Україна повинна ретельно забезпечувати право на захист у справах про військові злочини, оскільки порушення процесуальних гарантій можуть призвести до позовів до Європейського суду з прав людини та зашкодити міжнародній репутації країни, вважає директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України Інна Ліньова.
В інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» вона зазначила, що українські суди розглядають велику кількість справ про військові злочини заочно, без присутності обвинуваченого. Така практика є допустимою, але вимагає від суду, прокуратури та адвокатів особливо ретельного дотримання процедур.
За словами Ліньової, якщо обвинувачений російський військовослужбовець, якого заочно визнали винним, згодом заявить, що його не повідомили про справу та суд, а адвокат фактично не забезпечив захист, він може звернутися до ЄСПЛ. У цьому випадку Україна ризикує отримати рішення про порушення права на справедливий суд.
Вона підкреслила, що проблема повідомлення обвинувачених є однією з ключових. Українське законодавство зараз не вимагає від прокуратури або слідства вживати всіх можливих заходів для пошуку обвинуваченого. Якщо доступу до адреси немає, достатньо опублікувати інформацію про суд на сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур’єр».
Однак, за словами Ліньової, очевидно, що російські військові навряд чи читають такі джерела. Тому обвинувачення має додатково використовувати інші способи повідомлення: шукати профілі обвинувачених у соціальних мережах, надсилати повідомлення, писати офіційні листи, зокрема до Міністерства оборони РФ.
Такі дії, на її думку, потрібні не тому, що Україна очікує сумлінної реакції з боку РФ, а для того, щоб показати: українська система зробила все можливе для справедливого розгляду справи.
«Ми не можемо очікувати, що українська судова система буде справедливою до українських громадян і несправедливою щодо росіян. Суди або справедливі, або несправедливі», – зазначила Ліньова.
Експертка також звернула увагу на тиск, з яким стикаються адвокати, що представляють обвинувачених у таких справах. За її словами, частина юристів і суспільства помилково ототожнює адвоката з його клієнтом, звинувачуючи захисників у підтримці російських наративів. Однак міжнародні стандарти та професійна етика прямо забороняють ототожнювати адвоката з підзахисним.
На думку Ліньової, для України вкрай важливо пояснювати суспільству, що наявність захисту у обвинуваченого російського військового є не слабкістю держави, а підтвердженням сили правової системи. Це особливо важливо в контексті майбутньої європейської інтеграції, міжнародних судових процесів та компенсаційних механізмів.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/interview/1173975.html
Близько 97–98 % судових справ про військові злочини в Україні розглядаються заочно, тобто без присутності обвинуваченого, повідомила директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України Інна Ліньова в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
За її словами, йдеться переважно про випадки, коли обвинувачений російський військовослужбовець перебуває в РФ або на тимчасово окупованій території, а українські слідчі та судові органи ведуть провадження без його фізичної участі.
Лінєва наголосила, що заочний суд сам по собі допускається міжнародними стандартами, однак у таких процесах особливо важливо забезпечити всі гарантії права на захист. В іншому разі в України можуть виникнути серйозні правові та репутаційні ризики.
«Такий судовий процес за відсутності обвинуваченого допускається з точки зору міжнародних стандартів, але в таких випадках особливо важливо забезпечити, щоб права обвинувачених були захищені», — зазначила вона.
За словами Ліньової, у низці проваджень спостерігалися проблеми з якістю захисту: адвокати могли бути пасивними, не подавати клопотань, не досліджувати докази і фактично обмежуватися формальною присутністю в процесі. У деяких випадках захисники навіть використовували зневажливі висловлювання щодо своїх клієнтів, що суперечить самій суті права на захист.
Директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України наголосила, що ефективний захист обвинувачених у справах про військові злочини потрібен не для виправдання злочинців, а для захисту інтересів самої України. Якщо судові процеси відповідатимуть міжнародним стандартам, це зміцнить позицію України як правової держави та знизить ризик подальшого оскарження вироків у міжнародних інстанціях.
