Іноземні покупці придбали житлову нерухомість у США на суму 45,3 млрд доларів у період з квітня 2025 року по березень 2026 року, що на 19,1 % менше, ніж за попередні 12 місяців, повідомила Національна асоціація ріелторів США (NAR) у звіті, опублікованому 29 липня 2026 року. Кількість об’єктів, придбаних іноземцями, скоротилася на 14% — з 78,1 тис. до 67,1 тис. Це другий найнижчий показник з 2009 року, коли NAR почала вести відповідну статистику. Медіанна вартість покупки склала $465 тис.
Головний економіст NAR Лоуренс Юн пов’язав зниження активності із загальним скороченням міжнародного туризму та поїздок до США. За його словами, навіть певне ослаблення долара, яке підвищило купівельну спроможність іноземців, не змогло компенсувати високі ціни та обмежену пропозицію житла.
Серед іноземних клієнтів, які відмовилися від запланованої угоди, 33% не змогли знайти відповідний об’єкт, 28% визнали ціни занадто високими, а 19% зіткнулися з труднощами, пов’язаними з імміграційними правилами. Додатковий тиск на попит чинили високі іпотечні ставки, інфляція, торгова політика та геополітична невизначеність.
Громадяни Канади здійснили 16% усіх іноземних покупок, придбавши 10,7 тис. об’єктів на суму 5,2 млрд доларів. На другому місці опинилася Мексика з часткою 14% та 9,4 тис. угод на суму 5 млрд доларів.
Покупці з Китаю опустилися з першого на третє місце за кількістю придбань, сформувавши 11% закордонного попиту. При цьому вони зберегли лідерство за загальною вартістю угод — 7,6 млрд доларів. Середня ціна об’єкта, придбаного китайськими покупцями, сягала приблизно $1 млн.
До п’ятірки найбільших груп іноземних покупців також увійшли громадяни Індії з часткою 9% та обсягом угод $3,7 млрд, а також Великої Британії — 4% та $1,2 млрд відповідно.
Флорида зберегла статус найпопулярнішого напрямку для іноземних покупців, отримавши 20% усіх угод. На Каліфорнію припало 19%, на Техас — 12%, на Нью-Джерсі та Джорджію — по 4%. Іноземці й надалі орієнтувалися на дорожчий сегмент ринку. Медіанна вартість придбаного ними житла становила $465 тис. проти $413,6 тис. за всіма угодами з існуючим житлом у США. Близько 15% іноземних покупців придбали об’єкти вартістю понад $1 млн. Майже половина угод — 48% — була повністю оплачена готівкою, тоді як серед усіх покупців житла в США цей показник становив 28%. Близько половини об’єктів іноземці купували для відпочинку, здачі в оренду або поєднання цих цілей.
У статистиці NAR до іноземних покупців належать як нерезиденти, які постійно проживають за межами США, так і недавні іммігранти та власники неімміграційних віз, які проживають у країні понад шість місяців. Нерезиденти придбали 29,5 тис. об’єктів на суму 23,5 млрд доларів, іноземці, які проживають у США, — 37,6 тис. об’єктів на суму 21,8 млрд доларів.
Національна асоціація ріелторів США об’єднує фахівців ринку житлової та комерційної нерухомості. Дослідження міжнародних угод складається на основі опитування членів асоціації та публікується щорічно з 2009 року.
США зберегли статус найбільшого постачальника імпортних легкових автомобілів в Україну за підсумками першого півріччя 2026 року, забезпечивши 43 % від загальної кількості ввезених автомобілів. Згідно з даними Державної митної служби, опублікованими 28 липня, у січні–червні з США до України було ввезено 73,2 тис. легкових автомобілів.
Друге місце серед країн-постачальників посіла Німеччина, звідки надійшло 17,3 тис. автомобілів, або 10 % загального обсягу імпорту. Польща посіла третє місце з показником 14,6 тис. автомобілів, або 9%.
У сукупності США, Німеччина та Польща поставили в Україну 105,1 тис. легкових автомобілів. На ці три країни припало близько 62% усього імпорту.
Загалом у першому півріччі автомобілі ввозилися з понад 50 країн. Загальний обсяг імпорту перевищив 169 тис. машин, а їхня заявлена вартість склала майже 96,6 млрд грн.
Митні надходження від імпорту легкових автомобілів сягнули 32,1 млрд грн.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, лідером за обсягом митних надходжень стали автомобілі з бензиновими двигунами. Вони забезпечили бюджету 14,6 млрд грн, або 45,5% від загальної суми.
Дизельні автомобілі принесли 8,4 млрд грн, гібридні — 7,1 млрд грн, електромобілі — близько 2 млрд грн.
