У Румунії з 1 жовтня 2026 року набуває чинності нова система оплати користування національними дорогами: вартість ровіньєти для легкових автомобілів залежатиме від екологічного стандарту транспортного засобу, а для вантажівок масою понад 3,5 тонни запрацює покілометрова система TollRo.
Національна компанія з управління дорожньою інфраструктурою Румунії (CNAIR) підтвердила, що застосування нових тарифів на ровіньєту та TollRo розпочнеться 1 жовтня 2026 року. Нова модель ґрунтується на принципі, за яким більше платять транспортні засоби, що сильніше забруднюють довкілля або інтенсивніше використовують дорожню інфраструктуру.
Для легкових автомобілів та мікроавтобусів до дев’яти місць запроваджуються три тарифні категорії. Електромобілі та автомобілі стандарту Euro VI платитимуть 254 леї на рік, машини Euro IV-V – 292 леї, а Euro III і старіших стандартів – 330 леїв. Одноденна ровіньєта коштуватиме відповідно 22, 26 та 29 леїв. За 10 днів необхідно буде заплатити 30, 35 або 39 леїв, за 30 днів – 48, 55 або 62 леї, а за 60 днів – 76, 87 або 99 леїв залежно від екологічного класу автомобіля.
У результаті для власників нових автомобілів річна плата практично не зміниться і навіть дещо зменшиться порівняно з чинним тарифом, тоді як для старих машин вона помітно зросте. Зокрема, власник автомобіля Euro III або нижчого стандарту платитиме за річну ровіньєту приблизно на 25% більше, ніж за нинішньою системою.
Раніше придбані ровіньєти для легкових автомобілів залишатимуться чинними до завершення терміну їх дії.
Для вантажних транспортних засобів із максимально дозволеною масою понад 3,5 тонни з 1 жовтня запроваджується система TollRo. На відміну від традиційної ровіньєти, тариф розраховуватиметься з урахуванням фактичної відстані, яку проїхала вантажівка, її технічних характеристик та рівня викидів.
CNAIR підтверджує, що нова система поширюватиметься саме на вантажні транспортні засоби понад 3,5 тонни.
Одночасно Румунія скасовує низку окремих зборів за перетин мостів через Дунай. З 1 жовтня більше не стягуватиметься плата на мостовому комплексі Фетешть-Чернаводе, який є одним із головних автомобільних маршрутів у напрямку румунського узбережжя Чорного моря, а також на мосту Джурджень-Ваду-Ой.
Скасовується також збір на мосту Джурджу-Русе при русі з Румунії до Болгарії. Водночас плата у зворотному напрямку, з Русе до Джурджу, стягується болгарською стороною і зберігається. Продовжить діяти і плата за перетин мосту Калафат-Видин.
CNAIR повідомила, що водії, які заздалегідь придбали право на проїзд мостами, де плату скасовують, зможуть звернутися за поверненням коштів за невикористані проїзди.
Нова система є частиною ширшої реформи дорожніх платежів у Румунії. З 15 січня 2027 року румунська електронна система дорожніх зборів має стати сумісною з European Electronic Toll Service (EETS), що дозволить інтегрувати її з аналогічними системами інших країн ЄС.
Кредитний портфель міжнародного фінансового сервісу “НоваПей ” (ТМ NovaPay) з групи Nova досяг показника 2,6 млрд грн порівняно із 2 млрд грн на 18 лютого цього року, повідомила компанія в релізі на сайті.
Згідно з ним, кредитні картки стали найвагомішим кредитним продуктом за обсягом портфеля: з лютого він зріс на 61,3% – до 1 млрд грн, тоді як розстрочка – всього на 11%, до 925 млн грн.
Щодо портфелю за послугою “Посилка в кредит”, то він знизився на 29% – до 206 млн грн, а решту портфелю становлять кредити для підприємців, зокрема фінансування e-commerce та партнерів групи компаній NOVA.
За даними компанії, за останні 12 місяців її кредитними продуктами скористалися близько 50 тис. нових клієнтів.
“Близько 140 тисяч клієнтів уже користувалися кредитними продуктами NovaPay за весь період їх роботи. Водночас 40% активних позичальників користуються двома або більше кредитними продуктами, а близько 42% клієнтів повторно оформлюють кредити”, – цитуються у релізі слова СЕО “НоваПей Кредит” Богдана Гривка.
У фінансовому сервісі уточнили, що середня сума споживчого кредиту становить 5 тис. грн, тоді як середній ліміт за кредитною карткою – 27,5 тис. грн, а середня сума кредиту для ФОП в e-commerce – 422 тис.грн.
