Як повідомляє Еxperts.news, у 2024 році Україна посіла 35-те місце у світі за кількістю поданих патентних заявок із показником 2559 заявок, тоді як абсолютним світовим лідером залишається Китай із 1,828 млн заявок, свідчить аналіз світової патентної активності, підготовлений науковим секретарем ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Володимиром Хаустовим та опублікований інформаційно-аналітичним центром Experts Club.
Рейтинг країн за кількістю патентних заявок у 2024 році
Джерело: Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO), World Intellectual Property Indicators, таблиця A60 «Patent applications by office and origin, 2024»; розрахунки та систематизація наведені в дослідженні Володимира Хаустова та аналітичного центру Experts Club.
Виробництво первинного алюмінію в країнах Перської затоки в липні становило 293 тис. тонн, що на 44% менше, ніж за той самий місяць 2025 року, згідно з попередніми розрахунками Міжнародного інституту алюмінію (IAI).
Обсяги виробництва продовжують залишатися близькими до найнижчого рівня за більш ніж п’ятнадцять років через вплив військового конфлікту на Близькому Сході на роботу заводів у регіоні. Два заводи в країнах Перської затоки, на які припадає близько 9% світових потужностей з виробництва первинного алюмінію, зазнали атаки Ірану наприкінці березня.
Проте виробництво дещо зросло з локального мінімуму в 274 тис. тонн, зафіксованого у квітні. У травні обсяг виробництва становив 281 тис. тонн, у червні – 276 тис. тонн, згідно з переглянутими даними IAI.
Emirates Global Aluminium у серпні повідомила, що відновлення роботи заводу в Аль-Тавілі (Абу-Дабі) після аварійної зупинки в березні відбувається швидше, ніж очікувалося. Однак повернення до колишніх рівнів виробництва може відбутися не раніше початку 2027 року. Підприємство, потужності якого становлять 1,5 млн тонн на рік, зараз працює приблизно на 18%.
Світове виробництво первинного алюмінію в липні скоротилося на 1,7% у річному вимірі – до 6,16 млн тонн. Зокрема, виробництво в Китаї зросло на 2,7% і сягнуло 3,866 млн тонн. У Північній Америці показник не змінився (330 тис. тонн), у Європі – зріс на 7,5% (до 643 тис. тонн), в Азії без урахування КНР – на 2,7% (до 422 тис. тонн).
Детальніший огляд про Світове виробництво алюмінію – 1970–2024 дивіться у відео на YouTube-каналі Experts Club.
Китай зберіг статус найбільшого виробника цинку у світі за підсумками 2025 року, тоді як найбільш помітне зростання серед провідних країн-видобувачів продемонстрували Перу та Росія. Світовий видобуток цинку після кількох років слабкої динаміки повернувся до зростання, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Про це свідчать дані Mineral Commodity Summaries 2026 Геологічної служби США (USGS), опубліковані 6 лютого 2026 року та згодом оновлені у травні. USGS називає цей звіт найранішим комплексним джерелом даних про світове виробництво мінеральної сировини за 2025 рік.
Найбільші країни за видобутком цинку у 2025 році
За оцінкою USGS, рейтинг провідних виробників має такий вигляд:
| Місце | Країна | Видобуток у 2025 році | Видобуток у 2024 році |
|---|---|---|---|
| 1 | Китай | 4,10 млн тонн | 4,00 млн тонн |
| 2 | Перу | 1,50 млн тонн | 1,27 млн тонн |
| 3 | Австралія | 1,10 млн тонн | 1,10 млн тонн |
| 4 | Індія | 870 тис. тонн | 870 тис. тонн |
| 5 | Мексика | 780 тис. тонн | 773 тис. тонн |
| 6 | США | 670 тис. тонн | 759 тис. тонн |
| 7 | Болівія | 500 тис. тонн | 512 тис. тонн |
| 8 | Росія | 430 тис. тонн | 310 тис. тонн |
| 9 | Казахстан | 360 тис. тонн | 380 тис. тонн |
| 10 | Швеція | 230 тис. тонн | 239 тис. тонн |
Таким чином, десять найбільших виробників забезпечили близько 10,54 млн тонн, або 81% світового видобутку, якщо виходити з оцінки USGS у 13 млн тонн.
Китай збільшив виробництво приблизно на 2,5%, до 4,1 млн тонн, і на нього припала майже третина світового видобутку. Розрив між Китаєм і найближчими конкурентами залишається величезним: китайські підприємства видобули майже стільки ж цинку, скільки Перу, Австралія та Індія разом узяті.
