Міністерство економіки та навколишнього середовища розпочало розробку промислової стратегії України до 2030 року і планує представити її проект для обговорення з професійною спільнотою протягом трьох місяців, повідомив заступник міністра Віталій Киндратив.
За його словами, до розробки документа залучено Федерацію роботодавців України (ФРУ), Інститут економічного моделювання, профільні асоціації та експертів.
«Для нас сьогодні пріоритетом є, з одного боку, підтримка переробної промисловості всередині країни, з іншого — допомога їй у виході на зовнішні ринки», — підкреслив заступник міністра під час 12-го Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ) на тему «Люди. Бізнес. Економіка. Що далі?» у понеділок у Києві, передає кореспондент агентства «Інтерфакс-Україна».
Кіндратів зазначив, що стратегія буде зосереджена на галузях із високою доданою вартістю та потенціалом виходу на зовнішні ринки, зокрема на машинобудуванні, переробній промисловості та агропереробці.
Він підкреслив, що після завершення роботи над документом відбудеться його обговорення з профільними бізнес-асоціаціями, чия позиція стане основою для остаточного затвердження урядом. Крім того, на його думку, чітке визначення пріоритетних галузей та урядових програм підтримки стане важливим сигналом для залучення зовнішніх інвестицій та капіталу в українську економіку.
Зі свого боку генеральний директор ФРУ Руслан Іллічев підкреслив, що документ має ґрунтуватися на реальних потребах вітчизняного бізнесу.
«Ця стратегія має ґрунтуватися, насамперед, на баченні позиції галузей, що працюють в Україні. Ми маємо взяти наші найбільш конкурентоспроможні галузі, які вже існують, і запитати, що їм потрібно для масштабування», — наголосив керівник ФРУ.
Іллічев додав, що ключовими складовими документа також мають стати забезпечення максимальної локалізації у великих державних та інфраструктурних проєктах та узгодження загальної промислової політики з європейськими партнерами для інтеграції України в ринки ЄС.
Кабінет Міністрів України опублікував постанову про оновлення організації бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на час воєнного стану.
Зокрема, згідно з постановою №1328 від 23 жовтня, центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, органи державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласні та Київська міська державні адміністрації (військові адміністрації у разі їх утворення) мають у десятиденний строк із дня набрання чинності цією постановою забезпечити перегляд та погодження критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, критично важливих для функціонування економіки.
За результатами перегляду критеріїв провести аналіз відповідності підприємств цим критеріям, а в разі виключення критерію, на підставі якого підприємство було визначене як критично важливе, скасувати рішення про визначення його критично важливим.
Уряд установив, що рішення про визначення підприємств критично важливими, чинні на дату набрання чинності цією постановою, залишаються чинними протягом строку, на який їх ухвалено, за винятком тих, що були скасовані.
Зазначається, що рішення міністра оборони про збільшення обсягів бронювання військовозобов’язаних, ухвалені до набрання чинності постановою №1608, залишаються чинними протягом усього строку дії рішення про визначення підприємства критично важливим, але не довше ніж до 8 грудня 2026 року, а рішення Міноборони про збільшення обсягів бронювання, ухвалені після 8 грудня 2025 року, залишаються чинними протягом строку дії рішення про критичність, але не довше строку, визначеного у відповідному рішенні міністерства.
Також Кабмін створив Координаційний центр з питань організації бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Зазначається, що критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період можуть бути визначені підприємства, які здійснюють діяльність у сферах: оборонно-промислового комплексу; паливно-енергетичного комплексу; житлово-комунального господарства; добувної промисловості; переробної промисловості; агропромислового виробництва, зокрема забезпечення продовольчої безпеки; роздрібної торгівлі; будівництва; транспорту та логістики; інформаційних технологій; банківської діяльності; охорони здоров’я; зв’язку; а також здійснюють аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи (аварійно-рятувальні служби); здійснюють діяльність у сфері, погодженій Координаційним центром за обґрунтованим зверненням центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, який забезпечує формування та/або реалізує державну політику у відповідній сфері.
Установлено, що кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, може становити понад 50% за рекомендаціями та пропозиціями Координаційного центру.
Обґрунтовані пропозиції щодо збільшення обсягів бронювання подаються до Координаційного центру відповідним державним органом. Підставою для відмови Координаційного центру в розгляді пропозицій є, зокрема, встановлення фактів систематичного порушення керівником критично важливої установи вимог законодавства у сфері організації та ведення військового обліку, зокрема наявність протягом останніх 12 місяців двох і більше документально підтверджених фактів таких порушень та/або притягнення керівника до адміністративної відповідальності за їх вчинення.
