У Київському університеті права НАН України напередодні виборів ректора розгорілася дискусія щодо можливої зміни моделі управління університетом та створення нової посади президента університету, повідомляє Антикорупційний підприємницький фронт (АПФ).
За даними громадської організації «Антикорупційний підприємницький фронт» та українських ЗМІ, вибори ректора КУП НАН України мають відбутися 2 липня 2026 року. Нинішній ректор Юрій Бошицький очолює університет понад два десятиліття, а після завершення другого терміну його повноваження були продовжені рішенням Президії НАН України на період дії воєнного стану.
Автори матеріалу зазначають, що напередодні виборів у проєкті нової редакції статуту КУП НАН України з’явилася посада президента університету. Саме це, на їхню думку, викликає питання: чи не формується в університеті додатковий центр впливу поряд із майбутнім ректором.
Згідно з публікацією, проект статуту передбачає, що президент університету може брати участь у формуванні стратегії розвитку закладу, координувати діяльність відокремлених структурних підрозділів, брати участь у питаннях управління майном, представляти університет у сфері міжнародного співробітництва та входити до складу вченої ради за посадою.
ЗМІ з посиланням на АПФ зазначають, що сама по собі посада президента університету не є забороненою і в різних закладах може мати представницький або консультативний характер. Однак ризики виникають у разі, якщо така посада отримує реальні управлінські повноваження і може впливати на стратегію, майно, міжнародні зв’язки та внутрішню політику навчального закладу.
У матеріалах також зазначається, що нову редакцію статуту підтримали на загальних зборах трудового колективу одночасно з висуненням кандидатури проректора з навчально-методичної роботи Сергія Матвєєва на посаду ректора. Автори публікації наголошують, що сама участь кандидата у виборах не є порушенням, однак у поєднанні зі створенням посади президента університету це ставить під сумнів конкурентність виборів та реальне оновлення управління.
Окремий блок публікації присвячений Рівненському інституту КУП НАН України. У матеріалі йдеться про необхідність перевірки використання приміщень відокремленого підрозділу державного університету, зокрема підстав для можливого використання окремих площ не лише для освітнього процесу. АПФ підкреслює, що ці факти потребують перевірки, і не стверджує, що вони є доведеними.
У публікаціях громадських діячів також згадується кримінальне провадження, зареєстроване у 2024 році за ознаками зловживання владою або службовим становищем. За даними АПФ, у відкритих джерелах немає інформації про повідомлення кому-небудь про підозру або про завершення розслідування.
Автори матеріалу вважають, що ситуація в Київському університеті права НАН України має значення не лише для одного навчального закладу, оскільки зачіпає ширше питання зміни керівництва в державних університетах, прозорості управління майном, ролі засновника та меж університетської автономії.
Для системи вищої освіти ця історія може стати показовим прикладом: чи може статут державного університету передбачати створення управлінської посади, яка фактично впливає на ключові рішення, але не проходить процедуру обрання ректора і не підпадає під ті самі обмеження щодо строків перебування на керівній посаді.
Київський університет права Національної академії наук України створено у 1995 році на базі Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України. Університет є державною установою вищої освіти, підпорядкованою Національній академії наук України, і спеціалізується на підготовці фахівців у сфері права та міжнародного права.
Джерело:
https://apf.org.ua/yak-u-kyivskomu-universyteti-prava-mozhe-narodytysia-novyi-tsentr-vlady/
https://lenta.ua/yak-u-kiyivskomu-universiteti-prava-mozhe-naroditisya-noviy-tsentr-vladi-194784/
Бошицький, КУП, КУП НАН України, ректор, статут, УНІВЕРСИТЕТ, управління
Загальний рівень торгівлі нелегальною тютюновою продукцією в Україні у квітні 2026 року зріс до 19,8% з 17,6% на початку року, свідчать результати другої хвилі проєкту “Моніторинг нелегальної торгівлі тютюновими виробами в Україні”, який проводить компанія Kantar Ukraine на замовлення провідних виробників галузі.
Згідно з оприлюдненими на її сайті даними, майже кожна п’ята пачка сигарет на українському ринку є нелегальною. Аналітики підрахували, що за такого рівня тіньового ринку річні втрати державного бюджету через несплату податків становлять 33,3 млрд грн.
“Основним фактором зростання стало збільшення обсягів контрафактної продукції, зокрема сигарет із підробленими акцизними марками. Водночас рівень продукції, маркованої Duty Free або призначеної для експорту та нелегально реалізованої в Україні, залишається стабільним від початку року, хоча й перевищує показники 2025 року”, – зазначається у дослідженні.
Згідно з його результатами, 38% від загального обсягу контрафакту становлять сигарети локальних виробників із підробленими акцизними марками. Основним виробником такої продукції, відповідно до маркування на упаковці, залишається Marshall Finest Tobacco (United Tobacco)/VK Tobacco FZE.