NovaPay заснований 2001 року як міжнародний фінансовий сервіс, що входить до групи Nova (“Нова пошта”) й забезпечує фінансові послуги онлайн і офлайн у відділеннях “Нової пошти”.
Компанія першою в Україні серед небанківських фінансових установ отримала 2023 року розширену ліцензію НБУ, що дало змогу відкривати рахунки й випускати картки, а також першою серед небанків наприкінці минулого року запустила власний фінансовий застосунок із широким спектром фінансових послуг.
НоваПей Кредит” за підсумками першого півріччя 2026 року ” збільшила чистий прибуток у 3,2 раза порівняно з аналогічним періодом 2025 року – до 172,01 млн грн, виручку – у 2,2 раза, до 586,42 млн грн.
Власний капітал компанії на кінець червня становив 688,5 млн грн проти 516,5 млн грн на початок року, зобов’язання – 1,69 млрд грн проти 1,37 млрд грн.
ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» планує інвестувати понад $20 млн у проєкт з вилучення надлишкової солі з Куяльницького лиману та її переробки на харчову сіль, повідомляє видання SEEDS.
Одеська обласна військова адміністрація та компанія підписали меморандум про співпрацю щодо реалізації інвестиційних та екологічних проєктів у районі Куяльницького лиману. Одеська ОВА офіційно підтвердила намір інвестора вкласти в проєкт понад $20 млн.
За даними SEEDS, ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» було створено у 2026 році. Компанія планує вилучати надлишкову сіль із лиману та переробляти її на харчову продукцію. Розрахунковий потенціал видобутку оцінюється приблизно у 300 тис. тонн солі на рік.
Такий обсяг становить близько трьох чвертей імпорту солі Україною у 2025 році. За даними Державної митної служби, торік Україна імпортувала близько 415 тис. тонн солі на $49,6 млн.
Таким чином, реалізація проєкту може суттєво скоротити залежність України від імпорту харчової солі, а після виходу виробництва на повну потужність – створити передумови для відновлення її експорту.
Необхідність розвитку нових джерел солі різко зросла після зупинки у 2022 році підприємства «Артемсіль» у Соледарі. До повномасштабного вторгнення Україна була великим виробником та експортером солі, однак після втрати доступу до основних потужностей стала значною мірою залежати від поставок з-за кордону.
Проєкт на Куяльницькому лимані має також екологічну складову. За інформацією Одеської ОВА, меморандум передбачає розвиток природоохоронної інфраструктури, впровадження сучасних екологічних рішень та реалізацію «зелених» проєктів. Питання використання сольових ресурсів лиману понад рік опрацьовувалося за участю Кабінету Міністрів, науковців та профільних експертів.
Для початку промислового видобутку компанії ще необхідно пройти передбачені законодавством процедури, зокрема оцінку впливу на довкілля та отримати необхідні дозволи на використання природних ресурсів. Куяльницький лиман має особливий природоохоронний і курортний статус.
Першоджерело матеріалу: SEEDS – «Інвестор планує вкласти понад 20 млн доларів у переробку солі з Куяльницького лиману на харчову».
ція)
Україна з 1 по 21 вересня 2026 року експортувала 1,6 млн тонн агропродукції, що становить 43% обсягу, який мав би бути експортований за умови повноцінної роботи логістики, повідомив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький на брифінгу у четвер.
Він уточнив, що олійних культур за кордон було постачено 275 тис. тонн, або 75% обсягу, який мав би бути експортований за нормальної роботи логістики, олій – 190 тис. тонн (55%), шротів – 173 тис. тонн (41%), тоді як зернових – 960 тис. тонн (38%).
“Ми бачимо, що частка зернових (на тлі можливих обсягів – ІФ-У) є найменшою і, відповідно, частка олійних, олії і шротів більшою. Тому так, на сьогодні пріоритетність експорту продукції з доданою вартістю зберігається”, – сказав Висоцький.
Як повідомлялося, за перші 15 днів вересня Україна експортувала 131 тис. тонн олії, що становило 62% від обсягу, який мав би бути експортований за цей період за умови вільного функціонування портів.
Індія продовжує зміцнювати свої позиції як другого за величиною виробника сталі у світі та поступово скорочує відставання від Китаю, про що свідчать дані Всесвітньої асоціації виробників сталі Worldsteel, опубліковані 24 вересня 2026 року.
