Як повідомляє «Сербський економіст», уряд Угорщини планує до 2035 року виділити 3,55 трлн форинтів, або близько 9,8 млрд євро, на модернізацію національної залізничної мережі.
Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр та міністр транспорту й інвестицій Давид Вітезі презентували програму 22 липня на станції Ракошпалота-Уйпешт у Будапешті. Влада називає її одним із найбільших залізничних проєктів в історії країни.
Програма розрахована на кілька циклів. Її основними завданнями стануть підвищення надійності перевезень, скорочення часу в дорозі, реконструкція колій і станцій, оновлення рухомого складу та розвиток міжнародних залізничних маршрутів.
Влада має намір забезпечити конкурентоспроможне залізничне сполучення з усіма адміністративними центрами Угорщини, модернізувати регіональні лінії та розширити приміські перевезення навколо Будапешта та великих міст. Окремими напрямками стануть розвиток вантажних перевезень, створення залізничного сполучення з аеропортом Будапешта та інтеграція державних і міських транспортних систем.
На реалізацію програми передбачається спрямувати 1,1 трлн форинтів із фондів згуртування ЄС та 700 млрд форинтів із європейського фонду відновлення RRF. Ще 400 млрд форинтів планується залучити у вигляді кредитів Європейського інвестиційного банку, аналогічну суму — через концесійні проєкти. Близько 950 млрд форинтів становитимуть зобов’язання за проєктами наступного бюджетного циклу ЄС на 2028–2034 роки.
Уряд планує придбати щонайменше 35 нових поїздів InterCity та 42 приміські електропоїзди, а також розпочати реконструкцію десяти найбільш завантажених вокзалів країни. Середній вік поїздів MÁV та приміських поїздів HÉV зараз становить близько 43 років, а на 42% залізничної мережі діють суттєві обмеження швидкості.
На основних напрямках влада розраховує довести середню швидкість руху до 100 км/год. Окремі ділянки планується підготувати для руху поїздів зі швидкістю 160–200 км/год.
Румунія, Болгарія і Туреччина домовилися розширити завдання спільної групи з протимінної безпеки в Чорному морі, додавши до її мандату захист критично важливої інфраструктури.
Домовленість була досягнута під час саміту НАТО в Анкарі. Йдеться про розширення повноважень Mine Countermeasures Black Sea Task Group, яка до цього була зосереджена передусім на пошуку та знешкодженні мін у Чорному морі.
За даними Reuters, новий мандат передбачає захист енергетичних, телекомунікаційних об’єктів та підводних трубопроводів, що належать або експлуатуються трьома країнами.
Міністерство оборони Румунії заявило, що захист критично важливої інфраструктури в Чорному морі потребує комплексного, інтегрованого та довгострокового підходу. Відомство також нагадало, що меморандум про створення групи з протимінної безпеки був підписаний 11 січня 2024 року міністрами оборони Румунії, Болгарії та Туреччини.
Спільна група стала першою тристоронньою ініціативою такого типу серед трьох країн НАТО, які мають вихід до Чорного моря. Її початковим завданням було підвищення безпеки судноплавства після появи дрейфуючих мін у морі внаслідок війни РФ проти України.
За інформацією Reuters, з моменту створення група вже знешкодила понад 150 мін. Розширення її завдань відображає зростання занепокоєння країн регіону щодо безпеки морської інфраструктури, зокрема на тлі розвитку газових проєктів у Чорному морі.
Для України це рішення має безпосереднє значення, оскільки безпека Чорного моря впливає на судноплавство, експортні маршрути, енергетичну інфраструктуру та загальну військово-морську ситуацію в регіоні. Посилення координації між Румунією, Болгарією і Туреччиною також означає більшу увагу НАТО до чорноморського напрямку.
БОЛГАРИЯ, ЗАХИСТ, ІНФРАСТРУКТУРА, РУМУНІЯ, ТУРЕЧЧИНА, Чорне море
Греція, Болгарія та Румунія просувають будівництво мультимодального транспортного коридору «Чорне море — Егейське море», який має з’єднати порти, залізниці, автомагістралі та логістичні вузли трьох країн із виходом до українських та молдавських кордонів.