Вживані автомобілі склали понад 70% від загальної кількості ввезених автомобілів і забезпечили 17,7 млрд грн митних платежів. На нові автомобілі припало менше 30% імпорту та 14,4 млрд грн надходжень.
На думку аналітичного департаменту проєкту Fixygen.ua, ухвалення в США закону про структуру ринку цифрових активів, завершення регулювання стейблкоїнів та подальше розширення доступу банків до криптовалютних операцій можуть стати основними державними рішеннями, здатними позитивно вплинути на ринок криптовалют у другому півріччі 2026 року.
Найбільш значущою потенційною подією аналітики JPMorgan, Citigroup та Bitwise називають ухвалення американського Digital Asset Market CLARITY Act. Законопроект має розмежувати повноваження Комісії з цінних паперів та бірж США (SEC) та Комісії з торгівлі товарними ф’ючерсами (CFTC), а також встановити федеральні правила роботи криптобірж та емітентів токенів.
Аналітики JPMorgan на чолі з Ніколаосом Панігірцоглу раніше зазначали, що ухвалення законодавства щодо структури крипторинку може стати позитивним каталізатором для цифрових активів у другій половині 2026 року. Закон здатний знизити юридичні ризики та полегшити участь у секторі банків, керуючих компаній та інших інституційних інвесторів.
Стратег Citi Алекс Сондерс також вважає, що регуляторні зміни стимулюватимуть подальше поширення криптовалют і приплив капіталу. Однак банк попереджав, що часовий проміжок для ухвалення закону у 2026 році скорочується. Затримка з розглядом CLARITY Act уже стала однією з причин зниження прогнозів Citi щодо Bitcoin та Ethereum.
Директор з інвестицій Bitwise Метт Хоуган очікує різкого поліпшення настроїв на ринку в разі ухвалення версії CLARITY Act, прийнятної для криптовалютної галузі. За його оцінкою, відсутність остаточного рішення зберігає невизначеність і змушує інституційних інвесторів відкладати вкладення.
Станом на кінець липня законопроект просунувся в Сенаті, однак для остаточного ухвалення йому необхідна підтримка частини демократів. Серед спірних питань залишаються винагороди власникам стейблкоїнів, вимоги щодо протидії відмиванню грошей, регулювання децентралізованих платформ та обмеження на участь високопоставлених політиків у криптовалютних проєктах.
Другим потенційним каталізатором може стати оприлюднення остаточних правил виконання закону GENIUS Act, підписаного в США в липні 2025 року.
Закон створив федеральну систему регулювання платіжних стейблкоінів, але низка положень вимагає додаткових нормативних актів Міністерства фінансів, банківських регуляторів та відомств фінансового моніторингу.
Мінфін США 1 квітня 2026 року представив перший проєкт правил, який визначає, за яких умов регулювання емітентів на рівні окремих штатів може вважатися порівнянним із федеральною системою. Через тиждень FinCEN та OFAC запропонували вимоги щодо протидії відмиванню грошей та дотримання санкцій.
Опублікування остаточних правил може дозволити банкам і платіжним компаніям швидше запускати власні стейблкоіни, а також збільшить попит на блокчейн-інфраструктуру, токенізовані активи та послуги зберігання цифрових активів.
Bitwise зазначає, що обсяг токенізованих реальних активів з початку 2026 року зріс на 50,3% — до $32,89 млрд. Операції зі стейблкоінами за розрахунковим обсягом уже в 2,3 рази перевищують показники платіжної системи Visa.
Найбільш помітний позитивний ефект від завершення регулювання стейблкоінів можуть отримати Ethereum, Solana та інші мережі, які активно використовуються для випуску цифрових доларів, токенізації активів та міжнародних розрахунків.
Третьою можливою позитивною подією стане подальше уточнення правового статусу окремих криптоактивів та операцій зі стейкінгом.
SEC та CFTC 17 березня 2026 року оприлюднили спільне тлумачення, згідно з яким більшість криптоактивів самі по собі не є цінними паперами. Документ також роз’яснює застосування законодавства до майнінгу, стейкінгу, аїрдропів та обернених токенів.
Наступним позитивним кроком для ринку можуть стати формальні правила, що дозволять криптовалютним компаніям заздалегідь визначати, чи підпадає конкретний токен під контроль SEC або CFTC.
Окремим каталізатором може стати подальше схвалення біржових фондів, що використовують стейкінг. Такі продукти дають інвесторам змогу не лише отримувати цінову експозицію до криптовалюти, а й брати участь у доходах від підтвердження транзакцій.
