Уряд України в рамках зобов’язань щодо «торговельного безвізу» з ЄС запровадив квоту на експорт із 1 липня м’яса птиці та субпродуктів із нього до країн Євросоюзу в обсязі близько 137 тис. тонн.
Згідно з постановою Кабінету міністрів №612 від 30 травня, опублікованою на урядовому порталі, квоту на постачання до ЄС м’яса та їстівних субпродуктів свійської птиці, зокрема, курей, гусей, качок, цесарок (код УКТЗЕД 0207) встановлено на рівні 133,28 тис. тонн, а м’яса індиків та їстівних субпродуктів із них (код УКТЗЕД 0207 24-27) – на рівні 3,76 тис. тонн.
Мінекономіки розглядатиме заявки на видачу ліцензій на експорт цих товарів до ЄС протягом 10 днів. Дозволи видаватимуться на підставі заявок і погоджень, що надаються Мінагрополітики.
На період воєнного стану оформлення та подання заявниками документів здійснюється в електронній формі через відповідні інформаційно-комунікаційні системи (портал електронних сервісів Мінекономіки, Єдиний державний вебпортал електронних послуг).
Режим ліцензування експорту квотованих товарів до країн ЄС є обов’язковим і в разі, коли нерезидент-контрагент згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом) зареєстрований у ЄС.
Водночас, обсяг квот, затверджених для товарної позиції «М’ясо та їстівні субпродукти свійської птиці: кури свійські, качки, гуси, цесарки», за виключенням резервного обсягу квоти в обсязі 1400 тонн для нових експортерів, і для товару «М’ясо індиків та їстівні субпродукти індиків» розподіляється Мінагрополітики між експортерами пропорційно до фактичних обсягів їхнього експорту до ЄС у першому кварталі 2024 року. Інформація про фактичні обсяги експорту зазначеної продукції за перший квартал 2024 року має бути надана експортерами до Мінагрополітики з підтверджуючими документами до 25 червня 2024 року.
Резервний обсяг квоти в 1400 тонн розподілятиметься між експортерами, які не здійснювали експорт цієї продукції в першому кварталі 2024 року.
За наявності невикористаного залишку обсягу квоти станом на 1 листопада 2024 року він розподіляється між експортерами пропорційно до фактичних обсягів експорту зазначеної продукції до держав-членів Європейського Союзу за три квартали 2024 року.
Як повідомлялося, Рада ЄС 13 травня остаточно схвалила продовження ще на 12 місяців – до 5 червня 2025 року – режиму дії автономних торговельних заходів. Водночас цього разу запроваджено обмеження на безмитну поставку низки агротоварів – м’яса птиці, яєць, цукру, вівса, круп, кукурудзи та меду – у розмірі середнього обсягу експорту за період із другої половини 2021 року по кінець 2023 року.
Україна збільшила експорт гранульованого шлаку до ЄС у 2023 році до 367 тис. тонн, що на 53% більше, ніж за 2022 рік, із них 324,5 тис. тонн (+47,5% до 2022 року) забезпечила Recycling Solutions, повідомили у пресслужбі компанії.
“Нам вдалося залучити нових клієнтів і розширити ринок збуту, незважаючи на те що європейський будівельний сектор переживає кризовий період. У Європі не вистачає власної аналогічної сировини, і Україна може задовольнити попит європейських виробників. Для нас це можливість підтримати національну економіку і забезпечити надходження валюти в країну”, – пояснив директор департаменту будівельних домішок Вадим Хорошко, слова якого наведені в прес-релізі.
Згідно з оприлюдненими даними, загальний обсяг імпорту гранульованого шлаку в країни ЄС у 2023 році становив 3,35 млн тонн. Провідними постачальниками є Японія (1,2 млн тонн), Китай (0,7 млн тонн), Туреччина (0,7 млн тонн) та Україна. Основними споживачами цього продукту є цементні заводи, які зараз працюють нестабільно через зниження попиту. Європейський будівельний ринок і дорожнє будівництво помітно сповільнили темпи. З іншого боку, початок імплементації механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM) у жовтні 2023 року позитивно впливає на ринок відходів і побічних продуктів. Навесні розпочинається новий сезон виробництва цементу, в якому Recycling Solutions очікує збереження попиту на рівні 2023 року, зазначено в пресрелізі.
Повідомляється, що за підсумками 2023 року експортовано 44% будівельних домішок, реалізованих Recycling Solutions. Найбільші обсяги придбали клієнти з Польщі та Словаччини. Крім шлаку, восени минулого року компанія вперше серед українських виробників відвантажила на експорт 1380 тонн сухої золи.
