німеччини обліковувалося близько 1,41 млн громадян України. Вони стали другою найбільшою іноземною групою після громадян Туреччини.
Кількість первинних заяв про надання притулку зменшилася з 329 тис. у 2023 році до 113 тис. у 2025 році.
Особливо сильно скоротився потік із Сирії: кількість первинних заяв знизилася зі 103 тис. до 23 тис. За той самий період кількість заявників з Афганістану зменшилася з 51 тис. до 24 тис., а з Туреччини — з 61 тис. до 12 тис.
За підсумками 2025 року найбільшими групами людей, зареєстрованих у Німеччині як такі, що потребують захисту, залишалися громадяни України — близько 1,164 млн, Сирії — 669 тис. та Афганістану — 321 тис.
IW пов’язує зниження сирійської міграції насамперед зі зміною ситуації в Сирії після падіння режиму Башара Асада у 2024 році, а також із посиленням міграційної політики Німеччини та ЄС.
Ще однією важливою зміною став розворот міграції з нових країн — членів ЄС.
У 2023 році Німеччина отримала чистий приплив близько 42 тис. громадян цих держав. У 2024 році вже на 35 тис. осіб більше виїхали з Німеччини, ніж прибули, а у 2025 році чистий відтік досяг 45 тис. осіб.
До цієї групи належать, зокрема, громадяни Польщі, Румунії, Болгарії, Сербії, Угорщини, Хорватії та інших держав, які приєдналися до ЄС з 2004 року. Економісти пояснюють повернення мігрантів скороченням розриву в заробітних платах і рівні життя, зростанням попиту на працівників у їхніх власних країнах і загальним старінням населення Центральної та Східної Європи.
На кінець 2025 року в Німеччині були зареєстровані близько 904 тис. громадян Румунії та 840 тис. громадян Польщі. За рік кількість польських громадян скоротилася приблизно на 25 тис., а загальна кількість громадян ЄС — на 75 тис.
Громадяни Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії останніми роками активно залучалися на німецький ринок праці, зокрема за спеціальними правилами для Західних Балкан. Однак із 2022 року їхня чиста міграція послідовно скорочується. У 2025 році вона становила близько 39 тис. осіб. IW попереджає, що можливості подальшого залучення працівників із Балкан також обмежені: населення більшості країн регіону скорочується, а власні ринки праці стикаються з дефіцитом кадрів.
На тлі загального зниження існують і протилежні тенденції. Чиста міграція громадян В’єтнаму збільшилася з 10 тис. осіб у 2023 році до 19 тис. у 2025 році.
Одночасно кількість посвідок на проживання, виданих громадянам країн за межами Європи для трудової діяльності, у 2023–2025 роках зросла на 33 тис., або на 13,6%. Кількість дозволів, пов’язаних із навчанням, збільшилася також на 33 тис., або на 15,3%. Таким чином, приплив студентів і кваліфікованих працівників поки що скорочується значно повільніше, ніж гуманітарна та внутрішньоєвропейська міграція.
Чистий відтік громадян Німеччини зріс із 74 тис. осіб у 2023 році до 97 тис. у 2025 році. В IW зазначають, що негативна міграція німецьких громадян спостерігається регулярно. Однак зростання приблизно на 30% за два роки може бути тривожним сигналом, особливо якщо країну залишають кваліфіковані фахівці.
При цьому частина статистики може припадати на раніше натуралізованих мігрантів, які після отримання німецького громадянства повертаються до країн походження. Точно оцінити структуру цього відтоку складно, оскільки для багатьох осіб, які виїжджають, кінцева країна призначення не фіксується.
За даними Центрального реєстру іноземців, на кінець 2025 року в Німеччині проживали близько 14,07 млн іноземних громадян.
Найбільшими групами були:
Близько 5 млн іноземців, або 35%, були громадянами країн ЄС. Ще 4,6 млн мали громадянство інших європейських держав, а близько 4,5 млн представляли країни Азії, Африки, Америки та інших регіонів.
