Аналіз показників цементної галузі України проведено інформаційно-аналітичним центром Experts Club за сприяння Асоціації виробників цементу України “Укрцемент”.
За п’ять останніх років українська цементна галузь пережила пік виробництва у 2021 році, різке падіння у 2022-му, поступове відновлення у 2023-му та вихід на стадію стабілізації у 2024-му. Втім, поточний рівень все ще далекий від довоєнних показників.
За даними профспільноти та галузевих оглядів, випуск становив близько 11 млн т у 2021 році, знизився до 5,4 млн т у 2022-му, відновився до 7,43 млн т у 2023-му та досяг 7,93 млн т у 2024-му. У 2025 році виробники говорять про фактичну «стелю» — приблизно 8 млн т за поточних ризиків і логістики, ймовірно це максимальна цифра.
Динаміка внутрішнього споживання цементу демонструє схожу тенденцію «спаду та нормалізації». У 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення, обсяг споживання становив близько ~ 10,6 млн тонн. У 2022-му ринок цементу різко впав до приблизно ~ 4,5 млн тонн, у 2023 році піднявся до ~ 6,2 млн тонн, а у 2024-му стабілізувався на рівні близько ~ 6,3 млн тонн. Таким чином, країна наблизилася до стабільного рівня «воєнного» попиту, який майже вполовину менше довоєнного, в межах 6–6,5 млн тонн.
Структура попиту змінилася: частка класичного житлового та комерційного будівництва поступилася місцем інфраструктурним і оборонним проєктам. Ключові короткострокові драйвери — фортифікаційні роботи, укриття, екстрені ремонти доріг і мостів, а також адресні житлові програми на кшталт «єОселя», які підтримували попит у 2023–2024 роках, хоч і не повернули його до рівня 2021-го. На 2025 рік ринок очікує «рівного» попиту, чутливого до обсягів бюджетного та міжнародного фінансування.
В умовах скорочення внутрішнього попиту, природним кроком у підтримці завантаженості виробництва стало поступово переорієнтувати частину обсягів цементу на зовнішні ринки. У 2021-му експорт цементу становив порядку 971 тис. тонн (9% обсягів виробництва), 2024 році близько 1,7 млн тонн (21,3% обсягів виробництва). Основними напрямами залишаються сусідні країни — Польща, Румунія, Угорщина та Молдова, що підтверджуються як статистичними даними, так і галузевими оцінками. У галузі не раз підкреслювали: щойно внутрішнє споживання почне зростати, експортна частка скоротиться на користь українських будмайданчиків.
Імпорт, навпаки, стиснувся. Після приблизно 1 млн т у докризовому 2020 році поставки у 2024-му зменшилися до ~40 тис. т (включно з нішевими позиціями, наприклад білим цементом). На це вплинули й антидемпінгові мита: проти Туреччини — 33–51% (чинні пока що до вересня 2026 року), а проти РФ/Білорусі/Молдови заходи продовжено до 2030-го. За нинішніх умов, коли виробничі потужності та логістика адаптовані до «воєнного» рівня споживання, попит повністю покривається за рахунок внутрішніх ресурсів.
Ринкова структура у 2024–2025 роках високо концентрована. Ключові виробники — ПрАТ «Івано-Франківськцемент», група CRH (після погодження АМКУ угоди придбання CRH активів Dyckerhoff/Buzzi – ПрАТ «ВІПЦЕМ», АТ «Подільский цемент», ПрАТ «Миколаївцемент», ТОВ «Цемент») та ПрАТ «Кривий Ріг Цемент». Угода CRH, попри дискусії на ринку, юридичні спори та увагу з боку антимонопольних органів – очікувано для трансакцій такого масштабу, створює потенціал для інтеграції у глобальні виробничі й логістичні ланцюги, залучення нових інвестицій, модернізації виробництва та підвищення стандартів конкурентного середовища. У контексті майбутньої масштабної відбудови країни угода відкриває можливості для зміцнення стабільності постачань, підвищення якості продукції та розвитку конкурентного середовища.
