Рада директорів МВФ у п’ятницю завершила п’ятий перегляд програми розширеного фінансування EFF для України, що дає змогу виділити Україні близько $1,1 млрд (SDR834,9 млн) 6-го траншу, які будуть спрямовані на підтримку бюджету.
«Незважаючи на складні умови, економіка України залишається стійкою, а результати діяльності в рамках EFF залишаються високими. На кінець червня влада виконала всі кількісні критерії ефективності та досягла чотирьох структурних маяків», – зазначено в прес-релізі Фонду на його сайті.
Після обговорення директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва заявила, що сукупний обсяг зовнішнього фінансування в рамках 4-річної програми підвищено зі $122 млрд до $151 млрд у базовому варіанті та зі $144 млрд до $187 млрд у негативному за рахунок нових зобов’язань у рамках ініціативи G7 щодо виділення Україні $50 млрд за рахунок доходів на заморожені російські активи («Надзвичайні кредити для прискорення зростання доходів України», ERA).
Зазначається, що стійкий перебіг реформ, мобілізація внутрішніх доходів і своєчасне надання зовнішньої підтримки необхідні для забезпечення макроекономічної стабільності, відновлення фіскальної та боргової стійкості й активізації інституційних реформ.
Уточнюється, що виконано структурні маяки, які стосуються скасування податкових пільг, державних компаній, що постраждали від війни, митної реформи та управління державними інвестиціями, водночас виконання двох структурних маяків було відкладено, щоб дати більше часу на завершення реформи.
МВФ зазначив, що в першій половині 2024 року економіка виявилася більш стійкою, ніж очікувалося, завдяки триваючому зростанню, помірній інфляції та адекватним резервам, підкріпленим значною зовнішньою підтримкою. Проте, прогноз на решту року і 2025 рік погіршився з часу четвертого огляду, в основному через тривалі російські атаки на українську енергетичну інфраструктуру і невизначеність щодо війни.
«Загалом, прогноз залишається винятково невизначеним», – наголосив Фонд.
Георгієва заявила, що очікується виконання всіх кількісних критеріїв ефективності і на кінець вересня.
17 жовтня 2024 року в Києві відбувся урочистий дипломатичний прийом, організований посольством Республіки Індонезія в Україні з нагоди 79-ї річниці незалежності країни. Захід пройшов за участі численних дипломатів, урядовців та почесних гостей, включаючи заступника міністра закордонних справ України Євгена Перебийніса.
Під час свого виступу посол Індонезії в Україні пан Аріф Мухаммед Басалама (Arief Muhammad Basalamah) подякував українським партнерам за підтримку і висловив глибоке переконання у важливості подальшого розвитку двосторонніх відносин між країнами.
«Ми глибоко цінуємо нашу дружбу з Україною, яка розвивається вже понад три десятиліття. Важливість наших дипломатичних зв’язків підкреслюється зростанням обсягів двосторонньої торгівлі, яка досягла 443,2 мільйона доларів США за перші вісім місяців 2024 року», — сказав посол.
Він також наголосив на символічному значенні святкування Дня незалежності Індонезії саме в у Києві, що підкреслює нашу спільну прихильність двох країн до свободи та миру. За словами посла Індонезійська республіка, яка об’єднує понад 17 тисяч островів, є прикладом єдності в різноманітті, що перегукується з українськими цінностями.
Особливу увагу посол приділив досягненням Індонезії під час правління президента Джоко Відодо, акцентуючи на інфраструктурних реформах та економічних досягненнях країни.
«Президент Відодо розпочав трансформацію Індонезії, зокрема через масштабні інфраструктурні проєкти, що включають будівництво нових доріг, мостів і аеропортів. Ці зусилля забезпечують довгостроковий розвиток нашої економіки та сприяють її інтеграції в глобальні ринки», — підкреслив він.
Пан Басалама також зупинився на стратегії цифрової трансформації країни: За його словами, цифрова економіка Індонезії стрімко розвивається, відкриваючи нові можливості для інновацій і підприємництва. Країна прагне до побудови економіки знань, яка дозволить нашій нації залишатися конкурентоспроможною у глобальному світі.