У січні–серпні 2026 року індійські металургійні підприємства виплавили 115,9 млн тонн сталі, що на 6% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Китай за той самий період скоротив виробництво на 3,1% — до 651,9 млн тонн.
За розрахунками Open4Business на основі даних Worldsteel, за перші вісім місяців 2025 року Індія виробила близько 109,3 млн тонн сталі, а Китай — приблизно 672,8 млн тонн. Таким чином, абсолютний розрив між двома найбільшими виробниками за рік скоротився приблизно з 563 млн до 536 млн тонн, або майже на 5%.
Співвідношення обсягів виробництва також змінюється на користь Індії. Якщо в січні–серпні минулого року Китай виробляв приблизно в 6,2 раза більше сталі, ніж Індія, то в 2026 році цей показник знизився приблизно до 5,6 раза.
У серпні ця тенденція збереглася. Індія збільшила виплавку сталі на 4,6% у річному вимірі — до 14,8 млн тонн, тоді як виробництво в Китаї скоротилося на 3,7% — до 74,6 млн тонн. (World Steel Association)
Індія також більш ніж удвічі випереджає США, які посідають третє місце серед найбільших світових виробників. Американські підприємства в січні–серпні виплавили 57,5 млн тонн сталі, збільшивши виробництво на 5,5%. Японія виробила 54 млн тонн, Росія — 43,8 млн тонн, Південна Корея — 42,8 млн тонн.
Таким чином, обсяг індійського випуску за вісім місяців уже приблизно удвічі перевищує американський і більш ніж удвічі — японський.
На Індію припало близько 9,5% усієї сталі, виробленої 70 країнами, що надають статистику Worldsteel, тоді як частка Китаю становила близько 53%, США — близько 4,7%. Ці 70 країн забезпечували приблизно 98% світового виробництва сталі у 2025 році.
Різниця особливо помітна на тлі загальної стагнації галузі. У січні-серпні світове виробництво сталі скоротилося на 0,7% — до 1,225 млрд тонн, тоді як Індія продовжувала демонструвати стійке зростання. У серпні глобальне виробництво знизилося на 1,2% у річному вимірі — до 144,2 млн тонн.
Ще одним швидкозростаючим азіатським виробником залишається В’єтнам. За вісім місяців він збільшив виплавку на 29,1% — до 20,6 млн тонн, а лише в серпні зростання склало 36,4%. Загалом, однак, виробництво сталі в Азії та Океанії з початку року знизилося на 0,9% — до 906,4 млн тонн, насамперед через динаміку китайського ринку.
Китай при цьому зберігає величезний відрив і залишається безумовним лідером світової металургії. Однак різноспрямована динаміка двох найбільших виробників свідчить про поступове збільшення ваги Індії у світовій сталеливарній промисловості.
Першоджерело: World Steel Association — August 2026 crude steel production
Як повідомляє Experts Club, В’єтнам демонструє найвищі темпи зростання виробництва сталі серед країн, що входять до світової десятки, про що свідчать опубліковані 24 вересня дані World Steel Association.
У серпні 2026 року країна виробила близько 2,7 млн тонн сталі, збільшивши обсяг виробництва на 36,4% порівняно з серпнем минулого року.
За січень-серпень виробництво сягнуло 20,6 млн тонн, збільшившись приблизно на 29% у річному вимірі. Це найвища динаміка серед найбільших світових виробників.
За накопиченим результатом В’єтнам уже входить до першої десятки світових виробників сталі, наближаючись за обсягом виробництва до Бразилії, яка за вісім місяців виробила 21,8 млн тонн.
Для порівняння, найбільший світовий виробник — Китай — за той самий період скоротив виробництво на 3,1 %, до 651,9 млн тонн, тоді як Індія збільшила його на 6 %, до 115,9 млн тонн. США збільшили виробництво на 5,5%, Туреччина — на 6,8%, Німеччина — на 6,3%.
У результаті світовий сталеливарний ринок стає дедалі неодноріднішим: при загальному зниженні виробництва на 0,7% у січні-серпні окремі азіатські ринки продовжують швидко нарощувати потужності та обсяги виробництва.
Особливо помітна різниця всередині Азії. У серпні виробництво в усьому регіоні Азії та Океанії знизилося на 1,4% через скорочення випуску в Китаї, проте Індія та В’єтнам продовжили зростання.
За підсумками серпня на країни Азії та Океанії припало 106,7 млн тонн із 144,2 млн тонн світового випуску, тобто близько 74% глобального виробництва сталі.
