Китай став єдиною країною G20, яка не підтримала низку положень підсумкового документа зустрічі міністрів фінансів та голів центральних банків країн «Великої двадцятки», що відбулася 31 серпня – 1 вересня 2026 року в американському Ешвіллі, штат Північна Кароліна.
У результаті замість узгодженого всіма учасниками спільного комюніке США як голова G20 опублікували заяву голови. В офіційному документі Мінфіну США зазначено, що його підтримали всі присутні члени G20, крім Китаю, який виступив проти чотирьох розділів.
Однією з головних розбіжностей стала проблема глобальних торговельних дисбалансів. Підтриманий іншими країнами текст закликає держави відмовитися від неринкової політики та практик, які посилюють дисбаланси. Країнам із надмірним і стійким профіцитом зовнішньої торгівлі пропонується усунути фактори, що стримують внутрішнє споживання та формують надмірну залежність економічного зростання від експорту.
Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив після зустрічі, що Китай виявився єдиним учасником, який не погодився з цим. Він назвав китайський профіцит рахунку поточних операцій найбільшим і «нестабільним» та заявив, що модель неринкової економіки, яка постійно збільшує постачання дешевої експортної продукції, не може бути стійкою.
Китай також не підтримав положення щодо розширення ролі Міжнародного валютного фонду в моніторингу глобальних економічних дисбалансів. Решта учасників G20 виступили за посилення аналізу МВФ, включаючи оцінку неринкової політики, факторів формування зовнішньоторговельних дисбалансів та їхнього впливу на інші економіки.
Ще одним предметом розбіжностей стала Ормузька протока. У заяві G20 висловлено занепокоєння тривалими перебоями в торгівлі енергоресурсами та підкреслено необхідність вільного, безпечного й передбачуваного судноплавства через Ормузьку протоку та інші ключові морські маршрути. Китай виступив проти всього відповідного пункту документа.
Крім того, Пекін не погодився з розділом, що стосується реструктуризації суверенних боргів та подальшого застосування Загальної рамкової програми G20 для врегулювання боргових проблем країн, що розвиваються. Офіційний документ Мінфіну США прямо вказує, що Китай заперечував проти пунктів 4, 10, 11 та 13 заяви.
Незважаючи на відсутність повного консенсусу, решта 19 членів G20 підтримали підхід до скорочення глобальних дисбалансів. Reuters зазначає, що питання фактично перетворилося на дискусію про китайську експортну модель, промислову підтримку та зростання поставок китайської продукції на світові ринки.
Розбіжності виникають на тлі посилення побоювань США, ЄС та низки інших великих економік щодо виробничих потужностей Китаю та зростаючого торговельного профіциту країни. Західні держави побоюються, що надлишок китайської промислової продукції може посилювати тиск на місцевих виробників та збільшувати залежність від окремих ланцюгів поставок.
Зустріч в Ешвіллі стала другим засіданням міністрів фінансів та керівників центральних банків G20 в рамках головування США у 2026 році. Серед основних тем були економічне зростання, глобальні дисбаланси, державний борг, цифрові активи, фінансова грамотність та стан світової фінансової системи.
До складу G20 наразі входять 19 держав: Аргентина, Австралія, Бразилія, Велика Британія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Південна Африка, Південна Корея та Японія.
Крім того, повноправними членами G20 є Європейський Союз та Африканський Союз. Таким чином, після приєднання Африканського Союзу у 2023 році G20 фактично об’єднує 21 учасника — 19 країн та дві регіональні організації.
Україна посідає 38-ме місце серед країн світу за абсолютним обсягом державного боргу з оцінкою близько $276,2 млрд, або 122,6% прогнозного ВВП у 2026 році, свідчить аналіз інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Рейтинг складено на основі квітневої бази World Economic Outlook Міжнародного валютного фонду. Для порівняння держав використано показник General government gross debt — валовий борг сектору державного управління.
Такий підхід дає змогу порівнювати країни за єдиною методологією, оскільки національні визначення державного боргу можуть суттєво відрізнятися.
За оцінкою МВФ, держборг України у 2026 році становить близько $276,2 млрд, що відповідає 122,6% прогнозного ВВП. Цей показник вищий за часто публіковані дані щодо прямого державного та гарантованого державою боргу, оскільки методологія general government охоплює ширший сектор державного управління.
У світовому рейтингу Україна розташувалася між Швецією, яка посідає 37-ме місце з боргом $279,3 млрд, і Тайванем — 39-те місце з $269,2 млрд.
За співвідношенням боргу до ВВП Україна має значно вищий рівень навантаження, ніж більшість країн Центральної та Східної Європи.
Для порівняння, Польща має близько $745,5 млрд держборгу, або 65,7% ВВП, Румунія — $297,8 млрд і 61,9% ВВП, Угорщина — $211,1 млрд і 77,9% ВВП, Сербія — $47,77 млрд і 42,6% ВВП.
Найбільшими державними боржниками світу в абсолютному вираженні залишаються США — близько $40,73 трлн, Китай — $22,29 трлн та Японія — $8,95 трлн.
