Майже 31,6 млн робочих місць у країнах Європейського Союзу у 2024 році забезпечувалися кінцевим попитом на європейські товари та послуги з боку держав, що не входять до ЄС, повідомив Євростат 20 липня 2026 року.
Цей показник становить 14,4 % загальної зайнятості в Євросоюзі. У 2010 році зовнішній попит забезпечував 22,6 млн робочих місць, або 11,5 % зайнятості. Таким чином, за 14 років кількість робочих місць, пов’язаних із закордонними споживачами, збільшилася приблизно на 9 млн.
Створена в ЄС завдяки кінцевому споживанню та інвестиціям за його межами валова додана вартість зросла з 1,3 трлн євро у 2010 році до 2,788 трлн євро у 2024 році. Її частка у загальній доданій вартості економіки Євросоюзу збільшилася з 13,3% до 17,2%.
Найбільшим зовнішнім ринком для європейської економіки залишаються США. Американський попит підтримував близько 6 млн робочих місць у ЄС, або 19,1% усієї зайнятості, пов’язаної з кінцевим попитом за межами блоку. На США також припадало 585,8 млрд євро доданої вартості — 21 % від загального обсягу.
Велика Британія забезпечувала попит, що підтримував 3,4 млн робочих місць у Євросоюзі, або 10,6 % відповідної зайнятості. Китай посідав третє місце з 3,1 млн робочих місць і часткою 9,8 %. При цьому за обсягом створеної доданої вартості Китай із 289,8 млрд євро випереджав Велику Британію, показник якої становив 276 млрд євро.
Швейцарський попит підтримував близько 1,5 млн робочих місць у ЄС і забезпечував 126,6 млрд євро доданої вартості.
Розрахунки Eurostat ґрунтуються на міждержавних таблицях FIGARO та враховують не лише працівників компаній, які безпосередньо експортують продукцію, а й зайнятість у всьому виробничому ланцюжку — у постачальників сировини, комплектуючих та послуг. Під зовнішнім кінцевим попитом розуміються товари та послуги, придбані за межами ЄС для споживання або інвестицій.
Eurostat також наводить ширший показник впливу експорту, що включає проміжні товари та послуги: у 2024 році експорт до країн за межами ЄС забезпечував 32,9 млн робочих місць, або 15 % загальної зайнятості, та створював 2,905 трлн євро доданої вартості.
Зростання залежності європейської зайнятості від зовнішніх ринків підвищує значення торговельних відносин ЄС із США, Великою Британією та Китаєм. Можливі мита, торговельні обмеження або зниження попиту в цих країнах можуть впливати не лише на європейських експортерів, а й на підприємства, що працюють у рамках пов’язаних із ними виробничих ланцюгів.
Як повідомляє Experts.news – 20 липня президент США Дональд Трамп підписав три укази про введення додаткових мит у розмірі 50 % на окремі товари з Канади. Нові ставки мають набути чинності 19 серпня 2026 року й охоплюватимуть канадський імпорт на суму приблизно 20 млрд доларів, або близько 5,2% усіх поставок товарів із Канади до США за 2025 рік.
Вашингтон пояснює це рішення дискримінацією американських автомобілів, алкогольних напоїв та молочної продукції на канадському ринку. Однак американські мита вводяться не лише на аналогічні товари. Білий дім сформував три широкі переліки канадської продукції, які мають створити економічний тиск на різні галузі країни.
Яку продукцію торкнуться мита
До першої групи входять практично всі основні види алкогольних напоїв канадського виробництва: пиво, вино, вермут, сидр, інші ферментовані напої, етиловий спирт, віскі, ром, джин, горілка, лікери та інші міцні напої. Мито нараховуватиметься понад звичайні митні платежі.
Алкогольна прокламація є відповіддю на рішення більшості канадських провінцій припинити закупівлю та продаж американського алкоголю. За даними Білого дому, імпорт алкогольних напоїв із США до Канади з березня 2025 року по лютий 2026 року скоротився на 81% — з $718 млн до $137 млн.
Друга група охоплює молочну продукцію та інгредієнти для харчової промисловості. До переліку включено сухе та концентроване молоко, вершки, молочну сироватку, лактозу, молочні білки, казеїн та окремі суміші на основі молочних компонентів. Ці товари використовуються не лише в роздрібній торгівлі, а й у виробництві кондитерської продукції, дитячого харчування, спортивного харчування, хлібобулочних виробів та готових харчових сумішей.
Причиною цього рішення Вашингтон називає канадську систему тарифних квот на сир. США стверджують, що умови доступу американських постачальників до канадського ринку менш вигідні, ніж умови, надані виробникам з Євросоюзу в рамках угоди CETA.
