Суперечка з приводу Гренландії відсунула на другий план заплановане використання тижня Давосу для досягнення домовленостей між США, Україною та європейськими державами щодо гарантій безпеки та реконструкції України, повідомляє Axios.
«Український чиновник заявив, що план підписання лідерами »плану процвітання« був скасований. Американський чиновник спростував, що будь-яка дата була призначена, і сказав, що план ще потребує доопрацювання», — йдеться в повідомленні.
Відзначається, що Трамп все ще планує зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським і декількома європейськими лідерами, але американський чиновник заявив, що не варто очікувати будь-яких проривів.
Потенційна вартість гіпотетичної угоди з купівлі Гренландії Сполученими Штатами може становити до $700 млрд, повідомила низка ЗМІ з посиланням на NBC News. У публікаціях стверджують, що оцінку підготовлено експертами і колишніми американськими чиновниками, а держсекретареві США Марко Рубіо нібито доручили найближчими тижнями підготувати проєкт пропозиції про купівлю острова.
Водночас підкреслюється, що йдеться не про офіційну цінову позицію уряду США, а про розрахунки в рамках обговорень навколо ініціативи президента Дональда Трампа. За даними переказів матеріалу NBC News, суму $700 млрд можна порівняти з більш ніж половиною річного бюджету Пентагону, що ілюструє масштаб фінансових і політичних бар’єрів для будь-якої подібної «угоди».
Реакція Копенгагена і Нуука залишається негативною. Данія і влада Гренландії публічно заявляють, що острів не продають, а питання статусу автономної території пов’язане із суверенітетом і правом на самовизначення. Reuters цього тижня повідомляв, що після зустрічі у Вашингтоні за участю Рубіо і віцепрезидента США Джей Ді Венса данська і гренландська сторони, не змінивши позиції щодо «непродаваності», погодилися створити робочу групу для обговорення широкого кола питань, пов’язаних із безпекою і співпрацею навколо острова.
Нова оцінка в $700 млрд лягає в низку колишніх «паперових» розрахунків, що вкрай різняться, які з’являлися останніми роками. Так, The Washington Post 2019 року в межах гіпотетичної оцінки називала дуже широкий діапазон можливої ціни – від сотень мільйонів доларів до $1,7 трлн.
Інтерес США до Гренландії зазвичай пояснюється поєднанням чинників безпеки та ресурсів. Острів посідає ключове становище в Арктиці та Північній Атлантиці, а також розглядається як потенційно значуща територія з погляду доступу до корисних копалин і стратегічної інфраструктури.
При цьому навіть за наявності політичної волі у Вашингтоні сценарій «купівлі» впирається в базові юридико-політичні обмеження: Гренландія – автономна територія у складі Королівства Данія, а її статус і майбутнє, за позицією місцевої та данської влади, не можуть бути предметом зовнішнього «торгу». На цьому тлі найреалістичнішим продовженням сюжету аналітики називають не зміну суверенітету, а торг навколо розширення співпраці США з Данією та Гренландією – з оборони, інфраструктури та інвестицій – без формальної зміни статусу острова.
Соціальні інфлюенсери та творці контенту на платформах передплати, включаючи OnlyFans, все частіше оформляють у США візи категорії O-1B для осіб з видатними досягненнями у сфері мистецтва, повідомила Financial Times.
Як зазначається в публікації, в таких кейсах адвокати використовують цифрові метрики — аудиторію, охоплення, доходи та комерційні колаборації — як один із способів підтвердити «відомість» і професійний успіх заявника; на ринку також сформувалася ніша юристів, що спеціалізуються саме на подібних заявках.
При цьому мова йде не про «нову візу для моделей», а про діючу категорію O-1 (extraordinary ability/achievement), яку в публічному полі нерідко називають «візою талантів». Формальні вимоги до неї встановлені правилами USCIS і федеральними нормами, і не містять окремого критерію за кількістю підписників – заявник повинен довести видатні здібності або досягнення через передбачені набори доказів.
Згідно зі статистикою Держдепартаменту США, у 2024 фінансовому році консульства видали 19 457 віз O-1, 13 922 візи O-2 (супроводжуючі фахівці) і 6 035 віз O-3 (члени сім’ї).
В ніч на 3 січня 2026 року США провели масштабну операцію у Венесуелі, в ході якої, за заявами Вашингтона, були затримані президент Ніколас Мадуро і його дружина Сілія Флорес. Президент США Дональд Трамп публічно підтвердив захоплення і заявив, що Сполучені Штати мають намір «тимчасово керувати» країною до «безпечного переходу влади».