Асоціація юристів України з липня 2023 року реалізує ініціативу з моніторингу судових засідань та аналізу судових рішень у справах про військові злочини. За словами Ліньової, ці процеси перебувають у центрі уваги міжнародної спільноти, оскільки вони пов’язані не лише з покаранням винних, а й із майбутньою системою компенсацій, відновленням справедливості та міжнародною репутацією України.
За даними Офісу Генерального прокурора, кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, що класифікуються як військові злочини, швидко зростає. На кінець травня 2024 року їх було 129 065 тис., у вересні 2025 року — 179 803 тис., а на 16 квітня 2026 року — вже 221 929 тис.
Таким чином, українська судова система стикається з масштабним викликом: їй необхідно одночасно документувати злочини, забезпечувати покарання винних і дотримуватися стандартів справедливого суду навіть у справах, які викликають високий суспільний резонанс.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/interview/1173975.html
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) через затягування війни знизив прогноз зростання реального валового внутрішнього продукту України у 2026 році до 2,2%, але відзначає збереження макроекономічної стабільності завдяки зовнішній підтримці.
“Це дещо нижче за прогноз у 2,5%, опублікований у лютому, але у разі послаблення бойових дій та початку післявоєнної відбудови прогноз на 2027 рік залишається незмінним – 4,0%”, – йдеться у звіті “Регіональні економічні перспективи” (REP) ЄБРР, опублікованому у середу.
Банк наголошує, що Україна підтримує макроекономічну стабільність навіть на п’ятому році російської агресивної війни завдяки значному зовнішньому фінансуванню. Перспективи продовжують значною мірою залежати від розвитку війни та наявності зовнішньої фінансової підтримки.
“Основний ризик зниження прогнозу пов’язаний з енергетичною кризою, спричиненою конфліктом на Близькому Сході, що може значно погіршити і без того нестабільну енергетичну ситуацію в Україні”, – сказано у звіті.
Уповільнення зростання економіки до 1,8% у 2025 році та слабкий старт у цьому році ЄБРР пов’язує із постійними обмеженнями воєнного часу: дефіцит робочої сили та постійні атаки на енергетичну інфраструктуру порушили промислову діяльність та логістику, тоді як ширші проблеми з постачанням обмежили виробництво.
Банк зазначає, що інфляція також знову почала зростати після уповільнення до 7,4% у січні 2026 року після періоду жорсткішої монетарної політики та відносної стабільності обмінного курсу. Вищі світові ціни на енергоносії, пов’язані з конфліктом на Близькому Сході, додають нового тиску, збільшуючи витрати для бізнесу та домогосподарств та сприяючи відновленню інфляційного імпульсу.
На думку ЄБРР, фіскальна підтримка залишається вирішальною. Дефіцит бюджету України, без урахування грантів, досяг 23,6% ВВП у 2025 році та, за прогнозами, залишиться підвищеним на рівні 19,3% ВВП у 2026 році, що відображає надзвичайно високі витрати на оборону та соціальні послуги. Ці потреби фінансуються значною мірою за рахунок зовнішньої офіційної підтримки, яка продовжує підтримувати макроекономічну стабільність. Очікується, що виділене зовнішнє фінансування на суму понад EUR110 млрд на 2026-27 роки стримуватиме короткострокові ризики.
Банк нагадує, що є найбільшим інституційним інвестором України та значно збільшив свою підтримку у відповідь на повномасштабну війну: з її початку в лютому 2022 року ЄБРР виділив Україні майже EUR10,0 млрд.
Як повідомлялося, Нацбанк у квітні знизив прогноз зростання ВВП цього року до 1,3% з 1,8%.
Урядовий прогноз, закладений у держбюджет-2026, наразі передбачає зростання 2,4%, але глава Мінекономіки Олексій Соболев днями повідомив про плани переглянути його у бік зменшення.
За даними Держстату, у 2025 році зростання ВВП України сповільнилося до 1,8% з 2,9% у 2024 році та 5,5% у 2023 році після падіння на 28,8% у 2022 році – першому році повномасштабної російської агресії.
