Врожай сої цього року очікується на рівні 3,7-4 млн тонн, соняшнику – 11,5-12 млн тонн, але ближче до верхнього рівня цього діапазону, повідомив міністр аграрно політики та продовольства Тарас Висоцький журналістам у четвер.
“По сої, думаємо, що буде 4 (млн тонн), соняшнику теж думаємо, що буде 12 (млн тонн). Тобто ми можемо говорити про 20 млн тонн олійних культур”, – зазначив міністр, нагадавши, що врожай ріпаку склав 4 млн тонн.
За його словами, оцінка врожаю сої по верхньому рівню пояснюється тим, що площі під цією культурою є більшою за декларовану.
Висоцький уточнив, що по соняшнику зібрано вже з 80% площ, по сої – з понад 85% площ, тож до кінця жовтня збір буде фактично завершений.
Щодо кукурудзи, то, за його словами, наразі зібрано понад 20% площ, але базовий прогноз у 30 млн тонн може бути скоригований вниз через меншу врожайність.
“В кукурудзі складно робити прогноз… Багато є сигналів з багатьох регіонів, що врожайність по факту збору, наприклад, на Чернігівщині, яка дуже важлива по кукурудзі, суттєво нижча, ніж планувалося”, – пояснив міністр.
Він зазначив, що більш реалістично врожай можна буде оцінити, коли збір досягне 50-60% площ.
“Поки що ми орієнтуємося на 30 млн тонн, але не виключаємо, що ця цифра може бути скоригована в сторону зменшення. Ну, скажемо, 25 млн тонн гарантовано буде, з нашої точки зору”, – підсумував Висоцький.
Він нагадав, що збір пшениці та ячменю завершені, їх врожай склав 25,5 млн тонн та 6 млн тонн відповідно.
Мережа зоомаркетів України MasterZoo запустила оновлений інтернет-магазин masterzoo.ua, інвестиції в оновлення сайту склали $100 тис., також вже доступний до завантаження перший мобільний застосунок MasterZoo, у розробку якого інвестували понад $30 тис., повідомили у пресслужбі компанії агентству “Інтерфакс-Україна“.
“Ми інвестуємо у побудову цифрової екосистеми, яка закриватиме різні потреби петбатьків – від регулярних покупок до пошуку нових продуктів і професійних рекомендацій. Водночас ми пам’ятаємо специфіку зооритейлу: є категорії, де петбатькам важливо побачити товар наживо, приміряти одяг чи амуніцію на свого пухнастого друга або отримати консультацію наживо. Тому наше завдання – не протиставляти онлайн та офлайн, а поєднати їхні переваги та створити безшовний клієнтський досвід. Інвестиції в технології для нас – це стратегічна інвестиція у майбутнє MasterZoo”, – коментує Оксана Кириченко, CEO MasterZoo.
Нова платформа пропонує підбір товарів відповідно до виду та породи улюбленця, розширені можливості особистого кабінету клієнта, сервіс автопідписки (10% знижки при повторному оформленні) та інші персоналізовані пропозиції. На оновленій платформі представлено понад 18 000 SKU від більш ніж 350 брендів. Перший мобільний застосунок вже доступний для завантаження в App Store та Google Play.
Мережа розвиває омніканальну модель, у якій фізичні зоомаркети та цифрові сервіси доповнюють одне одного. Понад 200 зоомаркетів у 40 містах поступово стають не лише місцями продажу, а й частиною e-commerce-інфраструктури – точками самовивозу, резервування товарів, а в перспективі – локаціями (grey stores) для комплектації та відправлення онлайн-замовлень через поштових операторів або власну кур’єрську службу.
MasterZoo прагне зробити покупки зручними та персоналізованими незалежно від того, де саме клієнт взаємодіє з брендом. Важливість цифрового напряму підтверджує і динаміка продажів: якщо у 2024 році на онлайн-канал припадало в середньому 15% загальних продажів MasterZoo, то у 2025 році його частка зросла до 18%, а у 2026 році досягла 25%.
Дані MasterZoo підтверджують, що клієнти дедалі частіше поєднують онлайн та офлайн. Зокрема, кожен третій-четвертий покупець сухого корму вже користується кількома каналами продажів. При цьому середній чек онлайн-покупця у 2,5 раза перевищує середній чек у фізичних зоомаркетах, а LTV (пожиттєва цінність клієнта) омніканальних клієнтів майже вчетверо вища, ніж тих, що купують виключно у фізичних локаціях.