За даними Reuters, удари наносилися по ряду військових об’єктів (у тому числі в районі Каракаса), на тлі чого в столиці фіксувалися перебої з електрикою. Потім спецпідрозділи захопили Мадуро в районі одного з «безпечних будинків». Повідомляється, що Мадуро і Флорес спочатку доставили на американський корабель ВМС біля узбережжя, а потім переправили до США.
Американська сторона підкреслює «правоохоронну» рамку операції: мова йде про порушені в США справи проти Мадуро і його оточення (в матеріалах згадуються звинувачення, пов’язані з наркотрафіком, тероризмом і зброєю). При цьому на прес-конференції Трамп окремо пов’язав дії США з темою нафти і заявив про плани залучення великих американських нафтових компаній до відновлення венесуельської інфраструктури — що посилило суперечки про реальні мотиви втручання.
Віце-президент Венесуели Дельсі Родрігес публічно назвала те, що сталося, «викраденням» і зажадала звільнення Мадуро та його дружини. Незабаром Конституційна палата Верховного суду Венесуели постановила, що Родрігес повинна виконувати обов’язки президента для «адміністративної безперервності» і «захисту суверенітету» на період відсутності Мадуро.
При цьому, за повідомленнями Reuters від 4 січня, ключові представники правлячого табору заявляють, що державний апарат і силовий блок продовжують працювати, а «президент один — Ніколас Мадуро». На вулицях, як описується, — тривожна, але відносно спокійна обстановка.
Економічний нерв кризи — нафта: Reuters пише, що державна PDVSA на тлі експортного паралічу і зовнішнього тиску обговорює скорочення видобутку в спільних підприємствах (зупинки груп свердловин і родовищ).
Реакція виявилася різкою і різноспрямованою. Китай заявив, що «шокований» і «рішуче засуджує» застосування сили проти суверенної держави і її президента; Бразилія назвала удар і захоплення «перетином неприпустимої лінії»; Мексика прямо послалася на порушення статті 2 Статуту ООН. Європейська комісія закликала до мирного переходу з дотриманням міжнародного права та Статуту ООН.
Одночасно лунали і підтримуючі оцінки — в тому числі від частини лідерів і політиків, які вважають Мадуро нелегітимним. Але навіть серед союзників США помітна застереження: «перехід — так, військова акція — під питанням».
Ключова юридична колізія — спроба Вашингтона описати те, що сталося, як «операцію із затримання» обвинуваченого в американських справах, при одночасних заявах про намір «управляти» Венесуелою. Експерти інформаційно-аналітичного центру Experts Club прямо вказують на суперечність: «правоохоронна» логіка погано поєднується з політичним контролем території. Також зазначається, що Конгрес США не був повідомлений заздалегідь, а міжнародне право допускає застосування сили лише в обмежених випадках (самооборона або мандат Радбезу ООН).
Chatham House у своїй оцінці пише, що операція виглядає як істотне порушення суверенітету і Статуту ООН і що правових підстав (мандат РБ ООН/самооборона) «важко побачити». Там же згадується позиція про «небезпечний прецедент», на який вказує і Генсек ООН.
За оцінками інвесторів та економістів, зібраними Reuters, реакція ринків може бути «стриманою» до прояснення подальших кроків і сигналів з боку нафтових гравців (у тому числі на тлі засідань OPEC+). При цьому частина експертів вважає, що історія може «відкривати» тему венесуельських запасів у перспективі, але підкреслює: відновлення галузі — багаторічний і вкрай дорогий проект, а досвід зовнішнього «nation-building» у США неоднозначний.
Аналітики попереджають про можливі наслідки:
– Ескалація конфлікту може посилити напруженість у Латинській Америці, а також призвести до дипломатичних розривів і криз довіри між США та низкою держав регіону.
– Відповідь з боку міжнародних інститутів: ООН і регіональні організації, такі як Організація американських держав, можуть провести екстрені засідання для вироблення колективної відповіді.
– Будуть залежати від реакції Державного департаменту США, венесуельської влади (яка досі заявляє про опір), а також від позицій ключових партнерів Вашингтона.
Венесуела заявила про військову агресію з боку США і ввела надзвичайний стан. Відповідну заяву опублікував міністр закордонних справ Венесуели Іван Гіл Пінто.
“Республіка Венесуела відкидає, засуджує і викриває перед міжнародним співтовариством надзвичайно серйозну військову агресію, вчинену чинним урядом Сполучених Штатів Америки проти території і населення Венесуели в цивільних і військових районах міста Каракас, столиці Республіки, і штатів Міранда, Арагуа і Ла-Гуайра«, – йдеться в заяві, оприлюдненій в телеграм-каналі Пінто в суботу.
