Ставлення українців до Тайваню у серпні 2026 року стало помітно позитивнішим порівняно з березнем, тоді як Китай залишається державою з найгіршим балансом позитивних і негативних оцінок серед 50 досліджених країн. Позитивно Тайвань оцінюють 42,5% респондентів, Китай – 18,2%, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club за результатами спільного дослідження з компанією Active Group, представленого у вересні 2026 року.
Таким чином, позитивне ставлення до Тайваню серед українців поширене у 2,3 раза більше, ніж до Китайської Народної Республіки, попри те, що Україна офіційно дотримується політики «єдиного Китаю» та не має дипломатичних відносин із Тайванем.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Тайваню ставляться 14,5% українців, здебільшого позитивно – 28%. Нейтральну позицію займають 45,6% респондентів, здебільшого негативну – 6,5%, повністю негативну – 2,3%. Ще 3,1% опитаних не змогли визначитися.
Загальна частка позитивних оцінок становить 42,5%, негативних – 8,8%, а баланс позитивного та негативного ставлення – плюс 33,7 відсоткового пункту. Позитивних відповідей майже вп’ятеро більше, ніж негативних.
Для порівняння, ставлення українців до Китаю характеризується переважанням негативних оцінок. Позитивно КНР сприймають 18,2% респондентів, нейтрально – 33,9%, негативно – 43,6%. Ще 4,3% не визначилися з відповіддю.
Баланс позитивного та негативного ставлення до Китаю становить мінус 25,4 відсоткового пункту. Це найнижчий результат серед усіх 50 країн і територій, включених до дослідження. Різниця між балансами ставлення до Тайваню та Китаю сягає 59,1 відсоткового пункту. При цьому частка негативних оцінок КНР майже вп’ятеро перевищує відповідний показник Тайваню.
Особливо показовим є те, що Китай залишається найбільшим торговельним партнером України, тоді як Тайвань має значно меншу вагу в українській зовнішній торгівлі. Таким чином, інтенсивність економічних відносин не завжди супроводжується відповідним рівнем суспільної прихильності.
Згідно з аналізом Experts Club, за підсумками першого півріччя 2026 року товарообіг України з Китаєм становив близько $14,68 млрд. Із цієї суми майже $13,9 млрд припадало на китайські поставки в Україну, тоді як український експорт становив приблизно $778 млн.
Китай постачає в Україну електроніку, акумулятори, трансформатори, електротехнічне обладнання, машини та іншу промислову продукцію. Український експорт до КНР представлений переважно залізною рудою, рослинними оліями, продукцією переробки олійних культур, соєю та іншими аграрними товарами. Однак значна економічна присутність Китаю не забезпечує йому позитивного сприйняття в українському суспільстві.
Динаміка ставлення до Тайваню за останні п’ять місяців демонструє протилежну тенденцію.
У березні 2026 року позитивно до Тайваню ставилися 36,6% українців, зокрема 11,4% – повністю позитивно та 25,2% – здебільшого позитивно. Нейтральну позицію займали 51,3% опитаних, негативну – 7,3%, ще 4,9% не могли визначитися.
У серпні частка позитивних оцінок зросла на 5,9 відсоткового пункту, до 42,5%. Натомість нейтральний сегмент скоротився на 5,7 відсоткового пункту, до 45,6%.
Частка негативних відповідей також дещо збільшилася – із 7,3% до 8,8%, однак приріст позитивного сегмента був значно відчутнішим.
Зміни відбулися в обох категоріях позитивного ставлення. Частка повністю позитивних оцінок збільшилася з 11,4% до 14,5%, а здебільшого позитивних – із 25,2% до 28%.
У результаті баланс позитивного та негативного ставлення до Тайваню покращився приблизно з плюс 29,4 відсоткового пункту в березні до плюс 33,7 у серпні 2026 року. Це також дещо перевищує показник серпня 2025 року, коли баланс становив плюс 33,3 пункту.
