АТ “Укрзалізниця” (УЗ), за умови європейського та державного співфінансування, планує у майбутні два роки реалізувати проєкт Мостицька-Скнилів та далі розвивати коридору Львів-Ужгород-Чоп і Львів-Чернівці-Вадул-Сірет (Румунія), що дозволить Україні почати відновлювати і реалізувати унікальний географічний статус, повідомив директор департаменту стратегії та трансформації “Укрзалізниці” Олег Яковенко.
“Ми плануємо також отримати грантові кошти на проєкт Мостицька-Скнилів, який пов’яже 80 км європейської колії між польським кордоном і Львовом. Далі ми проводимо зараз техніко-економічні дослідження по коридорам, які пов’язують Львів, Чернівці і Румунію”, – сказав Яковенко під час Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ) у четвер, 16 жовтня.
За його словами, в межах інтеграції України в Європейський Союз УЗ планує розвиток колії 1435мм і європейських транспортних коридорів на території України. Також євроінтеграційна реформа залізничної галузі передбачає докорінну зміну функціонування всієї моделі залізниці в Україні.
“Перш за все, йде мова про проведення ринкової реформи, – це виділення оператора інфраструктури в рамках “Укрзалізниці”, відділення від оператора інфраструктури перевізників. Це дозволить на майбутньому лібералізувати ринок. А також дозволить нам створити ринкові механізми саме в перевезеннях”, – пояснив Яковенко.
Іншим елементом реформи він назвав впровадження європейських правил технічної сумісності інтероперабельності. Мова йде про технічні стандарти безпеки, а також зміни системи організації безпеки.
Директор департаменту стратегії та трансформації “Укрзалізниці” зазначив, що наразі планується внесення законопроєкту “Про безпеку та інтероперабельність залізничного транспорту України”, щоб прийняти його до кінця року, тоді як наступного року компанія очікує на внесення закону про лібералізацію ринку.
Як пояснив Яковенко, очікується формування так званого тарифу доступу до інфраструктури, за яким учасники ринку зможуть купляти у оператора інфраструктури певний доступ до маршрутів перевезення на конкурентній основі.
“Ці тарифи будуть регульованими, тобто вони будуть формуватися згідно порядку формування тарифів, вони будуть відображати економічно обґрунтовані тарифи саме по європейським правилам “, – наголосив представник “Укрзалізниці”.
Зазначається, що у новій системі запровадять окремі PSO-контракти (Public Service Obligation) між пасажирськими перевізниками і державою на національному рівні, і також перевізниками, і органами місцевого самоврядування. Це повинно зняти фінансове навантаження з вантажних перевезень.
Як повідомлялось, у вересні було відкрито ділянку залізниці стандартної (“європейської”) колії 1435 мм між Ужгородом і Чопом Закарпатської області, що дозволить організувати безпересадкове залізничне сполучення між Ужгородом і низкою столиць країн Європи.
Крім того, у січні 2025 року повідомлялось перенесення реконструкції залізничної колії на ділянці “Держкордон Польщі – Мостиська II – Скнилів (Львів)” на 2026 рік, хоча у лютому 2024 року тоді віцепрем’єр із відновлення – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков заявив про початок будівництва до кінця 2024 року. Пізніше стало відомо, що Україні не вдалося залучити для реалізації проєкту фінансування Connecting Europe Facility (CEF). Повідомляли, що можливість профінансувати 50% вартості проєкту вивчало Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), але наразі воно вже ліквідовано.
Світовий попит на сталь у 2025 році залишиться на рівні попереднього року — близько 1,748 млрд тонн, після зниження на 1,6% у 2024 році. Такі дані наведені в короткостроковому прогнозі Всесвітньої асоціації сталі (Worldsteel) — Short Range Outlook (SRO).
У 2026 році, за оцінкою експертів, попит зросте на 1,3%, до 1,772 млрд тонн, чому сприятиме відновлення в Європі, Індії та країнах Азії, Близького Сходу та Африки, що швидко розвиваються.