Також установлено, що кількість військовозобов’язаних, які обіймають посади в представництвах донорських установ, виконавців проєктів міжнародної технічної допомоги та підлягають бронюванню, має становити не більше ніж 50% від кількості військовозобов’язаних працівників, безпосередньо залучених до виконання завдань одного проєкту, але не перевищувати 7 осіб.
Згідно з рішенням державного секретаря Кабміну, ухваленим з урахуванням рекомендацій Координаційного центру, кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, може перевищувати 7 осіб, але не більше ніж 50% від загальної кількості військовозобов’язаних працівників.
Кількість військовозобов’язаних працівників, які підлягають бронюванню, має становити не більше ніж 95% у критично важливих установах, визначених Міноборони як критично важливі у сфері оборонно-промислового комплексу, паливно-енергетичного комплексу та їхніх підрядних організацій або вітчизняних виробників трансформаторного обладнання для енергетичної сфери, які здійснюють будівництво, ремонт, відновлення, виготовлення та/або постачання обладнання, надають послуги, проводять інші інженерно-технічні заходи, спрямовані на безперебійне функціонування об’єднаної енергосистеми та газотранспортної системи України в особливий період.
Кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, може становити понад 95% за рішенням Міноборони або Міненерго, ухваленим з урахуванням погоджених рекомендацій Координаційного центру.
Серед іншого, уряд рекомендував підприємствам, які мають намір отримати статус критично важливих, забезпечити своєчасне подання документів до центральних органів виконавчої влади, інших державних органів та органів державного управління для отримання статусу критично важливих.
Україна та Румунія обговорили розвиток електричних інтерконекторів, використання газових коридорів та розширення співпраці у сфері видобутку газу під час першої онлайн-зустрічі першого віцепрем’єр-міністра – міністра енергетики України Дениса Шмигаля з міністром енергетики Румунії Думітру Кісаліцею.
«На порядку денному – енергетична безпека регіону та реалізація спільних енергетичних проєктів», – написав Шмигаль у Telegram-каналі.
За його словами, сторони зосередили увагу на розвитку електричних інтерконекторів між країнами, що передбачає майже 1 ГВт додаткової пропускної здатності, та обговорили поглиблення двостороннього співробітництва в цьому напрямку.
Також обговорювалися логістичні питання, пов’язані з постачанням палива. Шмигаль поінформував румунського колегу про українські пропозиції щодо збільшення пропускної спроможності пунктів пропуску та відкриття нових маршрутів для транзиту.
Особливу увагу приділили використанню Вертикального та Трансбалканського газових коридорів і розвитку нових інтерконекторів. Українська сторона відзначила роль Румунії в реалізації дорожньої карти Трансбалканського маршруту, зокрема у впровадженні більш конкурентоспроможних тарифних умов.
«Розраховуємо також на зацікавленість румунських компаній у зберіганні частини газу в українських газосховищах у рамках розвитку Вертикального коридору», – зазначив Шмигаль.
За підсумками зустрічі сторони домовилися спільно працювати над налагодженням співпраці між українськими та румунськими компаніями у сфері видобутку газу та розробки родовищ.
Джерело: https://t.me/Denys_Smyhal/13224
Київ посідає перше місце серед регіонів України за кількістю фізичних осіб, зареєстрованих як власники або бенефіціари щонайменше 50 компаній. Станом на жовтень 2026 року в столиці налічується 131 такий власник із 478 по всій країні, свідчать дані дослідження «Опендатабота», опублікованого 26 жовтня.
Таким чином, на Київ припадає понад чверть усіх так званих масових власників компаній, зафіксованих у Єдиному державному реєстрі.
Друге місце посідає Київська область, де зареєстровано 34 особи, пов’язані щонайменше з 50 підприємствами кожна.
На третьому місці — Дніпропетровська область із 27 такими власниками.
Далі йдуть Донецька область, де зафіксовано 24 масових власників компаній, та Харківська область із 18 записами.
Загалом у Києві та Київській області зареєстровано 165 масових власників, що становить понад третину загальнонаціональної кількості.
При цьому найбільші власники за кількістю пов’язаних компаній також переважно представлені столицею.
