Forbes опублікував список 50 Over 50: Innovation 2026, до якого увійшли 50 жінок старше 50 років, які продовжують чинити помітний вплив на науку, медицину, штучний інтелект, робототехніку, біотехнології, космічні дослідження, промисловість і технологічний бізнес. Рейтинг був опублікований 11 серпня 2026 року і є частиною ширшого проєкту Forbes 50 Over 50, що включає загалом 200 жінок у чотирьох категоріях — Innovation, Impact, Investment і Lifestyle.
При цьому аналітичний центр Experts Club звертає увагу на важливе уточнення: Forbes не присвоює всім 50 учасницям місця від 1-го до 50-го. На основній сторінці Innovation прізвища розташовані за алфавітом. Винятком фактично стала засновниця транспортного стартапу Zum Ріту Нараян, яку сама компанія та підприємиця називають «№1 honoree» категорії Innovation і обличчям обкладинки випуску. Однак повної нумерації решти 49 позицій Forbes не публікував.
Нараян, яка виросла в Індії та побудувала кар’єру у Кремнієвій долині, створила Zum — технологічну платформу, що модернізує систему шкільних автобусів у США з використанням штучного інтелекту, GPS та електротранспорту. Forbes оцінює стартап приблизно у $1,7 млрд, а його виручку за 2025 рік — у $333 млн.
До числа 50 лауреаток також увійшли професорка Стенфорда Чженань Бао, яка займається електронною шкірою та носимою електронікою; лауреатка Нобелівської премії 2025 року Мері Бранкоу; керівниця наукових програм NASA Нікола Фокс; деканка інженерної школи MIT Паула Хеммонд; професорка MIT і розробниця бездротових медичних технологій Діна Катабі; очільниця Takeda Джулі Кім; астрофізикиня і деканка School of Science MIT Нергіс Мавалвала; колишня очільниця Yahoo та засновниця Dazzle AI Марісса Маєр; очільниця HubSpot Яміні Ранган; керівниця Cummins Дженніфер Рамсі та багато інших.
Аналіз Experts.News показує цікаву географію списку. Forbes сам не публікує окрему статистику за національностями, тому коректніше говорити про країни народження та походження учасниць. За цим показником безумовно домінують США: більшість жінок з Innovation-50 народилися та побудували кар’єру саме в американському науковому та підприємницькому середовищі.
Серед учасниць, які народилися за межами США, найбільш помітно представлені одразу кілька країн. Сербія представлена двома уродженками — Вуняк-Новакович і Матарич. Індія — Ріту Нараян і Яміні Ранган. Китай — Чженань Бао і Мішель Чжоу. Марокко — Бахіджа Джаллал і Вафаа Маміллі. Таким чином, Сербія входить до невеликої групи країн, які дали одразу двох учасниць Innovation-50. Походження Чжоу з Китаю підтверджує Association for Computing Machinery, а Маміллі сама вказує Касабланку як місто народження; Roche зазначає у неї громадянства Франції, Марокко та США.
По одній учасниці у списку мають, серед інших, Пакистан, Сирія, Південна Корея, Таїланд, Франція, Велика Британія та Ізраїль. Наприклад, Нергіс Мавалвала народилася в Лахорі у Пакистані, Діна Катабі — у Дамаску, Джулі Кім — у Сеулі, Thai Lee — у Таїланді, Aude Oliva — у Франції, Nicola Fox — в англійському Гітчіні, Daphne Zohar — в Ізраїлі.
При цьому головний географічний висновок списку стосується не стільки паспортів, скільки концентрації талантів в американській інноваційній екосистемі. Навіть більшість жінок, які народилися у Сербії, Індії, Китаї, Пакистані, Сирії, Південній Кореї чи Франції, сьогодні працюють в американських університетах і компаніях — MIT, Stanford, Columbia, USC, Berkeley, HubSpot, Cummins та інших організаціях. Чотири учасниці списку пов’язані лише з MIT — Paula Hammond, Dina Katabi, Nergis Mavalvala та Aude Oliva.
Для української аудиторії примітно, що уродженок України у категорії Forbes 50 Over 50: Innovation 2026 немає. Однак сама структура списку показує модель, актуальну і для України: значна частина найуспішніших учених і технологічних підприємців є мігрантами або вихідцями з інших країн, які реалізували свої розробки після інтеграції у великі міжнародні університети, дослідницькі центри та венчурні екосистеми. У цьому відношенні приклад двох уродженок Белграда особливо показовий для країн Східної Європи.