За прогнозом Worldsteel, у країнах СНД, включаючи Україну, попит на сталь у 2025 році скоротиться на 5,2% — до 56,1 млн тонн, а в 2026 році — ще на 1,7%, до 55,2 млн тонн.
При цьому Індія збереже статус найшвидше зростаючого ринку сталі в світі — зростання складе близько 9% щорічно в 2025-2026 роках. Уже в наступному році споживання сталі в Індії буде майже на 75 млн тонн вище, ніж у 2020 році.
У країнах, що розвиваються (без урахування Китаю), попит на сталь збільшиться на 3,4% у 2025 році і на 4,7% у 2026-му, чому сприяє активний розвиток економіки в країнах АСЕАН, а також у Саудівській Аравії та Єгипті.
В Африці споживання сталі зростає в середньому на 5,5% щорічно, досягаючи 41 млн тонн у 2025 році — максимуму за останнє десятиліття. Зростання забезпечується інвестиціями в будівництво та поліпшенням макроекономічних показників.
Ситуацію на ринку та перспективи українського сталеливарного сектора прокоментував голова ради директорів Українського Центру Сталевого Будівництва, директор компанії Rauta, Андрій Озейчук.
«Український ринок сталі в 2025–2026 роках буде формуватися під впливом відновлення внутрішнього попиту в будівництві та машинобудуванні, а також зростання експорту металоконструкцій до ЄС. Ми прогнозуємо, що попит на сталь в Україні може зрости на 6-8% у 2026 році за рахунок проектів відновлення інфраструктури та промисловості», — зазначив Озейчук.
За його словами, сектор сталевого будівництва стане драйвером цього зростання:
«Використання металоконструкцій дозволить прискорити відновлення логістичних, промислових та інфраструктурних об’єктів».
Озейчук також підкреслив, що додатковий імпульс галузі може дати запуск спільних програм з європейськими партнерами в галузі «зеленої» металургії, де Україна вже має перші пілотні ініціативи з виробництва сталі з низьким вуглецевим слідом.
Згідно з прогнозом, в регіоні ЄС+Великобританія попит на сталь збільшиться на 1,3% в 2025 році і на 3,2% в 2026 році. Це відображає вплив зростання інвестицій в інфраструктуру і оборону на тлі зниження інфляції і поліпшення доходів населення.
У США споживання сталі, за очікуваннями Worldsteel, збільшиться на 1,8% як у 2025-му, так і в 2026 році. Основними факторами зростання стануть державні витрати на інфраструктуру, пожвавлення житлового будівництва та приватних інвестицій.
У Китаї попит на сталь продовжить знижуватися — приблизно на 2% у 2025 році, що пов’язано із затяжним спадом на ринку нерухомості. У 2026 році темпи падіння сповільняться до 1%, оскільки будівельний сектор, за прогнозами, досягне дна.
Worldsteel попереджає, що більш складна ситуація у світовій торгівлі та фінансовий тиск на місцеві органи влади можуть додатково обмежити інвестиції в інфраструктуру та знизити попит.
За словами Альфонсо Ідальго де Кальсеррада, головного економіста Асоціації виробників сталі Іспанії (UNESID) і голови економічного комітету Worldsteel, організація «з обережним оптимізмом» оцінює перспективи ринку:
« Незважаючи на торговельні суперечності та невизначеність, ми вважаємо, що світовий попит на сталь досягне дна в 2025 році і покаже помірне зростання в 2026-му», — зазначив експерт.
Він додав, що цьому сприятиме стійкість світової економіки, зростання інвестицій в інфраструктуру та пом’якшення фінансових умов. У той же час на сектор продовжують тиснути високі витрати, торговельні бар’єри і геополітичні ризики.
Прогноз Worldsteel підкреслює, що скорочення попиту в Китаї компенсується активним зростанням в Індії і країнах, що розвиваються, де формується новий центр світового сталеливарного виробництва.
Крім того, введені Євросоюзом захисні заходи — скорочення квот на безмитний імпорт і підвищення мит до 50% — можуть змінити баланс між виробниками ЄС і експортерами з Азії та Східної Європи.