Однією з головних змін 2025 року стало зростання видобутку в Перу приблизно на 18%, до 1,5 млн тонн. Країна зміцнила друге місце у світовому рейтингу. Міжнародна група з вивчення свинцю та цинку (ILZSG) пов’язувала зростання, зокрема, зі збільшенням виробництва на великому поліметалічному руднику Antamina та відновленням інших потужностей.
Істотно змінилася позиція Росії. За оцінкою USGS, видобуток зріс із 310 тис. тонн у 2024 році до 430 тис. тонн у 2025-му, унаслідок чого країна піднялася вище Казахстану та наблизилася до Болівії. Одним із ключових чинників стало нарощування виробництва на новому Озерному родовищі в Бурятії, випуск концентрату на якому розпочався у вересні 2024 року. ILZSG також відносила запуск Озерного до чинників зростання європейського виробництва цинку у 2025 році.
У протилежному напрямі рухалися США. Американський видобуток скоротився приблизно на 12% — із 759 тис. до 670 тис. тонн. USGS пов’язує падіння головним чином зі зниженням вмісту цинку в руді на руднику Red Dog на Алясці. Оператор родовища Teck Resources повідомив, що безпосередньо Red Dog скоротив виробництво цинку з 555,6 тис. тонн у 2024 році до 462,7 тис. тонн у 2025-му.
Чому в рейтингу за 2025 рік немає окремих місць з 11-го до 20-го
На відміну від деяких попередніх статистичних добірок, у Mineral Commodity Summaries 2026 USGS не розкриває окремі показники країн після десятого місця. Їхнє виробництво об’єднано в рядку Other countries — «інші країни», на які у 2025 році припало близько 2 млн тонн цинку. Тому формування точного топ-20 виключно на основі відкритої статистики USGS було б некоректним. Детальна база ILZSG за країнами існує, однак повний масив доступний за передплатою.
Водночас серед виробників другого ешелону відбулися помітні зміни. Особливо швидко зріс видобуток у Демократичній Республіці Конго після запуску рудника Kipushi. Компанія Ivanhoe Mines повідомила, що лише цей рудник у 2025 році виробив 203,2 тис. тонн цинку в концентраті проти приблизно 50 тис. тонн у період запуску у 2024 році. Таким чином, ДР Конго вже наблизилася за обсягами до групи країн, що безпосередньо йде за першою десяткою.
ILZSG також відзначала зростання видобутку у 2025 році в Південній Африці, Ірландії, Боснії і Герцеговині та інших країнах Європи. Ірландський видобуток відновлювався після повернення до експлуатації рудника Tara, а додаткова пропозиція надійшла з нових проєктів і проєктів, що розширюються, у ДР Конго, Росії та Ірані.
Світовий видобуток цинку повернувся до зростання
USGS оцінює світовий видобуток цинку у 2025 році приблизно у 13 млн тонн проти переглянутих 11,9 млн тонн роком раніше. Водночас пізніша статистика ILZSG дає дещо консервативнішу оцінку ринку. За даними групи, опублікованими 23 квітня 2026 року, світовий видобуток цинку у 2025 році зріс на 4,8%, тобто приблизно до 12,5 млн тонн. Різниця пояснюється часом формування оцінок, відмінностями в методології та подальшими переглядами даних.
Головними джерелами додаткової пропозиції стали зростання видобутку в Перу та Китаї, запуск і вихід на проєктні показники нових великих рудників, включно з Kipushi у ДР Конго та Озерним у Росії, а також відновлення низки європейських підприємств.
Водночас світові запаси цинку, економічно доступні для видобутку, USGS оцінює приблизно у 240 млн тонн. Найбільші запаси зосереджені в Австралії — близько 64 млн тонн, Китаї — 60 млн тонн і Росії — 29 млн тонн. Далі йдуть Перу з 18 млн тонн і Мексика з 14 млн тонн.
Цинк залишається одним із ключових промислових кольорових металів. Головним напрямом його використання є оцинкування сталі для захисту від корозії, насамперед у будівництві, інфраструктурі та автомобільній промисловості. Цинк також використовується для виробництва латуні, сплавів, хімічної продукції та низки нових систем накопичення енергії.
PERU, ВИДОБУТОК ЦИНКУ, гірничодобувна промисловість, КИТАЙ, ЦИНК
У січні-липні 2026 року Україна імпортувала тракторів на суму $507,5 млн, що на 2% більше, ніж за аналогічний період минулого року, коли обсяг поставок становив $497,8 млн, свідчать дані Державної митної служби.