У 2026 році в США вже з’явилися біржові продукти зі стейкінгом Solana, Avalanche, Ethereum та інших токенів. Розширення подібних дозволів може збільшити інституційний попит насамперед на криптовалюти, що працюють за механізмом Proof-of-Stake.
Четвертим потенційно позитивним рішенням може стати дозвіл регульованим американським майданчикам CFTC організовувати спотову торгівлю цифровими товарами.
Програма CFTC Crypto Sprint розрахована до серпня 2026 року і передбачає розвиток регульованої спотової торгівлі криптоактивами, використання стейблкоінів і токенізованих активів як забезпечення, а також адаптацію інфраструктури до цілодобової торгівлі та розрахунків на блокчейні.
Поява регульованих спотових майданчиків може залучити на ринок брокерів, банки та професійних керуючих, які поки що обмежені внутрішніми правилами або вимогами до контрагентів.
Це також може зменшити залежність американських інвесторів від закордонних торгових платформ і збільшити ліквідність Bitcoin, Ethereum та інших активів, які CFTC офіційно віднесе до цифрових товарів.
П’ятим можливим каталізатором аналітики вважають подальше скасування регуляторних обмежень для банків.
Управління контролера грошового обігу США вже підтвердило, що національні банки можуть надавати послуги зберігання криптоактивів, купувати та продавати їх за дорученням клієнтів, а також залучати зовнішніх субкастодіанів.
Наступним кроком може стати більш широке узгодження правил Федеральною резервною системою, Федеральною корпорацією страхування депозитів та банківськими регуляторами окремих штатів.
Позитивним сигналом для ринку стане видача нових банківських ліцензій компаніям, що працюють із цифровими активами, запуск великими банками послуг зберігання криптовалют та надання клієнтам доступу до торгівлі через традиційні банківські додатки.
Такі рішення можуть знизити операційні ризики для інституційних інвесторів і створити додаткові канали надходження капіталу в криптовалютні фонди.
Додаткову підтримку ринку може надати зближення регулювання цифрових активів між США, Великою Британією та Європейським союзом.
Мінфін США та британське казначейство 14 липня 2026 року представили рекомендації щодо розвитку транскордонних операцій з цифровими активами. Сторони окремо підтримали розширення міжнародного обігу приватних стейблкоінів та зниження регуляторних бар’єрів між двома фінансовими ринками.
Позитивною подією може стати взаємне визнання ліцензій або резервних вимог для стейблкоінів, що полегшить використання цифрових доларів і фунтів у міжнародних розрахунках.
У Європейському Союзі регламент MiCA вже створив єдину систему ліцензування криптовалютних компаній. Видача ліцензій великим міжнародним банкам і біржам може підвищити довіру інституційних клієнтів і прискорити розвиток легального ринку цифрових активів.
Але найголовнішим регуляторним фактором для ринку в найближчі місяці залишається доля CLARITY Act. Його ухвалення може знизити ймовірність судових конфліктів із регуляторами та відкрити американський ринок для більшої кількості інституційних продуктів.
Однак позитивний ефект не гарантований. Занадто жорсткі вимоги до DeFi, стейблкоінів або розробників програмного забезпечення можуть обмежити розвиток окремих сегментів ринку.
Крім того, навіть сприятливі закони не усувають вплив процентних ставок, геополітики, ліквідності та активності інвесторів. Bitwise зазначає, що у другому кварталі 2026 року індекс найбільших криптоактивів знизився на 15,4%, а американські спотові Bitcoin-ETF зафіксували рекордний квартальний відтік коштів.
На момент підготовки матеріалу Bitcoin торгувався на рівні близько $63,4 тис., Ethereum — близько $1,625. Таким чином, найбільш позитивним сценарієм для крипторинку стане одночасне ухвалення CLARITY Act, завершення розробки правил для стейблкоїнів та розширення доступу банків до цифрових активів. Ці рішення здатні зменшити регуляторну невизначеність, але їхній вплив залежатиме від остаточних формулювань та стану глобальних фінансових ринків.
Українці, які перебувають у США за статусом тимчасового захисту (TPS), з 22 липня могли втратити дозволи на працевлаштування (EAD), але напередодні суд у Массачусетсі тимчасово призупинив це рішення, повідомив голова правління УКМЦ Валерій Чалий, який був послом у США у 2015–2019 роках.
«22 липня сотні тисяч українців, які мали статус TPS, мали втратити роботу в Америці. Бо спочатку була одна постанова, а потім вийшов «великий законопроект» президента (One Big Beautiful Bill Act – ІФ-У), і він скоротив термін дії дозволу на роботу, так званого EAD, до 22-го числа… Лише в одному штаті справа дійшла до суду, і цей суд поки що тимчасово призупинив дію рішення», – описав ситуацію Чалий під час організованої NV дискусії, присвяченої лобіюванню та просуванню інтересів України в США.
