Як повідомляє Сербський Економіст, ринок нерухомості Сербії продовжив зростання до кінця 2025 року: у четвертому кварталі загальний обсяг угод досяг 2,4 млрд євро, що стало найвищим квартальним рівнем з моменту створення Реєстру цін на нерухомість. Про це повідомив Республіканський геодезичний завод Сербії (RGZ).
За даними RGZ, у жовтні-грудні 2025 року вартість ринку зросла на 9% у річному вираженні, а кількість договорів купівлі-продажу збільшилася на 6,9%, до 37 386. На квартири припало 1,4 млрд євро, або 61% загальної вартості всіх угод.
У регіональному розрізі кількість угод у четвертому кварталі зросла в Белграді на 10,9% і в Крагуєвці на 5,8%, тоді як у Ніші було зафіксовано зниження на 6,5%, а в Нові-Саді — на 8,7%. Лише на купівлю квартир у Белграді за цей період було витрачено 768,5 млн євро.
Найдорожча квартира кварталу була продана в муніципалітеті Савскі-Венац за 1,4 млн євро при площі 90 кв. м, а максимальна ціна квадратного метра в тій же общині сягнула 15 298 євро. Найдорожчий будинок також був проданий у Савскі-Венаці за 1 млн євро, а паркувальне місце — за 60 тис. євро.
Раніше RGZ повідомляв, що вже в першому кварталі 2025 року ринок демонстрував зростання вартості на 9,3% при зниженні кількості угод на 2,4%, що вказувало на подальше подорожчання активів. До кінця року ця тенденція збереглася, але ринок одночасно повернувся і до зростання за кількістю операцій.
На зростання ринку у своєму огляді також звернула увагу власниця агентства нерухомості VIDOVSTAN Віра Єгорова-Толста. Загалом дані RGZ показують, що навіть при локальних коливаннях у окремих містах ринок нерухомості Сербії до кінця 2025 року залишався одним із найбільш стійких сегментів економіки країни.
https://t.me/relocationrs/2490
Ринки нерухомості В’єтнаму, Таїланду, Камбоджі та Балі у 2026 році перебувають у різних фазах циклу, але їх об’єднує один фактор — помітна роль іноземного попиту. При цьому ступінь залежності від закордонних покупців, структура пропозиції та цінові рівні між цими напрямками істотно відрізняються.
Найбільш збалансованим серед цих ринків зараз виглядає В’єтнам. Тут відновлення спирається насамперед на внутрішній попит, а іноземці відіграють важливу, але не домінуючу роль. У Ханої середня ціна нових квартир вже сягнула близько $3 800 за кв. м, тоді як у прибережному Данангу первинний ринок перебуває на рівні $2 200–2 300 за кв. м. Іноземці можуть купувати житло тільки в дозволених комерційних проєктах, не можуть безпосередньо володіти землею, а їхня частка обмежена квотами, зокрема до 30% квартир в одному кондомініумі.
Саме тому В’єтнам залишається здебільшого ринком для місцевих покупців, а зовнішній попит концентрується в преміальному сегменті та у найбільших містах. Серед ключових іноземних груп на ринку зазвичай називають громадян Південної Кореї, Китаю, Сінгапуру, Японії та частину закордонних в’єтнамців. Росіяни присутні головним чином у курортних локаціях, насамперед у Нячанзі, а українці також зустрічаються серед орендарів та окремих покупців, але їхня частка у загальнодоступній статистиці не розкривається і залишається нішевою.
Таїланд, навпаки, набагато сильніше залежить від зовнішнього попиту, особливо в сегменті кондомініумів. За даними REIC, у 2025 році іноземці оформили 14 899 угод з кондомініумами, що на 2,2% більше, ніж роком раніше. На них припало 14,7% усіх переходів права власності за кількістю та 25% за вартістю. Китайці зберегли перше місце серед іноземних покупців, М’янма вийшла на друге, а Росія залишилася серед найбільших груп.
За цінами Таїланд помітно дорожчий за В’єтнам, особливо в столиці та на провідних курортах. У Бангкоку середня ціна кондомініумів на початку 2026 року оцінювалася приблизно в $4 200–4 300 за кв. м, а в центральних районах рівень був ще вищим. На Пхукеті медіанна ціна кондомініумів станом на 2025 рік становила близько 144 тис. батів за кв. м, що відповідає приблизно $4,000 за кв. м за поточним курсом. Закон дозволяє іноземцям володіти квартирами в кондомініумах, але не землею, при цьому іноземна квота в проєкті обмежена 49% площі.
