Чоловіки мобілізаційного віку з України, які вже перебувають під тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу, не повинні втратити свій статус у рамках чинного режиму. Можливі обмеження, які обговорюються в ЄС, можуть стосуватися насамперед нових заявників, якщо механізм тимчасового захисту буде продовжено або змінено після березня 2027 року.
Обговорення розпочалося після публікацій європейських ЗМІ про те, що частина країн ЄС розглядає можливість обмежити доступ до продовженого тимчасового захисту для українських чоловіків призовного або мобілізаційного віку. Йдеться не про негайне позбавлення статусу тих, хто вже перебуває в ЄС, а про можливі параметри майбутнього режиму після завершення нинішнього періоду дії тимчасового захисту.
Чинний тимчасовий захист для українців у ЄС продовжено до 4 березня 2027 року. Цей механізм було вперше активовано в березні 2022 року, і він дозволяє українцям жити, працювати, отримувати доступ до освіти, медицини та соціальної підтримки в країнах ЄС без проходження стандартної процедури надання притулку.
Єврокомісія раніше наголошувала, що поточні правила тимчасового захисту застосовуються до всіх українців, які мають право на цей статус, без окремого винятку для чоловіків мобілізаційного віку. Можливі зміни мають обговорюватися країнами-членами ЄС і потребуватимуть окремого політичного та правового рішення.
За даними Eurostat, на кінець березня 2026 року в країнах ЄС під тимчасовим захистом перебували 4,33 млн осіб з України.
Німеччина залишалася найбільшою країною розміщення — близько 1,275 млн осіб, або 29,4% усіх отримувачів тимчасового захисту в ЄС. На другому місці була Польща — 961,4 тис. осіб, або 22,2%, на третьому — Чехія — 379,8 тис., або 8,8%.
Структура українців під тимчасовим захистом залишається переважно жіночо-дитячою. За даними Eurostat, дорослі жінки становили 43,3% усіх отримувачів тимчасового захисту, неповнолітні — 30,1%, дорослі чоловіки — 26,6%.
В абсолютних цифрах це означає, що в ЄС під тимчасовим захистом перебували приблизно 1,87 млн дорослих жінок, близько 1,30 млн дітей і приблизно 1,15 млн дорослих чоловіків.
За приблизною оцінкою можна говорити про діапазон близько 0,9–1,1 млн українських чоловіків працездатного та потенційно мобілізаційного віку, які перебувають під тимчасовим захистом в ЄС. Це орієнтовна оцінка, а не офіційна статистика щодо військовозобов’язаних.
Обговорення можливих обмежень пов’язане з двома паралельними процесами. З одного боку, ЄС шукає довгострокову модель для мільйонів українців, які перебувають під тимчасовим захистом уже понад чотири роки. З іншого — Україна відчуває гостру потребу в людських ресурсах для оборони та відновлення економіки.
При цьому будь-які зміни в ЄС будуть юридично чутливими. Обмеження доступу до захисту за статтю, віком або мобілізаційним статусом може викликати дискусії про дискримінацію, права людини, національні повноваження держав та узгодження політики ЄС з Україною.
Таким чином, чинний статус українців у ЄС зберігається щонайменше до березня 2027 року. Питання про те, чи будуть нові обмеження для чоловіків мобілізаційного віку після цієї дати, поки що перебуває на стадії обговорення і не є прийнятим рішенням.
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, український книжковий ринок під час війни зберігає стабільний попит, проте видавці стикаються з подорожчанням виробництва, логістичними проблемами, втратою складів та зміною читацьких уподобань. Про це свідчать оцінки учасників XIV «Книжкового Арсеналу» в Києві, опубліковані агентством «Інтерфакс-Україна» на сайті проекту Інтерфакс-Україна Культура.
XIV «Книжковий Арсенал» став одним із ключових майданчиків для оцінки стану української видавничої галузі. На фестивалі представлені десятки українських видавництв — від великих гравців до нішевих проєктів, що працюють з військовою, історичною, українознавчою, класичною та сучасною художньою літературою.