До повного Innovation-50 увійшли Maya Ajmera, Lauren Antonoff, Katrina Armstrong, Zhenan Bao, Wendy Barnes, Charlie Blackwell-Thompson, Karen Blanks Ellis, Marsha Anderson Bomar, Christine Brown, Mary Brunkow, Jennifer Tour Chayes, Karen S. Carter, Margaret Dawson, Cindy Eckert, Karen Eng, Katie Farmer, Nicola Fox, Paula T. Hammond, Lisa Harris, Lisa Gelobter, Jacqueline Hinman, Colette D. Honorable, Janice Bryant Howroyd, Bahija Jallal, Sabrina Martucci Johnson, Dina Katabi, Julie Kim, Debra Laskin, Tessa Lau, Thai Lee, Emily Liman, Wafaa Mamilli, Christina Maslach, Maja Matarić, Nergis Mavalvala, Marissa Mayer, Vivienne Ming, Aude Oliva, Ritu Narayan, Yamini Rangan, Shubhi Rao, Jennifer Rumsey, Heather Shoemaker, Ellen Stofan, Gordana Vunjak-Novakovic, Susie Wee, Beth Wozniak, Laura Yecies, Michelle Zhou і Daphne Zohar.
Таким чином, список Forbes 2026 демонструє одразу дві тенденції. Перша — інноваційна кар’єра після 50 років дедалі частіше триває десятиліттями і може приводити до найбільших наукових та підприємницьких досягнень уже після традиційного кар’єрного піку. Друга — США залишаються головним центром тяжіння таких фахівців, водночас використовуючи таланти вчених і підприємців, які народилися у десятках інших країн.
Першоджерело: Forbes — 2026 50 Over 50: Innovation
Як повідомляє Experts.news, Польща зберегла статус головного напрямку для українців, які оформляють дозвіл на проживання в ЄС поза механізмом тимчасового захисту: у 2025 році на цю країну припало 72% усіх перших дозволів на проживання, виданих громадянам України в Євросоюзі, свідчать дані Eurostat.
Загалом українці отримали в країнах ЄС 335 096 тис. перших дозволів на проживання. Виходячи з частки Польщі, йдеться приблизно про 241 тис. дозволів, виданих українцям польською владою.
Така концентрація помітно виділяє українську міграцію серед інших великих груп громадян третіх країн. Для порівняння: Польща також стала головним напрямком для білорусів і видала 87,1% усіх перших дозволів на проживання, отриманих громадянами Білорусі в країнах ЄС.
Для українців головною причиною оформлення дозволу на проживання залишається працевлаштування. Причому 86,3% усіх перших дозволів на проживання, наданих українцям у ЄС з метою роботи, було видано саме Польщею.
Сама Польща у 2025 році видала громадянам країн поза межами ЄС 467,3 тис. перших дозволів на проживання, посівши третє місце в Євросоюзі після Іспанії та Німеччини.
При цьому за кількістю дозволів, пов’язаних із роботою, Польща залишається абсолютним лідером ЄС: у країні було видано 318,2 тис. перших трудових дозволів на проживання. Eurostat зазначає, що серед основних їхніх отримувачів були громадяни України та Білорусі.
Статистика перших дозволів на проживання не враховує українців, які перебувають у Польщі або інших країнах ЄС на підставі тимчасового захисту.
Французький дипломат Гаель Весьєр, який у 2023-2026 роках обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла Французької Республіки в Україні, став володарем Міжнародної премії в галузі дипломатії в межах 30-ї ювілейної загальнонаціональної програми «Людина року-2025».
Гаель Весьєр народився у 1972 році. Він закінчив бізнес-школу ESSEC та Паризький інститут політичних досліджень Sciences Po, а також здобув освіту з історії. Дипломатичну кар’єру у Міністерстві закордонних справ Франції розпочав у 1997 році.
Протягом кар’єри Весьєр двічі працював у Постійному представництві Франції при Європейському Союзі у Брюсселі, де, зокрема, був речником та очолював пресслужбу. Також працював у Постійному представництві Франції при ООН у Нью-Йорку та обіймав низку посад у центральному апараті французького МЗС.
