Світовій мідній промисловості знадобиться близько $332 млрд нових інвестицій у видобувні проєкти до 2050 року для запобігання масштабному дефіциту металу, який може сягнути 20 млн тонн на рік, або 44% прогнозованого попиту. Про це йдеться в дослідженні Transition Metals Outlook 2026 аналітичної компанії BloombergNEF (BNEF), опублікованому 20 жовтня 2026 року.
Згідно з прогнозом, світовий ринок міді може зіткнутися з дефіцитом уже у 2028 році, оскільки розширення видобувних потужностей відстає від зростання споживання. Основними чинниками збільшення попиту стануть електрифікація транспорту, модернізація енергетичних мереж, розвиток промисловості та будівництво інфраструктури.
Аналітики BNEF очікують, що до 2050 року світове споживання міді збільшиться на 61% порівняно з 2026 роком і досягне майже 46 млн тонн.
При цьому попит на мідь, пов’язаний з електрифікацією економіки, зросте на 89%, до 23,3 млн тонн. Таким чином, на ці напрями припадатиме понад половина світового споживання металу.
Найбільш швидкозростаючим сегментом стане електротранспорт. Використання міді в електромобілях, електричних вантажівках, автобусах і супутній інфраструктурі збільшиться на 244%, до 11,4 млн тонн до середини століття.
Мідь необхідна для виробництва електродвигунів, інверторів, акумуляторних батарей, високовольтної проводки та зарядних станцій. Крім того, метал широко використовується в будівництві, промисловому обладнанні, електричних мережах і споживчій електроніці.
За оцінками BloombergNEF, наявних світових запасів мідних руд достатньо для забезпечення довгострокових потреб, проте проблема полягає в недостатніх темпах розробки нових родовищ і розширення діючих підприємств.
Середній термін від початку розробки проєкту до введення нової мідної копальні в експлуатацію становить близько 17 років. У результаті навіть за залучення необхідних $332 млрд інвестицій дефіцит металу може зберігатися щонайменше до 2043 року.
Додаткові складнощі створюють зниження вмісту міді у видобутій руді, збільшення собівартості виробництва та недостатнє фінансування геологорозвідки в попередні роки.
Без нових капіталовкладень світова пропозиція міді може скоротитися на 14,5% – з 30 млн тонн у 2026 році до 25,7 млн тонн у 2050 році. Розвиток переробки мідного брухту частково компенсує зниження первинного видобутку, але не зможе повністю усунути прогнозований дефіцит.
Чилі, за прогнозом BloombergNEF, збереже статус найбільшого виробника первинної міді. Однак видобуток у країні може скоротитися з 5,8 млн тонн у 2026 році до 4,8 млн тонн у 2050 році.
Попри зниження абсолютних обсягів виробництва, частка Чилі у світовому первинному видобутку може збільшитися з 24% до 28%, оскільки в інших країнах скорочення буде більш значним.
Аналітики попереджають, що тривалий дефіцит міді здатний призвести до підвищення світових цін, збільшення вартості енергетичного обладнання, електротранспорту та інфраструктурних проєктів. В окремих сегментах виробники можуть бути змушені активніше використовувати альтернативні матеріали.
Керівник напряму досліджень металів і гірничодобувної промисловості BloombergNEF Мартін Тенглер зазначив, що ситуація із забезпеченням світової економіки сировинними ресурсами суттєво змінилася порівняно з попередніми прогнозами.
За його словами, розвиток нових виробничих потужностей і вдосконалення акумуляторних технологій знизили ризики дефіциту більшості металів енергетичного переходу. Однак головним викликом стає забезпечення доступності необхідних матеріалів у конкретних регіонах і в потрібні терміни.
При цьому мідь залишається головним винятком із загальної тенденції поліпшення прогнозів.
Згідно з Transition Metals Outlook 2026, дев’ять із десяти досліджених металів і матеріалів потенційно можуть бути забезпечені достатніми виробничими потужностями до 2050 року за умови продовження інвестицій і заміщення виснажуваних запасів.
Зокрема, світове споживання літію, як очікується, майже потроїться – з 1,6 млн до 4,8 млн тонн в еквіваленті карбонату літію, а попит на графіт збільшиться більш ніж удвічі – з 3,3 млн до 6,9 млн тонн.