Хто зараз «тягне» внутрішнє споживання. У мирний час головним стабілізатором попиту були масове житлове будівництво та інфраструктура. У 2023–2025 роках базовий попит формують дороги та інженерні споруди (включно з укріпленнями й укриттями), муніципальні та енергооб’єкти, точкові відновлювальні проєкти, а також приватний сектор — ремонти та локальні будівництва.
Дорожнє будівництво є важливим фактором економічного та соціального розвитку. Впровадження новітніх технологій, використання якісних матеріалів та дотримання екологічних вимог є ключовими аспектами успішного розвитку цієї галузі.
Розвиток будівництва та ремонту цементобетонних доріг на базі цементних сумішей сьогодні може мати ключову роль у стимулюванні стабільного споживання цементу в умовах війни та відновлення. Такий інфраструктурний напрям дозволяє підтримувати виробничі потужності підприємств, робочі місця та економічну активність, незважаючи на значне скорочення житлового й комерційного будівництва. Завдяки своїй довговічності та витривалості, цементобетонні покриття є оптимальним рішенням як для військової, так і для цивільної логістики. Реалізація подібних проєктів не лише забезпечує сталість галузевого попиту, а й розвиток суміжних секторів, створюючи мультиплікативний ефект для економіки навіть у кризових умовах. Цим питанням присвячено спеціалізований семінар НІРІ та Асоціації «Укрцемент», 15-16.10.2025, де обговорюватимуться переваги та роль цементобетонних рішень у відбудові України (деталі на ukrcement.com.ua).
З погляду каналів продажів ринок залишається переважно B2B: основну частину цементу купують підрядні організації, дорожні та інфраструктурні компанії, великі забудовники, виробники ЗБВ, бетонні вузли. B2C-канал (роздрібні мережі будматеріалів, малі підрядники) зберігає помітну роль у ремонтах і малоповерховому будівництві, але в загальному обсязі поступається проєктному сегменту. Побічні підтвердження «інфраструктурного» зсуву дають галузеві огляди будівництв і повідомлення про фортифікаційні роботи у 2024–2025 роках.
Географія зовнішніх продажів показує стійкий «коридор» і сусідстві з ЄС. За даними торгової статистики за 2023 рік, на Румунію припала найбільша вартість поставок, далі — Польща та Угорщина; У 2024 зберіглася – Румунія, Польща та Угорщина
Це відображає дефіцити на прикордонних ринках ЄС і конкурентоспроможність української ціни за близької логістики.
Що обмежує зростання. Воєнні ризики та енергетична інфраструктура (зокрема доступність електроенергії), регіональні логістичні плечі, а також регуляторні й конкурентні питання. Для масштабного стрибка споживання (умовно 12–13 млн т) потрібен стійкий приплив інвестиційних ресурсів під реконструкцію порядку $35 млрд на рік — асоціація оцінює такий сценарій як технічно й операційно реалістичний. У рівнянні важливі передбачувані правила конкуренції та моніторинг ціноутворення, аби «реконструкційний» мультиплікатор не поглинався витратами.
Висновок Experts Club. Галузь знайшла «воєнну рівновагу»: виробництво близько 8 млн т, внутрішнє споживання ~6,3 млн т, експорт — страховка на рівні 1,5–1,7 млн т. Із масштабуванням програм відновлення та зміцнення енергетики логічний зсув з експорту на користь внутрішнього ринку. Ключ до прискорення — стабільне фінансування інфраструктури та житла, доступна енергетика і підтримання добросовісної конкуренції між великими гравцями. У такому сценарії цемент залишається одним із перших матеріалів, що швидко трансформує бюджет у зайнятість і ВВП — через бетон, ЗБВ, дороги та фортифікацію.