Детальніше про найбільших виробників сталі та глобальні тенденції галузі — у відеоаналітичному огляді Experts Club, доступному на YouTube: Experts Club — Лідери світової сталеливарної промисловості 1990–2024
EXPERTS CLUB, RAUTA, WORLDSTEEL, глобальна економіка, ЄС, ИНДИЯ, КИТАЙ, ОЗЕЙЧУК, світова сталь, США
Купівля нерухомості в Європі дедалі частіше стає не лише фінансовим, а й фіскальним випробуванням. За даними порталу Idealista та дослідження Financial Times, аналітики Experts Club проаналізували податкові системи країн ЄС. Виявилося, що різниця в податковому навантаженні при купівлі житла між країнами сягає майже 20-кратного розриву — від символічних ставок у Греції та Франції до двозначних податків в Іспанії та Бельгії.
Іспанія визнана країною з найвищими податками на купівлю житла в Європі: ставка становить від 6% до 11% від вартості нерухомості, залежно від регіону та типу житла. Це означає, що при купівлі квартири за €300 000 покупець може сплатити понад €30 000 лише у вигляді податків.
У Бельгії загальна ставка сягає 12%, але в окремих регіонах передбачено пільги. У Брюсселі перші €200 000 вартості житла звільняються від оподаткування, якщо нерухомість купується для власного проживання. У Фландрії з 2023 року ставка знижена до 2% для першої резиденції, щоб підтримати молодих покупців.
Велика Британія замикає трійку країн із найвищими податками — у середньому 6%. Податок stamp duty особливо відчутний для інвесторів, які володіють більш ніж однією нерухомістю: ставка може зрости до 17% при купівлі житла дорожчого за £1,5 млн (€1,7 млн). Перші покупці звільняються від сплати, якщо вартість житла не перевищує £300 000 (€343 000).
В Італії та Нідерландах податкове навантаження становить у середньому 5–5,5%, причому в Італії додаються нотаріальні, реєстраційні та агентські збори, які суттєво підвищують кінцеву ціну угоди.
У Німеччині податок варіюється від 3,5% до 6,5%, залежно від федеральної землі.
У Португалії — від 4% до 8%, при цьому для недорогих об’єктів діють податкові пільги.
В Австрії — близько 3–4,5%, із пільгами для першого житла.
Франція має відносно низькі податки (0,7–5%), але високі агентські комісії — до 8% від вартості житла, які майже завжди сплачує покупець.
Греція вирізняється найм’якшою системою в Європі — від 0,5% до 3,8%, залежно від регіону.
| Країна | Мінімальна ставка | Середня ставка | Максимальна ставка |
|---|---|---|---|
| Іспанія | 6% | 8,5% | 11% |
| Бельгія | 2% | 7,2% | 12,5% |
| Велика Британія | 0% | 6% | 12% |
| Італія | 2% | 5,5% | 9% |
| Нідерланди | 0% | 5,2% | 10,4% |
| Німеччина | 3,5% | 5% | 6,5% |
| Португалія | 0% | 4% | 8% |
| Австрія | 1,5% | 3% | 4,5% |
| Франція | 0,7% | 2,9% | 5% |
| Греція | 0,5% | 2,1% | 3,8% |
Нереалізовані біржові товари, зростання збитковості виробництва на сухе молоко і вершкове масло та зниження цін на вершкове масло в Європі та світі стримують ріст цін на молоко-сировину в Україні, повідомила Асоціації виробників молока (АВМ).
У галузевій асоціації зазначили, що середня закупівельна ціна молока екстра ґатунку станом на 6 жовтня становила 17,45 грн/кг без ПДВ, що на 0,1 грн більше відносно попереднього місяця, незмінними залишилися ціни на молоко вищого (17,15 грн/кг без ПДВ) і першого ґатунків (16,80 грн/кг без ПДВ).
“Ціни також залишилися стабільними відносно результатів моніторингу другої половини вересня. Відносно минулорічного періоду ціна на екстра ґатунок знизилась на 25 коп”, – зауважили експерти.