У сегменті продукції, маркованої Duty Free або призначеної для експорту та нелегально реалізованої в Україні, 55% сигарет вироблені Винниківською тютюновою фабрикою, ще 44% – Marshall Finest Tobacco.
Географічно 68% усього обсягу нелегальної тютюнової продукції зосереджено у семи регіонах України: Дніпропетровській (18%), Одеській (11%), Харківській (10%), Кіровоградській (8%), Львівській (8%), Хмельницькій (7%) областях та Києві з Київською областю (6%).
“Тютюнова тінь знову зросла(((. До уваги оновленого БЕБ”, – прокоментував ці результати глава комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
За даними дослідження, попри певне скорочення продажів нелегальних сигарет через кіоски, саме кіоски та магазини залишаються основними каналами збуту, через які реалізується близько двох третин нелегальної тютюнової продукції.
Проєкт “Моніторинг нелегальної торгівлі тютюновими виробами в Україні” компанія Kantar Ukraine реалізує на постійній основі. Дослідження базується на зборі та аналізі порожніх пачок сигарет, а також інтерв’ю з курцями для визначення каналів надходження та походження нелегального товару на внутрішньому ринку.
Законопроект про об’єднання Румунії та Молдови автоматично пройшов Палату депутатів румунського парламенту після закінчення терміну розгляду без дебатів і остаточного голосування, однак ініціатива отримала негативні висновки уряду та профільних комітетів і тепер має розглядатися Сенатом.
Документ був внесений депутатами ультраправої партії S.O.S. România. Згідно з процедурою, якщо нижня палата не розглядає ініціативу у встановлений термін, вона вважається прийнятою мовчазно і передається до наступної палати парламенту. У даному випадку остаточне рішення має ухвалити Сенат Румунії.
Сам факт проходження законопроекту через Палату депутатів не означає, що об’єднання Румунії та Молдови отримало політичну підтримку більшості. Навпаки, ініціатива вже зіткнулася з негативною оцінкою з боку уряду Румунії, юридичного комітету та комітету з прав людини Палати депутатів.
Законопроект має насамперед політико-символічний характер. Тема об’єднання Румунії та Молдови регулярно виникає в публічній дискусії, проте офіційна лінія Кишинева сьогодні орієнтована не на негайне об’єднання, а на вступ Молдови до Європейського Союзу. Президент Молдови Майя Санду раніше заявляла, що особисто підтримала б об’єднання на референдумі, але при цьому визнавала, що більшість громадян Молдови зараз не підтримує такий сценарій, а європейська інтеграція залишається більш реалістичною метою.
Для Румунії тема об’єднання також є чутливою. З одного боку, Бухарест залишається головним європейським партнером Кишинева, підтримує Молдову політично, економічно та інфраструктурно, а значна частина громадян Молдови вже має румунське громадянство. З іншого боку, формальне об’єднання торкнулося б питань кордонів, безпеки, бюджету, статусу Придністров’я, відносин з ЄС, НАТО та Росією.
Потенціал такого об’єднання для регіону в теорії був би значним. Воно могло б прискорити інституційну інтеграцію Молдови в європейський простір, розширити спільний ринок праці, посилити транспортні та енергетичні зв’язки між Чорним морем, Дунаєм і Східною Європою, а також зміцнити безпеку на східному фланзі ЄС і НАТО.
В економічному плані об’єднання могло б надати Молдові швидший доступ до інфраструктури, фінансових інструментів та адміністративної системи країни — члена ЄС. Для Румунії це означало б розширення внутрішнього ринку, поглиблення впливу в регіоні та посилення ролі Бухареста як ключового партнера Кишинева.
Однак практична реалізація такого сценарію залишається вкрай складною. Головні обмеження — відсутність стійкої більшості в Молдові на користь об’єднання, ризики внутрішньої поляризації, невирішене питання Придністров’я, можлива реакція Росії та необхідність узгодження такого процесу з європейськими та євроатлантичними партнерами.
Тому на даному етапі законопроект варто розглядати скоріше як політичний сигнал і елемент внутрішньопарламентської боротьби в Румунії, а не як початок реального процесу об’єднання. Більш імовірним сценарієм для регіону залишається поступове зближення Румунії та Молдови через інфраструктурні проєкти, енергетичну інтеграцію, торгівлю, громадянство, освіту та підтримку євроінтеграції Молдови.
АТ “Укрзалізниця” за підсумками 2026 року очікує отримати чистий збиток у розмірі 21,9 млрд грн та дефіцит ліквідності 26,3 млрд грн за умови відсутності індексації тарифів, повідомив голова правління компанії Олександр Перцовський під час пресконференції у вівторок, передає кореспондент агентства “Інтерфакс-Україна“.