Джерела: Global Cement (випуск і споживання; мита на імпорт), Інтерфакс-Україна/Укрцемент (експорт 2024; оцінки потреби під реконструкцію), OEC (напрями експорту 2023), CEMBUREAU (імпорт-експорт і споживання, зокрема орієнтир по 2024), галузеві та ділові ЗМІ щодо угоди CRH/Dyckerhoff і конкурентної ситуації.
Джерело: https://expertsclub.eu/rynok-czementu-ukrayiny-doslidzhennya-experts-club/
Переробка соняшнику в Аргентині в серпні 2025 року зросла до 488 тис. тонн проти 330 тис. тонн за аналогічний місяць 2024 року, повідомило агентство «АПК-Інформ» з посиланням на дані Oil World. При цьому показник лише незначно поступився рівню липня поточного року (491 тис. тонн).
За оцінками експертів, переробка у вересні та жовтні продовжить істотно перевищувати торішні показники, оскільки аргентинські переробники користуються зниженням врожаю соняшнику в Україні, Росії, Туреччині та Болгарії.
Аргентинська соняшникова олія зараз є найбільш конкурентною на світовому ринку і реалізується зі значними знижками в порівнянні з продукцією з Причорноморського регіону. Так, експорт в серпні склав 172 тис. тонн проти 116 тис. тонн роком раніше. Основні напрямки — Індія (90 тис. тонн проти 21 тис. тонн роком раніше) та Ірак (14 тис. тонн проти 31 тис. тонн).
Згідно з даними Мінсільгоспу Аргентини, урожай соняшнику в 2025 році перевищив прогнози і склав 5,3 млн тонн проти 3,9 млн тонн в 2024-му. Влада країни розраховує зберегти високий рівень виробництва і в 2026 році за рахунок збільшення посівних площ на 10% щорічно.
Аналітики центру Experts Club відзначають, що зростання переробки та експорту з Аргентини посилює тиск на світовий ринок соняшникової олії, знижуючи ціни та посилюючи конкуренцію.
Для України, одного з найбільших світових виробників і експортерів олії, це може означати скорочення експортної виручки і необхідність активніше шукати нові ринки збуту, а також робити ставку на більш глибоку переробку і підвищення якості продукції.
Стаття представляє ключові макроекономічні показники України та світової економіки станом на кінець травня 2025 року. Аналіз підготовлено на основі актуальних даних Державної служби статистики України (ДССУ), Національного банку України (НБУ), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, а також провідних національних статистичних відомств (Eurostat, BEA, NBS, ONS, TurkStat, IBGE). Директор з маркетингу та розвитку “Інтерфакс-Україна” Максим Уракін, кандидат економічних наук і засновник інформаційно-аналітичного центру «Experts Club», представив огляд поточних макроекономічних трендів.
Макроекономічні показники України
Перші п’ять місяців 2025 року засвідчили стримане відновлення на тлі високої невизначеності. За попередньою оцінкою Держстату, реальний ВВП України в І кварталі 2025 року зріс на 1,1% р/р (сезонно скориговано: –0,3% кв/кв), що відбиває вразливу, але все ж позитивну динаміку внутрішнього попиту та адаптацію бізнесу до воєнних умов.
Інфляційний тиск у травні посилився: річна інфляція прискорилася до 15,9% (м/м: +1,3%), головно через стрибок цін на продовольство та вплив енергетичних чинників. НБУ прямо вказав на сезонні та пропозиційні фактори і водночас очікує пом’якшення темпів у літні місяці.
На цьому тлі Правління НБУ у березні, квітні та червні послідовно зберігало облікову ставку 15,5% річних, підкреслюючи пріоритет якоріння інфляційних очікувань і курсової стабільності.
Зовнішня торгівля товарами у січні–квітні лишалася у глибокому дефіциті: експорт становив $15,8 млрд, імпорт — $29,3 млрд, від’ємне сальдо — близько $13,4 млрд. За цей же період експорт послуг — $12,7 млрд, імпорт — $7,4 млрд. Структурно імпорт переважає за рахунок палива, машин та транспорту, тоді як товарний експорт концентрований у сировинних групах.