Сукупний державний борг 180 країн, для яких доступна зіставна статистика МВФ на 2026 рік, становить близько $119,4 трлн, при цьому на першу десятку припадає близько 81% цієї суми.
Experts Club зазначає, що для оцінки боргової стійкості держави необхідно враховувати не лише абсолютний розмір боргу, а й його співвідношення з ВВП та вартість обслуговування.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) включив до програми розширеного фінансування EFF новий структурний орієнтир із терміном виконання до кінця грудня 2026 року, який передбачає внесення до Верховної Ради конкретних правил боротьби з ухиленням від оподаткування для спрощеної системи.
Згідно з оновленим меморандумом EFF, нове законодавство має вирішити проблеми штучного дроблення бізнесу з метою збереження пільгових лімітів, маніпулятивного переходу між податковими режимами та використання спрощеної системи для приховування реальних трудових відносин і ухилення від сплати податків на заробітну плату та ЄСВ.
Паралельно експерти МВФ рекомендували переглянути проєкт нового Трудового кодексу в частині визначення зайнятості, зазначаючи, що вимога виконання щонайменше п’яти з восьми критеріїв для встановлення трудових відносин створює надмірний тягар доведення для контролюючих органів, тоді як достатньою є відповідність трьом критеріям.
Згідно з меморандумом, детінізація вимагає додаткових ресурсів для всіх податкових органів, тому після призначення у квітні 2026 року нового керівника Державної митної служби (ДМС) уряд має забезпечити наявність достатніх коштів для повторної атестації всіх посадових осіб митниці, яку планується розпочати в середині 2026 року. Також бюджет на 2027 рік має передбачити достатні асигнування для Державної митної служби (ДМС), Державної податкової служби (ДПС) та Бюро економічної безпеки (БЕБ) з метою покращення їхньої здатності наймати та утримувати кваліфікований персонал.
У документі влада наголосила на складнощах із ухваленням законодавства в парламенті, однак зазначила, що залишається відданою скасуванню пільги з ПДВ для ФОП з огляду на її важливість для боротьби з тіньовою економікою, мобілізації доходів, вступу до ЄС та залучення донорської підтримки. Хоча влада вважає вдосконалення податкового адміністрування надзвичайно важливим, вона бачить у цьому більші ризики, ніж персонал фонду, оскільки адміністративні реформи можуть призвести до втрат доходів, якщо їх не планувати й не впроваджувати ретельно.
Як повідомлялося, Рада виконавчих директорів МВФ у ніч на вівторок схвалила перший перегляд 4-річної програми EFF для України, що дозволяє негайно виплатити близько $690 млн другого траншу, однак звернула увагу на невиконання кількох критеріїв ефективності та застерегла від відступу від реформ. З урахуванням першого траншу загальні виплати за програмою загальною вартістю $8,1 млрд, затвердженою наприкінці лютого цього року, становитимуть близько $2,2 млрд.
Оновлений меморандум про економічну та фінансову політику України в рамках програми розширеного фінансування EFF з Міжнародним валютним фондом (МВФ) за підсумками першого її перегляду також містить сім нових структурних орієнтирів, шість із яких є фіскальними.
Україні у 2027 році можна розпочати процес поступового підвищення тарифів на електричну енергію та газ для домогосподарств після розробки належних програм захисту.
Про це йдеться в оновленому меморандумі про економічну та фінансову політику України в межах програми розширеного фінансування EFF з Міжнародним валютним фондом (МВФ) за результатами першого її перегляду.
“Влада взяла на себе зобов’язання до кінця лютого 2027 року провести оцінку програм підтримки комунальних послуг, спрямованих на захист вразливих домогосподарств. Після розробки належних програм захисту тарифи для домогосподарств слід поступово підвищувати – цей процес можна розпочати у 2027 році”, – вважають розробники документу.
Згідно з текстом меморандуму, метою вказаного процесу є забезпечення потреб у відновленні та скорочення заборгованості в енергетичному секторі, при цьому з часом буде необхідна повна лібералізація цін для залучення післявоєнних інвестицій.
“Вона (українська влада – ІФ-У) наголосила, що підвищення тарифів має відбуватися лише після оцінки та, за необхідності, реформування існуючих систем соціального захисту”, – зауважили поміж іншим автори документу.
Зазначається, що масштабні квазіфіскальні заходи в енергетичному секторі та існуюча тарифна структура становлять серйозні ризики для інвестицій, реконструкції та розвитку стабільного енергопостачання й електромережі.
За попередніми оцінками експертів, які будуть уточнені в ході майбутньої технічної допомоги, фіксовані і нижчі ринкових тарифи на енергоносії – зокрема, через мораторії, введені з початку війни – щорічно обходяться щонайменше у 2,2% ВВП у вигляді нецільових субсидій через квазіфіскальну діяльність державних підприємств енергетичного сектору, тоді як цільові трансферти на комунальні послуги становлять у бюджеті близько 0,6% ВВП.
“Істотні фіскальні ризики виникають через фіксовані тарифи на комунальні послуги для домогосподарств, які наразі становлять близько 55% від порівнянних контрактів на постачання”, – йдеться у документі.