У випадку Таїланду роль іноземців уже безпосередньо впливає на ринкову динаміку в Бангкоку, Паттайї та особливо на Пхукеті. Росіяни залишаються однією з найпомітніших груп покупців у курортних регіонах, а українці, хоча й не входять до офіційного топ-10, за оцінками ринку належать до числа найбільш активних покупців другого ешелону і присутні насамперед у курортній нерухомості.
Камбоджа виглядає більш ризикованим, але й більш залежним від зовнішнього капіталу ринком. Після перегріву та подальшого спаду ринок у Пномпені та Сіануквілі відновлюється повільніше, ніж у Таїланді чи В’єтнамі. У Пномпені ціни на кондомініуми в діловому центрі становлять близько $2,746 за кв. м, а ринок загалом залишається під тиском через високу базу пропозиції та повільніше поглинання.
Камбоджійський ринок історично був сильно пов’язаний з китайським капіталом, особливо в Сіануквілі, і ця залежність зберігається. Іноземці можуть купувати квартири, але не землю, що робить кондомініуми основним інструментом для закордонних інвесторів. При цьому у відкритому доступі практично немає повноцінної свіжої офіційної розбивки за національностями покупців житла. За ринковими оглядами, найбільшими іноземними групами залишаються китайці, а також інвестори з Південної Кореї, Сінгапуру та Малайзії. Присутність росіян та українців на цьому ринку залишається обмеженою і не має помітного впливу на загальну структуру попиту.
Балі займає особливе місце в цій четвірці, оскільки мова йде не про окрему країну, а про найбільш інтернаціоналізований курортний ринок Індонезії. Тут драйвером є не стільки місцевий попит, скільки туризм, короткострокова оренда, цифрові кочівники та релокація. У 2025 році Балі прийняв 6,33 млн іноземних туристів, що на 9,7% більше, ніж у 2024 році, а найбільшим зовнішнім ринком за кількістю прибулих залишалася Австралія.
Ціни на Балі сильно залежать від формату об’єкта та локації. За даними ринкових оглядів, у 2025 році середня ціна продажу становила близько $1 970 за кв. м, а на початку 2026 року середня ціна на ринку вілл зросла приблизно до $2 210 за кв. м. При цьому в центральних районах Бадунга ціни нерідко перевищували $3,000 за кв. м, а середня вартість вілл, за окремими оглядами, піднялася з приблизно $321 тис. до $484 тис. за об’єкт за 12 місяців. Для іноземців основною моделлю залишається довгострокова оренда leasehold, оскільки пряме володіння землею обмежене.
Іноземці відіграють на Балі ключову роль, але статистика за національностями покупців житла тут менш прозора, ніж у Таїланді. За туристичною та ринковою структурою найбільш помітні австралійці, британці, американці, а також росіяни. Після 2022 року ринок також фіксував зростання інтересу з боку громадян України, насамперед у сегменті оренди, релокації та частини інвестиційних покупок. Однак, як і в Камбоджі, повної офіційної розбивки за національностями покупців у відкритому доступі немає.
Якщо порівнювати ці чотири напрямки за моделлю ринку, то В’єтнам зараз виглядає найбільш внутрішньо стійким і менш залежним від іноземців. Таїланд — найбільш прозорим та інституційно оформленим ринком для закордонних покупців, де вплив іноземного капіталу вже добре вимірюється статистикою. Камбоджа залишається більш спекулятивним і залежним від окремих зовнішніх груп ринком. Балі ж — це історія про глобальну мобільність, туризм і орендну прибутковість, де іноземний попит фактично формує значну частину цінової динаміки.
За рівнем цін столиці та курорти також вибудовуються в різну ієрархію. Найдорожчими в цій групі залишаються Бангкок і окремі проєкти Пхукета, за ними йде Ханой. Дананг і Пномпень знаходяться в середньому ціновому діапазоні, тоді як на Балі розкид особливо великий: від порівняно доступних об’єктів поза преміальними зонами до дорогих вілл у Чангу, Семіньяку та на Букіті.