Попри торговий розрив, міжнародні резерви наприкінці травня сягнули історично високих рівнів — $44,5 млрд станом на 1 червня 2025 року (завдяки офіційним надходженням і операціям НБУ).
Водночас боргове навантаження високе: сукупний державний і гарантований борг на 31 травня 2025 року — $180,97 млрд (7,52 трлн грн).
«Поточна макродинаміка радше схожа на рух зі злегка затягнутим ручником: економіка здатна їхати, але без розгону. Позитив у тому, що ми утримуємо зростання й інфляцію поступово притискаємо. Негатив — у якості джерел цього балансу: резерви і зовнішні вливання замінюють інвестиції та експортну виручку. Якщо влітку ми не перетворимо рекордні резерви і доступ до міжнародних програм на інвестиційний імпульс у виробництві, енергетиці та логістиці, восени доведеться гасити вже не цінові, а структурні пожежі», – зазначає Максим Уракін.
Експерт також акцентує і на якості попиту. На думку Уракіна, споживання оживає, але воно крихке і нерівномірне — тримають його ІТ-сектор, послуги і частина торгівлі. Промисловість без великого ремонту інфраструктури, дешевих довгих грошей і доступу до портів — як мотор на мінімальних обертах.
«Додаємо ризики енергетики в пікові періоди і отримуємо економіку, якій потрібні не поодинокі вливання, а системна терапія: страхування воєнних ризиків для інвесторів, швидкі “вікна” для імпорту обладнання, безмитні коридори для експортерів і масштабні проєкти державно-приватного партнерства. Інакше ми законсервуємо дефіцит торгівлі та залежність від зовнішнього фінансування», – підкреслив економіст.
Глобальна економіка
Глобальна картина на кінець травня 2025 року залишається неоднорідною. МВФ у квітневому WEO прогнозує зростання світової економіки у 2025 році близько 2,8%, із подальшим зниженням інфляції, але зі збереженням ризиків, пов’язаних із геополітикою та торговельним протекціонізмом.
США після перегріву 2024 року отримали негативну динаміку ВВП в І кварталі 2025-го: за другою оцінкою BEA — спад на 0,3% у перерахунку на річні темпи, що пояснюється різким збільшенням імпорту та скороченням держвидатків; внутрішній кінцевий попит залишався стійким. У травні базова інфляція PCE трималася поблизу 2,6% р/р, а ФРС на засіданні 1 травня утримала діапазон ставки 4,5–4,75% (у червні продовжила цикл помірного пом’якшення).
Китай у І кварталі продемонстрував офіційне зростання ВВП на 5,4% р/р (1,2% кв/кв), підтримане промисловістю, транспортом і послугами ІТ; водночас сектор нерухомості лишається стримуючим фактором.
Європейська економіка поступово виходить зі стагнації. Єврокомісія у весняному прогнозі очікує у 2025 році зростання ВВП на 1,1% в ЄС і 0,9% у єврозоні; інфляція зближується з ціллю ЄЦБ. Перший квартал дав позитивний імпульс: ВВП єврозони зріс на 0,4% кв/кв.
Велика Британія стала приємною несподіванкою G7: +0,7% кв/кв у І кварталі, а Банк Англії 8 травня знизив ставку до 4,5%, зберігаючи обережну риторику через інфляційні ризики.
У Туреччині зберігається поєднання зростання та високої інфляції: у І кварталі 2025 року ВВП зріс на 5,7% р/р, а інфляція у травні становила 35,4% р/р попри жорстку монетарну політику.
Індія утримує високу динаміку: за офіційними даними, у IV кварталі фінансового року 2024/25 (січень–березень 2025-го) реальний ВВП зріс на 7,4% р/р; на весь фінрік уряд оцінює зростання приблизно у 6,5–6,9%.
