Влада Болгарії розглядає зміну методики визначення податкової вартості нерухомості, що може призвести до збільшення щорічного податку на будівлі та витрат під час укладення угод купівлі-продажу.
Зміни можуть бути включені до державного бюджету на 2027 рік, заявив депутат парламенту Болгарії Явор Гечев. Для запровадження нової системи законодавчу базу планується підготувати в жовтні-листопаді 2026 року, після чого спеціальна робоча група має визначити нові коефіцієнти оцінки. Остаточне рішення поки що не ухвалено.
При розрахунку податкової вартості пропонується точніше враховувати місцезнаходження об’єкта, його тип і технічний стан, рік будівництва, а також реальні ціни на ринку нерухомості. Чинна методика не переглядалася протягом багатьох років, тому податкова оцінка багатьох квартир і будинків суттєво нижча за їхню ринкову вартість.
За оцінкою податкового консультанта Миколи Іванчева, розумне підвищення податкової вартості могло б становити 20–30%. При цьому він рекомендує обмежити зростання рівнем до 20%, щоб не створювати надмірного навантаження на власників нерухомості, особливо на пенсіонерів та громадян з невисокими доходами.
Як приклад експерт навів квартиру або будинок у Софії ринковою вартістю 150–200 тис. євро, податкова оцінка якого становить близько 50 тис. євро. За муніципальної ставки 2 проміле власник зараз сплачує близько 100 євро на рік. Після збільшення оцінки на 20–30% платіж може зрости приблизно до 120–130 євро.
Реформа торкнеться не лише щорічних платежів власників. Податкова оцінка використовується при розрахунку частини місцевих податків, нотаріальних зборів та інших витрат, пов’язаних з оформленням купівлі або продажу нерухомості. Тому підвищення оцінки зробить угоди дещо дорожчими навіть за незмінних муніципальних ставок.
Юристи припускають, що зростання витрат на придбання та утримання житла може вплинути на попит. Об’єкти, які раніше приваблювали покупців низькими податками та експлуатаційними витратами, можуть стати менш цікавими, якщо обов’язкові платежі помітно збільшаться.
Влада довго відкладала перегляд методики через високу частку власників житла. За оцінками учасників обговорення, нерухомістю володіють понад 90% мешканців Болгарії, тому підвищення податку може викликати значний суспільний і політичний резонанс.
Одночасно обговорюється ідея підвищеного податку на другу та наступні квартири. Однак експерти вважають її складною для адміністрування: кількома об’єктами володіють близько 8–9 % населення, а додаткові витрати муніципалітетів можуть виявитися порівнянними з очікуваними надходженнями.
Таким чином, Болгарія поки що не ухвалила рішення про підвищення податку на нерухомість. На даному етапі обговорюється оновлення податкової оцінки об’єктів із можливим застосуванням нової методики з 2027 року. Реальний розмір платежів залежатиме від затверджених коефіцієнтів та ставок, що встановлюються кожним муніципалітетом.
Україна отримала 3,35 млрд доларів у рамках Першої програми розвитку ринку праці та зростання приватного сектору, що реалізується спільно зі Світовим банком; кошти вже надійшли до державного бюджету і будуть спрямовані на підтримку макрофінансової стабільності та фінансування пріоритетних видатків в умовах воєнного стану, повідомила прем’єр-міністр Юлія Свириденко.
За її словами, надходження коштів стало результатом угод, підписаних Україною та Світовим банком 24 червня в рамках Конференції з відновлення України (URC 2026).
«Це фінансування стало можливим завдяки масштабному пакету реформ. Для виконання умов програми уряд і Верховна Рада ухвалили 13 законів та 7 підзаконних нормативно-правових актів», — повідомляє Свириденко у дописі, опублікованому в соціальній мережі Facebook.
Реформи охопили низку напрямків, серед яких вдосконалення системи державних закупівель, розвиток факторингу, інтеграція енергетичних ринків з Європейським Союзом, трансформація аграрного сектору, підтримка підприємництва ветеранів, розвиток житлової політики, модернізація дошкільної та професійної освіти, а також відновлення системи екологічного моніторингу викидів парникових газів.
«Наступний етап програми передбачає залучення ще 1 млрд доларів до кінця 2026 року після виконання певних умов», – зазначила прем’єр-міністр.
Вона також повідомила, що частина фінансування в рамках програми забезпечена гарантіями урядів Великої Британії та Японії.