Віталій Ільницький із Києва посідає перше місце в українському рейтингу з 5889 компаніями. Ще один киянин, Владислав Мелехін, перебуває на третій позиції з 858 підприємствами.
Катерина Дорошенко зі столиці посідає п’яте місце з 674 зареєстрованими компаніями.
Найбільшим масовим власником за межами Києва є Руслан Мерзляков із Донецька, який фігурує як власник або бенефіціар 2221 компанії.
Згідно з методологією дослідження, до масових власників належать фізичні особи, які мають реєстраційні зв’язки щонайменше з 50 юридичними особами.
Разом із тим зазначена в реєстрі адреса власника не обов’язково збігається з місцем фактичної діяльності належних йому компаній.
Тому концентрація масових власників у Києві не означає, що відповідна частка підприємств здійснює господарську діяльність безпосередньо в столиці.
На окрему увагу заслуговує структура володіння великою кількістю юридичних осіб. Експерт з податкової та регуляторної політики Економічної експертної платформи Мирослав Лаба зазначає, що реєстрація сотень компаній на одну особу може бути ознакою номінального володіння.
При цьому він підкреслює, що сама по собі наявність великої кількості компаній у власності або під управлінням однієї особи не порушує законодавство.
За оцінкою експерта, для забезпечення прозорості підприємницької діяльності важливо встановлювати фактичних керівників та осіб, які приймають господарські рішення.
Загалом, за даними «Опендатабота», в Україні станом на жовтень 2026 року зареєстровано 478 осіб, кожна з яких пов’язана з 50 або більше компаніями.
Джерело: «Опендатабот», дослідження від 26 жовтня 2026 року.
Післявоєнне відновлення України має передбачати не лише реконструкцію зруйнованої інфраструктури та підприємств, а й структурну трансформацію економіки, зокрема перехід від сировинної моделі до виробництва продукції з високою доданою вартістю. Про це заявив експерт Ігор Стаковиченко, повідомляє видання «Главред».
За його оцінкою, відбудова може стати можливістю для технологічної модернізації української промисловості, підвищення продуктивності та посилення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародних ринках.
«Післявоєнна відбудова України — це не просто найбільший інфраструктурний проєкт в історії незалежної держави. Це шанс змінити структуру національної економіки, перейти від сировинної моделі до виробництва продукції з високою доданою вартістю», — зазначив Стаковиченко.
За спільною оцінкою уряду України, Світового банку, Європейської комісії та ООН, оприлюдненою в лютому 2026 року, потреби країни у відновленні та відбудові протягом наступного десятиліття становлять майже $588 млрд.
Найбільших інвестицій потребуватимуть транспортна інфраструктура, енергетика, житловий фонд, промисловість та аграрний сектор. Водночас відновлювальні роботи необхідно продовжувати ще до завершення війни, попри безпекові ризики.
Серед основних викликів для економіки експертне середовище виокремлює не лише фізичні руйнування, а й скорочення трудових ресурсів, дефіцит кваліфікованих працівників, логістичні обмеження та недостатню доступність фінансування. За таких умов відновлення виробничих потужностей саме по собі не гарантуватиме їхньої ефективної роботи.
Перспективними напрямами розвитку можуть стати агропереробка, енергетика, інформаційні технології та оборонна промисловість. Зокрема, модернізація енергетичної інфраструктури створює можливості для розвитку розподіленої генерації та підвищення енергоефективності, а оборонні технології можуть стати основою для створення нових високотехнологічних виробництв.
Водночас важливим чинником відновлення залишатиметься приватний бізнес. Міжнародна фінансова допомога необхідна для подолання наслідків війни, однак довгострокове економічне зростання потребуватиме також приватних інвестицій, створення робочих місць і розширення експортного потенціалу.
Для залучення капіталу Україні необхідно забезпечити захист прав власності, доступ до кредитування, передбачувану податкову політику, зменшення адміністративного тиску на підприємців та ефективну судову систему.
За словами Стаковиченка, ключовим критерієм успішної відбудови має бути не кількість відновлених об’єктів чи обсяг освоєних коштів, а здатність економіки створювати нові виробництва, робочі місця та додану вартість.
Таким чином, післявоєнне відновлення може стати інструментом переходу України до сучаснішої економічної моделі, орієнтованої на технології, продуктивність і конкурентоспроможне виробництво.
відбудова, ІНВЕСТИЦІЯ, ПРОМИСЛОВІСТЬ, СТАКОВИЧЕНКО, УКРАЇНА, ЭКОНОМИКА