У заяві йдеться, що дії США є »грубим порушенням Статуту ООН” і загрожують миру та стабільності в Латинській Америці та Карибському регіоні.
Венесуельська влада стверджує, що справжньою метою атаки є встановлення контролю над стратегічними ресурсами країни, зокрема нафтою і мінералами, а також спроба примусової «зміни режиму». Уряд підкреслив, що ці спроби «зазнають поразки», як і раніше.
Президент Венесуели Ніколас Мадуро оголосив про введення на всій території країни режиму «зовнішнього надзвичайного стану» і наказав реалізувати плани національної оборони. Також він розпорядився розгорнути Командування з комплексної оборони держави і відповідні органи управління у всіх штатах і муніципалітетах.
Пінто заявив, що Венесуела звернеться зі скаргами до Ради Безпеки ООН, Генерального секретаря ООН, а також до регіональних міжнародних організацій, вимагаючи засудження дій США. Влада країни підкреслила, що залишає за собою право на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН.
Офіційних коментарів з боку уряду США щодо цих звинувачень поки не було.
Як повідомлялося, вночі 3 січня в Каракасі, Венесуела, були чутні звуки щонайменше семи вибухів. Очевидці також заявили, що бачили літаки, які пролітали над містом на низькій висоті. Журналістка CBS News Дженніфер
Джейкобс з посиланням на джерела заявила, що Дональд Трамп наказав атакувати об’єкти у Венесуелі в рамках посилення кампанії проти режиму президента Ніколаса Мадуро.
На тимчасово окупованих територіях України уявлення про ЄС і США формуються не через власний досвід, а через призму російської пропаганди та інформаційної ізоляції. Про це зазначив соціолог, директор дослідницької компанії «Active Group» Олександр Позній під час виступу на Форумі протидії російській пропаганді та дезінформації, що відбувся 17–18 грудня 2025 року в Брюсселі.
Під час свого виступу експерт спирався на результати соціологічних досліджень 2023–2025 років і наголосив, що мешканці тимчасово окупованих територій фактично позбавлені прямої комунікації з Європою та США. У таких умовах сприйняття Заходу формується переважно крізь наративи, нав’язані окупаційною владою. «Для багатьох людей на ТОТ Європа і США – це не партнери чи союзники України, а абстрактні, далекі актори, образ яких майже повністю сформований російськими медіа», – зазначив Олександр Позній.
За словами соціолога, російська пропаганда системно формує два домінантні образи Заходу. Перший – агресивний і ворожий, який нібито “керує Україною”, “провокує війну” та “використовує українців у власних інтересах”. Другий – цинічний і байдужий, який “втомився від України” та готовий пожертвувати її територіями заради стабільності. «Ці наративи суперечать один одному, але чудово співіснують. Вони не про логіку – вони про емоцію і страх», – пояснив Позній.
У результаті в частини населення формується спотворене уявлення про роль ЄС і США, яке не має нічого спільного з реальною політикою підтримки України, але напряму впливає на суспільні настрої та очікування щодо майбутнього. Однією з ключових причин такого сприйняття є повна інформаційна ізоляція. Українські та західні джерела інформації заблоковані або криміналізовані, а будь-які альтернативні точки зору розцінюються як “екстремізм” або “шпигунство”.
«Люди не можуть перевірити інформацію. Вони змушені жити всередині інформаційної бульбашки, де Захід – це образ, а не реальність», – наголосив соціолог. За його словами, навіть ті мешканці ТОТ, які внутрішньо підтримують Україну, часто уникають розмов про Європу чи США, оскільки ці теми вважаються “небезпечними” й можуть викликати підозру з боку окупаційних структур.
Під час форуму в Брюсселі ці спостереження були представлені як серйозний виклик для європейської політики. За словами Познія, сприйняття ЄС і США на окупованих територіях безпосередньо впливатиме на процеси деокупації та реінтеграції в майбутньому. «Якщо люди роками чують, що Європа – це ворог або зрадник, ці уявлення не зникають автоматично після деокупації», – підкреслив він.
Форум протидії російській пропаганді та дезінформації, що відбувся 17–18 грудня 2025 року в Брюсселі на майданчиках European Parliament та European Economic and Social Committee, був присвячений зміцненню когнітивної та інформаційної стійкості Європи в умовах гібридних загроз.
Захід об’єднав представників європейських інституцій, аналітичних центрів, медіа та громадянського суспільства з України й країн ЄС. Його метою було окреслити масштаби й механізми російської пропаганди, показати її руйнівний вплив на суспільну свідомість та обговорити шляхи протидії.