При цьому безпосередньо в липні імпорт тракторів знизився на 5% порівняно з липнем 2025 року та на 3% порівняно з червнем поточного року — до $70,6 млн.
Найбільшим постачальником тракторів в Україну за підсумками семи місяців стала Німеччина, на яку припало 19,4% імпорту, або $98,3 млн.
Практично такий самий обсяг забезпечив Китай — $98 млн, або 19,3% загального імпорту. США посіли третє місце з поставками на $89,6 млн, що становить майже 17,7%.
Таким чином, на три найбільші країни припало близько 56,4% усього імпорту тракторів в Україну за січень-липень.
Порівняно з минулим роком структура постачальників змінилася. У січні-липні 2025 року найбільшим постачальником були США з обсягом $94,1 млн, друге місце посідав Китай — $87,3 млн, третє — Німеччина — $83,9 млн.
За рік поставки з Німеччини зросли приблизно на 17 %, з Китаю — більш ніж на 12 %, тоді як імпорт із США скоротився приблизно на 5 %.
За підсумками всього 2025 року Україна імпортувала тракторів на суму $845,7 млн, що на 7,9% перевищувало показник 2024 року. Основними постачальниками тоді також були США — $179,7 млн, Німеччина — $145 млн і Китай — $142,8 млн.
Таким чином, у 2026 році зростання імпорту тракторів зберігається, проте його темпи помітно сповільнилися: за підсумками семи місяців показник збільшився лише на 2%, а в липні вже було зафіксовано від’ємну річну динаміку.
Як повідомляє Еxperts.news, вартість алюмінію зросла на заключних торгах тижня після кількох днів підвищеної волатильності на тлі ризиків для поставок із Близького Сходу, змін у китайському експорті та очікувань можливого пом’якшення американських тарифів на канадський метал.
На Лондонській біржі металів 21 серпня ціна на алюміній подорожчала приблизно на 1,2% — до 3 242 доларів за тонну. Інші ринкові індикатори протягом дня показували рівень близько 3,23–3,25 тис. доларів за тонну.
За останній місяць метал подорожчав приблизно на 1,8%, а порівняно з рівнем річної давності алюміній залишається дорожчим майже на 24%.
Незважаючи на зростання під час останніх торгів, ціна значно відступила від максимуму початку червня. Тоді тримісячний алюміній на LME піднімався до $3 787,5 за тонну — максимального рівня приблизно за чотири роки. До середини серпня ціна опустилася приблизно до $3,27 тис. за тонну.
Головною причиною червневого стрибка стали перебої з поставками з Близького Сходу на тлі конфлікту з Іраном. До загострення ситуації держави Перської затоки забезпечували близько 10% світового виробництва первинного алюмінію. Додаткові проблеми виникали на підприємствах, що залежали від поставок газу.
Однак значну частину дефіциту компенсував Китай. У першому півріччі китайський експорт алюмінієвих сплавів майже подвоївся — до 238,5 тис. тонн, а поставки напівфабрикатів збільшилися на 18% — до 3,2 млн тонн. Водночас внутрішній попит Китаю залишався відносно слабким, тоді як виробництво первинного алюмінію перебувало на рівні, близькому до історично високих показників.
Китайські підприємства зараз працюють на межі встановленої Пекіном національної межі виробничих потужностей у 45 млн тонн на рік, що обмежує можливість подальшого швидкого розширення виробництва.
Ще одним фактором для ринку стали торговельні переговори між США та Канадою. За даними Reuters, сторони наблизилися до угоди, яка потенційно може знизити американські тарифи на канадський алюміній з 50% до 25%. Таке рішення здатне знову підвищити привабливість поставок канадського металу до США та скоротити обсяги, що надходять до Європи.
У результаті ринок алюмінію перебуває між двома протилежними тенденціями: відновлення та зростання китайських поставок обмежують ціни, тоді як геополітичні ризики, обмеження виробництва та торговельні бар’єри підтримують їх значно вище торішніх рівнів.
Раніше аналітичний центр Experts Club опублікував коротке відео про світове виробництво алюмінію в 1970–2024 роках. Згідно з аналізом центру, у 2024 році Китай виробив близько 43 млн тонн первинного алюмінію, або приблизно 60% світового обсягу. Далі йшли Індія — близько 4,2 млн тонн, Росія — 3,8 млн тонн, Канада — 3,3 млн тонн та ОАЕ — 2,7 млн тонн.