Водночас поширення літій-залізо-фосфатних акумуляторів знижує очікувану потребу в нікелі та кобальті порівняно з попередніми прогнозами.
Китай продовжує домінувати в переробці металів енергетичного переходу. За даними BloombergNEF, для восьми з десяти досліджених матеріалів понад половина світових переробних потужностей зосереджена в одній країні, причому для семи матеріалів такою країною є Китай.
Відеоогляд найбільших країн світу, які виробляють мідь, і порівняння видобутку з 1971 до 2025 року зробив аналітичний центр Experts Club.
гірничодобувна промисловість, ЕНЕРГЕТИКА, ІНВЕСТИЦІЯ, Металургія, МИД
Китай за підсумками січня–червня 2026 року зберіг перше місце серед торговельних партнерів України із загальним товарообігом $14,68 млрд, більш ніж удвічі перевищивши показник Польщі ($7,05 млрд), свідчить аналіз зовнішньої торгівлі, представлений засновником аналітичного центру Experts Club Максимом Уракіним у відеоогляді зовнішньої торгівлі України на YouTube-каналі інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Наступні позиції за обсягом двосторонньої торгівлі посіли Туреччина – $4,90 млрд, Німеччина – $4,48 млрд і США – $3,07 млрд. До першої десятки також увійшли Італія, Угорщина, Нідерланди, Чехія та Словаччина.
Як зазначив Уракін, лідерство Китаю насамперед зумовлене масштабним імпортом до України, що за півріччя становив $13,90 млрд. Водночас експорт українських товарів до КНР досяг лише $778,4 млн. Від’ємне сальдо перевищило $13,12 млрд, а на кожен долар українського експорту припадало майже $18 імпорту.
«З Китаю Україна отримує значно технологічнішу продукцію – електричні акумулятори, телекомунікаційну апаратуру, оптику, трансформатори тощо. Один із ключових структурних викликів української зовнішньої торгівлі саме в цьому й полягає. Ми, як і раніше, багато в чому експортуємо продукцію з відносно невисокою доданою вартістю, а імпортуємо складніші промислові технологічні товари», – наголосив експерт.
За його словами, Україна постачає до Китаю переважно сільськогосподарську продукцію та сировину, зокрема рослинні олії й сою.
Польща залишається найбільшим окремим ринком збуту українського експорту: за шість місяців до неї поставлено товарів на $2,38 млрд, тоді як імпорт із цієї країни становив $4,67 млрд. Дефіцит двосторонньої торгівлі сягнув $2,29 млрд. Україна експортує до Польщі рослинні олії, метали, руду та сою, а імпортує, зокрема, енергоносії та добрива.
Експорт до Туреччини становив $1,78 млрд за імпорту $3,12 млрд, до Німеччини – $1,27 млрд і $3,21 млрд відповідно. Уракін звернув увагу, що серед українських товарів, які надходять на німецький ринок, поряд з аграрною продукцією представлені кабелі, меблі та труби. Торгівля зі США також залишалася дефіцитною: імпорт досяг $2,49 млрд за експорту $586,7 млн.
Водночас позитивне сальдо зовнішньої торгівлі Україна мала, зокрема, з Іспанією (+$578,1 млн), Єгиптом (+$527,1 млн), Молдовою (+$467,2 млн), Алжиром (+$309,2 млн) і Нідерландами (+$221,5 млн). Експерт наголосив на важливості країн Північної Африки та Близького Сходу як ринків збуту української продукції, навіть якщо вони не входять до числа найбільших партнерів за загальним товарообігом.
Порівняння фактичних торговельних зв’язків із суспільними пріоритетами засвідчило відмінності. Згідно з опитуванням, проведеним Experts Club спільно з Active Group у серпні 2026 року, 69,9% респондентів назвали ЄС і Велику Британію бажаними торговельними партнерами України, США – 11,9%, Китай – 8,4%, країни Південно-Східної Азії – 5,5%.
«Тут ми бачимо цікавий розрив між суспільним сприйняттям та економічною географією. Китай – найбільший торговельний партнер України, але розвиток торгівлі з ним як пріоритетний напрям називають менш як 10% опитаних. З іншого боку, майже 70% орієнтуються насамперед на ЄС і Велику Британію», – зазначив Уракін.