Посол також торкнувся питання нової столиці Індонезії — Ibu Kota Nusantara (IKN), яка будується в провінції Східний Калімантан. Проєкт IKN — це відповідь на виклики майбутнього. Нова столиця символізує прагнення народу Індонезії до сталого розвитку та децентралізації, вона стане взірцем “зеленого міста”, що базується на принципах сталого розвитку.
Окрім економічних та інфраструктурних проєктів, посол відзначив культурні й освітні ініціативи, які поглиблюють зв’язки між двома країнами. Він підкреслив важливість співпраці у сфері освіти та культури.
«Наша виставка “Індонезія через об’єктив” у Львові та університетах України, а також підписання меморандуму про співпрацю між університетами, свідчать про нашу спільну мету — посилити взаєморозуміння між нашими народами», – наголосив Аріф Мухаммед Басалама.
Індонезія визнала незалежність України 28 грудня 1991 року, а 11 червня 1992 року було встановлено дипломатичні відносини між Україною та Індонезією.
Україна обіграла Грузію з рахунком 1:0 і здобула першу перемогу в розіграші Ліги націй з футболу, повідомляє «Суспільне Спорт» у п’ятницю ввечері.
Незважаючи на першу перемогу, Україна продовжує йти на останньому місці в групі Ліги націй, поступається Албанії за результатами в очних зустрічах: 1. Грузія – 6 очок (3 матчі), 5:2 (різниця голів); 2. Чехія – 6 очок (3), 6:6; 3. Албанія – 3 (3), 2:4; 4. Україна – 3 (3), 4:5.
Повідомляється, що наступний матч Україна зіграє проти Чехії в понеділок, 14 жовтня.
Туреччина виділила Україні останній пакет 1 тис. ліцензій на перевезення в/з третіх країн відповідно до досягнутої наприкінці 2023 року домовленості, повідомив заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергій Деркач.
«Плюс 1 тис. дозволів від Туреччини на перевезення до/з третіх країн. Українські перевізники можуть і надалі виконувати перевезення до/з третіх країн із Туреччиною. Відповідні бланки дозволів уже в «Укртрансбезпеці» і доступні до замовлення», – написав Деркач у Facebook у середу.
За його словами, дозволи було видано відповідно до домовленості, яку було досягнуто наприкінці 2023 року, і яка дасть змогу закрити потребу до кінця року».
«Нагадаю, що на початку цього року, вперше з 2018 року, вдалося домовитися з Туреччиною про збільшення кількості таких дозволів на 40% – до 3500», – написав Деркач, зазначивши, що 2500 дозволів ринок уже використав.
Заступник міністра нагадав про те, що двосторонні і транзитні перевезення між Україною і Туреччиною не потребують дозволів, оскільки вантажні перевезення між країнами лібералізовані. «Безвіз» діятиме щонайменше до завершення воєнного стану.
Прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович під час відкриття саміту «Україна – Південно-Східна Європа» в Дубровнику запевнив у продовженні підтримки України, яка потерпає від російської агресії.
«Сьогодні я хочу зосередитися на трьох моментах. Перше – це постійна допомога Хорватії Україні, друге – відносини країн Південно-Східної Європи з Україною, і третє – чому Україна, яка потерпає від агресії Росії, має значення для світу і того, як ми поводимося в міжнародному співтоваристві», – сказав він під час вступного слова на саміті “Україна – Південно-Східна Європа” в Дубровнику в середу.
Глава уряду зазначив, що загальна сума допомоги Хорватії з лютого 2022 року становила близько 300 млн євро. Крім того, Хорватія прийняла близько 30 тис. українських біженців, а також українських поранених солдатів, які проходять реабілітацію в центрах для ветеранів і спеціалізованих лікарнях.
«У цьому контексті президент Зеленський і я підписали угоду про довгострокову співпрацю та підтримку між Хорватією та Україною, яка закладає основу наших відносин на довгі роки вперед, і її зміст відповідає тому, що, на нашу думку, ми можемо зробити якнайкраще», – наголосив Пленкович.