Як наслідок, енергетичний сектор дедалі більше покладається на пожертви в натуральній формі, гранти та пільгове фінансування для задоволення потреб у відновленні та імпорті. Наприклад, “Нафтогаз” взяв на себе додатковий борг для фінансування ремонтів та імпорту, внаслідок чого його борг у 2025 році зріс на 63% у річному вимірі. Наразі влада залучає підтримку донорів для забезпечення своєчасного завершення необхідних ремонтних робіт та реалізації планів зміцнення стійкості, зазначили автори документу.
Економіка Чорногорії у 2027–2031 роках демонструватиме середньорічні темпи зростання на рівні близько 3%, йдеться в оновленому прогнозі Міжнародного валютного фонду (МВФ).
Згідно з даними телеграм-каналу «Сербський економіст», такі темпи будуть вищими за середні показники як для країн Європейського союзу, так і для держав єврозони, де очікується більш помірне економічне зростання в розглянутий період.
Експерти зазначають, що Чорногорія зберігає позиції однієї з економік Європи, що найбільш динамічно розвиваються, однак поки не входить до числа лідерів регіону за темпами зростання. На їхню думку, для прискорення економічного розвитку та скорочення розриву з найбільш розвиненими країнами ЄС країні необхідно збільшити обсяг інвестицій у виробничий сектор, цифрові технології, інновації та інші галузі з високою доданою вартістю.
Наразі основними драйверами економіки Чорногорії залишаються туризм, будівництво та сфера послуг, однак диверсифікація економіки й розвиток промислового виробництва розглядаються як ключові умови для забезпечення сталого довгострокового зростання та підвищення конкурентоспроможності країни.
Міжнародний валютний фонд прогнозує, що Україна у 2027–2031 роках буде однією з економік Європи, що найшвидше зростають, як випливає з оцінки Euronews, опублікованої на основі даних World Economic Outlook МВФ. Першоджерелом даних є база IMF World Economic Outlook, у якій публікуються прогнози по країнах, включаючи показники реального зростання ВВП до 2031 року.
Згідно з розрахунками Euronews, МВФ очікує середньорічне зростання економіки України на рівні 3,8% у 2027–2031 роках. Найсильнішим роком у прогнозному періоді має стати 2028 рік, коли зростання може становити близько 4,2%. За цим показником Україна входить до п’ятірки європейських економік, які, як очікується, зростатимуть більш ніж удвічі швидше за єврозону.
У добірці найдинамічніших економік Європи Україна зазначена після Мальти та Косово. Нижче в рейтингу знаходяться Сербія із середньорічним зростанням 3,52% та Молдова з прогнозом близько 3,5%. Для порівняння: економіка єврозони, за даними МВФ, у 2027–2031 роках зростатиме в середньому на 1,2% на рік, а економіка ЄС загалом — приблизно на 1,4%.
Ключовим фактором зростання України називається відновлення економіки та інфраструктури після війни. Euronews зазначає, що прогноз МВФ фактично є сценарієм відновлення: він передбачає поступове зниження інтенсивності війни та запуск масштабних інвестицій у реконструкцію. Оцінка потреб у відновленні, за даними публікації, наближається до $600 млрд.
При цьому прогноз для України залишається одним із найбільш невизначених у Європі. У червневому повідомленні МВФ щодо України від 12 червня 2026 року фонд прямо зазначив, що перспективи країни залишаються «виключно невизначеними», оскільки війна продовжує завдавати тяжкої шкоди населенню та економіці. МВФ також зазначив, що зростання ВВП України у 2026 році може сповільнитися до 1,0–1,6 % через наслідки триваючої війни Росії проти України та зовнішні шоки.
Саме ця різниця між короткостроковою та середньостроковою картиною є головним елементом прогнозу. У 2026 році українська економіка залишається під тиском військових ризиків, пошкодження інфраструктури, бюджетних видатків, дефіциту робочої сили та високої залежності від зовнішнього фінансування. Але у 2027–2031 роках, за умови поліпшення ситуації з безпекою, відновлення може стати головним джерелом зростання.
Для України такий прогноз означає, що країна може увійти до числа найдинамічніших економік Європи не за рахунок звичайного циклічного зростання, а за рахунок ефекту післявоєнного відновлення, інвестицій в інфраструктуру, будівництво, енергетику, логістику, промисловість та інтеграцію з ринком ЄС.
Однак цей сценарій безпосередньо залежить від безпеки, міжнародної допомоги, стійкості державних фінансів, темпів реформ та здатності залучити приватний капітал. Без зниження військових ризиків зростання може виявитися значно нижчим: Euronews зазначає, що за несприятливим сценарієм МВФ, за умови продовження інтенсивних бойових дій, зростання України у 2027 році може становити лише близько 1%.
Таким чином, Україна в прогнозах МВФ виглядає однією з найперспективніших економік Європи на горизонті 2027–2031 років, але цей потенціал залишається тісно пов’язаним із завершенням війни, масштабом відновлення та здатністю країни перетворити міжнародну підтримку на довгострокове економічне зростання.