Якщо враховувати не лише іноземних громадян, а й мігрантів, які отримали німецьке громадянство, та їхніх прямих нащадків, у Німеччині у 2025 році налічувалося близько 21,8 млн осіб з імміграційною історією — 26,3% населення. Найбільшими групами за країною народження були вихідці з Польщі та Туреччини — приблизно по 1,5 млн, України — 1,3 млн, Росії та Сирії — приблизно по 1 млн.
Скорочення міграції відбувається одночасно з масовим виходом на пенсію покоління бебі-бумерів. За окремим прогнозом IW, до 2036 року розрив між літніми працівниками, які залишають ринок праці, та молоддю, яка вступає у працездатний вік, може досягти 4,3 млн осіб. Економісти вважають малоймовірним повернення до масового припливу працівників зі Східної Європи. Німеччина буде змушена активніше залучати фахівців і працівників із середнім та нижчим формальним рівнем кваліфікації з Азії, Африки, Латинської Америки та інших регіонів.
IW пропонує прискорити візові процедури, знизити податкове та соціальне навантаження на працівників і розширити для нових країн спрощені механізми трудової міграції, аналогічні чинним правилам для Західних Балкан. Таким чином, ідеться не про повне припинення міграції, а про зміну її структури. Німеччина приймає менше біженців і працівників із сусідніх європейських країн, тоді як потреба економіки в іноземних кадрах через старіння населення продовжує зростати.
Як повідомляє experts.news, нова хвиля спеки охоплює Балкани та значну частину Дунайського басейну. У період з 31 липня по 6 серпня температура в ряді країн регіону сягатиме 35–40 градусів, що посилить посуху та ускладнить ситуацію на Дунаї, де рівень води вже опустився до багаторічних, а подекуди й рекордних мінімумів.
Найвища температура прогнозується в Сербії, Хорватії, Чорногорії, Албанії, Північній Македонії та Угорщині. У Белграді, Нові-Саді, Загребі, Подгориці, Тирані, Скоп’є та Будапешті очікується переважно 37–40 градусів. У Сараєво температура сягне 35–37 градусів.
У Болгарії та Румунії спека спочатку буде менш інтенсивною, проте до 4–5 серпня в Бухаресті очікується до 36–37 градусів. У Молдові температура підвищиться з 30 градусів 30 липня до 37 градусів 4–5 серпня. У районі Одеси та української частини дельти Дунаю очікується 27–32 градуси, але нічна температура на початку серпня може сягати 24 градусів.
У верхній частині басейну ситуація також залишається складною. У Відні 31 липня прогнозується до 39 градусів, а 3–4 серпня — до 38–39 градусів. У Будапешті температура з 31 липня по 5 серпня становитиме переважно 38–40 градусів. Поодинокі грози в Австрії можуть спричинити тимчасове підвищення рівня води, однак тривала спека не дозволить швидко компенсувати накопичений дефіцит опадів.
На Дунаї, Саві та Тисі в Сербії рівні води знаходяться нижче низьких навігаційних відміток. У Хорватії та Сербії міління вже призвело до появи великих піщаних мілин, посадки невеликих суден на мілину та виходу на поверхню старих затонулих кораблів, що становлять додаткову небезпеку для навігації.
Через недостатню глибину баржі та танкери на окремих ділянках використовують лише 30–40 % своєї вантажопідйомності. У липні Сербія отримала по Дунаю лише близько 25 % запланованих обсягів імпортного палива. Виробництво найбільшої сербської ГЕС «Джердап-1» скоротилося приблизно до третини від звичайного рівня.
У Румунії приплив води в Дунай знизився приблизно до 1,65 тис. кубометрів на секунду при середньому липневому показнику близько 4,75 тис. кубометрів. Низький рівень води призвів до зупинки обох енергоблоків АЕС «Чернаводе», яка використовує воду Дунаю для охолодження. В Угорщині обмеження торкнулися АЕС «Пакш».
На болгарсько-румунській ділянці судноплавство звузилося біля островів Белене, Вардим і Батин. Судна змушені чекати дозволу на прохід і скорочувати завантаження. Наприкінці липня на Дунаї також сів на мілину пасажирський теплохід, незважаючи на діючі обмеження щодо осадки.