За його словами, «це природний рефлекс Хорватії як країни, яка в минулому пережила агресію і війну з набагато меншою міжнародною допомогою, сьогодні встати поряд із країною, яка захищає ті самі цінності свободи, демократії та миру».
«Ми вважаємо, що це правильно, і я пишаюся тим, що сьогодні ми всі зібралися, щоб підтвердити нашу спільну підтримку України», – заявив Пленкович.
Прем’єр зазначив, що Україна підтримала Хорватію 1991 року, ставши однією з перших країн, які визнали Хорватію на міжнародному рівні, її незалежність, а також забезпечила країну військовою технікою і зброєю.
«Сьогодні Хорватія підтримує Україну з рівною силою і допомогою», – підкреслив Пленкович.
Сучасне агровиробництво щороку отримує нові винаходи, або ж вдосконалення старих практик, для покращення і розвитку землеробства. Це стосується не тільки добрив, а й методів обробітку ґрунту. Щодо самих добрив, останнім часом дедалі більше фермерів починають зменшувати використання добрив вироблених з синтетичних матеріалів пов’язаних і індустрією викопного палива,зокрема країни-агресорки. Натомість шукають органічні альтернативи, зокрема компостування та ґрунтовідновлювальні технології, пише SEEDS.
Чимало українських агровиробників вже застосовують у виробництві ІТ-технології, зокрема точне землеробство, яке дозволяє зменшувати непродуктивні втрати діючих речовин агрохімікатів, а також зменшувати забруднення ґрунтів, води й повітря, тобто робити процес вирощування культур більш економним та екологічним. Про те навіщо потрібне точне землеробство, які комплексні проблеми можна вирішувати та які нюанси у такого землеробства в інтерв’ю для СІДС розповів Роман Макухін, лектор курсу Organic Business Києво-Могилянської Бізнес Школи.
Цей матеріал був підготовлений в рамках інформаційного проєкту про екопрактики для сільського господарства у партнерстві з ГО «Екодія».
Роман Макухін, лектор курсу Organic Business Києво-Могилянської Бізнес Школи
– Яким саме чином точне землеробство дозволяє завдавати меншої шкоди довкіллю?
– Це чудові технології для того, щоб моніторити і визначати найгірші ділянки на полях і тільки потім вже застосовувати препарати. А от які препарати – це вже питання. Тому що нині точне землеробство використовується для того, щоб точково використовувати пестициди, щоб нібито наносити менше шкоди.
Але якщо ми говоримо про якийсь прогрес, про дійсно розвиток цивілізаційний, то треба не менше погіршувати ситуацію, а ліпше покращувати її. Ми маємо розуміти, що в збалансованому нормальному організмі, за умов простого дотримання санітарних умов, гігієни, серйозних наслідків не відбувається. Є вислів «загоюються, як на собаці». Тому, що собака вилизує свої рани, і та мікробіота, яка є в слині самої тварини, – це найкращий антибіотик, який тільки можна собі уявити. Це збалансований антибіотик.
Читайте також: Розорювання схилів України: як запобігти деградації ґрунтів
Так само з землею. На землях України ця мікробіота розвивалася внаслідок дуже активного біорізноманіття. Тварини, які жили на цих теренах мільйони років, насичували ці землі своїм послідом – за рахунок цього розвивався той самий чорнозем. Віками українські степи просто росли, ніхто їх не орав, і все це чудово розвивалося.
Та навіть за радянських часів рослинництво не потребувало такої кількості мінеральних добрив через застосування органіки. Дуже часто ця органіка неправильно використовувалась – просто накладали кагати в полях, і вони лежали там роками.
“Зменшення впливу на довкілля і непродуктивних втрат поживних речовин з добрив та гною тварин є однією з пріоритетних задач екологічного менеджементу у сільському господарстві Євросоюза. Так само це має стати й нашим пріоритетом, і не лише тому що це є частиною наших євроінтеграційних вимог. Нітратна Директива – це інструмент випробований десятиліттями нашими західними сусідами і це має сенс не тільки з екологічної але й економічної точки зору.