«Україні не слід розглядати ці напрямки як взаємовиключні. Європейська інтеграція об’єктивно стає основою довгострокової економічної моделі країни. Водночас Україні необхідно зберігати й розширювати ринки для своєї продукції в Азії, на Близькому Сході та в Африці», – наголосив експерт.
За його оцінкою, ключовим завданням залишається збільшення частки товарів із високою доданою вартістю – промислової продукції, технологій і послуг – в українському експорті.
Детальніше дивіться у відео за посиланням:
Підписатись на канал Experts Club можна тут:
EXPERTS CLUB, URAKIN, ОЛЕКСАНДР ПОЗНІЙ, СОЦИОЛОГИЯ, ЭКОНОМИКА
Чистий приплив коштів нерезидентів на придбання нерухомості в Єгипті за підсумками 2025/2026 фінансового року, що завершився 30 червня, збільшився на 47,4% порівняно з попереднім фінансовим роком — до $2,8 млрд з $1,9 млрд. Про це свідчать дані Центрального банку Єгипту (CBE), опубліковані 12 жовтня 2026 року.
Таким чином, за рік надходження зросли приблизно на $900 млн. Позитивна динаміка спостерігається на тлі розширення міжнародного попиту на єгипетську нерухомість, розвитку великих будівельних проєктів та державних ініціатив, спрямованих на залучення капіталу з-за кордону.
При цьому статистика Центробанку враховує купівлю нерухомості всіма нерезидентами, включаючи іноземних громадян та єгиптян, які постійно проживають за кордоном. Тому показник у $2,8 млрд не можна повністю відносити виключно до іноземних громадян.
Зростання інвестицій у нерухомість стало частиною загального збільшення припливу іноземного капіталу в економіку Єгипту. Згідно з даними Центробанку, чистий приплив прямих іноземних інвестицій у 2025/2026 фінансовому році досяг приблизно $18 млрд проти $12,2 млрд роком раніше.
Зокрема, інвестиції у створення нових підприємств та збільшення капіталу діючих компаній зросли до $8,8 млрд з $5,5 млрд. Реінвестований прибуток збільшився з $4,2 млрд до $6,2 млрд, а чисті надходження від продажу компаній та виробничих активів нерезидентам склали $433,2 млн проти $399,8 млн роком раніше.
Істотну роль у залученні інвестицій відіграють масштабні девелоперські проєкти на Середземноморському узбережжі, у Новому Каїрі та новій адміністративній столиці Єгипту.
У травні 2026 року Міністерство юстиції Єгипту завершило підготовку законопроекту, що регулює придбання іноземними громадянами готової нерухомості та незабудованих земельних ділянок. Його мета — спростити процедури оформлення власності та зробити ринок більш доступним для закордонних інвесторів.
Уряд також розвиває цифрові механізми купівлі нерухомості іноземцями, що передбачають оформлення угод та переказ коштів через банківську систему Єгипту.
На тлі зростання зовнішнього попиту влада приділяє все більше уваги прозорості девелоперських проєктів, реєстрації об’єктів та захисту інтересів покупців.
На відміну від Туреччини, де статистичне відомство щомісяця публікує кількість угод з іноземцями у розбивці за громадянством, Єгипет не надає у відкритому доступі порівнянного загальнонаціонального рейтингу покупців нерухомості.
Тому оцінювати структуру іноземного попиту доводиться на основі досліджень консалтингових компаній, повідомлень єгипетських девелоперів та регіональних агентств нерухомості.
Одну з найбільших груп покупців становлять громадяни держав Перської затоки, насамперед Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ та Кувейту.
За оцінкою голови компанії Kalila, яка організовує міжнародні виставки Nile Property Expo, Басема Каліли, опублікованою єгипетським виданням Osoul Misr 1 жовтня 2026 року, найбільш активними покупцями єгипетської нерухомості серед іноземних клієнтів є громадяни Саудівської Аравії та Катару.
Саудівські покупці виявляють особливий інтерес до нерухомості в новій адміністративній столиці Єгипту. Громадяни Катару переважно розглядають проєкти на північному узбережжі Середземного моря, тоді як інвестори з інших держав Перської затоки активно цікавляться західними районами Каїра.
При цьому йдеться про оцінку учасника ринку, а не про офіційний статистичний рейтинг за кількістю зареєстрованих угод.
