Business news from Ukraine

Business news from Ukraine

Індія збільшує обсяги виробництва сталі та скорочує відставання від Китаю

Індія продовжує зміцнювати свої позиції як другого за величиною виробника сталі у світі та поступово скорочує відставання від Китаю, про що свідчать дані Всесвітньої асоціації виробників сталі Worldsteel, опубліковані 24 вересня 2026 року.
У січні–серпні 2026 року індійські металургійні підприємства виплавили 115,9 млн тонн сталі, що на 6% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Китай за той самий період скоротив виробництво на 3,1% — до 651,9 млн тонн.
За розрахунками Open4Business на основі даних Worldsteel, за перші вісім місяців 2025 року Індія виробила близько 109,3 млн тонн сталі, а Китай — приблизно 672,8 млн тонн. Таким чином, абсолютний розрив між двома найбільшими виробниками за рік скоротився приблизно з 563 млн до 536 млн тонн, або майже на 5%.
Співвідношення обсягів виробництва також змінюється на користь Індії. Якщо в січні–серпні минулого року Китай виробляв приблизно в 6,2 раза більше сталі, ніж Індія, то в 2026 році цей показник знизився приблизно до 5,6 раза.
У серпні ця тенденція збереглася. Індія збільшила виплавку сталі на 4,6% у річному вимірі — до 14,8 млн тонн, тоді як виробництво в Китаї скоротилося на 3,7% — до 74,6 млн тонн. (World Steel Association)
Індія також більш ніж удвічі випереджає США, які посідають третє місце серед найбільших світових виробників. Американські підприємства в січні–серпні виплавили 57,5 млн тонн сталі, збільшивши виробництво на 5,5%. Японія виробила 54 млн тонн, Росія — 43,8 млн тонн, Південна Корея — 42,8 млн тонн.
Таким чином, обсяг індійського випуску за вісім місяців уже приблизно удвічі перевищує американський і більш ніж удвічі — японський.
На Індію припало близько 9,5% усієї сталі, виробленої 70 країнами, що надають статистику Worldsteel, тоді як частка Китаю становила близько 53%, США — близько 4,7%. Ці 70 країн забезпечували приблизно 98% світового виробництва сталі у 2025 році.
Різниця особливо помітна на тлі загальної стагнації галузі. У січні-серпні світове виробництво сталі скоротилося на 0,7% — до 1,225 млрд тонн, тоді як Індія продовжувала демонструвати стійке зростання. У серпні глобальне виробництво знизилося на 1,2% у річному вимірі — до 144,2 млн тонн.
Ще одним швидкозростаючим азіатським виробником залишається В’єтнам. За вісім місяців він збільшив виплавку на 29,1% — до 20,6 млн тонн, а лише в серпні зростання склало 36,4%. Загалом, однак, виробництво сталі в Азії та Океанії з початку року знизилося на 0,9% — до 906,4 млн тонн, насамперед через динаміку китайського ринку.
Китай при цьому зберігає величезний відрив і залишається безумовним лідером світової металургії. Однак різноспрямована динаміка двох найбільших виробників свідчить про поступове збільшення ваги Індії у світовій сталеливарній промисловості.
Першоджерело: World Steel Association — August 2026 crude steel production

, , , ,

Серед світових лідерів з виробництва сталі найдинамічніше зростання демонструє В’єтнам

Як повідомляє Experts Club, В’єтнам демонструє найвищі темпи зростання виробництва сталі серед країн, що входять до світової десятки, про що свідчать опубліковані 24 вересня дані World Steel Association.
У серпні 2026 року країна виробила близько 2,7 млн тонн сталі, збільшивши обсяг виробництва на 36,4% порівняно з серпнем минулого року.
За січень-серпень виробництво сягнуло 20,6 млн тонн, збільшившись приблизно на 29% у річному вимірі. Це найвища динаміка серед найбільших світових виробників.
За накопиченим результатом В’єтнам уже входить до першої десятки світових виробників сталі, наближаючись за обсягом виробництва до Бразилії, яка за вісім місяців виробила 21,8 млн тонн.
Для порівняння, найбільший світовий виробник — Китай — за той самий період скоротив виробництво на 3,1 %, до 651,9 млн тонн, тоді як Індія збільшила його на 6 %, до 115,9 млн тонн. США збільшили виробництво на 5,5%, Туреччина — на 6,8%, Німеччина — на 6,3%.
У результаті світовий сталеливарний ринок стає дедалі неодноріднішим: при загальному зниженні виробництва на 0,7% у січні-серпні окремі азіатські ринки продовжують швидко нарощувати потужності та обсяги виробництва.
Особливо помітна різниця всередині Азії. У серпні виробництво в усьому регіоні Азії та Океанії знизилося на 1,4% через скорочення випуску в Китаї, проте Індія та В’єтнам продовжили зростання.
За підсумками серпня на країни Азії та Океанії припало 106,7 млн тонн із 144,2 млн тонн світового випуску, тобто близько 74% глобального виробництва сталі.