Важливу роль у цій моделі відіграє самовивіз. Наразі на нього припадає близько 35% усіх онлайн-замовлень MasterZoo. Понад 40% замовлень із самовивозом у мережі оформлюють у Києві. Далі за кількістю таких замовлень ідуть Харків, Львів, Дніпро та Одеса.
“Ми бачимо, як змінюються звички українських петбатьків: онлайн-покупки стають дедалі звичнішими не лише у великих містах, а й у менших населених пунктах. Частка замовлень з-за меж обласних центрів зросла з 26,4% до 29,7%, а кількість замовлень із власною кур’єрською доставкою MasterZoo за рік зросла майже втричі (+182%). Водночас запити клієнтів на доставку у різних локаціях відрізняються: у невеликих населених пунктах близько 80% замовлень доставляє “Нова пошта”, тоді як у Києві – 39%. Тому для нас важливо не просто розвивати інтернет-магазин, а створювати гнучку систему, у якій кожен клієнт може обрати найзручніший спосіб покупки та отримання товарів незалежно від місця проживання”, – розповідає Аліса Дашевська, e-commerce-директорка мережі зоомаркетів MasterZoo.
MasterZoo (ТОВ “Петмастер”)— найбільший зооритейлер України, що об’єднує понад 200 зоомаркетів у 40 містах та 19 грумінг-салонів у семи містах України. У 2026 році мережа вже відкрила 15 нових магазинів, зокрема в містах, де раніше не була представлена, – Прилуках та Кам’янці-Подільському. Входить у українську сімейну групу Suziria Group. Асортимент мережі налічує понад 18 тис SKUs від 350+ брендів.
За даними опендатабот, дохід ТОВ “Петмастер” за 2025 рік зріс на 18,81% до 2 млрд 282 млн 281 тис. грн, чистий прибуток знизився на 24% до 6 млн 256 тис. грн за 2025 проти 8 млн 234 тис. грн за 2024 рік.
Заступник міністра закордонних справ Польщі Марцин Босацький заявив, що українська сторона пообіцяла скасувати рішення Львівської обласної ради про проголошення 2027 року роком Української повстанської армії (УПА), Романа Шухевича та Олега Ольжича, повідомляє Polsat News.
Відповідне рішення було ухвалено у вівторок на пленарному засіданні Львівської обласної ради, однак наразі повідомлення про рішення зникло з сайту облради.
Босацький повідомив, що польська сторона отримала запевнення від співробітників президента України в тому, що рішення Львівської обласної ради не набере чинності. Він підкреслив, що після втручання Польщі постанова з цього питання зникла з веб-сайту ради.
«Постанови зараз на цьому сайті немає, тож це вселяє надію. Ми віримо українській владі на слово і розраховуємо на виконання цих обіцянок», — заявив він.
Загальногалузеві темпи експорту української агропродукції на сьогодні скоротилися на 50-60% від потенційних обсягів через суттєве ускладнення та подорожчання логістики, тоді як одному з найбільших українських агроекспортерів – ТОВ «СП «Нібулон» вдалося утримати поточне щомісячне зниження на рівні 25–30%, повідомив директор з торгівлі аграрної компанії «Нібулон» Володимир Славінський.
«Що стосується нашої компанії, то наші щомісячні темпи експорту на сьогодні скорочуються, скажімо так, порівняно з минулорічними або з тим, що було до червня, приблизно на 25–30 %, що ми вважаємо непоганим результатом і бачимо потенціал для нарощування. Але загалом по галузі темпи зниження сягають 50–60 % від того, якими вони мають бути сьогодні», — зазначив він під час панельної дискусії, присвяченої аграрному сектору, на четвертому щорічному експортному форумі «Економічної правди» у Києві в середу.
Як повідомляє кореспондент агентства «Інтерфакс-Україна», за оцінкою «Нібулона», через зниження темпів Україна наразі експортує лише близько 2 млн тонн агропродукції на місяць при потенціалі в 5–6 млн тонн за умов нормальної економіки, що суттєво підриває фінансову стійкість агровиробників та їхню здатність забезпечувати операційну діяльність і посівну кампанію.