Бразилія в І кварталі додала 1,4% кв/кв (2,9% р/р), але інфляція у травні залишалася підвищеною — близько 5,3% р/р, що змушує центральний банк утримувати жорсткі фінансові умови.
«Світ у травні 2025 року — це економіка “багатьох швидкостей”. США охолоджуються статистичною “мінусовою” динамікою І кварталу, але попит і ринок праці досі тягнуть уперед; Європа, попри низькі темпи, виходить на траєкторію, сумісну з ціллю інфляції; Велика Британія демонструє витривалість; Китай тримає орієнтир 5%+, але зі слабким приватним попитом; Індія — безумовний лідер за темпами серед великих економік; Туреччина живе в режимі високої інфляційної турбулентності; Бразилія росте, однак платить за це дорогими грошима», — коментує Максим Уракін.
За словами експерта, для України це означає нову конфігурацію можливостей: дешевші глобальні гроші з’являться не швидко, але “вікно” для інвестицій у релокацію виробництв, енергетику та оборонно-промислові ланцюги вже відчинене.
«Головне — проектувати зростання не як просте відновлення довоєнної структури, а як стрибок у продуктивності: переробка замість сировини, логістика з високою доданою вартістю, цифрові сервіси та інжиніринг, що мають експортну масштабованість. Тоді макрофінансова стабільність перестане бути крихкою і стане платформою розвитку», – додав засновник «Experts Club».
Висновок
Українська економіка у січні–травні 2025 року перебуває у режимі підтримуваної стабілізації: помірне річне зростання на старті року, інфляція, що підіймалася до піку в травні, рекордні резерви та високе боргове навантаження. Стратегічний вибір — перетворити зовнішню підтримку і ресурси імпорту на джерело інвестицій у продуктивність та експорт. Глобальний контекст — асиметричний і ризиковий, але відкриває ніші, де Україна може зростати швидше за світ за умови фокусування на структурних проєктах і політиці, яка конвертує стабільність у розвиток.
Детальніший аналіз економічних показників України доступний у щомісячних інформаційно-аналітичних продуктах агентства Інтерфакс-Україна «Економічний моніторинг».
Керівник проекту “Економічний Моніторинг” кандидат економічних наук Максим Уракін
Промислове виробництво в Україні в липні 2025 року збільшилося на 3,2% порівняно з липнем минулого року. Це вже другий місяць поспіль зростання: у червні показник зріс на 2,9%, тоді як у травні та квітні фіксувалося падіння, повідомили в Державній службі статистики.
За підсумками січня-липня 2025 року загальний обсяг промислового виробництва виявився на 3% нижчим, ніж за аналогічний період 2024 року. У видобувній промисловості спад склав 11,1%, у виробництві коксу та нафтопродуктів — 6,3%.
Обсяг реалізованої промислової продукції за 7 місяців досяг 2296,5 млрд грн, з яких 406,4 млрд грн припало на експорт.
Основні галузі, що показали зростання в липні до минулого року:
– фармацевтика — +23,6%;
– виробництво меблів — +22%;
– виробництво гумових і пластмасових виробів — +12,7%;
– постачання електроенергії, газу та пари — +10,2%;
– деревообробка — +8,4%;
– харчова промисловість — +3,4%;
– виробництво коксу — +2,5%;
– електричне обладнання — +1,8%;
– автопром — +0,5%;
– видобуток нафти і газу — +0,4%.
При цьому зафіксовано зниження в:
– видобутку вугілля — на 1,6%;
– видобутку металевих руд — на 7,7%;
– текстильному виробництві — на 7,1%;
– виробництві комп’ютерів та електроніки — на 6%;
– металургії — на 0,8%;
– машинобудуванні — на 0,1%.
Цікаво, що в сегменті видобутку корисних копалин і розробки кар’єрів зафіксовано зростання на 49,1%.
У порівнянні з червнем 2025 року промислове виробництво в липні збільшилося на 0,6%.
У 2024 році промислове виробництво в Україні зросло на 4,6%.