Водночас баланс ставлення до Китаю за останні п’ять місяців погіршився: у березні 2026 року він становив мінус 21,7 відсоткового пункту, а в серпні – мінус 25,4. Водночас порівняно із серпнем 2025 року, коли цей показник дорівнював мінус 28,7 пункту, негативний баланс став дещо меншим.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи попередню хвилю дослідження, звертав увагу на значення поінформованості громадян для формування ставлення до країн і територій, з якими українці мають обмежений досвід безпосередньої взаємодії.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін, коментуючи результати дослідження, наголосив на необхідності розмежовувати громадське сприйняття окремих країн і довгострокові економічні інтереси України.
На його думку, негативне ставлення значної частини українців до Китаю не повинно призводити до згортання економічних контактів із другою за величиною економікою світу. Навпаки, масштаб торгівлі між двома державами потребує системної роботи над збереженням взаємної довіри, відновленням діалогу та розширенням співробітництва.
«Україні та Китаю вкрай важливо зберегти добрі, довірчі відносини. Ми повинні пам’ятати, що наші країни мають тривалу історію співпраці, а ще у 2011-2013 роках на найвищому державному рівні було закладено фундамент стратегічного партнерства. Ці домовленості не варто забувати, адже вони створювалися з розрахунком на десятиліття й передбачали розвиток торгівлі, інвестицій, інфраструктурних проєктів, промислової та науково-технічної кооперації», – зазначив Уракін.
Він нагадав, що 20 червня 2011 року президенти України Віктор Янукович та КНР Ху Цзіньтао підписали в Києві Спільну декларацію про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між двома державами.
Наступним важливим етапом став державний візит Януковича до Китаю у грудні 2013 року. Під час переговорів із головою КНР Сі Цзіньпіном 5 грудня були підписані Договір про дружбу і співробітництво між Україною та КНР, Спільна декларація про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства, а також Програма розвитку відносин стратегічного партнерства на 2014-2018 роки.
Договір про дружбу і співробітництво Верховна Рада України ратифікувала 15 травня 2014 року. Відповідні документи передбачали розвиток взаємодії в торговельно-економічній, аграрній, енергетичній, інфраструктурній, авіакосмічній та гуманітарній сферах.
За оцінкою Уракіна, цей договірно-правовий фундамент залишається важливим історичним надбанням українсько-китайських відносин, хоча конкретні напрями співробітництва потребують перегляду з урахуванням сучасних умов, війни та економічних інтересів України.
Окрему увагу засновник Experts Club звернув на чутливість тайванського питання для офіційного Пекіна.
«Українцям не слід намагатися грати на суперечностях між Китаєм і Тайванем. Ми повинні розуміти, що для китайської держави та суспільства це надзвичайно чутлива тема. Україна має власну офіційну позицію щодо політики «єдиного Китаю», і важливо, щоб дискусії навколо Тайваню не перетворювалися на додатковий чинник погіршення українсько-китайських відносин. Натомість нам потрібно максимально активно розвивати конструктивний діалог із КНР, шукати спільні економічні інтереси та відновлювати довіру», – вважає Уракін.
На його думку, одним із ключових практичних напрямів має стати зміна структури українського експорту до Китаю.
Нині двостороння торгівля характеризується значним дисбалансом: Україна імпортує переважно промислову продукцію та обладнання, тоді як структура українського експорту значною мірою залежить від постачання сировини й аграрних товарів.
«Наше завдання – не просто продавати Китаю зерно, руду чи іншу сировину. Нам потрібно значно активніше відкривати китайський ринок для української готової продукції з високою доданою вартістю. Це можуть бути продукти харчування глибокої переробки, обладнання, продукція машинобудування, фармацевтичні товари, технологічні рішення та інші конкурентоспроможні українські вироби. Китайський ринок надзвичайно великий, але він потребує системної роботи, розуміння місцевого споживача, сертифікації продукції та довгострокових відносин із партнерами», – наголосив Уракін.
Він вважає, що українським державним установам, торговельним представникам, галузевим асоціаціям і підприємствам необхідно активніше працювати над усуненням бар’єрів для доступу готової продукції на китайський ринок.