Знати скільки поживних речовин у ґрунті, скільки, коли і як вносити потрібно знайти кожному відповідальному фермеру, щоб ефективно планувати свою діяльність та не “удобрювати” лишній раз наші водойми. Один із корисних інструментів, який пропонує Нітратна Директива, є план внесення добрив, що зможе допомогти максимально використовувати поживні речовини, адже кожна втрата поживних речовин – це втрати для фермера, втрата для людей, щоб очистити або купити бутильовану воду, втрата для екосистеми”.
– Якими ж мають бути «правильні технології», які вже давно і активно використовують у світі?
– Зокрема, це компостування, яке дає можливість менші об’єми органічних добрив вносити в поля. Це можуть бути ті ж самі кагати в полях, але вони мають бути там не більше шести місяців для активного дозрівання. Сьогодні всі це вже роблять технологічно в величезних об’ємах.
Я дуже часто чув у великих агрохолдингах це неможливо зробити на їхніх площах – на тисячах гектарів. Якраз на тисячах гектарів це набагато легше зробити, аніж на фермі в 10 гектарів чи 50. Як, наприклад, це сьогодні робиться у Великій Британії, а там середня ферма – це якраз 50 гектарів.
Читайте також: Буферні зони – природній біозахист для фермерського поля
– Як це можна зробити?
– Із правильним плануванням. Якщо у нас раніше були обов’язковими сівозміни і пар на полях, то зараз набагато доцільніше робити це зеленим паром, сидерацією із використанням різноманітних сумішей.
Найпростіше, скажімо, по нашому регіону, по Чернігівщині, Сіверщині, або по Поліссю, де найбідніші піщані ґрунти з найнижчим бонітетом (показник якості й продуктивності ґрунту – ред), – це вико-вівсяні, або вико-житні сидирати. Суміші, які підростають до правильної вегетації, – виходу в колос, або початку цвітіння бобових, і все це знову заробляється в ґрунт, на місці. Це і є “зелені добрива”. Або інший варіант, – використання іншої органіки, так званих “відходів” аграрного виробництва, для аерованого компостування.
Але треба розуміти, що в агровиробництві не може бути відходів взагалі. Тому що все, що виробляється на Землі за допомогою фотосинтезу, має до землі повертатися за мінусом того, що використовується самою людиною напряму для споживання.
Та ж солома. Зараз дуже популярні солом’яні пелети, або ж солома потрібна на якісь інші використання. Частково можна це робити, але якщо це робиться системно – органічні рештки не повертаються до землі. А в ідеалі солома має повертатися в суміші з тим же гноєм, будь-то коров’ячим, курячим, будь-яким послідом, який залишається від фермерських тварин. Якщо ж не повернути ту органіку, яку вибрали з цього поля збіжжям, то через певну кількість років ми просто на цьому полі взагалі не зможемо нічого отримувати без застосування мінеральних добрив.
А такі синтетичні добрива, – це не про поліпшення ґрунтів. На жаль, у нас в державній політиці багато років записано, що внесення мінеральних добрив є одним із методів поліпшення ґрунтів. Це антинауково, і взагалі антицивілізаційно. Тому що використання мінеральних добрив, на думку їх винахідника фон Лібіха, – це просто інструмент для фермера задля покращення результатів, коли фермер не зміг зробити це іншими природними шляхами та тільки в той сезон, коли відбулися якісь відхилення. Але ні в якому разі це не мало бути системою.
Використання мінеральних добрив сьогодні стало системним виключно через агресивний маркетинг виробників мінеральних добрив. Жодного відношення до самих фермерів мінеральні добрива ніколи не мали.
– Хіба не самі фермери вирішують, якими добривами їм користуватись на власній землі?
– Звичайно, ні. Їм показують, що от так тобі буде краще. Нав’язують технологію і потім «присаджують» на неї, як на наркотик. Далі фермер використовує її як більш зручну.
Дуже зручно, супер-зручно. А потім стає не дуже зручно, коли забруднюються ґрунтові води, джерела питної води, і люди йдуть лікуватись від наслідків такого господарювання. В результаті, хворіють і Земля, і люди.