Третій і найширший перелік включає продукцію, яка безпосередньо не пов’язана з автомобільним сектором. Серед неї — цемент, насіння та посадковий матеріал, квіти, мед, окремі харчові інгредієнти, ефірні олії, косметика, пластмасові вироби, упаковка, паперова продукція, деревні плити та меблі.
До переліку також увійшли одяг, текстиль, взуття, шкіряні вироби, головні убори, перуки, інструменти, рибальські вудки, басейни та частина спортивного інвентарю, включаючи хокейні клюшки та інше хокейне обладнання.
Таким чином, американські заходи можуть торкнутися як великих промислових підприємств, так і невеликих виробників вина, меблів, одягу, косметики, спортивних товарів та продукції для садівництва.
Які товари не потраплять під нові заходи
Білий дім виключив із нового режиму канадські енергоносії, калійні добрива, рибу та критично важливі мінерали. Не будуть повторно обкладатися митом товари, на які вже поширюються американські секторальні мита за статтею 232, включаючи багато видів сталі, алюмінію, міді, деревини, автомобілів, вантажівок та фармацевтичної продукції.
Це обмежує безпосередній масштаб рішення. США не вводять 50%-не мито на весь канадський імпорт, оскільки різке подорожчання нафти, газу, електроенергії, добрив та промислових металів завдало б серйозної шкоди самим американським підприємствам.
При цьому нові мита поширюються навіть на товари, що відповідають правилам походження угоди між США, Мексикою та Канадою (USMCA). Раніше такі товари могли переміщатися між трьома країнами без мит.
Що зміниться для американських споживачів
Формально мито сплачує американська компанія, яка імпортує товар. Вона може вимагати від канадського постачальника знизити ціну, частково скоротити власну маржу або перекласти додаткові витрати на покупця.
Мито в розмірі 50% не обов’язково означає автоматичне зростання роздрібної ціни на 50%, оскільки імпортна вартість є лише частиною кінцевої ціни. Однак для товарів із невеликою торговою націнкою поставки з Канади можуть стати економічно невигідними.
Найбільш помітним подорожчання може бути в північних штатах США, тісно пов’язаних із канадськими постачальниками. Це стосується насамперед цементу, будівельних матеріалів, меблів, напоїв та окремих продуктів харчування.
Підвищення мита на цемент може збільшити витрати на житлове та інфраструктурне будівництво. Цемент складно й дорого перевозити на великі відстані, тому швидко замінити канадські поставки продукцією з інших частин світу вдасться не в усіх регіонах.
У секторі алкоголю частина канадських брендів може зникнути з американських магазинів і ресторанів або перейти в дорожчу цінову категорію. Аналогічна ситуація можлива на ринку хокейного інвентарю, де Канада є не тільки великим споживачем, а й важливим виробником спеціалізованої продукції.
Що загрожує канадським виробникам
Для канадських експортерів США є головним і найближчим ринком збуту. Мито у розмірі 50% може призвести до скорочення замовлень, зниження завантаженості підприємств та тиску на прибуток виробників, особливо якщо вони не зможуть швидко знайти покупців в інших країнах.
Найбільш вразливими виявляться підприємства, розташовані поруч з американським кордоном і орієнтовані переважно на США. Невеликим виноробням, меблевим фабрикам, виробникам одягу та спортивного інвентарю буде складніше перенаправити продукцію, ніж великим міжнародним корпораціям.
Канада, ймовірно, спробує прискорити переорієнтацію експорту на Євросоюз, Велику Британію, країни Азії та інші ринки. Однак транспортні витрати, відмінності у стандартах та необхідність заново вибудовувати мережу дистрибуції обмежать швидкість такого переходу.
Хто може виграти від перерозподілу торгівлі
Звільнену частку канадських постачальників на ринку США можуть зайняти виробники з Мексики, Євросоюзу, Латинської Америки та Азії.
Європейські, чилійські, аргентинські та австралійські компанії можуть отримати додаткові можливості на ринку вина. Виробники одягу, меблів та споживчих товарів з Мексики та країн Азії також зможуть збільшити поставки до США.
Аналогічний процес уже спостерігався на канадському ринку після обмеження імпорту американського алкоголю. Білий дім зазначає, що Канада збільшила імпорт напоїв з ЄС, Чилі, Японії, Аргентини, Ірландії, Нової Зеландії та Австралії.
Однак такий перерозподіл не завжди знижує ціни. Заміна найближчого канадського постачальника на більш віддаленого виробника збільшує транспортні витрати та ускладнює логістику.