Компанія відзначає зростання збуту продукції і на внутрішньому ринку, пояснюючи, що попит на будівельні домішки забезпечують проєкти з відновлення та поява невеликих тендерів на відновлення дорожнього покриття. Зокрема, минулого року Recycling Solutions відвантажила 407,2 тис. тонн гранульованого шлаку українським клієнтам, що на 69% більше, ніж торік. Також компанія реалізувала 363,3 тис. тонн відвального шлаку, що використовується для будівництва та швидких ремонтів доріг, відвантажила 282 тис. тонн інших золошлакових матеріалів, на 30% перевищивши показники 2022 року.
Крім того, минулого року Recycling Solutions запустила фабрику з виробництва алюмосилікатної мікросфери в м. Бурштин Івано-Франківської області. Підприємство працює на обладнанні, евакуйованому 2022 року з Дружківки (Донецька обл.), яке перебувало в безпосередній близькості до лінії фронту. Інвестиції в проєкт склали $313 тис. Запуск виробництва дав змогу відвантажити 2023 року 521 тонну мікросфер.
Recycling Solutions створена 2012 року, є частиною інвестиційної компанії umgi Ріната Ахметова. Надає послуги зі стратегічного управління побічними продуктами та відходами. Наразі є комплексним оператором з управління вторинними ресурсами для вугільної, металургійної, теплоенергетичної та аграрної галузей України. Серед напрямів діяльності – переробка та продаж золошлакових матеріалів, металургійних шлаків, рідкісних і технічних газів, сульфату амонію, побічних продуктів тваринництва; виробництво теплової та електричної енергії з шахтного метану.
Компанія umgi заснувала SCM 2006 року для управління активами в сировинній сфері. Пізніше розширила спектр своєї діяльності і змінила бізнес-модель з керівної на інвестиційну. Загальна ринкова вартість її портфельних компаній перевищує $500 млн.
Країни Європейського Союзу 2023 року імпортували 163,7 тис. тонн меду на загальну суму EUR359,3 млн, повідомило статистичне управління Європейського союзу (Eurostat).
Експорт меду з країн ЄС становив лише 24,9 тис. тонн на суму EUR146 млн.
За 10 років, з 2013 року, імпорт зріс на 20%, експорт – на 14%.
Головними постачальниками меду в ЄС торік стали Китай (60,2 тис. тонн, або 37% усіх зарубіжних поставок), Україна (45,8 тис. тонн, 28%), Аргентина (20,4 тис. тонн, 12%), Мексика (10,7 тис. тонн, 7%) і Куба (4,7 тис. тонн, 3%).
Основним імпортером меду з Євросоюзу стала Велика Британія – 4,3 тис. тонн. Понад 3 тис. тонн імпортували Саудівська Аравія, Швейцарія та США.
Найбільшим закупівельником іноземного меду серед країн ЄС стала Німеччина, яка імпортувала 41 тис. тонн 2023 року. Бельгія посіла друге місце (31,4 тис. тонн), третьою стала Польща (23,3 тис. тонн). Провідним експортером виявилася Іспанія (7,1 тис. тонн).
Україна 2023 року поставила на ринок Європейського Союзу 45,8 тис. тонн меду, що стало другим результатом і становило 28% усього імпорту цього продукту країнами Співдружності, повідомляє Євростат.
Згідно з повідомленням, найбільшим постачальником меду 2023 року став Китай із 60,2 тис. тонн і 37% частки ринку, третє місце належало Аргентині з 20,4 тис. тонн (12%), четверте – Мексиці з 10,7 тис. тонн (7%), п’яте – Кубі з 4,7 тис. тонн (3%).
Найбільшим імпортером меду 2023 року була Німеччина, яка імпортувала 41 тис. тонн меду з країн за межами ЄС, що становило 25% усього імпорту ЄС. Бельгія була другим за величиною імпортером – 31,4 тис. тонн (19%), далі йдуть Польща з 23,3 тис. тонн (14%), Іспанія з 15,7 тис. тонн (10%) і Франція з 7,7 тис. тонн (5%).
Загалом 2023 року члени ЄС імпортували 163,7 тис. тонн натурального меду з країн, що не входять до ЄС, на суму EUR359,3 млн. Водночас країни-члени ЄС експортували 24,9 тис. тонн на суму EUR146,0 млн.
Велика Британія стала провідним покупцем меду, виробленого в ЄС 2023 року, – 4,3 тис. тонн (17% усього експорту меду за межі ЄС). Далі йшли Саудівська Аравія з 3,5 тис. тонн (14%), Швейцарія – 3,4 тис. тонн (13%), США – 3,3 тис. тонн (13%) і Японія – 2,5 тис. тонн (10%).
Іспанія стала найбільшим експортером. Вона відправила 7,1 тис. тонн меду в країни за межами ЄС, що склало (29% усього експорту цього продукту з ЄС). Далі йдуть Німеччина з 5,5 тис. тонн (22% усього експорту), Румунія з 1,7 тис. тонн (7%), Угорщина з 1,6 тис. тонн (6%) і Греція з 1,5 тис. тонн (6%).