Славінський підкреслив, що логістика через Дунай та альтернативні сухопутні маршрути за останні роки суттєво ускладнилася та подорожчала. Зокрема, оскільки аграрії з центральних регіонів не мають можливості самостійно організовувати складну логістику до європейських портів або залізничних станцій, логістичні функції повністю лягли на великі компанії та трейдерів.
«Щоб підтримувати темпи відвантаження та щоденних поставок на стабільному рівні, компанія на сьогодні витрачає практично на 20% і більше оборотного капіталу на логістику. Вартість логістики морського судна зросла вп’ятеро — до $100 замість $20, а термін доставки збільшився з 7 до 30 днів. Це означає, що в транзиті перебуває набагато більше товару, а кошти в транзиті обходяться значно дорожче», — розповів він.
Для подолання цих проблем «Нібулон» ініціює створення механізму державних та міжнародних фінансових гарантій, який дозволив би українському бізнесу отримувати оперативне фінансування в західних банках за адекватними процентними ставками.
Серед інших критичних проблем дунайської та морської логістики представник «Нібулона» назвав кадровий дефіцит і відсутність практичної можливості для українських моряків отримувати кваліфікаційні «дунайські документи», через що українським компаніям вигідніше змінювати прапор на флоті, ніж працювати під українським. Крім того, розширенню сухопутного експорту залізницею та автотранспортом заважають значне підвищення тарифів та обмеження з боку сусідніх країн ЄС.
Водночас у компанії зазначили, що українські агровиробники вже довели свою здатність швидко адаптуватися до надзвичайно складних умов, однак подальша динаміка галузі залежатиме від доступності фінансового капіталу та системної підтримки з боку держави й міжнародних партнерів.
Як повідомлялося, через обмеження в роботі чорноморських портів близько половини українського аграрного експорту (приблизно 32 млн тонн продукції орієнтовною вартістю близько $10 млрд) опинилося під загрозою. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький у жовтні 2026 року обговорив з послом Туреччини в Україні Фатмою Джерен Язган можливість допомоги Анкари у відновленні безпечного та стабільного судноплавства в Чорному морі, зазначивши, що альтернативні маршрути (Дунай, залізниця, автотранспорт) не здатні повністю замінити морський експорт, а тривалі обмеження призведуть до скорочення посівних площ.
Крім того, за даними консалтингової компанії Spike Brokers, у вересні 2026 року поставки зерна залізницею до українських портів скоротилися на 38,6 % порівняно з серпнем — до 177,6 тис. тонн. Зокрема, поставки зерна до портів Великої Одеси скоротилися на 46,5% (до 35 тис. тонн), а до експортного
Ізмаїла — на 42,3% (до 42,6 тис. тонн). Загалом у вересні Україна експортувала 3,035 млн тонн агропродукції (групи 01–24 УКТ ЗВД) на суму $1,563 млрд, з яких на зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь) припало 1,481 млн тонн. При цьому частка сухопутних переходів продовжує зростати — у вересні через них було відправлено 664,5 тис. тонн, або близько 85% усіх експортних залізничних перевезень зерна.
Джерело: https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/1061683.html
Як повідомляє Сербський Економіст, хорватська громада Леград, розташована неподалік від кордону з Угорщиною, продовжила у 2026 році програму продажу муніципальної нерухомості за символічну ціну 1 євро. Ініціатива спрямована на залучення молодих сімей, відновлення занедбаних будинків та стримування скорочення чисельності населення.
Програма передбачає кілька механізмів підтримки, зокрема продаж окремих земельних ділянок і будинків за 1 євро, часткове фінансування будівництва та реконструкції, компенсацію частини вартості придбання першого житла, а також оренду муніципальних квартир із можливістю подальшого викупу.
Згідно з умовами програми, придбати визначені муніципалітетом об’єкти за символічну ціну можуть молоді сім’ї та окремі заявники, які планують облаштувати власне постійне житло на території громади.
Для більшості заявників встановлено віковий критерій до 45 років. Для окремих категорій сімей з неповнолітніми дітьми передбачено підвищення вікової межі до 55 років.