Чоловіки мобілізаційного віку з України, які вже перебувають під тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу, не повинні втратити свій статус у рамках чинного режиму. Можливі обмеження, які обговорюються в ЄС, можуть стосуватися насамперед нових заявників, якщо механізм тимчасового захисту буде продовжено або змінено після березня 2027 року.
Обговорення розпочалося після публікацій європейських ЗМІ про те, що частина країн ЄС розглядає можливість обмежити доступ до продовженого тимчасового захисту для українських чоловіків призовного або мобілізаційного віку. Йдеться не про негайне позбавлення статусу тих, хто вже перебуває в ЄС, а про можливі параметри майбутнього режиму після завершення нинішнього періоду дії тимчасового захисту.
Чинний тимчасовий захист для українців у ЄС продовжено до 4 березня 2027 року. Цей механізм було вперше активовано в березні 2022 року, і він дозволяє українцям жити, працювати, отримувати доступ до освіти, медицини та соціальної підтримки в країнах ЄС без проходження стандартної процедури надання притулку.
Єврокомісія раніше наголошувала, що поточні правила тимчасового захисту застосовуються до всіх українців, які мають право на цей статус, без окремого винятку для чоловіків мобілізаційного віку. Можливі зміни мають обговорюватися країнами-членами ЄС і потребуватимуть окремого політичного та правового рішення.
За даними Eurostat, на кінець березня 2026 року в країнах ЄС під тимчасовим захистом перебували 4,33 млн осіб з України.
Німеччина залишалася найбільшою країною розміщення — близько 1,275 млн осіб, або 29,4% усіх отримувачів тимчасового захисту в ЄС. На другому місці була Польща — 961,4 тис. осіб, або 22,2%, на третьому — Чехія — 379,8 тис., або 8,8%.
Структура українців під тимчасовим захистом залишається переважно жіночо-дитячою. За даними Eurostat, дорослі жінки становили 43,3% усіх отримувачів тимчасового захисту, неповнолітні — 30,1%, дорослі чоловіки — 26,6%.
В абсолютних цифрах це означає, що в ЄС під тимчасовим захистом перебували приблизно 1,87 млн дорослих жінок, близько 1,30 млн дітей і приблизно 1,15 млн дорослих чоловіків.
За приблизною оцінкою можна говорити про діапазон близько 0,9–1,1 млн українських чоловіків працездатного та потенційно мобілізаційного віку, які перебувають під тимчасовим захистом в ЄС. Це орієнтовна оцінка, а не офіційна статистика щодо військовозобов’язаних.
Обговорення можливих обмежень пов’язане з двома паралельними процесами. З одного боку, ЄС шукає довгострокову модель для мільйонів українців, які перебувають під тимчасовим захистом уже понад чотири роки. З іншого — Україна відчуває гостру потребу в людських ресурсах для оборони та відновлення економіки.
При цьому будь-які зміни в ЄС будуть юридично чутливими. Обмеження доступу до захисту за статтю, віком або мобілізаційним статусом може викликати дискусії про дискримінацію, права людини, національні повноваження держав та узгодження політики ЄС з Україною.
Таким чином, чинний статус українців у ЄС зберігається щонайменше до березня 2027 року. Питання про те, чи будуть нові обмеження для чоловіків мобілізаційного віку після цієї дати, поки що перебуває на стадії обговорення і не є прийнятим рішенням.
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, український книжковий ринок під час війни зберігає стабільний попит, проте видавці стикаються з подорожчанням виробництва, логістичними проблемами, втратою складів та зміною читацьких уподобань. Про це свідчать оцінки учасників XIV «Книжкового Арсеналу» в Києві, опубліковані агентством «Інтерфакс-Україна» на сайті проекту Інтерфакс-Україна Культура.
XIV «Книжковий Арсенал» став одним із ключових майданчиків для оцінки стану української видавничої галузі. На фестивалі представлені десятки українських видавництв — від великих гравців до нішевих проєктів, що працюють з військовою, історичною, українознавчою, класичною та сучасною художньою літературою.
Представники ринку відзначають, що, незважаючи на складну економічну ситуацію, обстріли, зростання вартості паперу та логістики, інтерес до української книги зберігається. Читачі все частіше обирають видання про історію, війну, культуру, національну ідентичність, а також сучасну українську художню літературу.