Джерело: https://ec.europa.eu/eurostat/en/web/products-eurostat-news/w/ddn-20240520-1
Національна асоціація “Укрцукор” звернулася до Кабінету міністрів із проханням терміново встановити нульову квоту на експорт цукру до Європейського Союзу на 2024 рік через досягнення граничного обсягу, передбаченого рішенням ЄС для експорту українського цукру 2024 року до цих країн, повідомила асоціація у Facebook.
“Фактично йдеться про ініціювання закриття Україною кордону для експорту цукру в ЄС у найкоротший можливий термін у зв’язку з тим, що експортні значення по цукру вже сягнули 262,6 тис. тонн, визначених як квота України на 2024 рік”, – зазначається у зверненні.
“Укрцукор” вважає, що таке звернення є підтвердженням конструктивної позиції українських виробників цукру та їхньої готовності інтегруватися в європейський ринок цукру і відповідати його вимогам.
Бізнес-об’єднання нагадало, що 13 травня 2024 року Рада Європейського Союзу схвалила продовження тимчасових заходів лібералізації торгівлі для України ще на один рік, до 5 червня 2025 року. Водночас було передбачено застосування механізму екстреного гальмування для особливо чутливих сільськогосподарських продуктів, зокрема, цукру, у разі, якщо імпорт цих продуктів у 2024 році перевищить середні обсяги імпорту, зафіксовані в другій половині 2021 року та впродовж усього 2022 і 2023 років. Аналогічні заходи з екстреного гальмування можуть бути застосовані у 2025 році, у разі, якщо в період з 1 січня 2025 року по 5 червня 2025 року обсяг українського експорту перевищить 5/12 квоти, встановленої на 2024 рік.
Незважаючи на те, що ЄС різко скоротив обсяг імпортованого російського газу, значні обсяги, як і раніше, надходять у блок. Минуло понад два роки відтоді, як Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, а її газ все ще надходить до Європи.
Хоча Європейський союз значно скоротив обсяг імпортованого з Росії газу, цей вуглеводень, як і раніше, живить деякі європейські будинки і підприємства, збільшуючи тим самим доходи Кремля.
Коли почалася війна, європейські лідери були змушені рахуватися з давно усталеною залежністю як від російського газу, так і від нафти. Особливу проблему становив газ, оскільки 2021 року 34 % газу в ЄС надходило з Росії.
Особливо залежними були країни Центральної та Східної Європи. Коли ЄС запропонував ввести заборону, канцлер Німеччини Олаф Шольц поспішив висловитися проти. “Європа навмисно вивела постачання енергоносіїв з Росії з-під санкцій. Наразі забезпечення Європи енергією для виробництва тепла, пересування, електропостачання та промисловості не може бути забезпечено жодним іншим способом”, – сказав він.
Володимир Путін скористався цим. Протягом 2022 року Росія скорочувала імпорт газу в Європу. Європейські лідери побоювалися зимового дефіциту енергії. Ці побоювання так і не справдилися, але, що дуже важливо, вони означали, що ЄС так і не ввів санкції проти російського газу.
“Це ніколи не було санкцією”, – каже Бенджамін Хільгеншток із Київської школи економіки. “Це було добровільне рішення країн, причому розумне, – диверсифікувати постачання і більше не шантажувати Росію”, – сказав він DW.
Згідно з даними ЄС, частка російського трубопровідного газу, імпортованого країнами-членами, знизилася з 40 % від загального обсягу 2021 року до приблизно 8 % 2023 року. Однак з урахуванням скрапленого природного газу (СПГ) – природного газу, охолодженого до рідкого стану, щоб його можна було перевозити на суднах, – загальна частка російського газу в загальному обсязі ЄС торік становила 15%.
Одним з основних способів зниження залежності ЄС від російського газу було збільшення імпорту ЗПГ з таких країн, як США і Катар. Однак це мимоволі призвело до різкого збільшення поставок російського СПГ за високими цінами в країни блоку.
За даними компанії Kpler, Росія стала другим за величиною постачальником СПГ в ЄС. У 2023 році імпорт СПГ із Росії становитиме 16 % від загального обсягу поставок СПГ до ЄС, що на 40 % більше, ніж 2021 року.
Обсяги імпорту 2023 року дещо знизилися порівняно з 2022 роком, однак дані за перший квартал 2024 року показують, що експорт російського ЗПГ до Європи знову зріс на 5 % порівняно з попереднім роком. Особливо великими імпортерами були Франція, Іспанія та Бельгія. На ці три країни припало 87 % СПГ, що надійшов до ЄС 2023 року.