Учасники не повинні мати у власності іншого житла, придатного для проживання, зобов’язані зареєструвати місце проживання в громаді у встановлені програмою терміни та проживати там не менше 15 років.
Муніципалітет також передбачив фінансову підтримку будівництва та реконструкції. Компенсація витрат на проектну документацію може становити до 1 тис. євро, а на будівельні матеріали та роботи — до 5 тис. євро залежно від умов відповідного конкурсу.
Окремо передбачено часткове відшкодування витрат на придбання першого житла. Для житлових будинків підтримка може сягати 5 тис. євро, а для земельних ділянок — 2 тис. євро.
За даними місцевих ЗМІ, з початку реалізації програми було продано 10 будинків і земельних ділянок, а різні форми житлової підтримки отримали 65 сімей.
Програма також привернула увагу вихідців із Хорватії, які проживають за кордоном.
Для іноземців можливість участі залежить не тільки від умов муніципальної програми, а й від законодавства Хорватії у сфері придбання нерухомості та наявності законних підстав для довгострокового проживання.
Леград розташований у Копривницько-Крижевацькій жупанії на півночі Хорватії. Економіка громади переважно пов’язана із сільським господарством, а її населення протягом тривалого часу скорочується.
Продаж нерухомості за символічну ціну є частиною місцевої демографічної політики, спрямованої на залучення молодих мешканців, відновлення житлового фонду та підтримку місцевих підприємств.
Ставлення українців до Тайваню у серпні 2026 року стало помітно позитивнішим порівняно з березнем, тоді як Китай залишається державою з найгіршим балансом позитивних і негативних оцінок серед 50 досліджених країн. Позитивно Тайвань оцінюють 42,5% респондентів, Китай – 18,2%, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club за результатами спільного дослідження з компанією Active Group, представленого у вересні 2026 року.
Таким чином, позитивне ставлення до Тайваню серед українців поширене у 2,3 раза більше, ніж до Китайської Народної Республіки, попри те, що Україна офіційно дотримується політики «єдиного Китаю» та не має дипломатичних відносин із Тайванем.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Тайваню ставляться 14,5% українців, здебільшого позитивно – 28%. Нейтральну позицію займають 45,6% респондентів, здебільшого негативну – 6,5%, повністю негативну – 2,3%. Ще 3,1% опитаних не змогли визначитися.
Загальна частка позитивних оцінок становить 42,5%, негативних – 8,8%, а баланс позитивного та негативного ставлення – плюс 33,7 відсоткового пункту. Позитивних відповідей майже вп’ятеро більше, ніж негативних.
Для порівняння, ставлення українців до Китаю характеризується переважанням негативних оцінок. Позитивно КНР сприймають 18,2% респондентів, нейтрально – 33,9%, негативно – 43,6%. Ще 4,3% не визначилися з відповіддю.
Баланс позитивного та негативного ставлення до Китаю становить мінус 25,4 відсоткового пункту. Це найнижчий результат серед усіх 50 країн і територій, включених до дослідження. Різниця між балансами ставлення до Тайваню та Китаю сягає 59,1 відсоткового пункту. При цьому частка негативних оцінок КНР майже вп’ятеро перевищує відповідний показник Тайваню.
Особливо показовим є те, що Китай залишається найбільшим торговельним партнером України, тоді як Тайвань має значно меншу вагу в українській зовнішній торгівлі. Таким чином, інтенсивність економічних відносин не завжди супроводжується відповідним рівнем суспільної прихильності.
Згідно з аналізом Experts Club, за підсумками першого півріччя 2026 року товарообіг України з Китаєм становив близько $14,68 млрд. Із цієї суми майже $13,9 млрд припадало на китайські поставки в Україну, тоді як український експорт становив приблизно $778 млн.
Китай постачає в Україну електроніку, акумулятори, трансформатори, електротехнічне обладнання, машини та іншу промислову продукцію. Український експорт до КНР представлений переважно залізною рудою, рослинними оліями, продукцією переробки олійних культур, соєю та іншими аграрними товарами. Однак значна економічна присутність Китаю не забезпечує йому позитивного сприйняття в українському суспільстві.
Динаміка ставлення до Тайваню за останні п’ять місяців демонструє протилежну тенденцію.