Аналіз наслідків для десяти країн Дунаю
У Німеччині та Австрії низький стік у верхів’ях означає зменшення обсягу води, що надходить вниз за течією. Короткочасні зливи можуть спричиняти локальні підйоми рівня води, але для стійкого відновлення необхідні тривалі опади в усьому верхньому та середньому басейні.
Для Словаччини та Угорщини основні ризики пов’язані з обмеженням завантаження барж, скороченням річкового туризму, перебоями в постачанні палива та сировини, а також навантаженням на енергетичну інфраструктуру. У Будапешті рівень Дунаю опускався нижче попередніх мінімальних значень, а туристичні рейси на окремих напрямках було призупинено.
Хорватія та Сербія вже відчувають прямий вплив міління на перевезення палива, промислової сировини, сільськогосподарських вантажів та роботу портів. Додаткову небезпеку становлять піщані мілини та затонулі судна, що опинилися ближче до поверхні.
Для Болгарії та Румунії низький рівень води означає скорочення осадки суден, черги на вузьких ділянках, зупинку поромних переправ, зростання витрат на перевезення зерна та ризики для енергетики. Румунія є ключовою ланкою маршруту між українськими дунайськими портами та Констанцією, тому затримки поширюються на весь низодунайський коридор.
Молдова має короткий вихід до Дунаю через порт Джурджулешти. Він розташований на морській ділянці річки й має більшу глибину, ніж багато внутрішніх портів, тому безпосередньо менш вразливий до обміління середньої течії Дунаю. Однак молдавські вантажі залежать від стабільної роботи нижньої ділянки річки, румунських каналів та виходу до Чорного моря. Затримки та зростання фрахту на цьому напрямку можуть підвищити вартість імпорту та експорту країни.
Для України нижня течія Дунаю є особливо важливою через роботу портів Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ. Критично мала глибина вже обмежує нормальне завантаження барж і затримує виконання контрактів. Вартість перевезення з Рені та Ізмаїла до Констанци станом на 20 липня зросла приблизно до 28 доларів за тонну, а окремі судна втрачають 30–60 % вантажопідйомності.
Продовження спеки до 6 серпня посилить випаровування та збереже тиск на водний режим Дунаю. Навіть за умови локальних дощів поліпшення, найімовірніше, буде тимчасовим, оскільки дефіцит води формується у всьому басейні — від Німеччини та Австрії до Румунії, Молдови та України.
Для вантажовідправників найімовірнішими наслідками стануть подальше зменшення завантаження барж, використання більшої кількості суден для перевезення того самого обсягу, зростання фрахтових ставок, затримки поставок палива, зерна та промислової сировини, а також часткове перенаправлення вантажів на залізницю та автомобільний транспорт.
Істотне поліпшення ситуації можливе лише після тривалого періоду дощів в Альпах, Німеччині, Австрії, Словаччині та інших частинах басейну.
Обсяг ВВП Німеччини у другому кварталі зріс на 0,2% порівняно з попередніми трьома місяцями, повідомило Федеральне статистичне агентство, яке оприлюднило попередні дані. Консенсус-прогноз експертів, наведений Trading Economics, передбачав зростання на 0,1%.
Зростання економіки ФРН у річному вимірі склало 0,9%, тоді як експерти очікували зростання на 0,6%.
У першому кварталі ВВП Німеччини збільшився на 0,4% порівняно з попередніми трьома місяцями та на 0,7% у річному вимірі. Дані за січень-березень були переглянуті в бік підвищення; раніше повідомлялося про зростання на 0,3% та 0,4% відповідно.
Згідно з попередніми даними, експорт у квітні-червні зріс порівняно з першим кварталом, динаміка споживчих і державних витрат залишалася слабкою, тоді як капіталовкладення бізнесу скоротилися.
Остаточні дані щодо динаміки ВВП Німеччини за другий квартал будуть оприлюднені 25 серпня.