Заступник директора харківського видавництва «Фоліо» Геннадій Корбер повідомив, що попит на книги знизився, проте ринок продовжує працювати. За його словами, значна частина книг видавництва, як і раніше, друкується в Харкові, незважаючи на постійні обстріли міста, частина замовлень розміщується в інших регіонах України.
Серед нових видань «Фоліо», представлених на «Книжковому Арсеналі», — роман Олексія Бобровникова «Червона зона» про війну та книга Юрія Сороки «Наш лицарський хрест». У видавництві відзначають зростання інтересу до історії України, класики, військової тематики та фентезі. Молодіжна аудиторія, за словами представників ринку, активно читає фентезі, хоча для низки видавництв цей сегмент раніше не був основним.
Одним із головних економічних викликів для галузі залишається зростання собівартості. Видавці пов’язують подорожчання книг із зростанням цін на папір, логістику, імпортну сировину та коливаннями валютних курсів. За оцінками учасників ринку, папір за рік міг подорожчати приблизно на 20-25%. Україна майже не має власного виробництва комерційного паперу для книжкової галузі, тому видавництва залежать від імпорту, зокрема з Литви, Чехії та інших країн.
Додатковим фактором ризику залишаються російські обстріли, які призводять не тільки до затримок виробництва, а й до прямих втрат тиражів. У «Фоліо» повідомляли про випадки, коли книги знищувалися через удари по фабриках, де розміщувалися замовлення.
Для видавництва «Український пріоритет» удар по інфраструктурі став критичним.
Його директор Володимир Шовкошитний розповів, що в результаті атаки дронами Shahed у ніч на 17 червня минулого року були знищені склад і офіс видавництва. За його словами, згоріло близько 70 тис. книг та офісне обладнання, а з-під попелу та води вдалося дістати лише близько 4-5 тис. пошкоджених примірників.
Незважаючи на втрати, видавництво поставило собі за мету відновити репертуар до першої річниці атаки. Основний напрям «Українського пріоритету» — історична, художня та науково-популярна література про українську історію від скіфської епохи до сучасної війни.
Видавці також фіксують стійкий інтерес до українознавчої літератури. Видавець Олександр Савчук зазначив, що після початку повномасштабної війни українці стали значно більше цікавитися книгами про власну культуру, історію та ідентичність. При цьому, за його словами, після різкого зростання попиту в перші роки великої війни зараз на ринку спостерігається певний відкат, проте інтерес до української теми залишається довгостроковим.
Окремим напрямком розвитку книжкового ринку стають цифрові сервіси. Засновниця книжкового додатка Litcom Ольга Ольхова представила на «Книжковому Арсеналі» оновлення сервісу, який позиціонується як навігатор книжкового ринку та інструмент для формування власної бібліотеки. У додатку з’явилася можливість додавати книги шляхом сканування штрих-коду, робити письмові та аудіонотатки, а також фіксувати, кому читач позичив книгу.
За словами Ольхової, в Україні високим попитом користується нон-фікшн, особливо короткі аудіоформати за мотивами книг. Команда Litcom також проводить дослідження читацьких звичок українців серед школярів, студентів, активних читачів і широкої аудиторії. Перші результати планують оприлюднити після завершення «Книжкового Арсеналу».
Помітним сегментом ринку залишається військова література. Директор видавництва «Білка» Ірина Білоцерківська зазначила, що видавництво працює з військовою літературою з 2018 року. Серед новинок — збірка мілітарного хоррору «Птахи в темряві», написана вісьмома військовими авторами. За словами видавниці, це фактично новий жанр, який формується з досвіду війни.
Учасники ринку також звертають увагу на зміну вимог покупців до якості книги як фізичного продукту. Якщо раніше частина аудиторії орієнтувалася насамперед на ціну, то зараз читачі частіше звертають увагу на поліграфію, оформлення, ілюстрації, дизайн обкладинки та колекційну цінність видання. На стендах фестивалю представлені подарункові видання, дизайнерські серії класики, колекційні книги з кольоровими зрізами, тисненням та ілюстраціями.