Зокрема, йдеться про погодження ветеринарних та фітосанітарних вимог, сертифікацію харчових продуктів, розвиток логістичних маршрутів, просування українських торговельних марок і пошук місцевих дистриб’юторів.
Важливим напрямом може стати участь українських виробників у спеціалізованих виставках у КНР, проведення галузевих бізнес-форумів та організація прямих переговорів між підприємствами.
На переконання Уракіна, окреме значення має покращення інформаційної присутності Китаю в Україні та України в Китаї.
«Дипломатія та економіка повинні працювати разом. Якщо між двома державами існують масштабні торговельні зв’язки, але суспільне сприйняття залишається негативним, це свідчить про необхідність якіснішої комунікації. Китайським партнерам важливо більше розповідати українцям про конкретні результати співробітництва, а українському бізнесу – активніше представляти в Китаї власні технології, продукцію та інвестиційні можливості. У перспективі це може сприяти більш збалансованим економічним відносинам», – зазначив засновник Experts Club.
Водночас він наголосив, що розширення економічного співробітництва має ґрунтуватися на принципах взаємної поваги, міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності держав.
У випадку Тайваню результати опитування свідчать про іншу ситуацію: попри відсутність офіційних дипломатичних відносин з Україною, його сприйняття серед опитаних є переважно позитивним або нейтральним.
Водночас ці соціологічні показники не можна інтерпретувати як підтримку українцями певного варіанта політичного врегулювання тайванського питання. Дослідження вимірювало загальне ставлення респондентів, а не їхню позицію щодо міжнародно-правового статусу Тайваню.
Україна встановила дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою 4 січня 1992 року та дотримується політики «єдиного Китаю». У спільному українсько-китайському комюніке від 31 жовтня 1992 року Україна визнала уряд КНР єдиним законним урядом Китаю та підтвердила, що не встановлюватиме офіційних відносин із Тайванем. Ця позиція залишається основою офіційної української дипломатії щодо тайванського питання.
Водночас Тайвань має власні виборні органи влади, адміністративну систему, економічну політику та здійснює фактичне самоврядування. Китайська Народна Республіка вважає Тайвань частиною своєї території.
Таким чином, результати Experts Club та Active Group демонструють суттєву відмінність між дипломатичною позицією держави, економічною структурою зовнішніх відносин і громадським сприйняттям окремих країн та територій.
Позитивне ставлення українців до Тайваню продовжує зростати, але найбільшою окремою групою залишаються респонденти з нейтральною позицією. Водночас Китай, попри провідну роль у зовнішній торгівлі України, зберігає найнижчий баланс суспільних оцінок серед досліджених держав.
На думку Максима Уракіна, ці результати мають стати підставою не для скорочення міжнародних економічних контактів, а для більш системної та прагматичної роботи з партнерами. Особливо це стосується Китаю, де Україна має значний потенціал розширення експорту готової продукції та розвитку виробничої кооперації.
Дослідження «Ставлення українців до країн світу» проведене у серпні 2026 року компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. В опитуванні взяли участь 800 громадян України віком від 18 років. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном. Максимальна заявлена теоретична статистична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 відсоткового пункту за довірчої ймовірності 95%.
Це третя хвиля дослідження після опитувань у серпні 2025 року та березні 2026 року.
17–18 жовтня ц.р. Прем’єр Державної ради Китайської Народної Республіки Лі Цян здійснив офіційний візит до Республіки Узбекистан з метою подальшого зміцнення всебічного стратегічного партнерства між двома країнами, розширення торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, а також реалізації домовленостей, досягнутих на найвищому рівні.
17 жовтня Президент Республіки Узбекистан Шавкат Мірзійоєв прийняв китайську делегацію. Сторони обговорили практичну реалізацію домовленостей, досягнутих під час зустрічі лідерів двох країн у Бішкеку в серпні 2026 року, та відзначили активізацію контактів між парламентами, урядами, регіонами й діловими колами. Узбекистан підтвердив відданість політиці «одного Китаю».