У 2004-2005 роках Весьєр був технічним радником в апараті прем’єр-міністра Франції Жан-П’єра Раффарена та відповідав за відносини з країнами ЄС, Балкан та Східної Європи. У 2017-2019 роках він очолював апарати міністрів та державних секретарів з європейських справ Маріель де Сарнез, Наталі Луазо та Амелі де Моншален.
Перед призначенням до Києва Весьєр у 2019-2023 роках був послом Франції в Хорватії. 20 серпня 2023 року він офіційно розпочав роботу на посаді посла Франції в Україні.
Його дипломатична місія в Україні завершилася в липні 2026 року. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час прощальної зустрічі відзначив внесок Весьєра у зміцнення українсько-французького стратегічного партнерства, поглиблення політичного діалогу, оборонної співпраці та координації двох держав на міжнародній арені.
З 17 липня 2026 року Весьєр призначений директором Центру кризового реагування та підтримки Міністерства Європи та закордонних справ Франції. Відповідний указ президента Франції Еммануеля Макрона був підписаний 9 липня.
Новим Надзвичайним і Повноважним Послом Франції в Україні став Бріс Рокфей, який 30 липня 2026 року вручив вірчі грамоти президенту України Володимиру Зеленському.
Гаель Весьєр є кавалером французьких державних нагород, зокрема Національного ордена Заслуг. За час дипломатичної роботи він спеціалізувався передусім на європейській політиці, міжнародній безпеці та відносинах Франції з країнами Центральної і Східної Європи.
Оpen4business – інформаційний партнер
Київська та Львівська області разом сформували понад 1,1 млн кв. м нового житлового будівництва, заявленого в Україні у січні-червні 2026 року.
За даними Держстату, у Київській області було заявлено 599,3 тис. кв. м, у Львівській — 501,5 тис. кв. м.
Ще 437,9 тис. кв. м припало на Київ, 328,7 тис. кв. м — на Одеську область і 248,4 тис. кв. м — на Івано-Франківську.
Особливо помітна концентрація за кількістю майбутніх квартир. У Київській області заявлено близько 9,1 тис. квартир, у Львівській — 7,2 тис., в Івано-Франківській — 5,8 тис.
Разом лише ці три області забезпечили понад 22 тис. квартир, тобто значну частину всієї нової пропозиції багатоквартирного житла, заявленої в країні у першому півріччі.
Регіональна структура відображає тривале перерозподілення девелоперської активності. Київ та Київська область залишаються найбільшим агломераційним ринком, тоді як Львівська та Івано-Франківська області зберігають значний обсяг будівництва на заході країни.
Водночас динаміка є неоднорідною: у Київській області обсяг практично зберігся на минулорічному рівні, у Києві знизився на 10,7%, а в Івано-Франківській області — на 20,5%.
Першоджерело: Державна служба статистики України.
DEVELOPMENT, ЖИТЛО, Київська область, Львівська область, УКРАЇНА
Угорщина розраховує до жовтня 2027 року забезпечити потреби країни в природному газі без поставок із Росії, заявив міністр економіки та енергетики країни Іштван Капітань.
«Якщо все відбуватиметься так, як ми очікуємо, газопостачання Угорщини до встановленого Євросоюзом терміну в жовтні наступного року буде забезпечено й з інших, неросійських джерел», — повідомив міністр в інтерв’ю Telex, опублікованому 18 вересня.
За словами Капітаня, висока залежність Угорщини від російського газу склалася не через відсутність технічних можливостей закуповувати паливо в інших країнах. Угорщина з’єднана газопроводами з кількома сусідніми державами, а російська схема поставок тривалий час використовувалася насамперед тому, що вважалася найбільш економічно вигідною. Міністр не повідомив, наскільки частка російського газу вже скоротилася в останні місяці.
Термін безпосередньо пов’язаний із новим регулюванням ЄС. Регламент ЄС 2026/261 передбачає припинення імпорту російського трубопровідного газу за довгостроковими контрактами після 30 вересня 2027 року. У виняткових випадках, якщо держава не зможе забезпечити необхідний рівень наповнення сховищ, термін може бути продовжено до 1 листопада 2027 року.
Для Угорщини цей перехід є особливо важливим, оскільки державна компанія MVM має довгостроковий контракт із Gazprom Export на обсяг близько 4,5 млрд куб. м газу на рік. Договір спочатку розрахований до 2036 року, проте в документах самої MVM зазначається, що європейська заборона фактично не дозволить використовувати російські довгострокові поставки після осені 2027 року. Компанія вже розширює портфель альтернативних джерел газу.
