Біофармацевтична компанія Biopharma Plasma (Київ) відкрила плазмоцентр у Коломиї (Івано-Франківська обл.), який став 23-м плазмоцентром компанії. Про це компанія повідомила у LinkedIn.
«Цей новий центр є ще одним кроком у розширенні доступу до донорства плазми та посиленні нашого внеску у виробництво ліків, що рятують життя», — повідомила компанія.
Як повідомлялося, у червні Biopharma Plasma відкрила плазмоцентр у Житомирі, який став 22-м плазмоцентром компанії. До війни Biopharma Plasma планувала відкривати приблизно чотири-п’ять нових центрів щороку, інвестуючи в кожен близько $2,5 млн.
Наприкінці 2027 року «Біофарма» планує запуск заводу в м. Орадея (Румунія), інвестиції в першу чергу склали 85 млн євро. У вересні поточного року компанія планує запустити в Ужгороді першу чергу свого заводу з виробництва фармацевтичних продуктів та імунобіологічних препаратів, який забезпечить повний цикл переробки плазми крові. Компанія вже інвестувала в будівництво 67 млн євро, повна вартість першої черги становить 75 млн євро. Обсяги виробництва лікарських препаратів із плазми крові в Ужгороді, згідно з планом, удвічі перевищуватимуть виробництво в Білій Церкві й становитимуть до 1,5 млн літрів плазми крові на рік, а проект у Румунії — ще вдвічі більший.
Як повідомляє «Сербський економіст», Будванську Рів’єру в Чорногорії в січні-серпні 2026 року відвідали 815 916 туристів, що на 17% більше, ніж за аналогічний період минулого року, при цьому українці залишаються однією з найпомітніших груп іноземних гостей курорту.
Про це повідомив директор Туристичної організації Будви Мілан Тічіч в інтерв’ю чорногорському виданню «Vijesti», опублікованому 18 вересня. За його словами, протягом восьми місяців до Будви приїжджали туристи з 205 країн.
Найбільшими традиційними ринками для курорту залишаються Сербія та Росія. Кількість туристів із Сербії з початку року збільшилася приблизно на 19%, а російський туристичний потік зріс одразу на 34%.
Ще швидше у 2026 році зростають деякі західноєвропейські ринки. Кількість гостей із Польщі збільшилася на 83%, з Італії — на 59%, з Нідерландів — на 51%, з Іспанії — на 46%, з Великої Британії — на 25%, а з Німеччини та Франції — приблизно на 15%. Таким чином, географія іноземного туризму в Будві поступово диверсифікується, хоча сербські та російські туристи поки що зберігають лідируючі позиції.
Українці також входять до числа ключових туристичних груп. За даними Туристичної організації Будви, у пік сезону, 7 серпня 2026 року, громадяни України входили до десятки найчисленніших груп гостей у колективних закладах розміщення поряд із туристами з Сербії, Росії, Ізраїлю, Великої Британії, Німеччини, Боснії та Герцеговини та Польщі.
У приватному секторі позиції українців ще сильніші. На початку серпня вони були четвертою за чисельністю групою після туристів із Сербії, Росії та Боснії й Герцеговини. У готелях та колективних об’єктах розміщення українці також стабільно входили до першої десятки основних ринків Будви.
Наприкінці серпня структура залишалася аналогічною. Серед найчисленніших гостей у готелях та інших об’єктах колективного розміщення Туристична організація називала туристів із Сербії, Росії, Ізраїлю, Великої Британії, Боснії та Герцеговини, України, Німеччини, Польщі, Туреччини та Китаю.
Значення українського ринку підтверджує й загальнонаціональна статистика Чорногорії. За даними MONSTAT, у 2025 році українці забезпечили 4,3 % усіх ночівель іноземних туристів у країні, зрівнявшись за цим показником із туристами з Туреччини. Найбільше ночівель припало на гостей із Сербії — 23,4 %, Росії — 16,4 %, Боснії та Герцеговини — 8,1 % і Німеччини — 4,6 %.
У сегменті приватних апартаментів та іншого індивідуального розміщення частка українців була ще вищою — 4,7 % усіх ночівель іноземців. Сербські туристи забезпечили 25,6 %, російські — 22,1 %, громадяни Боснії та Герцеговини — 9,4 %, Туреччини — 4,9 %. При цьому 94,8 % усіх ночівель у приватному секторі Чорногорії припало саме на приморські курорти.