Проєкт стане частиною Трансъєвропейської транспортної мережі ЄС TEN-T. Єврокомісія зазначає, що ширший коридор «Балтійське море — Чорне море — Егейське море» охоплює 11 країн ЄС, а також Україну та Молдову, з’єднуючи Балтійське, Чорне та Егейське моря.
Нова ділянка між Грецією, Болгарією та Румунією передбачає три основні гілки. Західна має пройти за маршрутом Афіни — Салоніки — Промахонас — Кулата — Софія — Відін/Калафат — Крайова — Бухарест. Центральна з’єднає Салоніки та Александруполіс із болгарськими Свіленградом і Русе, далі через Джурджу та Бухарест до
Сирету на кордоні Румунії з Україною, а також до Унгенів на кордоні з Молдовою. Східна гілка з’єднає Александруполіс із болгарськими портами Бургас і Варна, а далі — з румунською Констанцією.
Для координації проєкту три країни створюють платформу Black Sea – Aegean Sea Corridor Platform, або BACP. Єврокомісія повідомляла, що Греція, Болгарія та Румунія підписали меморандум про розвиток транспортної інфраструктури 3 грудня 2025 року в Брюсселі. Документ передбачає координацію на політичному та технічному рівнях, обмін даними щодо національних інвестиційних планів та спільне просування пріоритетних проєктів TEN-T.
Єврокомісар з питань транспорту Апостолос Тцицикостас назвав проєкт кроком до зміцнення стратегічного північно-південного коридору в Південно-Східній Європі. За його словами, тісніша співпраця Греції, Болгарії та Румунії має зміцнити зв’язки для громадян і бізнесу, а також підвищити безпеку, конкурентоспроможність і стійкість Європи в Егейському, Чорноморському та Дунайському регіонах.
Значення проєкту для регіону виходить за межі звичайної транспортної модернізації. Коридор може надати Україні додатковий південний логістичний вихід до портів Егейського моря, Болгарії та Румунії, а також посилити роль Констанци, Бургаса, Варни, Александруполіса та Салонік як вузлів для торгівлі, агроекспорту, промислових вантажів та контейнерних перевезень.
Для Балкан це ще й шанс зменшити залежність від перевантажених або вразливих маршрутів. Після початку повномасштабної війни проти України значення альтернативних шляхів через Дунай, Чорне море, Румунію, Болгарію та Грецію різко зросло. Центральна гілка до Сирету фактично може стати продовженням українських логістичних маршрутів на південь Європи.
Проєкт також важливий для військової та кризової мобільності ЄС і НАТО, але його цивільна економічна цінність не менша. Йдеться про швидші перевезення між трьома морями, кращий зв’язок портів із залізницею, зниження логістичних витрат та створення стійкої інфраструктури для торгівлі між Україною, Молдовою, Балканами, Центральною Європою та Середземномор’ям.
Для України це потенційний новий маршрут до Середземномор’я, для Румунії, Болгарії та Греції — посилення ролі транзитних країн, а для всього регіону — крок до більш стійкої логістики між Балтикою, Чорним морем, Дунаєм та Егейським морем.
BACP, TEN-T, БОЛГАРИЯ, ГРЕЦІЯ, Егейське море, ІНФРАСТРУКТУРА, ЛОГІСТИКА, РУМУНІЯ, УКРАЇНА, Чорне море
Як повідомляє Experts.news, будівельна галузь України за попередніми підсумками першого півріччя 2026 року демонструє змішану динаміку: після зростання у 2023-2025 роках сектор зіткнувся зі сповільненням обсягів робіт, подорожчанням будівництва, дефіцитом кадрів і зміщенням попиту у бік відновлення житла та інфраструктури.
Остаточні дані за січень-червень Держстат ще не оприлюднив, тому поточну оцінку можна робити на основі статистики за перші чотири місяці, даних щодо введення житла в експлуатацію у I кварталі, програм «єОселя» та «єВідновлення», а також очікувань будівельних підприємств на II квартал.