Другу велику категорію покупців утворюють європейці та громадяни країн колишнього СРСР, які традиційно купують нерухомість на курортах Червоного моря.
Згідно з публікацією єгипетської газети Al-Masry Al-Youm від 19 вересня 2025 року, представники місцевого девелоперського бізнесу називали серед найактивніших іноземних покупців у Хургаді громадян Росії, Німеччини, Великої Британії та Італії.
Значний інтерес до курортного житла також виявляють покупці з Польщі, Нідерландів, Чехії та інших європейських країн.
На відміну від інвесторів із Перської затоки, які частіше орієнтуються на великі житлові комплекси та дорогу нерухомість у столичному регіоні та на Середземноморському узбережжі, європейські покупці переважно розглядають апартаменти для відпочинку, тривалого проживання та подальшої здачі в оренду.
Основними центрами такого попиту залишаються Хургада, Ель-Гуна, Сахль-Хашиш та інші курортні райони Червоного моря. Окреме місце посідає Шарм-ель-Шейх, де діють особливі правила оформлення майнових прав іноземців.
Громадяни України також присутні серед іноземних покупців єгипетської нерухомості, насамперед на курортах Червоного моря. Згідно з дослідженням Experts Club та проєкту Relocation.com.ua, опублікованим 14 вересня 2025 року, українці входять до числа помітних груп покупців курортного житла в Єгипті, особливо в Хургаді.
За оцінками учасників ринку, громадяни України почали активно купувати нерухомість на єгипетських курортах ще у 2010-х роках, а після початку повномасштабної війни у 2022 році частина покупців почала розглядати Єгипет не лише як туристичний напрямок, а й як місце для тривалого проживання.
Для українців найбільший інтерес становлять порівняно недорогі квартири площею 40–70 кв. м, які купуються для власного проживання, сезонного відпочинку або здачі в оренду.
У дослідженні Experts Club зазначалося, що українські покупці представлені переважно в доступному ціновому сегменті, тоді як заможніші інвестори розглядають об’єкти вартістю від 300 тис. доларів і вище, зокрема у зв’язку з можливістю участі в інвестиційних міграційних програмах Єгипту.
При цьому офіційних даних про кількість об’єктів, придбаних громадянами України в Єгипті у 2025/2026 фінансовому році, Центральний банк країни не опублікував. Відповідно, визначити точну частку українців у загальному обсязі інвестицій нерезидентів або їхнє актуальне місце серед іноземних покупців поки що неможливо.
Програма отримання єгипетського громадянства через інвестиції передбачає, зокрема, можливість придбання нерухомості вартістю не менше 300 тис. доларів за умови дотримання встановлених державою умов. Ця програма призначена для окремої категорії інвесторів і не відображає типовий бюджет покупців курортних квартир.
Єгипетська влада розглядає міжнародні продажі нерухомості як один із інструментів залучення іноземної валюти, збільшення інвестицій та розвитку будівельного сектору. Одним із найбільших напрямків залишається північне узбережжя Середземного моря, де реалізуються масштабні проєкти за участю арабського капіталу.
ЄГИПЕТ, ІНВЕСТИЦІЇ, іноземний покупець, НЕРУХОМІСТЬ, УКРАЇНА
Данія продовжує входити до групи країн із найвищим рівнем позитивного сприйняття серед українців: у серпні 2026 року позитивно до неї ставляться 66,9% респондентів, тоді як негативно — лише 1,8%. Порівняно з березнем частка позитивних оцінок дещо скоротилася, проте загальна структура ставлення залишається виразно сприятливою, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Данії ставляться 31,3% українців, здебільшого позитивно — 35,6%. Нейтральну позицію займають 28,8% опитаних. Здебільшого негативне ставлення висловили лише 1,4%, повністю негативне — 0,4%, ще 2,5% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 65,1 відсоткового пункту. Таким чином, позитивні відповіді більш ніж у 37 разів переважають негативні. Данія залишається у групі північноєвропейських держав із дуже високою суспільною прихильністю українців.
У березні 2026 року позитивно до Данії ставилися 69,9% респондентів: 33,3% — повністю позитивно та 36,6% — здебільшого позитивно. Нейтральне ставлення висловлювали 26,8% опитаних, негативне — лише 1,2%, ще 2,1% не могли визначитися.