Загалом у 2025 році Чорногорію відвідали 2,729 млн туристів, які здійснили 15,367 млн ночівель. На частку іноземців припало 95,8% усіх ночівель, а на приморські курорти — 92,6%, що підкреслює критичне значення Будви та інших прибережних міст для туристичної економіки країни.
Зростання туристичного потоку вже позначається на доходах Будви. За січень-серпень 2026 року надходження від туристичного збору до Туристичної організації міста сягнули рекордних 2,477 млн євро, що на 6% більше, ніж роком раніше. У липні надходження збільшилися на 16%, у серпні — на 13%.
Будва залишається одним із головних туристичних центрів Чорногорії й особливо популярна серед громадян Сербії, Росії, України та країн Центральної й Західної Європи. Водночас стрімке зростання потоків туристів із Польщі, Італії, Нідерландів та Великої Британії свідчить про поступове зменшення залежності курорту від кількох традиційних ринків.
Німеччина залишається країною з однією з найнижчих часток власників житла в Європі за оцінкою Pestel-Institut, у 2025 році лише 43,5% приватних домогосподарств країни жили у власній квартирі або будинку. Це мінімальний показник приблизно за два десятиліття.
Як повідомляє сайт rebuild.news, зараз власне житло в Німеччині є радше винятком, ніж стандартною моделлю проживання: більшість домогосподарств продовжує орендувати нерухомість.
Офіційна статистика Німеччини підтверджує цю особливість ринку. За даними Федерального статистичного відомства Destatis і Eurostat, у 2025 році 52,8% населення Німеччини проживали в орендованому житлі. Це найвища частка орендарів серед усіх країн Європейського Союзу. Для порівняння, у Франції вона становила 38,6%, в Іспанії – 26,4%, Польщі – 12,8%, а у Словаччині – лише 6,2%.
Цифри Pestel-Institut і Destatis дещо відрізняються через методологію. Pestel оцінює частку домогосподарств, які живуть у власному житлі, тоді як дані Eurostat, які наводить Destatis, розраховуються на рівні населення. Саме німецьке статистичне відомство також публікує показник власності на житло на рівні 41,9% для іншої вибірки домогосподарств.
Дослідження Pestel-Institut показує, що проблема особливо помітна серед молодих німців. Майже три чверті жителів віком 25-45 років живуть в оренду. Основними причинами дослідники називають зростання вартості будівництва, іпотечних ставок і недостатню доступність купівлі житла для сімей із середніми доходами.
З 2000 року вартість будівництва багатоквартирних будинків у Німеччині, згідно з дослідженням, зросла приблизно на 160%, тоді як споживчі ціни збільшувалися значно повільніше. Навіть сім’ї з двома середніми доходами в багатьох регіонах зазнають труднощів із придбанням власного житла.
Водночас ситуація ускладнюється недостатньою пропозицією нових квартир. У 2025 році в Німеччині було завершено будівництво близько 206,6 тис. житлових одиниць – на 18% менше, ніж роком раніше, і це мінімальний показник із 2012 року.
Висока частка орендарів є давньою особливістю німецької моделі ринку нерухомості. Розвинений ринок довгострокової оренди, сильний захист орендарів та історично відносно невисока частка власників відрізняють Німеччину від більшості країн Центральної та Східної Європи, де власним житлом володіє переважна частина населення.
При цьому вартість оренди за новими договорами також швидко зростає. За даними Єврокомісії, у Німеччині нові орендні ставки у 2013-2024 роках зросли приблизно на 50,8%, а в семи найбільших містах – на 76,3%.
Оцінка життєвого циклу будівель, або Life Cycle Assessment (LCA), поступово переходить у Європі від добровільного інструменту до елементу обов’язкового регулювання та змінює підхід до проєктування, вибору матеріалів і розрахунку реальної вартості будівлі протягом усього періоду її експлуатації.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі української інженерно-будівельної компанії Rauta, опублікованому 20 вересня 2026 року.
За наведеними компанією даними звіту Програми ООН з навколишнього середовища Global Status Report for Buildings and Construction 2025-2026, на будівництво та експлуатацію будівель припадає майже 50% глобального видобутку матеріалів і близько 37% світових викидів вуглекислого газу. Це посилює увагу інвесторів і проєктувальників не лише до початкової вартості будівництва, а й до екологічного впливу об’єкта протягом десятиліть експлуатації.