За його словами, серед основних причин погіршення фінансових показників є зростання вартості електроенергії у 2,4 раза, що призвело до додаткових витрат у розмірі 15,4 млрд грн, необхідність проведення індексації заробітної плати – 13,4 млрд грн, скорочення доходів від вантажних перевезень – 7 млрд грн внаслідок бойових дій та окупації частини територій, ріст курсових втрат від переоцінки зобов’язань у розмірі 3,8 млрд грн, а також зростання цін на дизельне пальне на 28%, що додатково коштувало компанії 2,1 млрд грн.
За оцінками компанії, через стримування індексації тарифів недоотриманий обсяг грошових надходжень за період з 2023 року – 3 місяці 2026 року становить 99,5 млрд грн.
Для покриття фінансового розриву “Укрзалізниця” реалізує додаткові кроки з оптимізації на 2026 рік, що дозволить залучити 1 млрд грн від продажу непрофільних та надлишкових активів та 2,3 млрд грн кредитних коштів від міжнародних фінансових організацій за умови проведення індексації тарифів.
До інших заходів належить оптимізація CAPEX, за рахунок якої планується акумулювати 6,9 млрд грн через недофінансування критичної потреби в капітальних інвестиціях. Водночас власні кошти на фінансування CAPEX у 2026 році становитимуть близько 16,1 млрд грн.
Також необхідне рішення уряду щодо відновлення з 1 липня 2026 року продажу електроенергії для “Укрзалізниці” через спеціалізовані аукціони із запровадженням відповідної знижки від середньозваженої ринкової ціни електроенергії.
До інших чинників входить план з підвищення тарифів у приміському сполученні на 100%, водночас необхідне погодження з обласними військовими адміністраціями.
Серед запропонованих заходів для стабілізації фінансового стану “Укрзалізниця” також пропонує підвищити вантажні тарифи на 30% з 1 серпня 2026 року. Перший етап передбачає безпосереднє підвищення тарифів та уніфікацію тарифікації порожніх вагонів.
Перцовський наголосив, що червень є критичним періодом для ухвалення рішення щодо перегляду тарифів, оскільки регуляторна процедура займає близько двох місяців.
“Це останній шанс прийняти рішення до серпня, а в серпні ми вже просто заїжджаємо таким темпом в абсолютний мінус. В нас ще в серпні сплата гарантованого боргу”, – додав голова правління.
За словами Перцовського, другим етапом може стати подальший перегляд тарифів, до 15% із січня 2027 року, водночас відповідне рішення поки не прийнято.
Як повідомлялось у проєкті наказу, необхідність перегляду тарифів пов’язана з погіршенням фінансового стану АТ “Укрзалізниця”, доходи якого не забезпечують покриття поточних витрат. У відомстві зазначили, що останній перегляд тарифів відбувся майже чотири роки тому, тоді як за період із липня 2022 року до квітня 2026 року індекс цін виробників промислової продукції зріс на 252,1%.
За даними Мінрозвитку, у 2025 році обсяги вантажних перевезень скоротилися на 12,5% порівняно з попереднім роком, а чистий збиток “Укрзалізниці” становив 7,6 млрд грн. За перші чотири місяці 2026 року збиток сягнув 9,3 млрд грн.
Тоді у міністерстві зауважили, що без індексації тарифів прогнозований чистий збиток компанії за підсумками 2026 року перевищить 13 млрд грн, а дефіцит коштів сягне понад 26 млрд грн.
Серед іншого, у січні цього року “Укрзалізниця” відмовилася здійснювати $45 млн купонних виплат за єврооблігаціями 2026 року зі ставкою 8,25% на суму $703,2 млн та єврооблігаціями-2028 зі ставкою 7,875% на суму $351,9 млн та заявила про намір розпочати комплексну реструктуризацію зобов’язань за облігаціями за участю фінансових та юридичних консультантів.
Основними передумовами припинення обслуговування боргу за єврооблігаціями компанія назвала триваюче скорочення доходів від перевезення вантажів на фоні зменшення їх обсягу, а також посилення атак на залізницю, загальна кількість яких в 2025 році (1195) перевищила сукупний показник за 2023-2024 роки.
ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ, ЗБИТОК, ліквідність, ТАРИФ, УКРЗАЛІЗНИЦЯ
Прем’єр-міністр Юлія Свириденко заявляє, що на Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську Україна розраховує підписати 160 угод на суму понад 10 млрд євро.
«Ми очікуємо 160 угод на суму понад 10 млрд євро, які забезпечать ресурси за п’ятьма напрямками: інтеграція в Європу, людський капітал, бізнес, регіональний та місцевий розвиток, а також, вперше, напрямок оборони», – сказала Свириденко на відкритті Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Гданську в четвер.
Також вона подякувала партнерам за транш на суму 3,2 млрд євро, який буде виплачено у четвер, що дозволить Україні зміцнити оборону, забезпечити макроекономічну стабільність та підготуватися до нового опалювального сезону.
