Президент США Дональд Трамп припустив, що Гренландія може опинитися під оперативним контролем Вашингтона до завершення його нинішнього президентського терміну.
Відповідну заяву Трамп зробив 31 липня в інтерв’ю ведучому телеканалу Real America’s Voice Стіву Груберу. Журналіст нагадав про свій прогноз, згідно з яким до відходу Трампа з посади президента Гренландія опиниться під оперативним контролем США, і запитав, чи зберігає острів ключове значення для захисту Західної півкулі.
«Так, ви матимете рацію», — відповів Трамп, запропонувавши ведучому «зробити цю ставку».
Президент США не уточнив, яким чином Вашингтон може отримати контроль над островом, і не повідомив про нову угоду з Данією чи урядом Гренландії. Тому його слова поки що є політичною заявою, а не оголошенням узгодженого плану чи графіку передачі території.
У липні Трамп уже заявляв, що Гренландія має перебувати під контролем Сполучених Штатів, а не Данії. Він пояснював свою позицію стратегічним розташуванням острова та необхідністю протидіяти активності Росії та Китаю в Арктиці.
Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен у відповідь заявила, що Гренландія не продається, і закликала союзників поважати суверенітет і територіальну цілісність Данського королівства. Влада Гренландії також наголошує, що майбутнє острова можуть визначати лише його мешканці.
Гренландія є самокерованою територією у складі Данського королівства. Вона самостійно регулює більшість внутрішніх питань, тоді як оборона та значна частина зовнішньої політики залишаються у компетенції Копенгагена.
Інтерес США пов’язаний із розташуванням Гренландії між Північною Америкою та Європою, контролем над арктичними повітряними та морськими маршрутами, системою попередження про ракетні запуски, а також потенційними родовищами рідкоземельних та інших критично важливих мінералів. Сполучені Штати вже мають на острові космічну базу Пітуффік, колишню авіабазу Туле.
Американський інтерес до придбання острова виник задовго до Трампа. Дослідницька служба Конгресу США зазначає, що питання можливого придбання Гренландії порушувалося Вашингтоном у 1868, 1910 та 1946 роках.
Найближче до фактичного контролю над островом США підійшли під час Другої світової війни. Після окупації Данії Німеччиною данський посол у Вашингтоні Хенрік Кауфман 9 квітня 1941 року підписав із США угоду про оборону Гренландії.
Документ зберігав данський суверенітет, але дозволяв Сполученим Штатам будувати й охороняти військові об’єкти. У створених оборонних районах США отримали виняткову юрисдикцію, за винятком питань, що стосувалися данських громадян та корінного населення.
Американські військові побудували на острові аеродроми, радіостанції, метеорологічні пункти та іншу інфраструктуру. Вони забезпечували оборону території та витіснили німецькі підрозділи, що висадилися там.
Тому можна сказати, що в роки війни США фактично контролювали військову безпеку, ключові транспортні об’єкти та стратегічні зони Гренландії. Однак повного політичного контролю чи американського суверенітету над усім островом не було — формально він продовжував належати Данії.
Після закінчення війни Вашингтон не хотів повністю залишати острів. У грудні 1946 року держсекретар США Джеймс Бірнс запропонував датському керівництву розглянути прямий продаж Гренландії. Американське військове керівництво вважало купівлю острова кращим варіантом, а довгострокові права на розміщення баз — альтернативою. Копенгаген пропозицію не прийняв.
У 1951 році США та Данія уклали нову оборонну угоду в рамках НАТО. Вона закріпила американську військову присутність і дозволила створити оборонний район Туле. Побудована там база згодом стала важливим елементом системи раннього попередження про ракетний напад та спостереження за космічним простором.
Таким чином, США вже мають широкі військові можливості в Гренландії без зміни її державного статусу. Американська сторона може використовувати узгоджені оборонні райони, розміщувати персонал та експлуатувати стратегічну інфраструктуру. На думку інформаційно-аналітичного центру Experts Club нинішня дискусія стосується не стільки доступу американських військових, скільки можливого отримання Вашингтоном політичного контролю або суверенітету над островом.