LCA оцінює вплив будівлі або окремого матеріалу на довкілля від моменту видобутку сировини до виробництва, транспортування, будівництва, експлуатації, ремонту, демонтажу та остаточної переробки або утилізації.
Методика передбачає аналіз потенціалу глобального потепління, споживання енергії та води, викидів у повітря, воду і ґрунт, а також утворення відходів. В Україні підхід базується, зокрема, на міжнародних стандартах ISO 14040 та ISO 14044 і європейському стандарті EN 15978.
За оцінкою Rauta, застосування LCA вже на стадії проєктування дозволяє архітекторам та конструкторам порівнювати альтернативні рішення не лише за ціною або теплоізоляційними характеристиками, а й за сумарним вуглецевим слідом.
Це дає можливість змінювати матеріали або конструктивні рішення ще до початку будівництва, коли коригування проєкту коштує значно дешевше. LCA також може підвищувати оцінку будівель під час сертифікації за міжнародними системами LEED, BREEAM та DGNB.
Важливим елементом такого аналізу стають екологічні декларації продукції EPD, які містять підтверджені дані про вплив конкретного матеріалу на довкілля. Інтеграція цієї інформації з BIM-моделлю дозволяє автоматично перераховувати екологічні показники всього об’єкта після внесення змін до проєкту.
За даними Rauta, для розрахунку LCA використовуються як універсальні програмні рішення SimaPro, Sphera LCA та openLCA, так і спеціалізовані будівельні системи Athena Impact Estimator і Preoptima, а також доповнення до Revit, зокрема One Click LCA, Tally і Beacon.
Застосування методики також змінює критерії вибору будівельних матеріалів. Перевагу отримують рішення з нижчим показником embodied carbon, тривалим терміном експлуатації, можливістю ремонту і заміни без зупинки роботи будівлі, а також повторного використання або переробки.
У Rauta зазначають, що за такими критеріями сталеві несні та огороджувальні конструкції можуть мати низку переваг завдяки меншій масі, нижчим витратам на фундаменти і транспортування, а також можливості переробки сталі та повторного використання металоконструкцій, профнастилу, сендвіч-панелей і фасадних елементів.
Особливо важливим фактором для українського будівельного ринку стає зміна європейського регулювання.
Директива ЄС про енергоефективність будівель EPBD (EU) 2024/1275 передбачає поступове запровадження обліку сукупного вуглецевого сліду нових будівель протягом усього життєвого циклу. З 2028 року показник Global Warming Potential має включатися до сертифікатів енергоефективності великих нових будівель площею понад 1 тис. кв. м, а з 2030 року – всіх новобудов.
В Україні обов’язкової вимоги проводити LCA-розрахунки поки немає, тому методика переважно використовується в проєктах із міжнародними замовниками або фінансуванням.
Водночас наказ Міністерства розвитку громад та територій №168 від 6 лютого 2025 року, який встановлює вимоги до будівель із близьким до нульового рівнем споживання енергії, створює основу для поступового переходу від оцінки лише енергоефективності до ширшої оцінки життєвого циклу.
У Rauta вважають, що додатковим стимулом для поширення LCA в Україні можуть стати євроінтеграція та повоєнна відбудова, оскільки міжнародні фінансові організації та донори дедалі більше орієнтуються на проєкти, які відповідають європейським стандартам енергоефективності та сталого будівництва.
Компанії, які почнуть використовувати LCA ще до введення обов’язкових нормативних вимог, можуть отримати переваги у вигляді нижчих експлуатаційних витрат, кращої готовності до залучення міжнародного фінансування та швидшої адаптації до майбутнього європейського регулювання.
Окремим інструментом є Life Cycle Costing (LCC), який оцінює не екологічний вплив, а повну вартість володіння будівлею протягом її життєвого циклу. Поєднання LCA та LCC дозволяє інвестору одночасно оцінити екологічні наслідки і довгострокові фінансові витрати різних проєктних рішень.
Таким чином, підхід до оцінки будівлі поступово зміщується від мінімізації початкової вартості будівництва до аналізу повної вартості та екологічного впливу протягом десятиліть експлуатації.