https://www.experts.news/posts/vyetnam-stav-naybilshym-vyrobnykom-stali-u-sviti-shcho-nayshvydshe-zrostaye

 

, , , ,

«Укренерго» проводить конкурс на страхування орендованого майна

ПрАТ «Національна енергетична компанія »Укренерго” 24 вересня оголосило тендер на страхування орендованого майна.

Як повідомляється в системі електронних державних закупівель Prozorro, очікувана вартість придбання послуг становить 199,9 тис. грн.

Останній день подання заявок на участь – 12 жовтня.

, ,

Померла французька акторка Марина Владі, вдова Володимира Висоцького

Французька акторка, співачка та письменниця Марина Владі померла 24 вересня 2026 року у віці 88 років. Про її смерть повідомила родина агентству AFP. За словами дітей акторки, вона померла у своєму будинку в оточенні близьких.

Марина Владі, справжнє ім’я якої Катерина Марина Володимирівна Полякова-Байдарова, народилася 10 травня 1938 року в Кліші поблизу Парижа в родині вихідців із Російської імперії. Її батько Володимир Поляков-Байдаров був оперним співаком, мати Міліца Енвальд – балериною. Усі чотири доньки родини пов’язали життя з мистецтвом. Сценічне ім’я Vlady акторка обрала на честь батька Володимира.

У кіно Владі почала зніматися ще дитиною. Однією з перших помітних робіт стала картина Андре Кайатта «Перед потопом» (Avant le déluge, 1954), після якої 16-річна акторка отримала французьку премію Сюзанни Б’янкетті як перспективна молода виконавиця.
Того ж періоду вона зіграла разом із Марчелло Мастроянні у фільмі Джузеппе Де Сантіса «Дні кохання» (Giorni d’amore, 1954). Широку популярність у Європі їй принесла головна роль у франко-шведській стрічці «Чаклунка» (La Sorcière, 1956).

Однією з найвідоміших робіт Владі стала екранізація роману мадам де Лафаєт «Принцеса Клевська» (La Princesse de Clèves, 1961) режисера Жана Деланнуа. Саме образ принцеси Клевської залишився однією з найвпізнаваніших ролей акторки у французькому кіно.
Міжнародне професійне визнання прийшло у 1963 році. За роль у фільмі Марко Феррері «Подружнє ліжко» (L’ape regina / Le Lit conjugal) Марина Владі отримала приз Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль.

У 1960-1970-х роках акторка працювала з низкою провідних європейських режисерів. Вона знялася у «Опівнічних дзвонах» (Chimes at Midnight, 1965) Орсона Веллса, фільмі Жана-Люка Годара «Дві або три речі, які я знаю про неї» (1967), стрічці Бертрана Таверньє «Нехай почнеться свято» (Que la fête commence, 1975) та драмі Жака Руффіо «Сім смертей за рецептом» (Sept morts sur ordonnance, 1975). За різними підрахунками, за кар’єру Владі зіграла більш ніж у 80 кінофільмах, а з урахуванням телевізійних робіт її екранна спадщина була ще більшою.

Особливе місце у біографії Марини Владі посідають її стосунки з поетом, актором і автором-виконавцем Володимиром Висоцьким. Вони познайомилися у Москві у 1967 році, а в 1970 році одружилися. Їхній шлюб тривав до смерті Висоцького у липні 1980 року.
Через те, що Владі жила переважно у Франції, а Висоцький – у СРСР, значну частину подружнього життя вони проводили окремо. Акторка регулярно приїжджала до нього до Радянського Союзу.

Після смерті Висоцького Владі багато зробила для збереження пам’яті про нього. У 1987 році вона видала автобіографічну книгу «Володимир, або Перерваний політ», присвячену їхнім стосункам, спільному життю та останнім рокам поета. Згодом книга була адаптована для театральної сцени.