У 2019 році, під час першого президентського терміну, Трамп також пропонував купити Гренландію. Данія та влада острова тоді відхилили цю пропозицію. Після повернення до Білого дому Трамп знову зробив встановлення контролю над островом одним із помітних напрямків своєї арктичної політики.
«Метінвест», найбільший український гірничо-металургійний холдинг, у січні-червні 2026 року збільшив виплавку сталі на 13% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 1,026 млн тонн, чавуну — на 18%, до 934 тис. тонн.
Згідно з прес-релізом материнської компанії Metinvest B.V., опублікованим 31 липня, у другому кварталі виробництво чавуну на «Каметсталі» зросло на 13% порівняно з попереднім кварталом — до 496 тис. тонн, сталі — на 26%, до 572 тис. тонн. Зростання забезпечила стабілізація електропостачання з березня 2026 року.
Крім того, показники першого півріччя порівнювалися з відносно низькою базою минулого року, коли доменна піч №9 була зупинена на капітальний ремонт у квітні-червні.
Випуск товарних напівфабрикатів у першому півріччі збільшився на 19% — до 357 тис. тонн. Виробництво товарного чавуну зросло більш ніж у 2,5 рази — до 64 тис. тонн, заготовок — на 6%, до 293 тис. тонн.
Виробництво готової металопродукції збільшилося на 6% — до 1,303 млн тонн. Випуск довгого прокату зріс на 6% — до 717 тис. тонн, завдяки збільшенню обсягів виробництва на «Каметсталі» та болгарському підприємстві Promet Steel.
Виробництво плоского прокату скоротилося на 1% — до 545 тис. тонн. Зокрема, випуск гарячекатаного рулону знизився на 9%, оцинкованого холоднокатаного рулону — на 2%, тоді як виробництво гарячекатаного товстого листа залишилося практично незмінним і склало 431 тис. тонн.
Випуск труб склав 41 тис. тонн після придбання групою румунського підприємства Metinvest Tubular Iași у грудні 2025 року.
У другому кварталі виробництво готової продукції знизилося на 3% порівняно з першим кварталом — до 642 тис. тонн. Це було зумовлено скороченням випуску плоского прокату на 13% через тимчасову зупинку прокатного стану італійського підприємства Ferriera Valsider у березні-травні.
Виробництво коксу у другому кварталі зросло на 9% — до 279 тис. тонн після стабілізації поставок вугілля. За підсумками першого півріччя показник залишився на рівні аналогічного періоду минулого року і склав 535 тис. тонн.
«Метинвест» є вертикально інтегрованою групою гірничо-металургійних підприємств. Виробничі активи групи розташовані в Україні, країнах Європейського Союзу та Великій Британії. Основними акціонерами є група «СКМ» із часткою 71,24% та «Смарт-холдинг» із часткою 23,76%.
Як повідомляє Сербський Економіст,італійська компанія Beretta Holding, уряд Хорватії та хорватський інвестор Іван Капетанович підписали меморандум про реалізацію проєкту першого в країні підприємства з виробництва боєприпасів малого калібру.
Документ було підписано 30 липня в урядовому комплексі «Банскі-Дворі» в Загребі в присутності прем’єр-міністра Хорватії Андрія Пленковича. Підписи поставили міністр оборони Іван Анушич, президент і генеральний директор Beretta Holding П’єтро Гуссаллі Беретта та Капетанович.
Підприємство планується побудувати в районі міста Обровац у Задарській жупанії. Точне розташування ділянки офіційно поки що не розкрито.
Загальний обсяг спільних інвестицій оцінюється в 125 млн євро. Beretta має отримати 50% капіталу майбутнього спільного підприємства плюс одну акцію, що забезпечить італійській групі контроль. Решта частки буде розподілена між хорватською державою та приватним інвестором Іваном Капетановичем.
Beretta також візьме на себе передачу технологій, управління ланцюгами поставок та створення виробничих ліній. Завод планується ввести в експлуатацію до середини 2029 року.
За даними італійських ЗМІ, після виходу на проектну потужність підприємство зможе забезпечити близько 250 робочих місць і отримувати 70–80 млн євро виручки на рік.