Деградація ґрунтів в Україні катастрофічна саме через інтенсивні технології. Щорічно у світі декларується більше шести мільйонів ґектарів нових деградованих ґрунтів, – це величезна територія для планети.
В 2021 році, якраз до початку повномасштабної війни, ФАО ООН, засвідчила, що рівень деградації ґрунтів в Україні був на рівні 5-6 мільйонів гектарів. Тоді звучали пропозиції їх розпочати відновлювати, застосовуючи різні агротехнології, якими можна поновити, відновити ці деградовані ґрунти.
Зокрема відновлювальне, регенеративне сільське господарство і природна регенерація, коли землю залишають без обробітку не просто на роки, або на десятиліття. Планований випас на таких землях є бонусом до відновлювання.
Раніше у нас було таке поняття, як землі запасу та резервного фонду державної власності, які обов’язково не розорювались. Їх було не менше 10% від загально розорених земель. Вони залишалися для введення їх у випадку сильної деградації інших земель.
Сьогодні таких земель в Україні не залишалось взагалі, нуль. Ця “Земельна реформа” нівелювала Природу, ґрунтознавство та “обнулила” стратегічні земельні ресурси України. Земля не має продаватись як машини, квартири чи будинки. Як нерухомість, яку збудували люди, а не сформувала Природа за мільйони років еволюції.
– На вашу думку, надсучасні, чи старі забуті агротехнології зможуть якісно змінити виробництво агропродукції?
– Те, що було у нас на хвилі «Зеленої Революції», коли настав період поширення кукурудзи, використання пестицидів, мінеральних добрив, – цей період краще найскоріше забути. Йдеться про часи так званої «Хрущовщини», який фактично розпочався у 50-х роках і триває донині. Всі ці процеси у нас дещо прискореними темпами відбуваються останні 20 років.
Це втілення старих американських технологій, які у самих Сполучених Штатах стали причиною знищення гумусу. Такі інтенсивні американські технології, Європі здебільшого не сприймаються як адекватні. В ЄС платять дотації на фермерство, щоб воно було конкурентоспроможним, але при цьому не знищувало ґрунти так, як це відбувається за умов інтенсивних технологій. У самих США перехід до no-till технологій стає все більше масовим.
За часів Докучаєва і Вернадського, приблизно 100 років тому, ще була дійсно незаангажована наука – для збереження і покращення аграрного виробництва використовувалися незаангажовані методи, такі як лісосмуги, сівозміни, мульчування.
Потім, після Першої та Другої світових воєн, коли накопичились просто величезні запаси аміачної селітри, яка використовувалась як вибухівка, її потрібно було кудись застосувати. Мінеральні азотні добрива — це якраз історія застосування зброї в умовах вже мирного часу.
Аміачна селітра — найпопулярніше добриво в сучасній агротехнології. Але більшість цих добрив не використовується самою рослиною. Вона йде або в ґрунтові води, або випарюється як парникові гази. Тому це дуже небезпечна технологія, це шлях абсолютно «в нікуди».
Або, хіба що до лікарів. До онкології та інших наслідків, зростання яких ми спостерігали паралельно із розвитком урожайності рослин.
Як на мене, сьогодні варто дивитися на найбільш сучасну академічну роботу – проєкти досліджень мікробіому людини та мікробіому землі. Це дуже ґрунтовні й практичні міжнародні проєкти, які показали, що єдиним базовим практичним впливом на здоров’я як ґрунтів, так і людських організмів є правильна комбінація і баланс мікробіоти. Різної мікробіоти: грибів, бактерій, вірусів, всього “невидимого” раніше.
Про важливість балансу всього живого писав ще Вернадський у своїй «Біосфері», та у меншій роботі «Жива речовина».
У продовженні інтерв’ю із Романом Макухіним ви дізнаєтесь про особливості використання точного землеробства на схилах, доступності цих технологій та інновацій для дрібних виробників, та знову про підрахунок вкладених ресурсів й вигод від переходу на сталі практики в агробізнесі.