Джерело: https://www.facebook.com/share/p/18v8tuSZnE/?mibextid=wwXIfr
Подорожчання ліків більш ніж на 50% протягом 2024-2025 років помітили понад 15% українців, 52% українців відзначають зростання цін на ліки на 20%-50%.
Як повідомив директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, про це свідчать результати опитування, проведеного дослідницькою компанією Active Group і аналітичним центром Experts Club на початку лютого і представленого в агентстві «Інтерфакс-Україна» в п’ятницю.
Позній зазначив, що третина опитаних заявила, що ціни на ліки майже не змінилися, а 2,6% сказали, що навіть зменшилися.
«В цілому можна фіксувати, що вартість ліків досить сильно зросла, і це фіксує майже абсолютна більшість (опитаних)», – сказав він, пояснивши, що на ліки припадає близько 10-20% бюджету домогосподарства, тому зростання ціни настільки відчутне.
Позній зазначив, що, за даними опитування, при купівлі ліків 25% українців звертають увагу на ціну, тоді як на ефективність – 24,5%.
“Тобто трохи більше половини звертають увагу на поєднання ціни та ефективності обраних ліків. Тому люди намагаються шукати оптимальне поєднання, де був би найкращий ефект і найменше фінансове навантаження в плані лікування”, – сказав він.
Крім того, Позній повідомив, що українським лікам віддають перевагу 28,4% опитаних, імпортним – 33,4%. Для 38% респондентів країна походження препаратів не має значення.
Згідно з отриманими результатами, 31,4% опитаних вважають, що користуватися електронними рецептами дуже зручно, 44% – скоріше зручно, а 18,7% – скоріше незручно, і тільки для 5,9% користуватися ними дуже незручно.
Зі свого боку засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін зазначив, що фактор цін на ліки є ключовим для українських громадян.
“На цьому тлі особливо важливо, як працюють державні механізми реімбурсації, компенсації вартості ліків. Є державна програма реімбурсації, але нею користуються тільки 13% українців. Тому реімбурсацію потрібно популяризувати серед громадян”, – сказав він.
Дослідження було проведено на онлайн-панелі SunFlowerSociology за репрезентативною вибіркою 11-12 лютого 2026 року. В опитуванні взяли участь 1000 респондентів за репрезентативною вибіркою у всіх регіонах України, за винятком тимчасово окупованих територій.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, URAKIN, МЕДИЦИНА, Позній, РЕФОРМА
Програма інвесторської резидентської візи Нової Зеландії Active Investor Plus після зміни правил показала зростання інтересу з боку іноземного капіталу: станом на 19 січня 2026 року Immigration New Zealand отримала 532 заявки, які охоплюють 1 709 заявників (з урахуванням членів сімей) і представляють 33 національності.
Згідно з даними INZ, мінімальний «потенціал» інвестицій за поданими заявками оцінюється в 3,16 млрд новозеландських доларів, при цьому 392 заявки вже отримали approval in principle (попереднє схвалення), а 159 заявок завершені видачею резидентських віз. Обсяг вже «закоммічених» інвестицій за виданими резидентськими візами становить 926,2 млн новозеландських доларів, причому більшість коштів направлялася в схвалені Invest New Zealand керовані фонди та облігації.
Найбільш активні заявники – громадяни США (201 заявка), далі йдуть Китай (86), Гонконг (69), Німеччина (37), Сінгапур і Тайвань (по 26). У статистиці також фігурують, зокрема, Велика Британія, Японія, Південна Корея, В’єтнам, Швейцарія, Нідерланди, а також Росія (3 заявки) і Україна (1 заявка).
Реформовані правила діють з 1 квітня 2025 року і передбачають дві категорії інвестування: Growth (мінімум NZD 5 млн на 3 роки, більш «активні» і ризиковані інструменти, включаючи керовані фонди і прямі інвестиції в бізнес) і Balanced (NZD 10 млн на 5 років, змішаний портфель з можливістю більш низькоризикових інструментів). У пакеті змін також зазначено зниження порогу інвестицій порівняно з попередніми налаштуваннями, скасування вимоги щодо англійської мови та пом’якшення деяких імміграційних умов для інвесторів, які обирають більш активні інвестиції.
Як відомо кадри вирішують все. Це не пуста фраза, адже в науці, де підготовка кадрів триває інколи десятиліттями, майбутнє країни визначає наявність кваліфікованих дослідників.