Владі займалася не лише кіно. Вона грала в театрі, виступала як співачка, зокрема разом із сестрами записувала пісні, а також активно займалася літературною діяльністю. Загалом вона написала 13 книг – романів, мемуарів та автобіографічних творів. У 2005 році вийшли її спогади «24 кадри на секунду» (24 images seconde).

Марина Владі залишилася однією з помітних постатей французького та європейського кінематографа другої половини XX століття, поєднавши у своїй кар’єрі популярне кіно, авторські фільми, театр, музику та літературу.

, , , ,

У Гонконзі на квартиру потрібно 15 річних доходів, у Маямі та Дубаї — близько п’яти — UBS

Гонконг залишається найменш доступним для придбання житла мегаполісом серед міст, досліджених UBS: кваліфікованому працівнику сфери послуг потрібно близько 15 річних доходів, щоб придбати квартиру площею 60 кв. м неподалік від центру міста.

Такі дані містяться в UBS Global Real Estate Bubble Index 2026, опублікованому 22 вересня.

Понад десять річних доходів для придбання аналогічної квартири потрібно також у Токіо, Парижі, Лондоні та Сеулі.

Високе навантаження на доходи покупців UBS фіксує також у Сінгапурі, Лісабоні, Цюріху, Женеві, Сан-Паулу, Мюнхені, Сіднеї, Мілані та Нью-Йорку.

На іншому кінці рейтингу знаходяться Маямі та Дубай. Квартира площею 60 кв. м там відповідає приблизно п’яти річним доходам кваліфікованого працівника.

Однак відносно нижче співвідношення ціни нерухомості та зарплати не обов’язково означає дешеве житло. У США та Канаді доступність додатково обмежують високі іпотечні ставки, вимоги банків та інші витрати на утримання нерухомості.

За розрахунками UBS, порівняно з 2021 роком середньостатистичний кваліфікований працівник у досліджених містах на свій дохід сьогодні може дозволити собі приблизно на третину менше житлової площі.

Окремо UBS порівняв ціни на нерухомість та оренду. Найвищий показник зафіксовано в Цюриху: вартість квартири еквівалентна приблизно 46 рокам її оренди. У Женеві цей показник становить близько 40 років, а в Мюнхені, Франкфурті та Гонконзі перевищує 30 років.

Високе співвідношення вартості купівлі та оренди може означати, що інвестори розраховують на подальше істотне зростання цін. Якщо такі очікування слабшають, ризик втрати вартості нерухомості зростає, зазначає UBS.

Київ до цього дослідження не увійшов.

, , , ,

Україна опустилася з 21-го на 33-тє місце серед світових виробників сталі

Українські металургійні підприємства у серпні 2026 року виробили 277 тис. тонн сталі, що в 2,3 рази менше, ніж у серпні минулого року, коли обсяг виробництва становив 649 тис. тонн.

Порівняно з липнем поточного року, коли було вироблено 457 тис. тонн сталі, серпневий показник скоротився ще на 39,4%.
На тлі різкого падіння обсягів виробництва Україна опустилася на 33-тє місце серед 70 країн-виробників сталі, дані щодо яких збирає Всесвітня асоціація виробників сталі Worldsteel.

Ще в липні 2026 року Україна посідала 26-те місце, а в серпні 2025 року — 21-шу позицію.
Таким чином, лише за рік країна втратила 12 позицій у щомісячному світовому рейтингу.

При цьому результати за вісім місяців виглядають краще, ніж серпневі. У січні–серпні 2026 року Україна виробила 4,30 млн тонн сталі, що на 12,5% менше, ніж 4,91 млн тонн за аналогічний період минулого року.
За накопиченим обсягом виробництва за вісім місяців Україна посідає 24-те місце у світі.

Для порівняння: за підсумками всього 2025 року Україна виробила 7,41 млн тонн сталі, що на 2,2% менше, ніж у 2024 році, і посідала 21-те місце серед світових виробників.
Таким чином, серпень став одним із найслабкіших місяців для української металургії у 2026 році: виробництво виявилося на 40% нижчим за липневий рівень і більш ніж удвічі нижчим за торішній.

Падіння в Україні відбувається значно швидше, ніж у світі: у серпні світове виробництво сталі зменшилося лише на 1,2%, до 144,2 млн тонн, а за січень-серпень — на 0,7%, до 1,225 млрд тонн.

, , , ,