Представники ринку відзначають, що, незважаючи на складну економічну ситуацію, обстріли, зростання вартості паперу та логістики, інтерес до української книги зберігається. Читачі все частіше обирають видання про історію, війну, культуру, національну ідентичність, а також сучасну українську художню літературу.
Заступник директора харківського видавництва «Фоліо» Геннадій Корбер повідомив, що попит на книги знизився, проте ринок продовжує працювати. За його словами, значна частина книг видавництва, як і раніше, друкується в Харкові, незважаючи на постійні обстріли міста, частина замовлень розміщується в інших регіонах України.
Серед нових видань «Фоліо», представлених на «Книжковому Арсеналі», — роман Олексія Бобровникова «Червона зона» про війну та книга Юрія Сороки «Наш лицарський хрест». У видавництві відзначають зростання інтересу до історії України, класики, військової тематики та фентезі. Молодіжна аудиторія, за словами представників ринку, активно читає фентезі, хоча для низки видавництв цей сегмент раніше не був основним.
Одним із головних економічних викликів для галузі залишається зростання собівартості. Видавці пов’язують подорожчання книг із зростанням цін на папір, логістику, імпортну сировину та коливаннями валютних курсів. За оцінками учасників ринку, папір за рік міг подорожчати приблизно на 20-25%. Україна майже не має власного виробництва комерційного паперу для книжкової галузі, тому видавництва залежать від імпорту, зокрема з Литви, Чехії та інших країн.
Додатковим фактором ризику залишаються російські обстріли, які призводять не тільки до затримок виробництва, а й до прямих втрат тиражів. У «Фоліо» повідомляли про випадки, коли книги знищувалися через удари по фабриках, де розміщувалися замовлення.
Для видавництва «Український пріоритет» удар по інфраструктурі став критичним.
Його директор Володимир Шовкошитний розповів, що в результаті атаки дронами Shahed у ніч на 17 червня минулого року були знищені склад і офіс видавництва. За його словами, згоріло близько 70 тис. книг та офісне обладнання, а з-під попелу та води вдалося дістати лише близько 4-5 тис. пошкоджених примірників.
Незважаючи на втрати, видавництво поставило собі за мету відновити репертуар до першої річниці атаки. Основний напрям «Українського пріоритету» — історична, художня та науково-популярна література про українську історію від скіфської епохи до сучасної війни.
Видавці також фіксують стійкий інтерес до українознавчої літератури. Видавець Олександр Савчук зазначив, що після початку повномасштабної війни українці стали значно більше цікавитися книгами про власну культуру, історію та ідентичність. При цьому, за його словами, після різкого зростання попиту в перші роки великої війни зараз на ринку спостерігається певний відкат, проте інтерес до української теми залишається довгостроковим.
Окремим напрямком розвитку книжкового ринку стають цифрові сервіси. Засновниця книжкового додатка Litcom Ольга Ольхова представила на «Книжковому Арсеналі» оновлення сервісу, який позиціонується як навігатор книжкового ринку та інструмент для формування власної бібліотеки. У додатку з’явилася можливість додавати книги шляхом сканування штрих-коду, робити письмові та аудіонотатки, а також фіксувати, кому читач позичив книгу.
За словами Ольхової, в Україні високим попитом користується нон-фікшн, особливо короткі аудіоформати за мотивами книг. Команда Litcom також проводить дослідження читацьких звичок українців серед школярів, студентів, активних читачів і широкої аудиторії. Перші результати планують оприлюднити після завершення «Книжкового Арсеналу».
Помітним сегментом ринку залишається військова література. Директор видавництва «Білка» Ірина Білоцерківська зазначила, що видавництво працює з військовою літературою з 2018 року. Серед новинок — збірка мілітарного хоррору «Птахи в темряві», написана вісьмома військовими авторами. За словами видавниці, це фактично новий жанр, який формується з досвіду війни.
Учасники ринку також звертають увагу на зміну вимог покупців до якості книги як фізичного продукту. Якщо раніше частина аудиторії орієнтувалася насамперед на ціну, то зараз читачі частіше звертають увагу на поліграфію, оформлення, ілюстрації, дизайн обкладинки та колекційну цінність видання. На стендах фестивалю представлені подарункові видання, дизайнерські серії класики, колекційні книги з кольоровими зрізами, тисненням та ілюстраціями.