Після розпаду СРСР, де науковці займали почесне місце в ієрархії професій, Україна отримала одну з найбільших дослідницьких систем Європи. Наукова школа часів УРСР була відома своїми передовими технологіями та проривними ідеями. Згодом, у перші роки незалежності, почались зміни структури економіки. Якщо у 1991-1995 рр. частка промисловості у ВВП перевищувала 40%, то у 2024 р. вона знизилась до 19,0%, а сфера послуг набула провідної ролі, зрісши з 40% до понад 70%.
Економічні проблеми країни і трансформація економіки призвели і до скорочення фінансування науки. Динаміку цього скорочення наведено нижче:
Таблиця 1. Динаміка витрат на наукові дослідження і розробки у 2010-2023 рр.
|
Роки |
Витрати на наукові дослідження і розробки – усього, млн грн/ | Частка витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП, % |
| 2010 | 8107,1 | 0,75 |
| 2011 | 8513,4 | 0,65 |
| 2012 | 9419,9 | 0,67 |
| 2013 | 10248,5 | 0,70 |
| 2014 | 9487,5 | 0,60 |
| 2015 | 11003,6 | 0,55 |
| 2016 | 11530,7 | 0,48 |
| 2017 | 13379,3 | 0,45 |
| 2018 | 16773,7 | 0,47 |
| 2019 | 17254,6 | 0,43 |
| 2020 | 17022,4 | 0,41 |
| 2021 | 20973,8 | 0,38 |
| 2022 | 17117,8 | 0,33 |
| 2023 | 21348,1 | 0,33 |
Частка витрат на науку у внутрішньому валовому продукті (ВВП), починаючи з 2010 року, неухильно знижувалася і в останні роки скоротилася до 0,33%. Ще в 2017 році Світовий банк зазначав, що “..існуюча інноваційна політика та відповідне державне фінансування не відповідають критичним потребам української національної інноваційної системи”. Суттєве зменшення обсягів фінансування призвело до зникнення ряду наукових установ (НУ) та падіння престижу наукової праці. Молодь не йде в науку через низькі зарплати та низький статус вченого. Інакше бути не може при посадовому окладі старшого наукового співробітника в НАНУ – 13 тис. 034 грн.
Все це призвело до посилення міграційних процесів, зменшення кількості науковців, втрати можливостей відтворення кадрового потенціалу. Чисельність персоналу у сфері досліджень і розробок (ДіР) скоротилась у 7 разів: з понад 400 тис. осіб у 1991 році до 63,8 тис. у 2024. Нижче можна побачити динаміку чисельності персоналу, зайнятого виконанням ДіР.
Рис.1. Динаміка чисельності персоналу, зайнятого у сфері ДіР в Україні
Таблиця 2. Динаміка чисельності персоналу, зайнятого у сфері ДіР в Україні
| Роки | Кількість працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок – усього, осіб | У тому числі | ||
| дослідники | техніки | допоміжний персонал | ||
| осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | ||
| 2010 | 182484 | 133744 / 73.3 | 20113 / 11.0 | 28627 / 15.7 |
| 2011 | 175330 | 130403 / 74.4 | 17260 / 9.8 | 27667 / 15.8 |
| 2012 | 164340 | 122106 / 74.3 | 15509 / 9.4 | 26725 / 16.3 |
| 2013 | 155386 | 115806 / 74.5 | 14209 / 9.2 | 25371 / 16.3 |
| 2014* | 136123 | 101440 / 74.5 | 12299 / 9.0 | 22384 / 16.5 |
| 2015 | 122504 | 90249 / 73.7 | 11178 / 9.1 | 21077 / 17.2 |
| 2016 | 97912 | 63694 / 65.1 | 10000 / 10.2 | 24218 / 24.7 |
| 2017 | 94274 | 59392 / 63.0 | 9144 / 9.7 | 25738 / 27.3 |
| 2018 | 88128 | 57630 / 65.4 | 8553 / 9.7 | 21945 / 24.9 |
| 2019 | 79262 | 51121 / 64.5 | 7470 / 9.4 | 20671 / 26.1 |
| 2020 | 78860 | 51427 / 65.2 | 7117 / 9.0 | 20316 / 25.8 |
| 2021 | 68808 | 44321 / 64.7 | 5879 / 8.6 | 18288 / 26.7 |
| 2022* | 53221 | 36084 / 67.8 | 5020 / 9.4 | 12117 / 22.8 |
| 2023 | 58567 | 38845 / 66.3 | 4542 / 7.8 | 15180 / 25.9 |
| 2024 | 63847 | 42670 / 66.8 | 5148 / 8.1 | 16029 / 25.1 |
Період різкого скорочення виконавців у галузі ДіР (1991-1999 рр.) характеризується падінням фінансування. Далі у 2000-2008 рр. дослідницький персонал стабілізувався на рівні 200 тис. осіб. Фінансова криза призвела до прискорення негативних тенденцій у динаміці виконавців ДіР. Потім додалися анексія Криму та частини східних областей та війна. У 2024 р. в доповіді ЮНЕСКО «Analysis of war damage to the Ukrainian science sector and its consequences», зазначено, що у результаті агресії рф 12% науковців були змушені емігрувати або переміститися всередині країни. З них 6,3% були змушені емігрувати до інших країн, 5,5% стали внутрішньо переміщеними. Близько 30% усіх науковців стали працювати віддалено. Тобто відбувся “відток мізків” з науки. За деякими даними понад 20 тисяч працівників ДіР були тимчасово переміщені або покинули Україну у 2022 році. Так до традиційного відтоку наукових кадрів додались втрати, пов’язані з війною. Зміни в структурі науки призвели і до зникнення раніше масової категорії конструкторів і технологів. Відновлення України буде відбуватися через інвестиційні проекти, які будуть вимагати величезної кількості конструкторської і технологічної документації, яку готувати вже нікому.