У березні 2026 року позитивно до Тайваню ставилися 36,6% українців, зокрема 11,4% – повністю позитивно та 25,2% – здебільшого позитивно. Нейтральну позицію займали 51,3% опитаних, негативну – 7,3%, ще 4,9% не могли визначитися.
У серпні частка позитивних оцінок зросла на 5,9 відсоткового пункту, до 42,5%. Натомість нейтральний сегмент скоротився на 5,7 відсоткового пункту, до 45,6%.
Частка негативних відповідей також дещо збільшилася – із 7,3% до 8,8%, однак приріст позитивного сегмента був значно відчутнішим.
Зміни відбулися в обох категоріях позитивного ставлення. Частка повністю позитивних оцінок збільшилася з 11,4% до 14,5%, а здебільшого позитивних – із 25,2% до 28%.
У результаті баланс позитивного та негативного ставлення до Тайваню покращився приблизно з плюс 29,4 відсоткового пункту в березні до плюс 33,7 у серпні 2026 року. Це також дещо перевищує показник серпня 2025 року, коли баланс становив плюс 33,3 пункту.
Водночас баланс ставлення до Китаю за останні п’ять місяців погіршився: у березні 2026 року він становив мінус 21,7 відсоткового пункту, а в серпні – мінус 25,4. Водночас порівняно із серпнем 2025 року, коли цей показник дорівнював мінус 28,7 пункту, негативний баланс став дещо меншим.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи попередню хвилю дослідження, звертав увагу на значення поінформованості громадян для формування ставлення до країн і територій, з якими українці мають обмежений досвід безпосередньої взаємодії.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін, коментуючи результати дослідження, наголосив на необхідності розмежовувати громадське сприйняття окремих країн і довгострокові економічні інтереси України.
На його думку, негативне ставлення значної частини українців до Китаю не повинно призводити до згортання економічних контактів із другою за величиною економікою світу. Навпаки, масштаб торгівлі між двома державами потребує системної роботи над збереженням взаємної довіри, відновленням діалогу та розширенням співробітництва.
«Україні та Китаю вкрай важливо зберегти добрі, довірчі відносини. Ми повинні пам’ятати, що наші країни мають тривалу історію співпраці, а ще у 2011-2013 роках на найвищому державному рівні було закладено фундамент стратегічного партнерства. Ці домовленості не варто забувати, адже вони створювалися з розрахунком на десятиліття й передбачали розвиток торгівлі, інвестицій, інфраструктурних проєктів, промислової та науково-технічної кооперації», – зазначив Уракін.
Він нагадав, що 20 червня 2011 року президенти України Віктор Янукович та КНР Ху Цзіньтао підписали в Києві Спільну декларацію про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між двома державами.
Наступним важливим етапом став державний візит Януковича до Китаю у грудні 2013 року. Під час переговорів із головою КНР Сі Цзіньпіном 5 грудня були підписані Договір про дружбу і співробітництво між Україною та КНР, Спільна декларація про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства, а також Програма розвитку відносин стратегічного партнерства на 2014-2018 роки.
Договір про дружбу і співробітництво Верховна Рада України ратифікувала 15 травня 2014 року. Відповідні документи передбачали розвиток взаємодії в торговельно-економічній, аграрній, енергетичній, інфраструктурній, авіакосмічній та гуманітарній сферах.
За оцінкою Уракіна, цей договірно-правовий фундамент залишається важливим історичним надбанням українсько-китайських відносин, хоча конкретні напрями співробітництва потребують перегляду з урахуванням сучасних умов, війни та економічних інтересів України.
Окрему увагу засновник Experts Club звернув на чутливість тайванського питання для офіційного Пекіна.
«Українцям не слід намагатися грати на суперечностях між Китаєм і Тайванем. Ми повинні розуміти, що для китайської держави та суспільства це надзвичайно чутлива тема. Україна має власну офіційну позицію щодо політики «єдиного Китаю», і важливо, щоб дискусії навколо Тайваню не перетворювалися на додатковий чинник погіршення українсько-китайських відносин. Натомість нам потрібно максимально активно розвивати конструктивний діалог із КНР, шукати спільні економічні інтереси та відновлювати довіру», – вважає Уракін.
На його думку, одним із ключових практичних напрямів має стати зміна структури українського експорту до Китаю.