На підприємстві передбачається випускати боєприпаси малого калібру, зокрема патрони для кулеметів, що встановлюються на бронетехніці, а також капсули-запалювачі. За словами П’єтро Гуссаллі Беретти, частина відповідних боєприпасів зараз виробляється на швейцарському підприємстві групи, тоді як завод Beretta в Німеччині повністю завантажений випуском капсулів.
Голова Beretta Holding назвав проєкт довгостроковою інвестицією, що не пов’язана лише з поточним зростанням попиту на боєприпаси. Передбачається, що продукція нового підприємства постачатиметься не лише хорватській армії, а й на європейський та світовий ринки.
При цьому підписаний меморандум поки що є рамковим документом. Він передбачає подальшу підготовку остаточної угоди та створення в Хорватії спеціальної проектної компанії.
Beretta Holding об’єднує виробників стрілецької зброї, боєприпасів, оптики та супутнього обладнання. Історія сімейної компанії сягає XVI століття. Група має підприємства в Італії, Німеччині, Швейцарії, Швеції, Угорщині, США та інших країнах.
https://t.me/relocationrs/3371
Гірничодобувні підприємства групи «Метінвест» у січні–червні 2026 року скоротили виробництво залізорудних окатишів на 17% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 2,717 млн тонн.
Зниження було пов’язане з тимчасовою зупинкою однієї з обпалювальних машин у першому кварталі через пошкодження системи електропостачання. Роботу обладнання було відновлено у квітні, йдеться в офіційному операційному звіті групи, опублікованому 31 липня.
Виробництво окатишів із вмістом заліза не менше 65% зменшилося на 19% — до 2,629 млн тонн. Випуск окатишів із вмістом заліза менше 65% зріс більш ніж удвічі — до 88 тис. тонн.
Загальний обсяг виробництва залізорудного концентрату в першому півріччі склав 7,763 млн тонн, практично не змінившись порівняно з 7,725 млн тонн роком раніше.
В описовій частині офіційного PDF помилково вказано 7,263 млн тонн. Однак у таблиці звіту та на сторінці прес-релізу наведено 7,763 млн тонн. Цю цифру також підтверджує сумарний обсяг виробництва за перший і другий квартали — по 3,882 млн тонн.
Випуск товарної залізорудної продукції скоротився на 5% — до 7,144 млн тонн. При цьому виробництво товарного залізорудного концентрату збільшилося на 4% — до 4,427 млн тонн.
Випуск концентрату з вмістом заліза менше 67% зріс на 10% — до 4,075 млн тонн, тоді як виробництво високоякісного концентрату з вмістом заліза не менше 67% скоротилося на 34% — до 352 тис. тонн.
У другому кварталі виробництво товарної залізорудної продукції збільшилося на 3% порівняно з першим кварталом — до 3,624 млн тонн. Випуск окатишів зріс на 10% — до 1,422 млн тонн, а виробництво товарного концентрату знизилося на 1% — до 2,202 млн тонн.
Кількість мешканців Великої Британії з особистим статком не менше 1 млн фунтів стерлінгів у 2025 році скоротилася на 7% — до 442 тис. осіб, свідчать розрахунки Інституту Адама Сміта. Це найнижчий показник з часів глобальної фінансової кризи 2008 року. Порівняно з піковим 2021 роком, коли в країні налічувалося близько 1,07 млн фунтових мільйонерів, їхня кількість зменшилася приблизно на 59%.
У дослідженні мільйонером вважається повнолітній резидент Великої Британії, чиста вартість активів якого становить не менше 1 млн фунтів стерлінгів у постійних цінах 2025 року. До розрахунку включаються нерухомість, пенсійні накопичення, грошові кошти та інвестиції за вирахуванням боргів.
Інститут пов’язує падіння показника насамперед зі зниженням реальної вартості активів. Підвищення процентних ставок після пандемії чинило тиск на вартість пенсійних накопичень та дорогої нерухомості, особливо в Лондоні. Додатковим чинником став низький рівень заощаджень британських домогосподарств, що обмежує накопичення приватного капіталу.