За даними Держстату, обсяг виконаних будівельних робіт в Україні у січні-квітні 2026 року зменшився на 2% порівняно з аналогічним періодом 2025 року і становив 59,3 млрд грн. Водночас у квітні до квітня 2025 року будівництво вже показало зростання на 2,8%, зокрема житлове будівництво збільшилося на 5,8%, інженерні споруди – на 9,7%, тоді як нежитлове будівництво скоротилося на 7,4%. Частка нового будівництва у квітні становила 47,8%, ремонтів – 29%, реконструкції та інших робіт – 23,2%.
Для порівняння, у 2025 році обсяг виконаних будівельних робіт в Україні зріс на 11,3% – до 258,2 млрд грн, але темпи зростання вже тоді сповільнювалися після 17,8% у 2024 році та 31,8% у 2023 році. У 2025 році житлове будівництво зросло на 13,5%, нежитлове – на 25,4%, інженерне – лише на 3,1%.
«Будівельний сектор у першому півріччі 2026 року фактично перейшов від фази швидкого післяшокового відновлення до фази вибіркового зростання. Найстійкішими залишаються житло, ремонти, інженерна інфраструктура та проєкти, пов’язані з відбудовою. Водночас комерційне нежитлове будівництво залишається слабшим через воєнні ризики, дорожче фінансування і невизначеність для інвесторів», – зазначив засновник аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.
Житловий сегмент виглядає стабільнішим за загальну динаміку галузі. У I кварталі 2026 року введення житла в експлуатацію в Україні зменшилося лише на 0,1% рік до року – до 2,289 млн кв. м. За цей період було введено 29,6 тис. квартир, що на 4,3% більше, ніж у I кварталі 2025 року. Найбільші обсяги введеного житла зафіксовані у Львівській, Одеській, Івано-Франківській, Закарпатській і Тернопільській областях, а в Києві введено 289 тис. кв. м житла, або 4,9 тис. квартир.
Одним із ключових джерел попиту на житло залишаються державні програми. За даними Мінекономіки, станом на 22 червня 2026 року від початку року програмою «єОселя» скористалися 4104 українські родини, які отримали пільгові іпотечні кредити майже на 7,7 млрд грн. Лише за один із червневих тижнів було видано 157 кредитів на 313 млн грн, причому більшість нових кредитів припала на житло першого продажу.
Ще важливішу роль для будівельного ринку відіграє «єВідновлення». Станом на червень 2026 року допомогу для ремонту або купівлі нового житла отримали 206 447 українських родин на загальну суму 103,9 млрд грн. Понад 138 тис. родин отримали виплати на ремонт пошкодженого житла, майже 65 тис. родин – житлові сертифікати за знищене майно, а окремий напрям відбудови на власній ділянці вже фінансується через транші.
Водночас галузь стикається з істотним ціновим тиском. За сводною таблицею індексів цін на будівельно-монтажні роботи, у квітні 2026 року індекс цін у будівництві становив 103,1% до березня, після 109,4% у березні, 101,8% у лютому та 101,1% у січні. Накопичений показник за перші чотири місяці 2026 року становив 116,1%, що свідчить про значне подорожчання робіт і матеріальних ресурсів.
Ділові очікування будівельних підприємств залишаються обережними. За опитуванням Держстату на II квартал 2026 року, індикатор ділової впевненості в будівництві покращився порівняно з I кварталом на 1,9 в.п., але залишився глибоко від’ємним – мінус 25,7%. Поточний обсяг замовлень оцінювався на рівні мінус 41,5%, а очікування щодо кількості працівників – мінус 9,9%. Головними стримувальними факторами підприємства назвали нестачу робочої сили, фінансові обмеження та інші чинники, при цьому забезпеченість замовленнями оцінювалася в середньому на шість місяців роботи.
На макрорівні головним довгостроковим драйвером галузі залишається відновлення країни. За оцінкою Світового банку, уряду України, Єврокомісії та ООН, потреби України у відновленні й реконструкції на наступні десять років уже оцінюються майже у $588 млрд. Прямі збитки сягнули $195 млрд, а найбільше постраждали житло, транспорт і енергетика. Лише збитки житлового сектору оцінюються приблизно у $61 млрд, а пошкоджено або зруйновано близько 14% житлового фонду.