Для інвестора з України ця четвірка виглядає так: Таїланд і Балі — найзрозуміліші ринки для курортної стратегії та орендного доходу, але й найбільш залежні від зовнішньої кон’юнктури; В’єтнам — складніший у юридичному плані, але з сильною внутрішньою базою; Камбоджа — потенційно більш прибутковий, але й більш ризикований ринок. При цьому українці вже присутні на ринках Таїланду та Балі, а у В’єтнамі фігурують насамперед як нішева група в курортних локаціях.
Джерело: https://expertsclub.eu
У 2026 році ринок нерухомості Камбоджі продовжує відновлюватися після кризи 2020–2023 років, при цьому ключову роль у його пожвавленні знову відіграють іноземні інвестори. Основними центрами ринку залишаються Пномпень і Сіануквіль. Якщо столиця формує більш стабільний попит на житло та офіси, то Сіануквіль залишається орієнтованим на туристичну та інвестиційну нерухомість.
Ціни на житло в Пномпені в середньому становлять $1 500–3 000 за кв. м, тоді як у Сіануквілі діапазон може коливатися від $1 200 до $2 500 за кв. м. При цьому ринок преміальних проєктів після перегріву попередніх років досі не повністю відновився.
Законодавство Камбоджі допускає купівлю квартир іноземцями, але забороняє володіння землею, що робить кондомініуми основним інструментом інвестицій.
Особливістю ринку Камбоджі є висока залежність від зовнішнього капіталу. У докризовий період до 70-80% попиту в окремих сегментах забезпечували іноземні інвестори.
Навіть після корекції китайські інвестори залишаються найбільшою групою покупців, особливо в Сіануквілі, де раніше реалізовувалися масштабні проєкти за участю китайського капіталу. Також на ринку присутні інвестори з Південної Кореї, Сінгапуру та Малайзії.
Росіяни та українці на ринку Камбоджі присутні обмежено, в основному у форматі приватних інвестицій у недорогу нерухомість або оренду, проте їхня частка залишається мінімальною і не впливає на загальну структуру попиту.
Загалом Камбоджа залишається ринком з високою залежністю від іноземців, але з вищим рівнем ризиків порівняно з Таїландом і В’єтнамом.
Ринок нерухомості Таїланду в 2026 році демонструє стійке зростання, багато в чому завдяки поверненню іноземних покупців і відновленню туристичного потоку. Після спаду в пандемічні роки сектор знову став одним із ключових драйверів економіки країни.
Основний сегмент попиту зосереджений у Бангкоку, Паттайї та на Пхукеті. При цьому саме курортні регіони формують основний інтерес іноземних інвесторів, орієнтованих як на оренду, так і на купівлю житла для власного проживання.
За даними регуляторів і девелоперів, ціни на квартири в Бангкоку в середньому знаходяться в діапазоні $3 000–5 500 за кв. м залежно від локації та класу проєкту. У курортних регіонах ціновий діапазон ширший: у Паттайї — від $1 500 до $3 500 за кв. м, на Пхукеті — від $2 500 до $6 000 за кв. м, при цьому преміальні проєкти біля моря можуть значно перевищувати ці рівні.
Законодавство Таїланду обмежує участь іноземців, однак робить ринок одним із найдоступніших в Азії: іноземці можуть володіти квартирами в кондомініумах (до 49% площі проекту), але не можуть безпосередньо володіти землею. Це сформувало модель ринку, де саме кондомініуми стали основним продуктом для іноземних покупців.
Іноземці відіграють ключову роль на ринку Таїланду. За даними Земельного департаменту країни, у 2024–2025 роках на іноземців припадало близько 13% усіх угод з кондомініумами, однак в окремих проєктах і локаціях їхня частка значно вища.
Найбільшою групою іноземних покупців залишаються громадяни Китаю, які формують до 40-50% усіх угод з іноземцями. Далі йдуть покупці з Росії, М’янми, Індії та країн Європи. Росіяни в останні роки стабільно входять до топ-3 іноземних покупців, особливо на Пхукеті та в Паттайї.
Українці також присутні на ринку Таїланду, переважно в сегменті курортної нерухомості та оренди, однак їхня частка значно нижча і залишається нішевою.