Однак більша частина цього СПГ не потрібна європейському ринку і перевалюється в європейських портах, а потім реекспортується до третіх країн по всьому світу, внаслідок чого деякі держави і компанії ЄС отримують прибуток.
Більша частина російського СПГ, що надходить до Європи, просто “перевантажується”, – каже Гілгенсток. “Тож це не має нічого спільного з поставками природного газу в Європу. Просто європейські компанії заробляють гроші на сприянні експорту російського СПГ”.
Згідно з нещодавнім звітом Центру досліджень енергетики та чистого повітря
(CREA), 2023 року трохи менше ніж чверть європейського імпорту СПГ з Росії (22 %) буде перевантажено на світові ринки. Пятрас Катінас, енергетичний аналітик з CREA, повідомив DW, що більша частина цього СПГ була продана в країни Азії.
У результаті деякі члени ЄС, такі як Швеція, Фінляндія та країни Балтії, чинять тиск на блок з метою введення повної заборони на російський ЗПГ, що потребуватиме згоди всіх країн-членів.
Наразі в ЄС обговорюється питання про заборону реекспорту російського СПГ з європейських портів. За даними інформаційного агентства Bloomberg, також розглядають питання про введення санкцій щодо ключових російських ЗПГ-проєктів, таких як “Арктик ЗПГ 2”, ЗПГ-термінал “УСТ Луга” і мурманський завод.
“Ми дійсно повинні в основному заборонити російський СПГ”, – сказав Гілгенсток. “Ми не вважаємо, що він відіграє якусь значну роль у постачанні газу в Європу, або ж його можна відносно легко замінити за допомогою СПГ з інших джерел”. Дослідження 2023 року, проведене аналітичним центром Bruegel, підтверджує цей аналіз.
Однак Acer, регулятор ЄС у галузі енергетики, нещодавно попередив, що будь-яке скорочення імпорту російського СПГ має відбуватися “поступовими кроками”, щоб уникнути енергетичного шоку.
Країни ЄС, як і раніше, постачають російський газ
Трубопровідний газ із Росії також продовжує надходити в ЄС. Хоча газопроводи “Північний потік” не працюють, а газопроводом “Ямал” російський газ більше не надходить до Європи, він, як і раніше, надходить до австрійського газового хаба Баумгартен трубопроводами, що проходять через Україну. Австрійська державна енергетична компанія OMV уклала контракт із російською газовою компанією “Газпром” до 2040 року.
У лютому Австрія підтвердила, що 98% імпорту газу в грудні 2023 року буде здійснюватися з Росії. Уряд заявляє, що хоче розірвати контракт із “Газпромом” якомога раніше, але для цього необхідно ввести санкції ЄС проти російського газу на законних підставах.
Як і Австрія, Угорщина продовжує у великих кількостях імпортувати трубопровідний російський газ. Нещодавно Угорщина також уклала газову угоду з Туреччиною, але експерти стверджують, що цей газ, який постачається трубопроводом Turkstream, також йде з Росії.
Гілгеншток каже, що деякі країни продовжують купувати російський газ, оскільки їм вигідні дешеві та привабливі контракти. “Тож якщо не буде ембарго на російський газ, то все залежить від цих країн”, – каже він.
Для таких країн, як Австрія та Угорщина, можливе припинення трубопровідного імпорту з Росії може в кінцевому рахунку залежати від України. Київ наполягає на тому, що не буде продовжувати існуючу угоду з “Газпромом” про постачання газу через свою територію. Термін дії цієї угоди закінчується наприкінці 2024 року.
Хоча російський газ, як і раніше, імпортується в Європу, його загальна частка в європейському газовому імпорті різко скоротилася з 2021 року. ЄС заявляє, що хоче повністю позбутися російського газу до 2027 року, і ця мета, на думку Гілгенстока, видається дедалі реалістичнішою.
“Я думаю, що якщо вся ця брудна історія і показала нам щось, то це те, що ми можемо відносно швидко диверсифікувати постачання газу та інших енергоносіїв, відмовившись від Росії”, – сказав він.
Однак, на його думку, наразі політичні умови “не надто сприятливі” для повного газового ембарго, особливо для ембарго на будівництво трубопроводів. Як потенційну перешкоду він називає головування Угорщини в ЄС у другій половині 2024 року. Будапешт має тісніші зв’язки з Москвою, ніж більшість країн-членів ЄС.
Що стосується СПГ, то він налаштований оптимістичніше і каже, що, крім дій ЄС, такі великі імпортери СПГ, як Іспанія і Бельгія, повинні самі вжити заходів.
“Цей нелегальний імпорт російського газу – величезна проблема, особливо з точки зору обміну повідомленнями”, – сказав він. “І ми допомагаємо Росії з її ланцюжками поставок СПГ, чого робити не слід”.