За оцінкою Experts Club, у другому півріччі 2026 року будівельна галузь України залишатиметься залежною від трьох ключових факторів: безпекової ситуації, доступу до фінансування і стабільності державних програм відновлення. Найбільший потенціал матимуть житлові проєкти в тилових регіонах, відбудова пошкодженого житла, інженерна інфраструктура, енергетична стійкість громад, соціальне житло та об’єкти критичної інфраструктури.
«Українське будівництво не можна оцінювати лише за поточним індексом виконаних робіт. Це вже не просто сектор економіки, а один із ключових інструментів виживання, повернення людей, відновлення громад і майбутньої інвестиційної привабливості країни. Але для переходу від ремонтів до масштабної модернізації потрібні довгі гроші, страхування воєнних ризиків, прозорі проєктні пайплайни і кадри», – підкреслив Максим Уракін.
Таким чином, перше півріччя 2026 року для будівельної галузі України можна попередньо оцінити як період стабілізації після швидкого зростання попередніх років. Ринок не демонструє рівномірного підйому, але має значний структурний попит, пов’язаний із житлом, відновленням, інфраструктурою та майбутньою повоєнною реконструкцією. Для бізнесу це означає перехід до більш вибіркової конкуренції – виграватимуть компанії з доступом до фінансування, кваліфікованими кадрами, прозорою кошторисною базою та здатністю працювати з державними й міжнародними програмами відбудови.
EXPERTS CLUB, URAKIN, БУДІВНИЦТВО, ВІДНОВЛЕННЯ, ЖИТЛО, ІНФРАСТРУКТУРА
Пріоритетом Міністерства розвитку громад та територій має пріоритетом розбудову електрозрядної інфраструктури, щоб підтримати високі темпи зростання числа приватних електроавтомобілей, зазначив заступник міністра Сергій Деркач за результатами своєї участі у форумі “Електроперспектива 2026”, що пройшов в Києві цього тижня.
“Ринок приватного електроавтомобіля зріс у близько 10 разів за останні 5 років. Пропорційно розвивається система електрозарядних станцій: на кінець минулого року їх було вже 11 тис., хоча кілька років тому – лише 3 (тис.)”, – написав він у Facebook у суботу.
“Саме розбудова електрозрядної інфраструктури додає мотивації покупцю подумати в бік електроавтомобіля. І це наш пріоритет”, – наголосив Деркач.
Він нагадав, що Національна транспортна стратегія 2030 визначила розвиток електротранспорту одним із пріоритетів. За його словами, з точку зору держави це означає збільшення частки електромобілів за зменшення загальної кількості авто за рахунок заміщення громадським транспортом для перевезення людей у містах.
Заступник міністра зауважив, що ЄС не вимагатиме мати якийсь відсоток електромобілів, але зобов’язує побудувати паркомісця з електрозарядною інфраструктурою.
“Це тривалі і дороговартісні проекти, над якими ми починаємо працювати вже зараз. В Україні є власні виробники електрозарядних станцій. Але їх кількість не відповідає попиту. Наприклад, на майже 33 електроавтомобілі у нас одна електрозарядна станція. В країнах Європи – до 10 автомобілів на одну станцію”, – описав ситуацію Деркач.
Він повідомив, що Мінрозвитку вже має напрацьований проєкт Концепції розвитку електротранспорту в Україні і найближчим часом вона буде подана на розгляд уряду.
електрозарядні станції, електромобілі, ІНФРАСТРУКТУРА, электротранспорт
Будівельний ринок України на початку 2026 року демонструє неоднозначну динаміку: інфраструктурне та інженерне будівництво залишається головним драйвером, тоді як житловий та частина комерційного сегмента продовжують відчувати тиск з боку собівартості, обмеженого платоспроможного попиту та військових ризиків. При цьому повна офіційна статистика за січень-березень 2026 року ще не опублікована: згідно з календарем органів статистики, дані щодо будівництва за січень-березень мають з’явитися наприкінці квітня, тому оперативна картина станом на 10 квітня складається насамперед за підсумками січня-лютого та супутніми показниками першого кварталу.