Дипломат із жалем констатував, що нова хвиля українських біженців у США поки що не змогла об’єднатися й організуватися, щоб захищати себе, а багато advocacy-організацій, які займаються питаннями американської політичної та військової підтримки, також не надали допомогу українцям.
«Зараз в Америці складаються дуже складні умови для цих українців. Але наш уряд цим не займається – жодним чином», – зазначив Чалий, хоча, на його думку, левова частка цих українців все одно вже не повернеться в Україну.
Він уточнив агентству «Інтерфакс-Україна», що поточний термін дії TPS для українців закінчується 19 жовтня цього року, і якщо його не буде продовжено, а людина не має іншого легального статусу, їй доведеться покинути США. За словами Чалого, рішення про продовження цього статусу має бути ухвалено не пізніше ніж за 60 днів до його закінчення, тобто до середини серпня.
Згідно з інформацією на спеціалізованих ресурсах, 21 липня Федеральний окружний суд штату Массачусетс у справі Venezuelan Association of Massachusetts проти USCIS (Служба громадянства та імміграції США) виніс екстрену судову заборону на припинення з 22 липня дії EAD для бенефіціарів TPS, зокрема для українців. Остаточне рішення з цього питання очікується не пізніше 5 серпня 2026 року.
Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) може продовжити статус TPS для українців на 12 або 18 місяців, а в разі відсутності рішення DHS до 20 серпня цього року він буде автоматично продовжений ще на 6 місяців.
За даними некомерційної організації Nova Ukraine, вартість першої заяви на TPS становить $510, тоді як EAD на основі TPS коштує $1030, а знижена плата за певних умов – $560.
За поточними оцінками, у США статус TPS мають понад 100 тис. українців.
Як повідомлялося, ЄС нещодавно вирішив продовжити тимчасовий захист для українців ще на рік – до 4 березня 2028 року, але ввести обмеження на його надання військовозобов’язаним.
Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
Ірак оцінив сукупну вартість контрактів та угод, укладених з американськими енергетичними компаніями під час липневого візиту прем’єр-міністра Алі аль-Зайді до США, приблизно у $200 млрд, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Про це 21 липня повідомив міністр нафти Іраку Басім Мохаммед Худайр. За його словами, проєкти мають збільшити видобувні потужності країни, розширити перероблення супутнього газу та залучити американські технології до нафтогазової галузі. Поточні виробничі потужності Іраку міністр оцінив у 4,8 млн барелів нафти на добу.
Заявлений пакет включає сім ключових домовленостей, пов’язаних із розробленням родовищ, управлінням нафтогазовими активами, модернізацією енергетичної інфраструктури та пошуком нових експортних маршрутів.
Водночас оцінка у $200 млрд поки не означає, що вся сума вже оформлена як обов’язкові капітальні інвестиції. До пакета входять контракти, рамкові угоди, меморандуми та попередні домовленості. Остаточні обсяги вкладень залежатимуть від результатів технічних досліджень, комерційних переговорів, погодження умов фінансування та отримання регуляторних дозволів.
Chevron розширює присутність в Іраку
Одним із центральних учасників нового енергетичного співробітництва стала американська Chevron.
Компанія веде переговори щодо участі в експлуатації родовища Західна Курна-2, одного з найбільших нафтових активів Іраку, а також щодо розвитку родовища Насирія. Раніше сторони підписали попередні документи щодо Насирії, родовища Балад і кількох розвідувальних блоків у провінції Ді-Кар.
Під час зустрічі з керівництвом Chevron іракський прем’єр закликав компанію прискорити інвестиції у видобуток нафти й газу, будівництво нафтопереробних і нафтохімічних підприємств, трубопроводів і сховищ.
Іракська сторона заявила про готовність виділяти земельні ділянки та прискорювати адміністративні погодження для великих енергетичних проєктів. Chevron, своєю чергою, висловила зацікавленість у родовищах на півдні країни та розвитку інфраструктури для зберігання й експорту сировини.
Угоди щодо Західної Курни-2 та Насирії поки мають переважно попередній характер. Перед укладенням остаточних контрактів Chevron має вивчити геологічні, технічні та комерційні дані проєктів.
Halliburton займатиметься родовищами Бін-Умар і Сіндбад
Американська нафтосервісна компанія Halliburton отримала контракт від державної Basra Oil Company на комплексне управління розробленням нафтогазових родовищ Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку.
Контракт передбачає надання послуг з інтегрованого управління родовищами, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва необхідної інфраструктури.