Першоджерело: матеріал Rauta «Як оцінка життєвого циклу будівель змінює підхід до проєктування та вибору матеріалів», опублікований 20 вересня 2026 року. Rauta – оцінка життєвого циклу будівель
Україна у січні-серпні 2026 року виробила 4,1 млн тонн молока-сировини, що на 13% менше порівняно з аналогічним періодом 2025 року, повідомила Асоціація виробників молока (АВМ) із посиланням на попередні дані Держстату.
У січні-серпні частка сільгосппідприємств у виробництві молока-сировини становила 54%, господарств населення – 46%.
Господарства населення у серпні виробили 268 тис. тонн молока-сировини, що на 5,2% менше порівняно з липнем та на 28% менше порівняно із серпнем 2025 року. У січні-серпні їхнє виробництво скоротилося на 27%, до 1,89 млн тонн.
Підприємства у серпні виробили 275,7 тис. тонн молока-сировини, що на 1,9% менше порівняно з липнем, але на 2,8% більше порівняно із серпнем 2025 року. У січні-серпні виробництво молока на молочнотоварних фермах (МТФ) зросло на 5%, до 2,21 млн тонн.
Промисловий сектор нарощує виробництво молока-сировини порівняно з минулорічним періодом, зокрема за рахунок західних областей.
“Найвищі темпи росту виробництва сирого молока показує Рівненська область. Підвищення ефективності молочного скотарства сприяло зростанню обсягів надоїв у Чернігівській області. Серед лідерів за темпами зростання надою західні області Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області, а також Чернігівська та Житомирська. При цьому лідером з виробництва сирого молока залишається Полтавська область”, – зазначено в повідомленні.
У січні-серпні близько 55% молока-сировини, виробленого сільгосппідприємствами, припало на п’ять областей: Полтавську – 318,7 тис. тонн, Черкаську – 267,8 тис. тонн, Хмельницьку – 210,9 тис. тонн, Чернігівську – 208,2 тис. тонн та Вінницьку – 199,3 тис. тонн.
АВМ прогнозує підвищення цін на молочну продукцію через зростання транспортних витрат на її доставку до торговельних мереж унаслідок російських обстрілів та подовження логістичного плеча. Це може призвести до скорочення споживання населенням та зниження виробництва свіжої молочної продукції.
Українські аграрії станом на 22 вересня обмолотили 7 млн га, або 61% прогнозованих площ, повідомила пресслужба Міністерства аграрної політики та продовольства.
Валовий збір зернових та зернобобових становить 32,95 млн тонн, середня врожайність сягнула 47 ц/га.
Пшениці зібрано 25,31 млн тонн із 5,11 млн га за середньої врожайності 49,5 ц/га, ячменю – 6,39 млн тонн із 1,48 млн га за врожайності 43,3 ц/га. Жнива цих культур завершено.
Гороху зібрано 812,2 тис. тонн із площі 301,9 тис. га за середньої врожайності 26,9 ц/га, проса – 62,2 тис. тонн із 26,9 тис. га за врожайності 23,2 ц/га, гречки – 37,1 тис. тонн із 26,6 тис. га за врожайності 13,9 ц/га, кукурудзи – 339,8 тис. тонн із 67,9 тис. га за врожайності 50 ц/га.
Найбільші обсяги зернових зібрали аграрії південних і центральних областей. В Одеській області зібрано 4,83 млн тонн зерна з площі 1,19 млн га, у Дніпропетровській – 2,72 млн тонн із 663,3 тис. га, у Кіровоградській – 2,43 млн тонн із 561 тис. га.
Найвища середня врожайність зернових – у господарствах Хмельницької області (70,6 ц/га), Сумської (60,6 ц/га) та Київської (55,8 ц/га).
Олійних культур зібрано понад 6 млн тонн із близько 2,4 млн га. Зокрема, жнива ріпаку завершено, намолочено 3,857 млн тонн із площі 1,33 млн га за врожайності 29 ц/га.
Соняшнику зібрано 1,5 млн тонн із 756,2 тис. га, або 14% прогнозованих площ, за врожайності 19,8 ц/га.
Сої – 655,4 тис. тонн із 327,6 тис. га, або 21% прогнозованих площ, за врожайності 20 ц/га.
Також аграрії розпочали збирання цукрових буряків. Викопано 19,3 тис. тонн із площі 0,45 тис. га за середньої врожайності 428,9 ц/га.