Головна редакторка та засновниця видавництва Stretovych Світлана Стретович представила на «Книжковому Арсеналі» український переклад автобіографії Агати Крісті, який вперше вийшов українською мовою. За її словами, книга була видана у світі ще 1977 року, проте український читач досі не мав її перекладу.
Таким чином, український книжковий ринок продовжує працювати в умовах війни, зростання витрат та інфраструктурних ризиків. Попит став більш вибірковим, проте інтерес до історії, війни, національної ідентичності, української літератури та якісних видань залишається високим. Для видавництв «Книжковий Арсенал» зберігає значення не тільки як ярмарок, але й як майданчик прямого контакту з читачами, авторами та партнерами.
«Книжковий Арсенал» — щорічний міжнародний фестиваль у Києві, що об’єднує видавців, авторів, читачів, культурні інституції та представників креативних індустрій. У 2026 році фестиваль проходить вчотирнадцяте і залишається одним із головних публічних майданчиків українського книжкового ринку.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/culture/1171986.html
Понад пів мільйона угод і майже 50 млрд грн — саме так виглядає ринок сільськогосподарської землі в Україні за понад чотири роки після скасування мораторію за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. 75,1 тисячі грн наразі складає середня ціна за гектар землі в Україні. Найдорожча земля нині на Івано-Франківщині та Київщині, а найактивніше цьогоріч землю купують на Вінниччині та Чернігівщині.
501 619 угод купівлі-продажу сільгоспземлі на загальну суму 49,7 млрд грн уклали в Україні за понад 4 роки з моменту відкриття земельного ринку. Загальна площа ділянок оформлених угод становить 977,2 тисячі гектарів.
Слідкуємо за динамікою на сторінці Ринку землі в Україні.
Рекордні 131,3 тисячі угод уклали українці торік. Це на 13% більше, ніж у 2024 році. Водночас сума угод зросла одразу на 43%: із 12,5 млрд грн до 18 млрд грн. Якщо у 2024 році гектар землі коштував у середньому 47,3 тис. грн, то у 2025 році — вже 61,8 тис. грн. Таким чином, земля за рік подорожчала майже на третину.
Ринок землі продовжив дорожчати й у 2026 році. Лише за перші 4 місяці українці уклали 39 797 угод на суму 6,17 млрд грн. Хоча угод й поменшало на 5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, вартість землі продовжила стрімко рости й сягла 75,1 тис. грн/га. Це на 26% більше, ніж роком раніше.
Варто зазначити, що при зростанні цін площа проданих земель скоротилась. Якщо у січні-квітні 2025 року продали 92,9 тисячі гектарів, то цього року — 82,1 тисячі га.
Найдорожчим місяцем 2026 року поки став січень — тоді середня ціна гектара сягнула 95,7 тис. грн. А найбільшу активність покупці проявили у березні, коли було укладено 12 276 угод.
Традиційно ціни сильно відрізняються залежно від регіону. Найдорожча земля нині на Івано-Франківщині, де гектар у середньому коштує 179,6 тис. грн. Майже така ж ціна на Київщині — 178,2 тис. грн/га. До п’ятірки найдорожчих також увійшли Львівщина (153,4 тис. грн/га), Тернопільщина (120 тис. грн/га) та Вінниччина (93,4 тис. грн/га).
Натомість найнижчі ціни — у прифронтових та південних регіонах. На Донеччині гектар землі коштує 30,7 тис. грн, на Херсонщині — 38,5 тис. грн/га, а на Миколаївщині — 44,1 тис. грн/га. До регіонів з найнижчими цінами на землю також потрапила Дніпропетровщина (46,5 тис. грн/га) та Одещина (47,8 тис. грн/га).
Найактивніше землю продають у центральних та північних регіонах країни. Так, найбільше угод від початку року уклали у Вінницькій області — 3 416. Далі йдуть Чернігівська (3 279), Сумська (3 261), Полтавська (2 963) та Хмельницька (2 905) області.
https://opendatabot.ua/analytics/landmarket-2026
Німеччина у 2025 році, за попередніми даними, встановила новий рекорд за кількістю виданих громадянств: німецькі паспорти отримали щонайменше 309 852 тис. осіб у 14 федеральних землях, повідомляє RND з посиланням на розслідування Welt am Sonntag.