Залучення Halliburton має допомогти Іраку збільшити вилучення нафти й газу з наявних активів, запровадити сучасні методи управління пластами та скоротити технологічні втрати.
Ще одну угоду укладено з американською HKN Energy щодо розроблення родовища Хімрін на півночі країни. Уряд Іраку схвалив цей проєкт у межах ширшої програми залучення американських компаній до нафтогазового та електроенергетичного секторів.
Ірак шукає альтернативні шляхи експорту нафти
Однією зі стратегічних цілей Багдада є скорочення залежності від маршрутів через Перську затоку та Ормузьку протоку.
Останні регіональні кризи показали вразливість Іраку, більша частина нафтового експорту якого проходить через південні термінали. Обмеження судноплавства та перебої з експортом безпосередньо позначаються на видобутку, бюджетних доходах і спроможності держави фінансувати інфраструктурні проєкти.
Ірак розглядає розширення постачань через турецький порт Джейхан і створення маршруту до Середземного моря через Сирію. Іракська та сирійська сторони раніше обговорювали транспортування нафти до порту Баніяс, включно з можливістю відновлення наявної інфраструктури або будівництва нової трубопровідної системи.
Chevron також вивчає можливість участі у проєктах експортних трубопроводів і сховищ. У разі реалізації вони дадуть змогу з’єднати нафтові родовища півдня та півночі Іраку з альтернативними морськими терміналами й зменшити залежність країни від Ормузької протоки.
Однак такі проєкти потребуватимуть міждержавних угод, масштабних інвестицій і гарантій безпеки. Відновлення трубопроводів через Сирію ускладнюється станом інфраструктури та необхідністю забезпечити захист маршруту на всій його протяжності.
Багдад розвертається до американського капіталу
Нинішні домовленості відображають ширший поворот енергетичної політики Іраку в бік США.
Останніми роками значну частину нових нафтогазових проєктів у країні отримували китайські компанії. Великі активи також перебували під управлінням російських та європейських операторів.
Уряд Алі аль-Зайді заявив про намір віддавати пріоритет авторитетним американським компаніям в енергетиці, телекомунікаціях і технологічному секторі. Для полегшення їхнього виходу на ринок влада почала переглядати окремі адміністративні вимоги та посилювати безпеку нафтових об’єктів.
Для Іраку така співпраця має забезпечити доступ до інвестицій, технологій, нафтосервісного обладнання та політичної підтримки Вашингтона. Для американських компаній країна становить інтерес завдяки великим запасам нафти, недостатньо розвиненій газовій галузі та потребі в модернізації інфраструктури.
Зростання видобутку обмежується угодами ОПЕК+
Ірак має намір нарощувати нафтовидобувні потужності, однак реальний обсяг виробництва залежить не лише від інвестицій.
Країна бере участь в угодах ОПЕК+ і зобов’язана дотримуватися встановлених обмежень. У липні країни групи знову підтвердили відданість чинним домовленостям, включно з необхідністю компенсувати раніше допущене перевищення квот.
Раніше Міністерство нафти Іраку заявляло про плани збільшити виробничі потужності до понад 6 млн барелів на добу до 2028–2029 років. Досягнення цієї мети потребуватиме розроблення нових родовищ, відновлення чинних активів, розширення експортної інфраструктури та погодження вищої квоти в межах ОПЕК+.
Окремим напрямом залишається розвиток газової галузі. Ірак прагне розширити перероблення супутнього газу, який досі спалюється на родовищах, і знизити залежність електроенергетики від імпортного палива.
Влада планує довести використання видобутого газу до максимально можливого рівня та практично припинити його факельне спалювання до кінця десятиліття.
Реалізація угод потребуватиме кількох років
Пакет проєктів з американськими компаніями може стати одним із найбільших інвестиційних розворотів в історії нафтогазової галузі Іраку.
Однак значна частина домовленостей перебуває на попередній стадії. Для переходу до повноцінної реалізації сторонам необхідно визначити комерційні умови, розподіл ризиків, строки повернення інвестицій і гарантії безпеки.
Додатковими обмеженнями залишаються квоти ОПЕК+, бюрократичні процедури, стан трубопровідної інфраструктури та нестабільність у регіоні.
Якщо хоча б частину заявлених проєктів буде реалізовано, Ірак зможе збільшити видобуток нафти й газу, розширити перероблення, зменшити залежність від одного експортного напрямку та зміцнити позиції одного з найбільших виробників енергоресурсів на Близькому Сході.
NAFTA, ЕНЕРГЕТИКА, Ирак, ІНВЕСТИЦІЯ, США