Після зростання обсягу виконаних будівельних робіт у 2025 році на 12% — до 248,1 млрд грн — ринок увійшов у 2026 рік із вищою базою, проте вже в перші місяці темпи почали вирівнюватися. У січні обсяг будівельних робіт зріс на 3,3% у річному вимірі, до 11,254 млрд грн, при цьому будівництво будівель скоротилося на 6,5%, у тому числі житлових — на 12%, нежитлових — на 4%, тоді як інженерне будівництво додало 15,5%. За підсумками січня-лютого ринок вже показав зниження на 1,8% у річному вимірі, до 23,04 млрд грн: житловий сегмент просів на 11,5%, нежитловий — на 9,5%, а інженерні споруди, навпаки, зросли на 8,5%.
Окремим фактором тиску залишається зростання вартості робіт. За даними Держстату, у лютому 2026 року ціни на будівельно-монтажні роботи зросли на 7,2% порівняно з лютим минулого року, а за підсумками січня-лютого — на 6,5%. У житловому будівництві зростання цін за два місяці склало 6,1%, у нежитловому – 6,9%, в інженерному – 6,4%. Це означає, що навіть за умови збереження окремих точок зростання маржинальність девелоперів і підрядників залишається під тиском, особливо в проєктах, де ціни продажу або бюджетні ліміти не встигають за подорожчанням робіт.
Житловий сегмент при цьому зберігає неоднорідну картину. З одного боку, Нацбанк у січневому інфляційному звіті вказував, що в четвертому кварталі 2025 року кількість об’єктів, за якими розпочалося будівництво, зросла на 19% у річному вимірі, у тому числі за рахунок житла — на 77%, а кількість введених в експлуатацію будівель збільшилася на 21%, у тому числі житла — на 40%. З іншого боку, НБУ у грудневому огляді фінансової стабільності зазначав, що продажі в недобудованих об’єктах залишаються млявими, особливо на ранніх стадіях будівництва та в менш безпечних регіонах, а ціни на житло в більшості регіонів змінюються слабо, що свідчить про стриманий попит.
Важливим опорним механізмом для первинного ринку залишається пільгова іпотека. Станом на початок квітня 2026 року банки в рамках програми «єОселя» з початку року видали 2152 кредити на 4,19 млрд грн, а загалом з початку роботи програми житло придбали 24 765 сімей на загальну суму 43,1 млрд грн. При цьому лише в одному з останніх тижневих зрізів 101 із 158 кредитів припав на житло «першої продажу», включаючи 48 кредитів на квартири в будинках на стадії будівництва. Це підтверджує, що частина попиту на нове житло у 2026 році, як і раніше, підтримується саме державно стимульованою іпотекою.
На думку засновника інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максима Уракіна, у січні-березні 2026 року український будівельний ринок увійшов у фазу більш складного, але більш зрілого зростання. «Зараз уже не можна говорити про єдиний будівельний бум. Україна фактично живе на трьох паралельних ринках: перший — це відновлення та інженерна інфраструктура, де зберігається стабільний попит; другий — це локально активний житловий сегмент у відносно безпечних регіонах; третій — це заморожені або дуже повільні проєкти в зонах підвищеного ризику. Головна тенденція початку 2026 року — не просто зростання обсягів, а перерозподіл капіталу на користь інфраструктури, логістики, промислової та соціальної нерухомості», — вважає Уракін.
За його оцінкою, у найближчі місяці ринок залежатиме від трьох факторів — подальшого фінансування відновлення, стійкості програми «єОселя» та здатності компаній утримувати собівартість будівництва. «Якщо державні та міжнародні програми відновлення збережуть темп, а іпотечний інструмент продовжить підтримувати первинний попит, будівельний сектор у 2026 році зможе утриматися в позитивній зоні. Але без розширення довгострокового фінансування та зниження військових ризиків ринок житла зростатиме точково, а не фронтально», — зазначив засновник Experts Club.
Загалом початок 2026 року показує, що будівельний ринок України залишається живим і адаптивним, однак його зростання стає дедалі більш сегментованим. Найбільш стійко почуваються інфраструктурні, логістичні та відновлювальні проєкти, тоді як масове житлове будівництво все ще залежить від безпеки, доступної іпотеки та здатності девелоперів фінансувати проєкти на тлі зростаючих витрат.
EXPERTS CLUB, URAKIN, ЖИТЛО, ІНФРАСТРУКТУРА, Ринок будівництва