Нині двостороння торгівля характеризується значним дисбалансом: Україна імпортує переважно промислову продукцію та обладнання, тоді як структура українського експорту значною мірою залежить від постачання сировини й аграрних товарів.
«Наше завдання – не просто продавати Китаю зерно, руду чи іншу сировину. Нам потрібно значно активніше відкривати китайський ринок для української готової продукції з високою доданою вартістю. Це можуть бути продукти харчування глибокої переробки, обладнання, продукція машинобудування, фармацевтичні товари, технологічні рішення та інші конкурентоспроможні українські вироби. Китайський ринок надзвичайно великий, але він потребує системної роботи, розуміння місцевого споживача, сертифікації продукції та довгострокових відносин із партнерами», – наголосив Уракін.
Він вважає, що українським державним установам, торговельним представникам, галузевим асоціаціям і підприємствам необхідно активніше працювати над усуненням бар’єрів для доступу готової продукції на китайський ринок.
Зокрема, йдеться про погодження ветеринарних та фітосанітарних вимог, сертифікацію харчових продуктів, розвиток логістичних маршрутів, просування українських торговельних марок і пошук місцевих дистриб’юторів.
Важливим напрямом може стати участь українських виробників у спеціалізованих виставках у КНР, проведення галузевих бізнес-форумів та організація прямих переговорів між підприємствами.
На переконання Уракіна, окреме значення має покращення інформаційної присутності Китаю в Україні та України в Китаї.
«Дипломатія та економіка повинні працювати разом. Якщо між двома державами існують масштабні торговельні зв’язки, але суспільне сприйняття залишається негативним, це свідчить про необхідність якіснішої комунікації. Китайським партнерам важливо більше розповідати українцям про конкретні результати співробітництва, а українському бізнесу – активніше представляти в Китаї власні технології, продукцію та інвестиційні можливості. У перспективі це може сприяти більш збалансованим економічним відносинам», – зазначив засновник Experts Club.
Водночас він наголосив, що розширення економічного співробітництва має ґрунтуватися на принципах взаємної поваги, міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності держав.
У випадку Тайваню результати опитування свідчать про іншу ситуацію: попри відсутність офіційних дипломатичних відносин з Україною, його сприйняття серед опитаних є переважно позитивним або нейтральним.
Водночас ці соціологічні показники не можна інтерпретувати як підтримку українцями певного варіанта політичного врегулювання тайванського питання. Дослідження вимірювало загальне ставлення респондентів, а не їхню позицію щодо міжнародно-правового статусу Тайваню.
Україна встановила дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою 4 січня 1992 року та дотримується політики «єдиного Китаю». У спільному українсько-китайському комюніке від 31 жовтня 1992 року Україна визнала уряд КНР єдиним законним урядом Китаю та підтвердила, що не встановлюватиме офіційних відносин із Тайванем. Ця позиція залишається основою офіційної української дипломатії щодо тайванського питання.
Водночас Тайвань має власні виборні органи влади, адміністративну систему, економічну політику та здійснює фактичне самоврядування. Китайська Народна Республіка вважає Тайвань частиною своєї території.
Таким чином, результати Experts Club та Active Group демонструють суттєву відмінність між дипломатичною позицією держави, економічною структурою зовнішніх відносин і громадським сприйняттям окремих країн та територій.
Позитивне ставлення українців до Тайваню продовжує зростати, але найбільшою окремою групою залишаються респонденти з нейтральною позицією. Водночас Китай, попри провідну роль у зовнішній торгівлі України, зберігає найнижчий баланс суспільних оцінок серед досліджених держав.
На думку Максима Уракіна, ці результати мають стати підставою не для скорочення міжнародних економічних контактів, а для більш системної та прагматичної роботи з партнерами. Особливо це стосується Китаю, де Україна має значний потенціал розширення експорту готової продукції та розвитку виробничої кооперації.
Дослідження «Ставлення українців до країн світу» проведене у серпні 2026 року компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. В опитуванні взяли участь 800 громадян України віком від 18 років. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном. Максимальна заявлена теоретична статистична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 відсоткового пункту за довірчої ймовірності 95%.
Це третя хвиля дослідження після опитувань у серпні 2025 року та березні 2026 року.