Пізніше Свириденко повідомила у Telegram-каналі, що очікується участь понад 80 українських компаній у найбільшій за всю історію URC бізнес-ярмарці разом із 2 тис. представників бізнесу з усього світу.
Також буде започатковано новий формат «Енергетичної платформи», яка стане постійним інструментом мобілізації міжнародної підтримки нашої енергетики.
«Відкриваючи захід, я зазначила, що наші головні пріоритети — безпека, енергетична стійкість, розвиток приватного сектору та залучення інвестицій. Адже відновлення України — це не лише відбудова зруйнованого. Це інвестиція в сильну Європу. Саме тому пріоритетом є зміцнення української оборонної промисловості. Наш ОПК сьогодні створює сучасні військові технології, які довели свою ефективність на полі бою і вже працюють на зміцнення європейської безпеки», – написала вона.
Як повідомлялося, перший транш на суму 3,2 млрд євро з 90 млрд євро Ukraine Support Loan (USL) Європейського Союзу буде виплачено у четвер, 25 червня, у день відкриття Конференції з відновлення України (URC 2026) у польському Гданську, повідомила єврокомісар з питань розширення Марта Кос.
Міністерство розвитку громад і територій планує підписати на Конференції з відновлення України угоди на суму понад 1,5 млрд євро, які охоплюватимуть напрямки відновлення у сфері житлової політики, інфраструктури, а також відновлення країни через регіональний аспект.
Влада Норвегії запропонувала посилити умови отримання громадянства, змінивши вимоги щодо терміну проживання в країні та знання норвезької мови для окремих категорій заявників.
Згідно з ініціативою уряду, для отримання норвезького паспорта заявник повинен буде безперервно прожити в країні вісім років. Наразі для більшості претендентів діє правило проживання в Норвегії загалом вісім років протягом останніх 11 років за умови наявності постійного дозволу на проживання. Нова модель має спростити порядок розрахунку терміну проживання та скоротити кількість різних вимог для окремих груп заявників.
Міністр праці та соціальної інтеграції Норвегії К’єрсті Стенсенг заявила, що отримання громадянства має розглядатися як привілей, а діючі правила є надто складними, особливо в частині вимог до термінів проживання.
Окремо уряд пропонує збільшити термін проживання для осіб без громадянства з трьох до семи років. Для заявників цієї категорії, які народилися в Норвегії або прибули до країни до 18 років, планується встановити вимогу проживання протягом п’яти років.
Зміни також торкнуться іноземців, які перебувають у шлюбі, партнерстві або фактичному співжитті з громадянином Норвегії. Для них термін, необхідний для отримання громадянства, пропонується збільшити з не менше п’яти років проживання та шлюбу до шести років безперервного проживання в країні.
Крім того, влада хоче підвищити вимоги до володіння норвезькою мовою для осіб без громадянства віком від 18 до 67 років — з рівня A2 до B1. Проживання на архіпелазі Шпіцберген більше не розглядатиметься як підстава для подання заяви на отримання громадянства Норвегії.
Уряд пояснює зміни необхідністю зробити правила більш єдиними та зрозумілими, а також пришвидшити опрацювання заяв. При цьому посилення вимог фактично робить шлях до норвезького паспорта довшим для низки категорій іноземців.
Загалом на початок 2026 року в Норвегії налічувалося 987,120 тис. іммігрантів, що становило 17,5 % населення країни. Ще 238 507 тис. осіб народилися в Норвегії в сім’ях іммігрантів, що становило 4,2 % населення. У сукупності люди з іммігрантським походженням становлять понад п’яту частину населення країни.
Найбільшою групою іммігрантів у Норвегії залишаються вихідці з Польщі — 111 740 тис. осіб. Далі йдуть Україна — 85 461 тис., Литва — 43 065 тис., Сирія — 42 040 тис., Швеція — 37 732 тис., Німеччина — 28 145 тис., Сомалі — 27 769 тис., Еритрея — 25 819 тис., Філіппіни — 25 673 тис. та Пакистан — 24 821 тис. осіб.
Структура імміграції в Норвегії демонструє поєднання кількох хвиль: трудової міграції з країн ЄС та Східної Європи, міграції біженців із Сирії, Сомалі, Еритреї та України, а також давніших діаспор із Пакистану, Іраку, Туреччини та інших країн. Українська міграція відрізняється швидким зростанням за короткий період та високою часткою жінок і дітей серед тих, хто прибув після 2022 року.
Норвегія залишається однією з країн із найпотужнішими паспортами світу. За даними Henley Passport Index, норвезький паспорт входить до числа найпрестижніших і дає можливість безвізового або спрощеного в’їзду до понад 180 країн. З 2020 року Норвегія дозволяє подвійне громадянство.