Таким чином, Таїланд залишається одним із найбільш залежних від іноземного попиту ринків нерухомості в Азії, де саме зовнішній капітал багато в чому визначає динаміку цін, особливо в туристичних регіонах.
Ринок нерухомості В’єтнаму у 2026 році вступає у фазу більш стійкого відновлення після періоду корекції, при цьому зростання вже не виглядає рівномірним у всіх сегментах. Ключовими драйверами залишаються новий правовий режим для ринку, поступове зняття частини адміністративних і фінансових обмежень, високий внутрішній попит на житло та інтерес іноземних інвесторів до окремих проєктів, що зберігається. Про це свідчать дані Міністерства будівництва В’єтнаму та оцінки учасників ринку.
За даними Міністерства будівництва, у 2025 році ціни на квартири в Ханої, Хошиміні та ряді інших великих міст зросли на 20-30% порівняно з 2024 роком, а в окремих локаціях зростання перевищувало 40%. Середня первинна ціна квартир у Ханої сягнула близько $3 846 за кв. м, що робить столицю одним із найдорожчих ринків країни. Окремі ринкові огляди наприкінці 2025 року також фіксували для нових проєктів у Ханої діапазон близько $2 880–3 400 за кв. м, а для вторинного ринку — близько $2 270–2 650 за кв. м.
На узбережжі цінова картина виглядає більш різнорівневою. У Данангу, який вважається одним із ключових морських ринків країни, середня первинна ціна квартир у першій половині 2025 року становила близько 58 млн донгів за кв. м, що еквівалентно приблизно $2 200–2 300 за кв. м, а вторинний ринок знаходився трохи нижче — близько $2 000–2 100 за кв. м. Водночас в окремих преміальних проєктах біля моря ціни були значно вищими: наприклад, у Данангу в проєкті Sun Symphony Residence вони сягали 115,6 млн донгів за кв. м, або близько $4 400–4 500 за кв. м, а в Нячангу в проєкті Grand Mark — 38–47,2 млн донгів за кв. м, тобто приблизно $1 450–1 820 за кв. м.
Загальний фон для ринку залишається неоднозначним. З одного боку, Міністерство будівництва та профільні експерти очікують, що у 2026 році ринок буде більш активним, а попит кінцевих споживачів продовжить підтримувати продажі. З іншого боку, влада та банки посилюють підхід до спекулятивного кредитування, а зростання іпотечних ставок та вартості житла обмежує доступність покупки, особливо в масовому сегменті.
Важливим фактором залишається законодавче оновлення. З серпня 2024 року у В’єтнамі набули чинності нові положення житлового законодавства, а в 2026 році ринок уже працює в логіці нового правового циклу. Для іноземців це означає чіткіше прописані, але, як і раніше, обмежені правила володіння житлом. Іноземні громадяни можуть купувати житло лише в дозволених комерційних проєктах, не можуть володіти землею безпосередньо, а ліміт володіння для іноземців становить до 30% квартир в одному будинку або блоці та до 250 індивідуальних будинків у межах адміністративної одиниці порівнянного рівня.
Саме тому вплив іноземців на ринок В’єтнаму залишається помітним, але не домінуючим. Основний попит формують місцеві покупці, тоді як іноземці зосереджені насамперед у преміальному сегменті, у проектах великих міст та у курортній нерухомості. Найпривабливішими локаціями для закордонних покупців залишаються Хошимін, Ханой, Дананг і Нячанг, де міжнародний попит підтримується діловою активністю, туризмом і присутністю експатів.
За даними Vietnam News, попит іноземців на житло в Ханої у 2025 році помітно зріс на тлі набрання чинності новою редакцією Housing Law 2023, а одним із факторів стала висока концентрація іноземної робочої сили та бізнесу. Раніше державні та галузеві джерела також вказували, що помітну частину іноземного попиту у В’єтнамі формують громадяни Південної Кореї, Китаю, Сінгапуру, Росії та США.
При цьому відкритої та повної офіційної статистики щодо покупців житла у В’єтнамі в розрізі всіх національностей на 2025–2026 роки у публічному доступі не виявлено. Через це скласти підтверджений державними даними топ-10 іноземних національностей покупців житла зараз неможливо. Найбільш конкретні публічні дані, на які посилається ринок, стосуються окремих проєктів та міст. Зокрема, CBRE раніше повідомляла, що в Хошиміні серед іноземних покупців, які здійснювали угоди через компанію, лідирували китайці з часткою 31%, за ними йшли південнокорейці з 19%; це не загальнонаціональна статистика, але вона показує структуру попиту в найбільш ліквідних сегментах.
