У столиці планують ввести понад 1,5 ГВт додаткової теплової генерації, зокрема за рахунок будівництва резервних котелень, завершення робіт на яких, за поточними оцінками, потребуватиме близько двох місяців, повідомив міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Калашник.
“За поточною оцінкою, завершення робіт потребуватиме орієнтовно двох місяців, на окремих об’єктах установлення обладнання передбачене до кінця грудня. Тож ці потужності посилюватимуть теплопостачання столиці вже під час опалювального сезону”, – написав він у Телеграм-каналі в неділю.
За словами міністра, він разом із представниками міської влади, замовника та підрядниками оглянув будівництво захисту об’єктів критичної інфраструктури та резервних котелень у Києві, а також перевірив фактичний стан робіт.
Калашник зазначив, що для прискорення будівництва резервних котелень опрацьовують можливість альтернативного підключення до газових мереж, одночасного виконання будівельних і газових робіт, збільшення кількості бригад та роботи у кілька змін. За його словами, замовниками робіт є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та Київська міська державна адміністрація, а питання підключення до мереж, погодження проєктних рішень і забезпечення обладнанням вирішують спільно з міською владою та газорозподільною організацією.
Калашник також повідомив про постійну координацію між Міністерством, замовником, міською владою та підрядниками для вирішення питань підключення до мереж, погодження проєктних рішень і забезпечення обладнанням. Паралельно напрацьовуються зміни до нормативно-правової бази для прискорення реалізації подібних проєктів по всій країні.
“Також оглянули об’єкт, переданий із державної в комунальну власність. Найближчим часом він має стати додатковим джерелом живлення для частини міста. Захист інфраструктури та створення резервних потужностей – складові плану стійкості Києва. Попереду складна зима, і ці рішення потрібні столиці вже зараз”, – наголосив міністр.
Глобальні витрати на центри обробки даних (ЦОД) досягнуть $1 трлн у 2026 році, а в 2028 році збільшаться більш ніж удвічі – до $2,1 трлн, прогнозують експерти BofA Global Research.
Зростання витрат технологічного сектору на дата-центри стає дедалі важливішим джерелом доходу для промислових компаній, що виробляють генератори, будівельну техніку, електророзподільне обладнання та системи охолодження.
Виробники чіпів та серверного обладнання є одними з головних вигодонабувачів масштабного будівництва ЦОД для розробок у сфері штучного інтелекту, зазначається в огляді BofA. Експерти оцінюють витрати на будівництво та оснащення дата-центрів у $49 млн на 1 МВт потужності, з яких 78% припадає на ІТ-інфраструктуру.
За оцінками BofA, середньорічні темпи зростання витрат на ЦОД у період з 2025 по 2030 рік становитимуть 37%. У результаті до 2030 року обсяг цього ринку досягне $2,93 трлн, прогнозують експерти. Для порівняння: у 2025 році цей показник становив $275 млрд.
BOFA, дата-центр, ІНВЕСТИЦІЯ, ІНФРАСТРУКТУРА, штучний інтелект
Швеція, Фінляндія та Естонія планують прокласти між державами телекомунікаційний кабель дном Балтійського моря, повідомив у середу естонський телерадіомовник ERR.
“Розробником проєкту й власником майбутньої інфраструктури є зареєстроване у Швеції телекомунікаційне підприємство GlobalConnect AB. Ця ж компанія організовує проведення досліджень, необхідних для підготовки проєкту”, – йдеться в повідомленні.
Кабель пролягатиме дном моря від шведського острова Готланд до естонських островів Сааремаа та Гіюмаа, потім вийде на материкову частину Естонії, після чого морським дном – до Гельсінкі.
“В Естонії проєкт передбачає як підводні, так і наземні волоконно-оптичні кабелі зв’язку”, – сказав ERR керівник відділу ринків зв’язку Міністерства юстиції та цифрових технологій Тину Нірк. Загалом довжина траси наземного кабелю в Естонії має становити 250 км; морські з’єднання з Фінляндією, Швецією та великими островами додадуть ще 300 км.
Будівництво кабелю обійдеться приблизно в EUR40 млн, з яких EUR15,7 млн виділить Фонд єднання Європи.
Наразі між Естонією та Швецією є дві лінії зв’язку, а між Естонією та Фінляндією – шість. Однак останніми роками в морі неодноразово зазнавали пошкодження різні кабелі й труби, тому нове альтернативне з’єднання потрібне, заявив Нірк.
За його словами, постійно зростає попит на обсяги передачі даних, і нове з’єднання збільшить пропускну спроможність передачі даних мережами в регіоні Балтійського моря.