Головна редакторка та засновниця видавництва Stretovych Світлана Стретович представила на «Книжковому Арсеналі» український переклад автобіографії Агати Крісті, який вперше вийшов українською мовою. За її словами, книга була видана у світі ще 1977 року, проте український читач досі не мав її перекладу.
Таким чином, український книжковий ринок продовжує працювати в умовах війни, зростання витрат та інфраструктурних ризиків. Попит став більш вибірковим, проте інтерес до історії, війни, національної ідентичності, української літератури та якісних видань залишається високим. Для видавництв «Книжковий Арсенал» зберігає значення не тільки як ярмарок, але й як майданчик прямого контакту з читачами, авторами та партнерами.
«Книжковий Арсенал» — щорічний міжнародний фестиваль у Києві, що об’єднує видавців, авторів, читачів, культурні інституції та представників креативних індустрій. У 2026 році фестиваль проходить вчотирнадцяте і залишається одним із головних публічних майданчиків українського книжкового ринку.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/culture/1171986.html
Понад пів мільйона угод і майже 50 млрд грн — саме так виглядає ринок сільськогосподарської землі в Україні за понад чотири роки після скасування мораторію за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. 75,1 тисячі грн наразі складає середня ціна за гектар землі в Україні. Найдорожча земля нині на Івано-Франківщині та Київщині, а найактивніше цьогоріч землю купують на Вінниччині та Чернігівщині.
501 619 угод купівлі-продажу сільгоспземлі на загальну суму 49,7 млрд грн уклали в Україні за понад 4 роки з моменту відкриття земельного ринку. Загальна площа ділянок оформлених угод становить 977,2 тисячі гектарів.
Слідкуємо за динамікою на сторінці Ринку землі в Україні.
Рекордні 131,3 тисячі угод уклали українці торік. Це на 13% більше, ніж у 2024 році. Водночас сума угод зросла одразу на 43%: із 12,5 млрд грн до 18 млрд грн. Якщо у 2024 році гектар землі коштував у середньому 47,3 тис. грн, то у 2025 році — вже 61,8 тис. грн. Таким чином, земля за рік подорожчала майже на третину.
Ринок землі продовжив дорожчати й у 2026 році. Лише за перші 4 місяці українці уклали 39 797 угод на суму 6,17 млрд грн. Хоча угод й поменшало на 5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, вартість землі продовжила стрімко рости й сягла 75,1 тис. грн/га. Це на 26% більше, ніж роком раніше.
Варто зазначити, що при зростанні цін площа проданих земель скоротилась. Якщо у січні-квітні 2025 року продали 92,9 тисячі гектарів, то цього року — 82,1 тисячі га.
Найдорожчим місяцем 2026 року поки став січень — тоді середня ціна гектара сягнула 95,7 тис. грн. А найбільшу активність покупці проявили у березні, коли було укладено 12 276 угод.
Традиційно ціни сильно відрізняються залежно від регіону. Найдорожча земля нині на Івано-Франківщині, де гектар у середньому коштує 179,6 тис. грн. Майже така ж ціна на Київщині — 178,2 тис. грн/га. До п’ятірки найдорожчих також увійшли Львівщина (153,4 тис. грн/га), Тернопільщина (120 тис. грн/га) та Вінниччина (93,4 тис. грн/га).
Натомість найнижчі ціни — у прифронтових та південних регіонах. На Донеччині гектар землі коштує 30,7 тис. грн, на Херсонщині — 38,5 тис. грн/га, а на Миколаївщині — 44,1 тис. грн/га. До регіонів з найнижчими цінами на землю також потрапила Дніпропетровщина (46,5 тис. грн/га) та Одещина (47,8 тис. грн/га).
Найактивніше землю продають у центральних та північних регіонах країни. Так, найбільше угод від початку року уклали у Вінницькій області — 3 416. Далі йдуть Чернігівська (3 279), Сумська (3 261), Полтавська (2 963) та Хмельницька (2 905) області.
https://opendatabot.ua/analytics/landmarket-2026