За словами аналітика АВМ Георгія Кухалейшвілі, ріст цін на молоко-сировину в Україні стримує чимало чинників. Наразі пропозиція біржових товарів на внутрішньому ринку переважає попит. Молокопереробні підприємства працювали на склад з середини серпня після призупинення молочного експорту в ЄС після вичерпання квот. Водночас, попит на внутрішньому ринку залишається низьким через зменшення кількості споживачів і скорочення купівельної спроможності населення. Продажі молочних продуктів у супермаркетах зростають лише у разі проведення акційних знижок. Склади в Україні майже повністю заповнені біржовими товарами, що тисне на ціни на молоко.
Показовою, за інформацією АВМ, є ситуація з вершковим маслом в ЄС, яке за останні два місяці подешевшало на 24% через надходження на європейський ринок партій американського масла за ціною EUR5 тис./тонна. В таких умовах європейським трейдерам нецікаво купувати українське масло, яке коштує більше ніж американське. Збільшення витрат на електроенергію впливає на зростання собівартості української продукції і ускладнює можливість конкурувати з американцями на ринку Європи, пояснюють аналітики.
В Україні в другій половині жовтня є імовірність зниження цін в максимальному діапазоні на молоко-сировину екстра ґатунку та вищого ґатунку через зростання збитковості виробництва сухого молока і вершкового масла на молокопереробних підприємствах та зниження світових цін на вершкове масло, прогнозують вони.
“Втім, 13 жовтня очікується підписання нових квот на експорт молочної продукції в ЄС для українських компаній. Збільшилися квоти на масло з 5 тис. тонн до 7 тис. тонн і на сухе молоко. Очікується відновлення молочного експорту в ЄС 28 жовтня, після вступу квот в силу через 15 днів, що може стримувати падіння цін на молоко-сировину в Україну”, – зазначають в АВМ.
Україна у січні-липні 2025 року експортувала до Європейського Союзу аграрну та продовольчу продукції на суму $5,73 млрд, що на $891 млн, або 13% менше проти аналогічного періоду торік, подомляється у звіті ЄС.
Водночас Україні за цей період вдалося зберегти четверте місце у переліку постачальників аграрної продукції до ЄС. Попереду – Бразилія ($9,1 млрд), Велика Британія ($7,8 млрд) та США ($6,9 млрд).
У рейтингу найбільших постачальників агропродукції до ЄС також Китай ($5,24 млрд), Котдівуар ($5,05 млрд), Туреччина ($3,68 млрд), В’єтнам ($2,81 млрд), Аргентина ($2,57 млрд), Швейцарія ($2,51 млрд).
Загалом імпорт агропродукції до ЄС у січні-липні 2025 року оцінюється $96,8 млрд (+16%).
Експорт агропродукції з ЄС за вказаний період склав $118,7 млрд (+2%). При цьому до України було поставлено на суму $2,1 млрд (+17%).
На частку поновлюваних джерел енергії (ПДЕ) в Європейському союзі в другому кварталі 2025 року припало 54% усього виробництва електроенергії, що на 1,3 відсоткового пункту вище за показник роком раніше (52,7%), ідеться в повідомленні статистичного управління ЄС.
Переважно це було зумовлено підвищенням генерації на сонячних електростанціях (СЕС), на які припало 19,9% загального обсягу виробництва.
При цьому червень став першим місяцем в історії, коли на СЕС припала основна частка генерації (22%). Далі йшли АЕС (21,6%), вітряні електростанції (15,8%), ГЕС (14,1%) і електростанції, що працюють на газі (13,8%).
Найбільш значна частка ВДЕ в загальному обсязі генерації була зафіксована в Данії (94,7%), де істотний обсяг вироблення електрики припадає на ВЕС. Далі йдуть Латвія (93,4%), Австрія (91,8%), Хорватія (89,5%) і Португалія (85,6%).
Найнижча частка ВДЕ у Словаччині (19,9%), на Мальті (21,2%) і в Чехії (22,1%).