Того ж дня в Палаці міжнародних форумів «Узбекистан» відбулися переговори Прем’єр-міністра Узбекистану Абдулли Аріпова та Лі Цяна. Основну увагу було приділено розвитку співробітництва у промисловості, енергетиці, сільському господарстві, транспорті, цифрових технологіях та інших перспективних сферах.
За останні п’ять років обсяг взаємної торгівлі зріс утричі й за підсумками 2025 року сягнув майже 18 млрд доларів США. Обсяг прямих китайських інвестицій в економіку Узбекистану у 2025 році становив 17 млрд доларів США. У країні діють понад 6,5 тис. підприємств за участю китайського капіталу, а портфель перспективних спільних проєктів оцінюється приблизно у 60 млрд доларів США.
Сторони наголосили на важливості будівництва залізниці Китай — Киргизстан — Узбекистан, яка має розширити транспортну взаємопов’язаність регіону та створити додаткові можливості для торгівлі. Серед інших пріоритетів — розвиток відновлюваної енергетики, хімічної промисловості, автомобілебудування, металургії, геології, інфраструктури, мирного атома, штучного інтелекту, робототехніки та верстатобудування.
Окрему увагу приділено розвитку туристичних, культурних та освітніх обмінів, зокрема збільшенню частоти авіарейсів між містами двох країн. Найближчим часом заплановано проведення Днів культури Узбекистану в Китаї та взаємне відкриття культурних центрів. Також розглянуто взаємодію в межах Шанхайської організації співробітництва та формату «Центральна Азія — Китай».
За підсумками переговорів підписано двосторонні меморандуми про співробітництво у сферах промисловості, енергетики, митного адміністрування, охорони здоров’я, електронної комерції та засобів масової інформації. Символом зміцнення дружніх зв’язків стало рішення про присвоєння одній із вулиць Ташкента назви «Пекін».
Мережа магазинів «Сирне королівство», що спеціалізується на продажу сирів із різних країн світу, оголосила про закриття.
«13 років ми служили вам і ділилися найкращими смаками. На жаль, ми змушені припинити роботу магазинів», — повідомляється на сайті мережі в п’ятницю.
У червні 2025 року офіс мережі в Києві згорів дотла внаслідок удару російських «шахідів».
Магазини мережі – це 48 команд і 250 співробітників по всій країні.
Джерело: https://cheesekingdom.com.ua/ua
29–30 жовтня відбудеться Retail Expo 2026 – 10-й щорічний конгрес українського ритейлу. Подія збере понад 500 учасників: власників і керівників торговельних мереж, виробників, постачальників, технологічних компаній та експертів галузі. У програмі понад 50 спікерів, практичні кейси, дискусії та виставкова зона з рішеннями для ритейлу.
Як змінюється поведінка покупців?
Що сьогодні допомагає зберігати продажі, команди та лояльність клієнтів?
Де шукати резерви ефективності, коли ресурси обмежені, а викликів стає дедалі більше?
Ці та інші питання стануть основою програми Retail Expo 2026. У центрі уваги – аналітика ринку та споживчих трендів, автоматизація й технологічна трансформація, продажі, клієнтський досвід і сервіс, кадровий дефіцит, управління командами та партнерські відносини. Особливий акцент на реальних кейсах українських компаній, які знаходять рішення та продовжують розвиватися попри всі складнощі.
Retail Expo – це не лише виступи зі сцени. Це два дні живого спілкування, нових знайомств, професійних дискусій і зустрічей із тими, хто щодня працює над розвитком українського ритейлу.
Сьогодні, коли бізнес працює в умовах війни, постійної невизначеності та нових випробувань, такі зустрічі мають особливу цінність. Важливо не замикатися у власних проблемах, а збиратися разом, говорити відверто, ділитися досвідом і підтримувати одне одного. Щоб знаходити рішення, ставати сильнішими та рухатися далі.
Retail Expo 2026 відбудеться 29–30 жовтня. Захід проходитиме в укритті, що дозволить продовжувати роботу конгресу навіть під час повітряних тривог.
Програма, спікери та реєстрація – на сайті Retail Expo 2026 https://retailexpo.com.ua
Open4Business – інформаційний партнер.