Одним із ключових напрямків стає СПГ. MVM ONEnergy уклала п’ятирічний контракт з американською Chevron приблизно на 2 млрд куб. м скрапленого природного газу. Поставки за ним мають розпочатися саме 1 жовтня 2027 року, одразу після набрання чинності обмеженнями ЄС щодо російського трубопровідного газу.
Крім того, MVM домовилася з азербайджанською SOCAR про постачання 800 млн куб. м газу протягом двох років, починаючи з 2026 року.
Ще одним потенційним джерелом стає Румунія. Розробка родовища Neptun Deep у румунському секторі Чорного моря передбачає початок видобутку у 2027 році. Після виходу на проектну потужність воно має забезпечувати близько 8 млрд куб. м газу на рік, що створить додаткові можливості для поставок до Центральної Європи, зокрема до Угорщини.
Таким чином, заява Капітаня означає помітну зміну угорської енергетичної політики: Будапешт, який у попередні роки виступав проти прискореної відмови від російського палива, тепер готує газовий баланс відповідно до вимог ЄС восени 2027 року.
При цьому міністр наголосив, що на поточний опалювальний сезон країна забезпечена газом і влада не очікує проблем із фізичною доступністю палива.
LNG, ГАЗ, ЕНЕРГЕТИКА, РОСІЯ, УГОРЩИНА
Військово-морські сили Румунії розпочали випробування нової системи протидії безпілотникам Black Talon у військовому порту Констанца на Чорному морі. Комплекс, створений у межах багаторічної співпраці з ВМС США, планується ввести в оперативну експлуатацію до кінця жовтня 2026 року.
Black Talon призначений для виявлення, локалізації та супроводження безпілотних апаратів поблизу критичної портової інфраструктури. За даними румунських військових, система включає високопродуктивний 3D-радар, електрооптичне обладнання та пасивні засоби виявлення електромагнітного випромінювання. Комплекс забезпечує круговий огляд на 360 градусів і може спрямовано впливати на виявлену ціль.
Радіус виявлення загроз становить близько 10 км. Одним з основних способів протидії є радіоелектронне придушення – Black Talon здатний порушувати канал зв’язку між безпілотником та його оператором, що дозволяє нейтралізувати загрозу без обов’язкового фізичного знищення апарата.
Наразі румунські військовослужбовці проходять навчання для роботи з новим обладнанням. Після Констанци аналогічними системами планується оснастити військові порти Мангалія, Тулча та Бреїла. Ще три комплекси має надати американська сторона. Таким чином, захист охопить військові порти
Румунії як на Чорному морі, так і на Дунаї, зокрема поблизу українського кордону.
Паралельно ВМС Румунії готують до використання систему Sentinel для контролю загроз з боку моря та з-під води. Вона використовуватиме сонари, здатні виявляти безпілотні підводні апарати, бойових водолазів та мінісубмарини. За словами представників флоту, Black Talon і Sentinel можуть бути інтегровані, сформувавши комплексну систему спостереження за повітряним, надводним та підводним простором навколо військових портів.
Командувач військового порту Констанца контрадмірал флотилії Чіпріан Мандакі повідомив 16 вересня, що програма реалізується спільно з ВМС США вже кілька років і зараз перейшла до стадії практичної експлуатації. Black Talon має насамперед захищати критичну військову інфраструктуру від повітряних безпілотників.
Посилення захисту Констанци відбувається після серйозного інциденту 5 червня 2026 року, коли в цивільній частині порту, біля причалу №78, було виявлено морський безпілотник. Близько 10:30 апарат самодетонував. Постраждалих не було, оскільки район на той момент уже ізолювали румунські спецслужби, берегова охорона та військові. Міністерство оборони Румунії офіційно повідомило, що апарат не належав румунській армії та був типу, який використовується у війні в Україні. Розслідування інциденту було передано прокуратурі.
Після цього інциденту румунське керівництво доручило прискорити заходи із захисту портової інфраструктури. Водночас сама програма Black Talon була започаткована раніше і розвивалася в рамках співпраці Румунії зі США у сфері морської безпеки.
Для України посилення безпеки румунських портів має особливе значення через близькість Констанци та дунайських портів до українського кордону і їхню роль у чорноморській та дунайській транспортній інфраструктурі регіону.