Ще однією причиною автори дослідження називають від’їзд заможних резидентів та зниження привабливості Великої Британії для іноземних підприємців та інвесторів. Інститут вказує на високий рівень оподаткування, скасування колишнього податкового режиму non-dom та обговорення нових податків на багатство та приріст капіталу.
З 6 квітня 2025 року Велика Британія замінила систему оподаткування non-dom новим режимом, заснованим на податковому резидентстві. Нові резиденти, які не проживали в країні протягом попередніх десяти років, можуть у перші чотири роки отримувати звільнення від британського податку на закордонні доходи та приріст капіталу. Після завершення цього періоду на них поширюються загальні правила.
Інститут Адама Сміта також наголошує, що його дані є оціночними. У Великій Британії немає актуального державного реєстру особистих статків, тому показник розраховується на основі даних Управління національної статистики та статистичного моделювання. Він відображає насамперед загальну тенденцію зміни приватного багатства, а не точну кількість заможних мешканців.
Інститут закликав британську владу відмовитися від запровадження податку на багатство, знизити податок на приріст капіталу та переглянути умови оподаткування заможних іноземних резидентів. За його даними, на 1% британців із найвищими доходами припадає 29,1% надходжень від податку на доходи.
Сім країн ОПЕК+, які добровільно, понад квоти всіх країн, додатково скорочують видобуток (Саудівська Аравія, Росія, Ірак, Кувейт, Казахстан, Алжир та Оман), ухвалили рішення збільшити квоти на видобуток нафти у вересні на 188 тис. барелів на добу, йдеться в прес-релізі ОПЕК.
Тим самим «сімки» завершила повернення на ринок обсягів, скорочених раніше в рамках другого етапу добровільних обмежень сумарно на 1,65 млн б/с. Перший етап — на 2,2 млн б/с — було «згорнуто» у вересні 2025 року.
Таким чином, до кінця 2026 року для всіх країн-учасниць альянсу діятимуть раніше затверджені квоти без будь-яких обмежень, а загальний дозволений рівень видобутку альянсу становитиме 36,206 млн б/с.
Лідери угоди – Саудівська Аравія та Росія – зможуть збільшити видобуток наступного місяця на 62 тис. б/с – до 10,478 млн б/с та 9,949 млн б/с відповідно. Ірак має право наростити видобуток на 26 тис. б/с, до 4,431 млн б/с; Кувейт – на 16 тис. б/с, до 2,676 млн б/с; Казахстан – на 10 тис. б/с, до 1,628 млн б/с; Алжир – на 6 тис. б/с, до 1,007 млн б/с; Оман – на 5 тис. б/с, до 841 тис. б/с.
Раніше «добровольці» ОПЕК+ заявляли, що обмеження можуть бути відновлені як повністю, так і частково, залежно від ситуації на ринку. Однак у поточному прес-релізі ця ремарка відсутня.
Незважаючи на завершення останнього циклу добровільних скорочень, «сімки» ОПЕК+ продовжуватиме проводити щомісячні засідання, зазначено в прес-релізі. Наступне відбудеться 6 вересня.
Щоб підвищити квоти вже для всіх країн ОПЕК+, потрібно призначити засідання міністрів усіх країн альянсу — найближче наразі призначено на 29 листопада. Це може зробити моніторинговий комітет ОПЕК+, який також відбувся 2 серпня, але відповідного рішення не ухвалив. Наступне засідання відбудеться 4 жовтня.
Тим часом зараз країни ОПЕК+ обговорюють нову методику визначення максимальних видобувних можливостей, яка стане основою для визначення квот на видобуток у 2027 році — поки що квоти всіх країн встановлені до кінця 2026 року. Передбачалося, що у вересні методику буде затверджено, щоб на засіданні в листопаді визначити квоти на 2027 рік.
З березня країни Перської затоки, що входять до ОПЕК+, не можуть збільшити видобуток відповідно до своїх квот, оскільки Іран перекрив Ормузьку протоку, через яку на світовий ринок надходило близько 20 млн барелів на добу нафти та нафтопродуктів із Перської затоки. Росія також суттєво відстає від своєї квоти.