Підготовка до проєкту розпочалася 2025 року. Прокладання кабелів заплановано на цей і наступний роки, а введення з’єднання в експлуатацію – на 2027 рік.
17–18 жовтня ц.р. Прем’єр Державної ради Китайської Народної Республіки Лі Цян здійснив офіційний візит до Республіки Узбекистан з метою подальшого зміцнення всебічного стратегічного партнерства між двома країнами, розширення торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, а також реалізації домовленостей, досягнутих на найвищому рівні.
17 жовтня Президент Республіки Узбекистан Шавкат Мірзійоєв прийняв китайську делегацію. Сторони обговорили практичну реалізацію домовленостей, досягнутих під час зустрічі лідерів двох країн у Бішкеку в серпні 2026 року, та відзначили активізацію контактів між парламентами, урядами, регіонами й діловими колами. Узбекистан підтвердив відданість політиці «одного Китаю».
Того ж дня в Палаці міжнародних форумів «Узбекистан» відбулися переговори Прем’єр-міністра Узбекистану Абдулли Аріпова та Лі Цяна. Основну увагу було приділено розвитку співробітництва у промисловості, енергетиці, сільському господарстві, транспорті, цифрових технологіях та інших перспективних сферах.
За останні п’ять років обсяг взаємної торгівлі зріс утричі й за підсумками 2025 року сягнув майже 18 млрд доларів США. Обсяг прямих китайських інвестицій в економіку Узбекистану у 2025 році становив 17 млрд доларів США. У країні діють понад 6,5 тис. підприємств за участю китайського капіталу, а портфель перспективних спільних проєктів оцінюється приблизно у 60 млрд доларів США.
Сторони наголосили на важливості будівництва залізниці Китай — Киргизстан — Узбекистан, яка має розширити транспортну взаємопов’язаність регіону та створити додаткові можливості для торгівлі. Серед інших пріоритетів — розвиток відновлюваної енергетики, хімічної промисловості, автомобілебудування, металургії, геології, інфраструктури, мирного атома, штучного інтелекту, робототехніки та верстатобудування.
Окрему увагу приділено розвитку туристичних, культурних та освітніх обмінів, зокрема збільшенню частоти авіарейсів між містами двох країн. Найближчим часом заплановано проведення Днів культури Узбекистану в Китаї та взаємне відкриття культурних центрів. Також розглянуто взаємодію в межах Шанхайської організації співробітництва та формату «Центральна Азія — Китай».
За підсумками переговорів підписано двосторонні меморандуми про співробітництво у сферах промисловості, енергетики, митного адміністрування, охорони здоров’я, електронної комерції та засобів масової інформації. Символом зміцнення дружніх зв’язків стало рішення про присвоєння одній із вулиць Ташкента назви «Пекін».
Можливість забезпечення резервних мостових переправ обговорили міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Калашник та посол Японії Йо Осумі і керівник представництва JICA в Україні Осаму Хатторі.
“Ключове питання – можливість забезпечення резервних мостових переправ. В умовах постійних російських атак на транспортну інфраструктуру маємо забезпечити альтернативні маршрути, щоб навіть у разі пошкодження основних мостів зберегти сполучення між берегами, рух критично важливих вантажів, роботу екстрених служб та можливість евакуації людей”, – написав Калашник у Телеграмі у середу увечері за підсумками зустрічі з представниками Японії.
За словами Калашника, Японія вже передала Україні 720 метрів збірних мостових конструкцій. “Зараз опрацьовуємо можливість використання наявного обладнання для облаштування резервних переправ. Домовилися з JICA про подальшу спільну роботу над пошуком ефективних інженерних рішень”, – написав Калашник.
Міністр також зазначив другий важливий напрям – стійкість критичної комунальної інфраструктури напередодні зими. “Обговорили потреби у резервному живленні водоканалів, блочно-модульних котельнях та обладнанні для безперебійної роботи систем тепло- і водопостачання. Пріоритетні переліки необхідного обладнання вже передали JICA для опрацювання нового проєкту екстреної допомоги”, – повідомив Калашник.
“Окремо обговорили реалізацію спільних проєктів відновлення. Нещодавно підписали п’яту фазу Програми екстреного відновлення, яка передбачає 15 млн доларів на інфраструктурні потреби. Працюємо й над продовженням технічної допомоги у відновленні інфраструктури”, – додав він.
“Вдячний Уряду та народу Японії, Посольству і команді JICA за системну підтримку України та готовність працювати над нашими нагальними потребами”, – резюмував міністр.
Україні необхідно сформувати комплексну програму захисту та стійкості мостової інфраструктури, причому основу для такого підходу сформовано ще 2022 року, зазначається на сайті Українського центру сталевого будівництва (УЦСБ).