Ризик нового витка торговельної війни
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив про готовність продовжувати переговори, але підкреслив, що торговельний конфлікт уже збільшує витрати сімей, особливо в США. Прем’єр Онтаріо Даг Форд закликав у разі набрання чинності американських заходів відповісти митами на порівнянний обсяг товарів.
Якщо Оттава запровадить нові заходи у відповідь, під них можуть потрапити американські продукти харчування, алкоголь, автомобілі, промислове обладнання та товари зі штатів, що мають політичне значення для адміністрації Трампа.
Тоді конфлікт почне впливати не лише на окремі групи товарів, а й на інвестиційні рішення компаній. Підприємства будуть обережніше розміщувати нові виробництва по обидва боки кордону, а запаси комплектуючих можуть збільшуватися для захисту від подальших обмежень.
Чому це рішення важливе для світової торгівлі
Особливе значення має правова основа мит. Трамп застосував статтю 338 Закону про тарифи 1930 року, яка дозволяє вводити до 50% додаткових зборів проти країни, що дискримінує американську торгівлю. За даними Reuters, це перший відомий випадок застосування цієї норми майже за сто років.
Створений прецедент дозволяє Вашингтону використовувати аналогічний механізм проти інших партнерів, якщо їхні податки, квоти, ліцензування або державні закупівлі будуть визнані дискримінаційними для американських компаній.
Це підвищує невизначеність для глобального бізнесу. Навіть наявність угоди про вільну торгівлю більше не гарантує, що товари будуть захищені від додаткових американських мит.
Безпосередній ефект нових заходів для світової економіки буде обмеженим, оскільки вони охоплюють близько $20 млрд імпорту.
Однак наслідки можуть стати значно більшими, якщо Канада відповість симетрично, а США почнуть застосовувати статтю 338 проти інших держав.
У такому разі компанії активніше переноситимуть виробництво ближче до основних ринків, створюватимуть альтернативні ланцюги поставок і скорочуватимуть залежність від однієї країни. Це може підвищити стійкість торгівлі, але водночас збільшити собівартість товарів і підтримувати інфляцію.
Нові мита поки що мають набути чинності лише 19 серпня, тому у Вашингтона й Оттави залишається близько місяця для переговорів. Кінцеві наслідки залежатимуть від того, чи вдасться сторонам домовитися щодо автомобілів, американського алкоголю та доступу американських виробників молочної продукції на канадський ринок.
7 липня Президент Республіки Узбекистан Шавкат Мірзійоєв прийняв члена ради директорів та старшого керуючого директора компанії «BlackRock» Адебайо Огунлесі.
Були розглянуті актуальні питання подальшого зміцнення стратегічного партнерства, насамперед у паливно-енергетичній сфері. З задоволенням відзначено прогрес щодо поточних проєктів компанії в Узбекистані.
Глава нашої держави визначив пріоритети співпраці з «BlackRock». Це, зокрема, розширення партнерства у сфері приватизації, підвищення інвестиційної привабливості країни, розвиток фінансового ринку, просування проєктів у нафтохімії, спільні інвестиції в технології штучного інтелекту.
«BlackRock» — велика інвестиційна компанія, що спеціалізується на управлінні активами та фондами, а також на наданні фінансових послуг. У 2026 році активи під управлінням компанії сягнули 14 трильйонів доларів США.
Першу чергу найбільшого в Україні заводу з переробки картоплі в індустріальному парку “Біосенс” (Черкаська обл.) потужністю 25 тис. тонн. на рік планується запустити наприкінці 2026-го або на початку 2027-го року, повідомив заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
“В ІП “Біосенс” стартував монтаж металоконструкцій стін та даху першої черги найбільшого в Україні заводу з переробки картоплі. Обсяг інвестицій у першу чергу заводу, яка вироблятиме картопляне борошно, – 960 млн грн”, – написав він у Facebook у вівторок.
Кисилевський додав, що під час будівництва виробничого корпусу площею 6500 кв. м. використовується технологія беззварного з’єднання високоміцних сталевих елементів, виробниче обладнання вже також доставлене.
“Україна наразі імпортує 100% потреб у картопляному борошні, яке ввозять з-за кордону для використання у хлібопекарській, кондитерській, м’ясопереробній промисловості, а також у виробництві соусів та харчових сумішей швидкого приготування. Але вже з наступного року наша країна не тільки забезпечить власні потреби, а й стане експортером картопляного борошна”, – зазначив нардеп.
Він підкреслив, що із залученням державного фінансування в ІП “Біосенс”наразі тривають роботи з розширення під’їзної дороги та підключення до газових мереж. У грудні 2025 року на ці проекти Уряд виділив 24,7 млн грн на умовах співфінансування 50:50.