Таблиця 3 показує, що крім зниження чисельності науковців відбуваються і процеси старіння науки. І самою наймасовішою віковою категорією науки є вчені у віці понад 65 років. Вчені віку від 55 років складають близько 40% науковців.
Табл.3 Кількість дослідників, задіяних у виконанні ДіР, за віком
| До 25 років включно | 25-29 років | 30-34 років | 35-39 років | 40-44 років | 45-49 років | 50-54 років | 55-59 років | 60-64 років | 65 років і більше | |
| 2016 | 1876 | 6418 | 7863 | 7488 | 6216 | 4936 | 5816 | 6593 | 6328 | 10160 |
| 2020 | 949 | 3165 | 5418 | 6239 | 5714 | 4927 | 4123 | 4957 | 5191 | 10744 |
| 2016 | 2.9% | 10.1% | 12.3% | 11.8% | 9.8% | 7.7% | 9.1% | 10.4% | 9.9% | 16.0% |
| 2020 | 1.8% | 6.2% | 10.5% | 12.1% | 11.1% | 9.6% | 8.0% | 9.6% | 10.1% | 20.9% |
Ситуація з кадрами в науці така, що її можна описати словами Ернеста Гемінґвея «Не питай, по кому б’є дзвін, бо він б’є по тобі». А без кадрів не буде і науки.
В структурі фінансування науки найбільша частка зосереджена в бізнес-секторі – 59,9%, у державному секторі вона становить 33,4%, секторі вищої освіти – біля 6,7% витрат. По персоналу, частка державного сектору становить 49%, бізнес-сектору – 34,6%, вищої освіти – 16,4%. Наукові установи та ЗВО знаходяться переважно у державній власності. Дослідження у ЗВО не є ключовим видом діяльності і здебільшого відокремлені від викладання.
Основними каналами державного фінансування є МОНУ, галузеві академії та Національний фонд досліджень України. Ще одним з джерел є іноземний сектор. У довоєнний період на іноземні джерела припадало 20-25% обсягу фінансування ДіР в Україні. В умовах війни закордонні партнери активізували грантове фінансування.
Протягом багатьох років українська наука безуспішно намагається встановити зв’язки з бізнесом внаслідок відсутності комплексної політики, спрямованої на підтримку такої співпраці. Однак ці зусилля часто є фрагментарними, короткостроковими та недостатньо інтегрованими в національні інноваційні та промислові стратегії. Відсутність координації між НУ, бізнесом та держорганами перешкоджає розвитку інноваційної системи.
Ще однією особливістю української науки є практично повна відсутність фінансування науки з регіональних джерел, що незрозуміло, оскільки відбувається децентралізація і суттєве збільшення бюджетів громад, яке не використовується на регіональну науку. Виходить, що про науку місцева влада нічого не знає і використовувати її не хоче.
Негативні зміни стану кадрового потенціалу української науки терміново потребують втручання держави з метою стабілізації та подальшого зменшення цих впливів. Державний орган, відповідальний за розвиток науки – Міністерство освіти і науки, ці тенденції відслідковує і робить спроби змінити ситуацію.