Переглянути короткий відеоролик Experts Club про світове виробництво алюмінію — https://youtube.com/shorts/cVVIjdMZL-w?si=dAUR8Purot4TxLsm
LME, АЛЮМИНИЙ, ВИРОБНИЦТВО, КИТАЙ, МИТО
Як повідомляє Experts Club, адміністрація Тайваню планує включити до бюджету на 2027 рік 235,7 млрд нових тайваньських доларів, або близько $7,4 млрд, на одноразові виплати населенню. Кожен отримувач має отримати по 10 тис. тайваньських доларів, або приблизно $314, повідомив голова адміністрації острова Лай Цінде.
Лай назвав ці виплати можливістю поділитися з населенням «дивідендами від штучного інтелекту». При цьому йдеться не про дивіденди від компаній чи спеціальний податок на ШІ, а про бюджетну виплату, яку влада пов’язує з різким прискоренням економіки завдяки попиту на напівпровідники, обчислювальне обладнання та іншу продукцію для штучного інтелекту.
Важливо, що поки що йдеться про пропозицію в проєкті центрального бюджету на 2027 рік, а не про остаточно затверджену парламентом виплату. Лай оголосив про це 17 серпня після розгляду проєкту бюджету виконавчою владою. План передбачає збільшення видатків на NT$235,7 млрд при збереженні збалансованого бюджету і, за словами голови адміністрації, практично без нових чистих запозичень.
Сильні фінансові показники Тайваню дозволяють владі піти на такий крок. Прогноз доходів центрального бюджету на 2027 рік було підвищено до NT$3,9266 трлн.
Основною причиною збільшення бюджетних можливостей став технологічний бум. Згідно з даними Головного управління бюджету, обліку та статистики Тайваню (DGBAS), опублікованими 14 серпня 2026 року, ВВП острова в першому кварталі зріс на 15,43% у річному вираженні, а в другому — на 12,93%. За перше півріччя економіка зросла приблизно на 14,15%.
Відомство підвищило прогноз зростання ВВП Тайваню на весь 2026 рік з 9,64% до 11,05%. Якщо прогноз справдиться, це буде найвищий річний темп зростання з 1987 року, коли економіка зросла на 12,75%. На 2027 рік DGBAS очікує уповільнення зростання до 6,04%.
Головним рушієм економіки залишається світовий попит на інфраструктуру штучного інтелекту. DGBAS очікує, що реальний експорт товарів і послуг Тайваню у 2026 році збільшиться на 21,28%, а приватні інвестиції в основний капітал — на 11,58%. Виробництво в обробній промисловості у другому кварталі зросло на 18,27 %, насамперед завдяки напівпровідникам, комп’ютерам, електроніці та оптичній продукції.
Тайвань посідає ключове місце у глобальному ланцюгу виробництва найсучасніших напівпровідників. Високий попит на обладнання для штучного інтелекту та інвестиції найбільших світових технологічних компаній призвели до різкого зростання виробництва та експорту тайванської електронної промисловості.
Влада розраховує, що прямі виплати дозволять поширити ефект технологічного буму на домогосподарства та галузі, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом напівпровідників та ШІ. Одержувачі зможуть самостійно використовувати гроші — на повсякденні витрати, освіту, догляд за літніми родичами або інші цілі.
Тайвань де-факто має власну адміністрацію, збройні сили, валюту та самостійно проводить внутрішню й економічну політику, проте його міжнародно-правовий статус залишається спірним.
Китайська Народна Республіка не визнає Тайвань окремою державою і вважає острів частиною території Китаю. Пекін дотримується принципу «одного Китаю» і вимагає від держав, які встановлюють з КНР дипломатичні відносини, не мати офіційних дипломатичних відносин з владою Тайваню. За даними МЗС КНР, дипломатичні відносини з Пекіном встановили 183 держави.
Тому більшість держав світу не мають офіційних дипломатичних відносин з Тайванем, хоча багато хто підтримує з ним тісні неофіційні економічні, торговельні, культурні та політичні зв’язки через представництва.
Станом на серпень 2026 року Тайвань має офіційні дипломатичні відносини лише з 12 державами та Святим Престолом, серед яких: Белізом, Гватемалою, Гаїті, Парагваєм, Сент-Кітсом і Невісом, Сент-Люсією, Сент-Вінсентом і Гренадінами, Маршалловими Островами, Палау, Тувалу, Есватіні та Святим Престолом. Цей перелік наводить Міністерство закордонних справ Тайваню.
При цьому відсутність офіційного дипломатичного визнання не заважає Тайваню залишатися однією з найважливіших технологічних економік світу та одним із ключових ланок глобальної напівпровідникової промисловості.