Найбільшими постачальниками пива до Китаю у першому півріччі 2026 року були Німеччина (на 53,2 млн доларів), Нідерланди (на $45,8 млн), Іспанія (на $41,5 млн), як повідомляється в матеріалах Державного митного управління (ДМУ) КНР.
У січні-червні Китай закуповував пиво у 54 країнах, при цьому експортував своє пиво до понад 100 країн світу.
Обсяг імпорту тракторів в Україну у січні-червні 2026 року становив $434,7 млн, що на 3,2% більше показника аналогічного періоду 2025 року ($421 млн), свідчить статистика Державної митної служби.
Згідно з оприлюдненими статданими, зокрема, у червні ввіз тракторів зріс на 14,4% порівняно з червнем минулого року, і на 11% порівняно з травнем поточного – до $72,7 млн.
У січні-червні 2026 року трактори ввозили переважно з Німеччини (19,4%, або $84,3 млн), Китаю (19,16%, або $83,3 млн) та США (майже 18,4%, або $79,9 млн), тоді як торік лідером були США ($79,7,1 млн), другим – Китай ($73,8 млн), а третє місце посідала Німеччина ($73,1 млн).
Згідно зі статистикою Держмитслужби, за перше півріччя на експорт було поставлено тракторів на $4,93 млн, здебільшого до Бельгії (25,3%), а торік експорт становив $2,93 млн, переважно постачання були до Румунії (38%).
Як повідомлялося, обсяг імпорту тракторів в Україну в 2025 році склав $845,7 млн, на 7,9% перевищивши показник 2024 року, основними постачальниками були США ($179,7 млн), Німеччина ($145 млн) та Китай ($142,8 млн).
Експорт становив $6,6 млн проти $5,4 млн 2024 року, здебільшого він здійснювався до Румунії, Бельгії та Німеччини.
Обсяг імпорту в Україну легкових автомобілів, враховуючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та авто для перегонів (код УКТ ЗЕД 8703), у грошовому вимірі в січні-червні 2026 року становив $2,18 млрд, що на 14,6% менше за показник першого півріччя 2025 року ($2,554 млрд).
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою України, зокрема, у червні імпорт легкових авто скоротився на 6,8% порівняно з червнем минулого року, однак порівняно з травнем-2026 зріс на 16,9%– до $468,12 млн.
До трійки найбільших постачальників легкових авто в Україну за січень-червень стабільно входять США, Німеччина та Японія, тоді як за попередній рік це були ці самі країни, але найбільшим експортером була Німеччина, далі йшли США та Японія.
Зокрема, поставки авто зі США скоротились незначно – до $417,9 млн, з Німеччини зменшились на 26,7% – до $347,6 млн, тоді як з Японії зросли на 3,4% – до $302,5 млн.
З інших країн весь імпорт легкових авто за цей період становив $1,11 млрд – на 18,7% менше за показник торік.
Водночас за шість місяців Україна експортувала такі транспортні засоби тільки на $1,38 млн, тоді як торік сумарно на $3,49 млн були поставки до ОАЕ, Польщі та Чехії.
В загальному імпорті товарів в Україну в першому півріччі частка легкових авто склала 4,43%, тоді як торік за цей період – 6,67%, в загальному експорті відповідно 0,01% та 0,02%.
Як повідомлялося, 2025 року в Україну було ввезено легкових авто майже на $6,15 млрд, що на 40,2% більше за показник 2024 року. До трійки найбільших експортерів входили США, Німеччина і Китай. Експортовано було авто на $10,1 млн (у 2,7 раза менше).
Суттєвий приріст імпорту в Україну легкових авто в останні місяці 2025 року був зумовлений інформацією про скасування з 1 січня 2026 року пільг з ПДВ на ввезення електромобілів, тоді як з початку поточного року їх імпорт значно скоротився. Натомість з березня почалось повільне, але поступове відновлення ринку легкових авто, зокрема і електромобілів.
IMPORT, АВТОМОБІЛЬ, ДМС, НІМЕЧЧИНА, США