Президент США Дональд Трамп знову заявив, що Канада в перспективі може стати 51-м американським штатом, пов’язавши це з торговельними відносинами між двома країнами.
Цю заяву він зробив 14 жовтня під час передвиборчого мітингу в місті Буллхед-Сіті у штаті Арізона.
«Зрештою вони стануть 51-м штатом, бо тільки так це працює. Нам вони не потрібні, а ми їм потрібні. І чому ми маємо втрачати $80 млрд, $90 млрд, $100 млрд на рік, щоб підтримувати країну, яка не є частиною нас?» — сказав Трамп.
Перед цим президент США звинуватив Канаду в жорсткій тарифній політиці та заявив, що канадські автомобільні компанії переносять виробництво до США, щоб уникнути американських мит. Після слів про можливе перетворення Канади на 51-й штат Трамп також провів паралель із Гренландією.
При цьому названі ним $80–100 млрд не відповідають офіційним даним про торговельний баланс двох країн. За даними офісу торгового представника США, у 2025 році американський дефіцит торгівлі товарами з Канадою становив $48,3 млрд. Водночас США мали профіцит торгівлі послугами з Канадою в розмірі $27,7 млрд. Загальний товарообіг товарами та послугами між країнами оцінювався в $872,3 млрд.
Трамп неодноразово повертався до ідеї перетворення Канади на американський штат після свого повернення до Білого дому. У травні 2025 року під час зустрічі у Вашингтоні прем’єр-міністр Канади Марк Карні прямо заявив, що країна «не продається» і ніколи не буде продана. У відповідь Трамп тоді сказав: «Ніколи не кажи «ніколи»».
США залишаються головним торговельним партнером Канади. За даними USTR, понад три чверті канадського товарного експорту спрямовується на американський ринок, тоді як майже половина імпорту Канади припадає на США. Особливо тісно економіки двох країн пов’язані в автомобільній промисловості, енергетиці та транскордонних виробничих ланцюгах.
Імпорт товарів до України у січні-вересні 2026 року в грошовому еквіваленті збільшився на 25% порівняно з аналогічним періодом 2025 року – з $60,1 млрд до $75,1 млрд, тоді як за весь 2025 рік він склав $84,8 млрд, свідчать дані з телеграм-каналу Державної митної служби (ДМС) України.
Водночас експорт залишається на рівні аналогічного періоду 2025 року – $29,6 млрд за 9 міс.-2026 проти $29,5 млрд минулого року ($40,3 млрд за весь 2025 рік).
“Податкове навантаження на 1 кг оподаткованого імпорту у січні-вересні 2026 року склало $0,62/кг”, – додають у відомстві.
Найбільше імпортували товарів до України, як і у 2025 році, Китай – $22,6 млрд, Польща – понад $7,1 млрд, Німеччина – понад $4,9 млрд.
Експортували з України, також без змін порівняно з 2025 роком, найбільше до Польщі – на $3,7 млрд, Туреччини – на понад $2,2 млрд, Німеччини – на $2,1 млрд.
У загальних обсягах ввезених у січні-вересні 2026 року товарів понад 73% серед категорій склали машини, устаткування та транспорт – майже $34,4 млрд (при митному оформленні зазначених товарів до бюджету сплачено майже 191,5 млрд грн, або 29% надходжень митних платежів), паливно-енергетичні – понад $10,8 млрд (сплачено понад 224,9 млрд грн, або 34% митних платежів), а також продукція хімпромисловості – понад $10 млрд (при оформленні сплачено 83 млрд грн, або 13% надходжень митних платежів).
Щодо ТОП-3 найбільш експортованих з України товарів – порівняно з 2025 роком категорії також без змін: продтовари – $17 млрд, метали та вироби з них – $2,9 млрд, машини, устаткування та транспорт – $2,7 млрд.
У ДПС додали, що при митному оформленні експорту товарів, на які встановлене вивізне мито, у січні-вересні 2026 року до бюджету сплачено майже 1,5 млрд грн.