Кисилевський нагадав, що обов’язковою умовою залучення державних коштів є будівництво на території ІП не менше ніж 5000 кв. м. промислових площ та залучення щонайменше двох учасників.
“Зараз “Біосенс” готує додаткову заявку на додаткове державне фінансування для подальшого розвитку інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку”, – додав він.
За інформацією Кисилевського, на 2027 рік заплановане будівництво другої черги заводу – виробництво картоплі фрі потужністю 60-150 тис. тонн на рік із інвестиціями 2,5 млрд. грн.
“McDonald’s та KFC зараз імпортують картоплю фрі для своїх українських мереж через відсутність в нашій країні спеціальних технологій вирощування та переробки. Але вже незабаром такі технології з’являться”, – підкреслює він
Третя черга заводу, яка також вироблятиме картоплю фрі, потребуватиме близько 3 млрд грн інвестицій. Крім того план розвитку ІП передбачає будівництво комплексу зберігання картоплі обсягом 20 тис. тонн, підприємства з переробки картопляної шкірки у білок та крохмаль, а також тепличне господарство у комплексі з когенераційною установкою.
Для розташування майбутніх підприємств ІП вже ініціював розширення існуючих площ з 29,6 га до 40 га. Ще одна ділянка площею 60 га, розташована поруч, розглядається як резервна.
Як повідомлялось, ІП “Біосенс” зареєстровано у серпні 2025 року строком на 30 років. Ініціатором створення парку стало місцеве ТОВ “Фітолан”, яке входить до складу групи компаній “Маїс”, що будує завод в ІП “Біосенс”.
Агропромислова компанія “Маїс” – один з найбільших виробників насіння гібридної кукурудзи, насіння гібридного соняшника, сої в Україні, яка є головним активом групи компаній “Маїс”.
Співвласниками ТОВ “АПК “Маїс” є народний депутат України IV та VI скликань Сергій Терещук та його дружина Марина Чередниченко, а консервуванням та переробкою картоплі в складі групи займається “Філд-Груп”.
Кількість пенсіонерів в Україні станом на 1 липня 2026 року становила 9 млн 976,6 тис. осіб, скоротившись від початку року на 190,5 тис., повідомляє Opendatabot із посиланням на дані Пенсійного фонду України.
Лише протягом другого кварталу кількість одержувачів пенсій зменшилася на 74,4 тис. осіб. Загальне скорочення за перше півріччя вже перевищило показник за весь 2025 рік.
Середній розмір призначеної пенсійної виплати на початок липня становив 7 272,68 грн на місяць. Водночас фактичний розмір виплат суттєво відрізняється залежно від регіону, страхового стажу, заробітку та виду пенсії.
Дані Пенсійного фонду не охоплюють тимчасово окуповані території, на яких українські органи влади не можуть вести повний облік одержувачів виплат.
Україна, пенсіонер, пенсія, демографіяКількість пенсіонерів в Україні скоротилася нижче 10 млн
Кількість пенсіонерів в Україні станом на 1 липня 2026 року становила 9 млн 976,6 тис. осіб, скоротившись від початку року на 190,5 тис., повідомляє Opendatabot із посиланням на дані Пенсійного фонду України.
Лише протягом другого кварталу кількість одержувачів пенсій зменшилася на 74,4 тис. осіб. Загальне скорочення за перше півріччя вже перевищило показник за весь 2025 рік.
Середній розмір призначеної пенсійної виплати на початок липня становив 7 272,68 грн на місяць. Водночас фактичний розмір виплат суттєво відрізняється залежно від регіону, страхового стажу, заробітку та виду пенсії.
Дані Пенсійного фонду не охоплюють тимчасово окуповані території, на яких українські органи влади не можуть вести повний облік одержувачів виплат.
Найвищий середній розмір пенсійної виплати в Україні станом на 1 липня 2026 року зафіксовано у Києві – 9 901,43 грн на місяць, свідчать дані Пенсійного фонду України та Opendatabot.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club зазначає, що столичний показник на 36% перевищує середній рівень по країні, який становить 7 272,68 грн. Друге місце посідає Донецька область із середньою пенсією 8 990,33 грн, третє – Луганська область із 8 752,15 грн.
Найнижчі середні виплати зафіксовані у Тернопільській області – 5 656,53 грн, Чернівецькій – 5 839,45 грн та Закарпатській – 5 917,68 грн.
Таким чином, різниця між Києвом і Тернопільською областю сягає близько 4,25 тис. грн, або 75%. Регіональні відмінності пов’язані зі структурою зайнятості, рівнем колишніх зарплат, страховим стажем та часткою одержувачів спеціальних і професійних пенсій.
Загалом виплати вище середнього рівня по Україні отримують пенсіонери у семи регіонах.