Офіційна федеральна статистика за 2025 рік ще не опублікована, тому йдеться про попередні дані. У підрахунок поки не увійшли повні дані з Мекленбурга-Передньої Померанії та Саксонії-Анхальт, а по ряду земель використовувалися відомості від міст та округів. Навіть у такому неповному вигляді показник уже перевищує попередній рекорд 2024 року, коли німецьке громадянство отримали близько 291 955 тис. іноземців.
Головними причинами зростання стали реформа закону про громадянство та міграційні хвилі попереднього десятиліття. З червня 2024 року Німеччина дозволила натуралізацію після п’яти років проживання замість колишніх восьми, а за особливих інтеграційних досягнень — в окремих випадках після трьох років. Крім того, нове законодавство загалом дозволило зберігати попереднє громадянство, що різко підвищило привабливість німецького паспорта для громадян країн, де відмова від першого громадянства була стримуючим фактором.
За офіційними даними Destatis за 2024 рік, найбільшою групою нових громадян Німеччини були сирійці — 83 150 тис. осіб, або 28% усіх натуралізацій. Далі йшли громадяни Туреччини — 22 525 тис., Іраку — 13 545 тис., Росії — 12 980 тис. та Афганістану — 10 085 тис. Особливо різко зросла кількість натуралізацій росіян: з приблизно 1 995 тис. у 2023 році до 12 980 тис. у 2024 році, що Destatis пов’язує насамперед із можливістю зберігати попереднє громадянство.
У 2025 році, за даними німецьких ЗМІ, серед найбільших груп нових громадян знову були сирійці, турки та росіяни. У Північному Рейні-Вестфалії німецький паспорт отримали 3,841 тис. громадян Росії, що на 67,4% більше, ніж роком раніше. Ця земля стала одним із найбільших центрів натуралізації в країні: у 2025 році там було видано 76 156 тис. громадянств.
Українці поки що не є головним драйвером рекордної хвилі натуралізацій, але їхня частка може різко зрости з 2027 року.
За даними Бундестагу, у 2024 році німецьке громадянство отримали 8,920 тис. громадян України, що вивело українців у топ-10 груп нових громадян Німеччини. Окремої офіційної федеральної цифри щодо українців за 2025 рік поки що немає у відкритій статистиці.
Німецькі муніципалітети вже очікують на новий приріст заявок від українців. Перша велика хвиля біженців з України прибула до Німеччини після 24 лютого 2022 року, тому навесні 2027 року частина українців досягне п’ятирічного терміну проживання, необхідного для подання заявки на громадянство. При цьому RND зазначає, що зі статусу тимчасового захисту сам по собі не виникає автоматичний правовий Anspruch на натуралізацію, але можливість подвійного громадянства робить подання заяв більш привабливим.
Українська громада в Німеччині стала однією з найбільших іноземних груп країни. За даними Destatis, на 30 листопада 2025 року в Німеччині проживали 1,158 млн громадян України, що більш ніж у сім разів більше, ніж до початку повномасштабної війни. На кінець 2024 року українці були другою за чисельністю групою іноземців у Німеччині після громадян Туреччини.
Найбільший польський маркетплейс Allegro планує з червня цього року впровадити доставку від польських продавців платформи до України, а в майбутньому створити окрему платформу Allegro.ua для українських компаній, йдеться у повідомленні польського видання Wiadomosci Handlowe з посиланням на джерела.
“Ми спостерігаємо чітку тенденцію зростання в області транскордонної електронної комерції та зростаючий інтерес з боку іноземних клієнтів, в тому числі з України. Щоб ще ефективніше підтримувати наших партнерів у їхній регіональній експансії, ми зараз впроваджуємо першу фазу нового способу доставки – Allegro International Ukraina”, – йдеться у матеріалі.