Так нещодавно МОН підготувало Концепцію підтримки та розвитку кадрового потенціалу сфери наукової і науково-технічної діяльності «Національна система дослідників України» (НСД) і Кабінет Міністрів України її затвердив. Концепція «спрямована на визначення, визнання, підтримку та промоцію найкращих українських наукових та науково-педагогічних працівників, що мають видатні результати у науковій і науково-технічній діяльності та зробили вагомий внесок у розвиток науки країни, та надання в подальшому їм індивідуальної фінансової підтримки». Причому підтримка буде надаватись науковцям, на підставі анкет, незалежно від їхньої поточної спроможності здійснювати дослідження.
Запропонована НСД створюється на основі рейтингового оцінювання досягнень науковців з подальшим додатковим фінансуванням кращих дослідників. Але розподіл грошей на основі анкет між обмеженою кількістю науковців, як це по суті пропонується не є раціональним.
Набір показників для визначення кращих, в основному дублює показники державної атестації установ. Як буде проводитися узагальнення, як будуть враховуватися особливості різних наукових дисциплін – незрозуміло. І як, наприклад, можна порівнювати представника фундаментальної науки з вихідцем з галузевої або фізика-теоретика та юриста? Ще – різні функції, які вчені виконують у наукових колективах: хтось генерує ідеї, хтось проводить експерименти тощо.
Також при підтримці індивідуальних науковців повністю нівельовані місце і роль творчих колективів, інфраструктурно-інформаційного забезпечення. Науковець працює не сам по собі, а в складі колективів з своїми функціями.
Застосування механістичних підходів до рейтингів буде сприяти в першу чергу підтримці вчених з багаторічною роботою у науці, та керівників (вони мають кращі публікаційні показники, зокрема завдяки можливостям співавторства та «тривалості» наукової роботи). Підходити до всіх з однаковими вимогами неможливо. Тому загальне рейтингування вчених України є штучним заходом. У розвинених країнах подібні рейтингування не проводяться. Ідея розподілу коштів між науковцями на основі рейтингів не нова. В Україні була спроба створити подібне у Львівській області. Згадки про її наслідки відсутні.
Інший приклад підтримки науковців на національному рівні – це Мексика, де НСД діє з середини 1980-х., як реакція на масову еміграцію науковців до США. Оцінити ефективність функціонування цієї системи важко, тому що крім неї уряд застосував і інші стимули, зокрема різноманітні грантові програми. Але рівень еміграції вчених з Мексики залишається високим і результати впливу створення НСД незрозумілі для ініціаторів. Інші країни Латинської Америки з подібною проблемою, не стали вводити це у себе.
Україні ж потрібні рішення, які будуть не копіюванням чужих моделей, а відповіддю на власні виклики. Для подолання кадрових проблем науки України необхідно:
1. Неухильно виконувати положення Закону України «Про науку і наукову діяльність» з рівнем фінансування науки в 1,7% ВВП.
2. Зробити наукову роботу престижною, в рази піднявши науковцям зарплати, що забезпечить конкурентоспроможність української науки.
3. Забезпечити прийнятне базове фінансування НУ і суттєве фінансування на конкурсній основі, а також часткове фінансування регіональних установ науки і освіти з місцевих бюджетів.
4. Створити і запровадити механізми фінансування регіональної науки, направленої на вирішення регіональних проблем, з бюджетів громад.
5. Запровадити низки спеціалізованих конкурсів різного рівня (національних, регіональних, відомчих тощо), в тому числі і спільно з іноземними партнерами, де замовниками виступали б органи держаної влади на національному рівні, регіони і приватні компанії для вирішення пріоритетних проблем. Що приведе до фінансування наукових колективів за роботу по актуальних проектах, а не окремих вчених з отриманням ренти за анкети.
6. Допускати до участі в конкурсах на проведення досліджень за бюджетні кошти тільки організації з «Реєстру наукових установ».
Сьогодні українська наука стоїть на межі виживання. Без системних дій з боку держави та суспільства ми ризикуємо втратити інтелектуальний капітал, необхідний для відбудови й модернізації країни.
Автор: Володимир Хаустов, вчений секретар державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заслужений економіст України, кандидат технічних наук.
Національний банк у співпраці з міжнародними партнерами працює над реформою інфраструктури українського ринку капіталу. Про це повідомив перший заступник голови НБУ Сергій Миколайчук в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
За його словами, завдання — адаптувати українське регулювання до європейських стандартів, поліпшити захист інвесторів і створити базу для припливу довгострокового капіталу після війни. «Ми хочемо, щоб український ринок був максимально інтегрований в європейський фінансовий простір», — зазначив Миколачук.