Отже, за п’ять місяців частка позитивних оцінок скоротилася на 3 в.п. — з 69,9% до 66,9%. Нейтральний сегмент збільшився на 2 в.п. — до 28,8%, тоді як негативне ставлення зросло лише на 0,6 в.п. Баланс позитивних і негативних оцінок відповідно знизився з плюс 68,7 до плюс 65,1 в.п.
Помітне й певне зниження інтенсивності позитивного ставлення: частка повністю позитивних відповідей скоротилася з 33,3% до 31,3%, а здебільшого позитивних — з 36,6% до 35,6%. Водночас збільшення негативного сегмента залишається мінімальним, тому поточна динаміка радше свідчить про перехід частини респондентів до нейтральної позиції, ніж про формування критичного ставлення до Данії.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи високі показники Данії у попередніх хвилях дослідження, зазначав: «Данія сприймається українцями як щирий партнер і надійний союзник у нинішніх умовах. Високий рівень довіри відображає як гуманітарну допомогу, так і послідовну політичну підтримку України з боку Копенгагена». У ширшому контексті дослідження він також наголошував: «Українці чітко асоціюють підтримку, отриману насамперед від країн Європейського Союзу та Великобританії, із позитивним ставленням до них».
Нова хвиля опитування показує, що цей позитивний образ зберігається. Попри зниження показника порівняно з березнем, приблизно дві третини українців продовжують позитивно ставитися до Данії, тоді як частка негативних відповідей не досягає навіть 2%.
Попередня хвиля дослідження проводилася у березні 2026 року серед 800 громадян України віком від 18 років методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становила ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, громадська думка, ДАНІЯ, Європейський союз, міжнародні відносини, ПІВНІЧНА ЄВРОПА, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
20 жовтня Угорщина заблокувала черговий етап переговорного процесу щодо вступу України та Молдови до Європейського Союзу, відмовившись погодити результати попередньої перевірки законодавства за двома останніми нерозкритими переговорними кластерами. Позицію Будапешта не підтримали решта 26 країн ЄС, повідомляє «Європейська правда» з посиланням на європейських дипломатів.
Відповідне рішення обговорювалося на засіданні робочої групи Ради ЄС з питань розширення (COELA) у Брюсселі. Учасники планували узгодити результати скринінгу законодавства України та Молдови щодо переговорних кластерів №4 та №5, що є необхідним процедурним кроком перед їхнім офіційним відкриттям.
Однак представник Угорщини відмовився підтримати узгодження документів, незважаючи на позицію решти держав Євросоюзу.
Як повідомили The Kyiv Independent три європейські дипломати, представники інших країн попросили угорську делегацію пояснити причини відмови. За словами одного зі співрозмовників видання, Будапешт не навів нових аргументів, заявивши лише, що його позиція залишається незмінною.
На момент публікації офіційне представництво Угорщини при ЄС не надало виданню коментаря.
Четвертий переговорний кластер «Зелений порядок денний та сталий взаємозв’язок» охоплює транспортну політику, енергетику, трансевропейські мережі, екологічне законодавство та боротьбу зі зміною клімату.
П’ятий кластер «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості» передбачає узгодження норм у сфері аграрної політики, продовольчої безпеки, ветеринарного та фітосанітарного контролю, рибальства, регіонального розвитку, а також фінансових і бюджетних положень.
Обидва блоки мають істотне значення для економічної інтеграції України в ЄС, оскільки стосуються доступу сільськогосподарської продукції на європейський ринок, транспортних перевезень, енергетичної інфраструктури та майбутніх механізмів розподілу європейських бюджетних коштів.
Нове блокування відбулося через тиждень після попереднього просування переговорного процесу.
13 жовтня Рада ЄС офіційно відкрила для України та Молдови два переговорні кластери: № 2 «Внутрішній ринок» та № 3 «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання». Вони об’єднують 17 переговорних розділів, зокрема питання конкуренції, підприємництва та економічного регулювання.
Як повідомляв Рада ЄС, на той момент для обох країн було відкрито чотири з шести кластерів, передбачених процедурою вступу.
Попереднє рішення стало можливим після того, як Угорщина зняла заперечення щодо відкриття другого та третього кластерів на тлі ухвалення Верховною Радою 12 жовтня змін до законодавства про освіту, що стосуються прав національних меншин.