Зазначається, що на першому етапі запуску доставки в Україну до програми долучать кілька сотень продавців із Польщі.
“В рамках наступного етапу Allegro відкриється для більш широкого кола польських продавців, які хочуть охопити клієнтів, які проживають в Україні”, – пояснюють у виданні.
За даними Wiadomosci Handlowe, інтеграція Allegro з українськими продавцями може відбутися вже в 2027 році.
“Це був би переломний момент і в той же час доказ того, що Allegro має намір серйозно боротися з маркетплейсами, що працюють в Україні, такими як Rozetka”, – зауважили в Wiadomosci Handlowe.
Загалом маркетплейс наразі перебуває на етапі підготовки до запуску нового напряму, зокрема залучає партнерів та надає їм технічну й операційну підтримку.
Також уточнюється, що доставку посилок від польських продавців українським клієнтам здійснюватиме Nova Post.
Allegro – найбільший маркетплейс в Польщі, який також працює в Чехії, Словаччині, Угорщині, Хорватії та Словенії.
Компанія у 2021 році оголосила про придбання чеської групи електронної комерції Mall Group та логістичної компанії WE|DO. Відповідна угода була завершена у квітні 2022 року, що дозволило вийти маркетплейсу на ринки Чехії, Словаччині, Угорщині, Хорватії та Словенії.
Велика Британія та Франція зірвали пропозицію про те, щоб країни-члени НАТО виділяли 0,25% ВВП на військову допомогу Україні, повідомляє The Telegraph.
Раніше генеральний секретар НАТО Марк Рютте цього тижня визнав, що його план не буде реалізовано, оскільки він не отримав достатньої підтримки.
“Я не думаю, що ця пропозиція буде винесена на розгляд”, – сказав він журналістам, не називаючи імен опонентів.
За даними The Telegraph, ідея була заблокована Великою Британією, Францією, Іспанією, Італією та Канадою.
Рютте сподівався затвердити цю пропозицію на майбутньому щорічному саміті НАТО в Анкарі, Туреччина.
Цього тижня міністри розпочали обговорення того, що, на думку цивільного керівника альянсу, має стати конкретним проявом підтримки для розірваної війною країни.
“Інсайдер альянсу повідомив, що принаймні сім держав-членів, які витрачають понад 0,25% ВВП на військову допомогу Україні, висловили свою підтримку. Однак будь-які пропозиції, що приймаються НАТО, вимагають одностайної підтримки з боку всіх національних столиць членів альянсу”, – йдеться у повідомленні.
Згідно з загальнодоступними даними, зібраними Кільським інститутом, Нідерланди, Польща, а також країни Північної Європи та Балтії надають допомогу на рівні 0,25% ВВП або вище. Розмір військового внеску Великої Британії – третього за величиною після США та Німеччини – також не викликає питань, незважаючи на те, що він не досягає позначки 0,25% ВВП.
Прем’єр-міністр Кір Стармер пообіцяв виділяти щонайменше 3 млрд фунтів стерлінгів на рік – приблизно 0,1% ВВП – у найближчому майбутньому.
Більшість нарікань стосується таких країн, як Франція, Іспанія, Італія та Канада, яких неодноразово звинувачували в тому, що вони не роблять свого внеску. Ці країни, три з яких є третьою, четвертою та п’ятою за величиною економіками Європи, відстають від багатьох своїх менших союзників у плані обсягів допомоги.
Рютте стверджує, що допомога Україні “не розподіляється рівномірно в рамках НАТО”, і багато країн “не витрачають достатньо коштів на підтримку України”.
Глава НАТО, який 14 років обіймав посаду прем’єр-міністра Нідерландів, вже давно стверджує, що Європа має взяти на себе більшу відповідальність за підтримку України, у відповідь на скарги Дональда Трампа щодо “безкоштовного користування” з боку континенту.
Речник Міністерства закордонних справ, Співдружності та розвитку заявив: “Велика Британія продовжує співпрацювати з союзниками по НАТО щодо всіх пропозицій, щоб забезпечити найкращу підтримку України з боку альянсу”.
Представники Франції, Італії, Іспанії та Канади не відповіли на запити The Telegraph про коментарі.