За словами співзасновника аналітичного центру Experts Club Максима Уракіна, липневе зростання демонструє, що промисловість України поступово адаптується до військових умов і зовнішніх викликів:
«Ми бачимо локальне відновлення у фармацевтиці, деревообробці та енергетиці. Це сектори, які найшвидше реагують на внутрішній попит і потреби економіки. Однак падіння в металургії та видобувній промисловості нагадує про структурні проблеми: експортно-орієнтовані галузі, як і раніше, страждають від логістики та зниження глобального попиту. До кінця року промисловість може показати помірне відновлення, але для виходу на стійке зростання необхідні інвестиції в модернізацію та розширення експортних маршрутів», — зазначив Максим Уракін.
Україна за два місяці нового маркетингового року (2025/2026 МР), який стартував 1 липня, експортувала 1,456 млн тонн пшениці, що на 28% менше, ніж за аналогічний період минулого сезону (2,026 млн тонн), повідомляє «АПК-Інформ».
Ключовим імпортером української пшениці став Єгипет, який майже подвоїв закупівлі — до 699 тис. тонн і вийшов на перше місце серед покупців.
У той же час більшість інших традиційних імпортерів скоротили обсяги:
Також знизилися поставки до:
В Україні на початок вересня зібрано 30,4 млн тонн зернових культур на площі 7,2 млн га, що становить близько 63% посівів.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club презентував дослідження основних торговельних партнерів України в першому півріччі 2025 року, де Єгипет посів перше місце за позитивним сальдо серед усіх торговельних партнерів України.
«Єгипет є надзвичайно важливим і вигідним торговельним партнером країни, поряд з низкою інших арабських держав, партнерство саме з цими країнами забезпечує країну валютою і хоч якось виправляє вкрай негативну тенденцію останніх років з постійно зростаючим дефіцитом торгівлі України», — підкреслив засновник Experts Club, Максим Уракін.
За загальним обсягом торгівлі Україна найбільше співпрацює з Китаєм, Польщею та Німеччиною. Ці країни формують основу зовнішньоекономічних відносин держави, забезпечуючи критичний вплив на імпорт та експорт.
Лідером залишається Китай із сумарним обсягом торгівлі у 8,99 млрд доларів США. Польща посідає друге місце з показником у 6,04 млрд дол., тоді як Німеччина та Туреччина майже зрівнялися — 4,28 млрд і 4,25 млрд дол. відповідно. Сполучені Штати Америки займають п’яту позицію з 2,86 млрд дол.
До ТОП-10 також увійшли Італія (2,38 млрд дол.), Чехія (1,64 млрд дол.), Болгарія (1,54 млрд дол.), Угорщина (1,53 млрд дол.) та Румунія (1,50 млрд дол.).
«Топова десятка партнерів формує основу зовнішньоторговельного балансу України. Китай та країни ЄС забезпечують найбільші обсяги торгівлі, але при цьому варто враховувати значне негативне сальдо у відносинах з цими державами», — наголосив засновник Experts Club, економіст Максим Уракін.
Він додав, що хоча великий обсяг торгівлі свідчить про інтеграцію України у глобальні ланцюги постачання, залежність від імпорту з Китаю та Європи створює стратегічні ризики.
«Польща та Німеччина — це ключові хаби для українського експорту, але одночасно і значні джерела імпорту. Тому критично важливо збалансувати торговельні потоки, зберігаючи позитивні сектори, такі як аграрний та металургійний, і зменшуючи залежність від критичного імпорту», — зазначив Уракін.
EXPERTS CLUB, БОЛГАРИЯ, ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ, ІТАЛІЯ, КИТАЙ, МАКСИМ УРАКІН, НІМЕЧЧИНА, ПОЛЬЩА, РУМУНІЯ, США, ТУРЕЧЧИНА, УГОРЩИНА, УКРАЇНА, ЧЕХИЯ, ЭКОНОМИКА