З урахуванням свіжіших ринкових публікацій та структури іноземної присутності у В’єтнамі можна говорити, що до основних груп закордонних покупців житла належать громадяни Південної Кореї, Китаю, Сінгапуру, Тайваню, Японії, Гонконгу, США, а також частина закордонних в’єтнамців. Росіяни присутні на ринку головним чином у курортних локаціях, насамперед у Нячангу, де історично сформувалася помітна російськомовна спільнота. Українці також присутні серед покупців і орендарів у курортних зонах, однак їхня частка, як і частка росіян, у загальнонаціональній статистиці офіційно не розкривається і, за доступними даними, залишається нішевою порівняно з найбільшими азіатськими групами.
Таким чином, ринок нерухомості В’єтнаму в 2026 році відновлюється насамперед за рахунок внутрішнього попиту, але іноземці продовжують відігравати важливу роль у найдорожчих і ліквідних проєктах. Додатковою ознакою поточного циклу став різкий розрив між столицею та узбережжям: якщо в Ханої середня ціна нових квартир вже наблизилася до $3 850 за кв. м, то на морських ринках на кшталт Дананга середній рівень поки що тримається на рівні $2 200–2 300 за кв. м, хоча найкращі прибережні проєкти вже коштують помітно дорожче.
Ринок житлової нерухомості Таїланду в 2025 році завершив рік зниженням за кількістю угод і їх вартістю, проте попит з боку іноземців на кондомініуми залишався стійким і частково компенсував слабкість внутрішнього покупця.
За даними Real Estate Information Center (REIC), в 2025 році по країні зареєстровано 316 214 угод з переходу права власності на житло, що на 9,1% менше, ніж роком раніше, а сукупна вартість знизилася на 11,8% – до 864,913 млрд батів.
У IV кварталі влада застосувала короткострокові стимулюючі заходи – зниження зборів за реєстрацію і пом’якшення параметрів LTV по іпотеці, що підтримало угоди в кінці року.
REIC фіксує, що в IV кварталі 2025 року іноземці оформили 3 888 покупок кондомініумів (зростання рік до року), а за підсумками року – 14 899 одиниць, що на 2,2% більше, ніж у 2024 році. При цьому вартість таких угод за рік знизилася на 10,7% – до 60,921 млрд батів, що вказує на зміщення попиту в більш доступний сегмент.
Китай залишався найбільшою групою покупців, але його показники знижувалися: REIC вказує, що в 2025 році громадяни Китаю оформили 4 940 угод (близько 33% від загальної кількості угод іноземців), при цьому вартість цих угод скоротилася помітніше.
Найбільш детальний розподіл за національностями REIC публікував для окремих періодів 2025 року. Так, за даними REIC, у перші чотири місяці 2025 року (січень-квітень) топ-10 за кількістю оформлених покупок кондомініумів виглядав так: Китай – 1 728, М’янма – 566, Росія – 365, Тайвань – 225, Франція – 205, США – 185, Великобританія – 175, Німеччина – 144, Сінгапур – 103, Австралія – 76.
За вартістю угод за той же період до десятки входили: Китай – 7 097 млн батів, М’янма – 1 850 млн, Росія – 1 246 млн, Тайвань – 1 045 млн, далі США, Велика Британія, Франція, Сінгапур, Індія, Німеччина.
За підсумками першого півріччя 2025 року REIC повідомляв про високу концентрацію угод в Бангкоку і Чонбурі (понад 80%), а серед лідерів за кількістю покупок залишалися Китай, М’янма і Росія.
Окремо REIC відзначав зростання ролі росіян і тайваньців у структурі попиту, тоді як українські покупці в опублікованих REIC таблицях за 2025 рік у топ-10 не входили, проте експерти визначають громадян України у другу десятку найактивніших покупців тайської нерухомості.
REIC очікує для 2026 року сценарій «стабільності» – показники по угодах можуть залишитися близькими до рівня 2025 року, без вираженого зростання.
http://relocation.com.ua/thailands-housing-market-in-2025-supported-by-foreigners/