Раніше Будапешт пов’язував просування переговорів із забезпеченням мовних та освітніх прав угорської громади на Закарпатті.
За даними The Kyiv Independent, нинішня затримка може виявитися тимчасовою. Європейські дипломати розраховують, що решту двох переговорних кластерів вдасться офіційно відкрити в грудні 2026 року.
Ірландія, яка головуватиме в Раді ЄС у другому півріччі 2026 року, має намір продовжувати обговорення цього питання на наступних засіданнях робочої групи з питань розширення.
При цьому жовтневе рішення Угорщини не скасовує вже відкриті переговорні кластери й не означає припинення переговорів про вступ України та Молдови до ЄС. Воно затримує необхідне узгодження документів для подальшого просування обох країн.
Україна та Молдова отримали статус кандидатів на вступ до ЄС у червні 2022 року. У грудні 2023 року Європейська рада ухвалила рішення про початок переговорів, а перша міжурядова конференція відбулася у червні 2024 року.
Процедура вступу передбачає приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС, проведення інституційних реформ та узгодження 35 переговорних розділів, більшість із яких об’єднано в шість тематичних кластерів. Відкриття всіх кластерів є етапом переговорів, але саме по собі не означає завершення процесу вступу.
Ставлення українців до Ізраїлю у серпні 2026 року залишається переважно позитивним або нейтральним, однак порівняно з попередньою хвилею дослідження позитивні оцінки продовжили знижуватися. Позитивно до країни ставляться 35,6% респондентів, негативно — 21,9%, ще 39,7% займають нейтральну позицію, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Ізраїлю ставляться 10,4% українців, здебільшого позитивно — 25,2%. Нейтральну відповідь обрали 39,7% респондентів. Здебільшого негативне ставлення висловили 14,7%, повністю негативне — 7,2%, ще 2,7% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 13,7 відсоткового пункту. Це означає, що позитивне ставлення все ще переважає негативне, однак розрив між ними помітно скоротився. Серед країн Близького Сходу Ізраїль має більш поляризовану структуру оцінок, ніж Саудівська Аравія або Йорданія, де домінує нейтральне сприйняття.
У березні 2026 року позитивно до Ізраїлю ставилися 38,7% опитаних: 12,6% — повністю позитивно та 26,1% — здебільшого позитивно. Нейтральну позицію займали 38,2% респондентів, негативне ставлення висловлювали 19,8%, ще 3,3% не могли визначитися.
Таким чином, за п’ять місяців частка позитивних оцінок скоротилася на 3,1 в.п. — з 38,7% до 35,6%, тоді як негативних зросла на 2,1 в.п. — до 21,9%. Нейтральний сегмент збільшився на 1,5 в.п. Баланс позитивного та негативного ставлення відповідно знизився з плюс 18,9 до плюс 13,7 в.п.
Якщо порівнювати одразу три хвилі дослідження, тенденція є ще помітнішою. У серпні 2025 року позитивно Ізраїль оцінювали 44,7% респондентів, негативно — 13,7%; у березні 2026 року — відповідно 38,7% і 19,8%, а у серпні — 35,6% і 21,9%. Тобто за рік позитивний сегмент скоротився на 9,1 в.п., а негативний зріс на 8,2 в.п.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін раніше звертав увагу і на економічну складову українсько-ізраїльських відносин.
«За підсумками 2025 року двостороння торгівля України з Ізраїлем склала понад 353 млн доларів. Український експорт становив 132,4 млн доларів, тоді як імпорт ізраїльських товарів перевищив 221 млн доларів. Це призвело до від’ємного сальдо у розмірі близько 88,6 млн доларів. Такий дисбаланс свідчить про потребу у розширенні українського експорту та пошуку нових ніш на ізраїльському ринку», — наголошував Уракін.
Нова хвиля дослідження показує поступове зниження позитивного балансу ставлення до Ізраїлю, але не його перехід у негативну зону. Найбільшою окремою групою залишаються респонденти з нейтральною позицією, тоді як позитивних оцінок усе ще приблизно у 1,6 раза більше, ніж негативних.
Опитування проведено у серпні 2026 року методом онлайн-самозаповнення анкет у панелі SunFlowerSociology серед 800 громадян України віком від 18 років. Максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, Близький Схід, громадська думка, ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ, ІЗРАЇЛЬ, міжнародні відносини, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