Як пояснюють в УЦСБ, тоді в Україні розробили концепцію комплексного захисту об’єктів критичної інфраструктури “Країна-Фортеця”, яку згодом затвердили на державному рівні. Вона передбачає, зокрема, типові рішення щодо захисту автомобільних та залізничних мостів.
“Сьогодні важливо втілювати ці рішення в ракурсі системної програми захисту мостової інфраструктури. Має бути проведено оцінювання критичних мостів, визначені пріоритети, розроблені відповідні проєктні рішення, створені резерви матеріалів і конструкцій для ремонту, а також визначені відповідальні організації та алгоритми дій після пошкодження. Інакше ми щоразу будемо діяти реактивно: спочатку відбувається ураження, потім обстеження, пошук проєктних рішень, матеріалів і підрядників – і лише після цього починається відновлення”, – зазначає військослужбовець Артем Білик, який є членом Координаційного штабу з інженерного захисту об’єктів критичної інфраструктури та провідним співавтором концепції “Країна-Фортеця”.
За його словами, для критичної інфраструктури така модель є надто повільною. Слід діяти на упередження, передбачати, що може уразити противник, і захищати слабкі місця інфраструктури.
Комплексна програма має включатиме щонайменше п’ять напрямів, як-от: обстеження та ранжування мостів за рівнем критичності та потенційними наслідками їхнього пошкодження; інженерний захист найбільш відповідальних конструктивних елементів та об’єктів; організаційно-технічні заходи, включно із системами спостереження, охорони та протидії безпілотним і ракетним загрозам; підготовку резервів для оперативного відновлення: проєктних рішень, матеріалів, металоконструкцій та обладнання; формування мережі українських виробників, здатних у найкоротші терміни виготовити необхідні конструкції та забезпечити їх монтаж.
Масштабна програма з інженерного захисту мостів може мати додатковий ефект у вигляді підтримки української металургії та виробників будівельної продукції зі сталі, – зазначає Андрій Озейчук, директор будівельної компанії Rauta.
За словами Білика, для мостів першочерговим завданням має стати визначення найбільш відповідальних елементів конкретної конструкції та їх посилення з урахуванням можливих сценаріїв пошкодження.
Залежно від конструктивної схеми та умов експлуатації можуть застосовуватися різні рішення: захисні споруди, габіонні конструкції, бетонні та інші бар’єрні елементи, сталеві захисні конструкції тощо.
Окремий напрям – створення предетонаційних екранів, які дозволяють збільшити відстань між джерелом вибуху та основними конструктивними елементами. Такі рішення мають проєктуватися індивідуально для кожного об’єкта і не повинні створювати додаткових ризиків для експлуатації мосту, вважає експерт.
Для захисту мостів найкраще підходять рішення на основі металу. Це можуть бути ґратчасті металоконструкції, металеві сітки та троси, або їх поєднання залежно від конструктиву моста та необхідної відстані до предетонаційного екрану, – уточнив Озейчук. Він зазначив, що висока міцність за невеликої ваги та модульний принцип створення захисту з різних елементів дають змогу адаптувати існуючу металеву продукцію під індивідуальну геометрію мостів, а також легко замінювати або посилювати конструкції локально.
Не менш важливим є захист від супутніх факторів ураження: пожеж, уламкових пошкоджень та пошкодження допоміжних систем. Вразливі елементи мостового господарства доцільно захищати відповідними негорючими конструкціями.
Щодо альтернативних переправ, то, за оцінкою експерта, через Дніпро повноцінно замістити існуючі міські мости тимчасовими конструкціями надзвичайно складно. Тимчасова переправа повинна бути інтегрована з автомобільною та залізничною інфраструктурою, мати необхідну пропускну здатність та відповідати вимогам безпеки, пояснює Білик.
Крім того зазначається, що сучасний міст – це далеко не лише автомобільний рух. Мостовими переходами можуть проходити залізничні колії, лінії метрополітену, інженерні комунікації, трубопроводи, кабелі та інші системи. Тому понтонна або інша тимчасова переправа може бути резервним інструментом, але не повноцінною заміною розвиненої мостової інфраструктури великих міст, йдеться на сайті.
Як зазначається у релізі, стратегія має полягати не у виборі між мостом і понтоном, а у створенні багаторівневої системи стійкості, де захищений основний міст доповнюється можливостями оперативного відновлення та резервними транспортними рішеннями.
ЗАХИСТ, ІНФРАСТРУКТУРА, металоконструкція, МІСТ, ОЗЕЙЧУК, УКРАЇНА
